Буковина – ближче до Європи

Як буковинські мисливці долають труднощі та розбудовують мисливське господарство.

Не тільки мальовничими гірськими краєвидами, стрімкими річками та чистим повітрям може похизуватись Чернівецька область. На Чернівеччині відбулося виїзне засідання Президії Всеукраїнської ради Українського товариства мисливців і рибалок. Про проблеми та досягнення Чернівецької обласної організації УТМР та мисливської галузі в цілому піде мова у цьому ексклюзивному репортажі.

За традицією Президія Всеукраїнської ради УТМР щороку восени проводить виїзне засідання, відвідуючи обласні організації Товариства в різних куточках України. Мета такого заходу – познайомитися з роботою колег, подивитися на їхні досягнення, поділитися досвідом і поговорити про проблеми, що турбують Товариство.

Цього року голів Президій обласних рад УТМР зібрала під розлогими кронами буків одна з найпотужніших західних облорганізації – Чернівецька.

Не тільки мальовничими гірськими краєвидами, стрімкими річками та чистим повітрям може похизуватись область. Тут і дичини бігає вдосталь, особливо копитної, за що треба дякувати, головним чином людям, які віддано займаються улюбленою справою – мисливським господарством. Звичайно, в облорганізації є й проблеми, але про все по черзі.

Для початку невелика довідка про діяльність Чернівецької облорганізації УТМР.

У 2016 році Чернівецькій обл­організації УТМР було надано у користування на 20 років майже 320 тис. га мисливських угідь, зокрема, близько 100 тис. га лісових, 208 тис. га польових та 10 тис. га водно-болотних. Це дало можливість розробити План розвитку Товариства області та продовжити вдосконалювати мисливське господарство.

Нині облорганізація має у своєму складі 12 райміськорганізацій та 139 первинних організацій УТМР, які об’єднують у своїх лавах чотири тис. осіб – членів Товариства, з яких рибалок майже 1 тис.

Того року по облорганізації отримано більше шести млн грн грошових надходжень, з яких від господарської діяльності майже 840 тис. грн.

В угіддях мешкає 64 голови оленя, більше 500 голів дикого кабана та понад три тис. козулі.

Членський внесок у цьому сезоні становить 1400 грн, але він не дає права на полювання, це право надає відстрільна картка або ліцензія, яку для полювання необхідно придбати окремо. Вартість разової відстрільної картки для членів Товариства на пернату дичину чи на хутрового звіра на два дні в райорганізаціях області в середньому становить 100 грн, сезонна – 300–500 грн для членів Товариства. Не для членів організації картка коштує 1000 і 2000 грн відповідно.

Щорічно зростає не тільки вартість внесків, а й кількість членів облорганізації, це доводить, що Товариству довіряють і воно розвивається.

Знайомство з Буковинським Товариством ми розпочали з Глибоцької райорганізації УТМР, яка розташована за 20 кілометрів від обласного центру. Головна гордість райорганізації – сучасна, зроблена за усіма стандартами, єдина в області випробувальна станція для собак.

«У нашому районі шість користувачів мисливських угідь. Це переважно мисливські клуби, угіддя яких лісові, на яких раніше вели мисливське господарство лісівники. Частину кращих угідь, клуби відхопили й у нас.

Штучна нора в Глибоцькій райорганізації УТМР

Ми ж на сьогодні маємо у користуванні мисливські угіддя площею 26,5 тис. га, з яких більше семи тис. га – лісові. В штаті у нас чотири єгері, які мають у розпорядженні два автомобілі для здійснення охорони.

При поголів’ї кабана в 50 особин і 273 козулі, ліміт на добування копитних маємо 14 кабанів і 20 кіз. У цьому році реалізували п’ять ліцензій на індивідуальне, трофейне полювання на козулю. Маємо шість вишок, але плануємо їх збільшити у цьому році. Хочемо розвивати індивідуальне полювання, як у Європі, але поки що не зовсім вдається, бо ліміт невеликий, а в райорганізації 17 мисливських колективів і, в першу чергу, ми повинні задовольнити їхні потреби, а вже потім індивідуальні.

Щодо вартості ліцензованого полювання на трофейну козулю, то воно становить у середньому 3 тис. грн, на кабана – 4,5 тис. грн, на оленя – 8 тис. грн і вище, залежно від трофея», – розповідає голова ради Глибоцької районної організації УТМР Сергій Круліковський.

«Коли я прийшов працювати в Товариство, то у Чернівецькій області була тільки одна нора та й та у занедбаному стані, тому ми вирішили збудувати нову, за всіма міжнародними вимогами. Об’їхали всю Україну, вивчили досвіт будівництва таких споруд і врешті-решт втілили у життя наші задуми – створили випробувальну станцію, на якій тепер є вольєр для визначення робочих якостей собак по барсуку, 8- і П-подібні нори для випробувань норних собак та вольєр по кабану. Станція має міжнародний сертифікат і не раз приймала змагання навіть міжнародного рівня, в яких брало участь більше ста учасників. Судді з Німеччини, Франції, Хорватії, Болгарії, які працювали у нас на заходах, завжди високо оцінювали рівень цього об’єкта.

Звичайно, ця станція не приносить коштів, за які можна було б її утримувати, але вона формує загальний імідж райорганізації і всього Товариства, а головне, об’єднує небайдужих людей, які захоплюються мисливським собаківництвом. На жаль, нині випробувальна станція переживає не найкращі часи, псевдоекологи своїми безглуздими ініціативами паралізували майже всю нашу роботу. Слава Богу, що нам вдалось відстояти проведення притравок та випробувань собак по кабану в вольєрі. Але все ж таки надія залишається, що здоровий глузд отримає верх над дурістю і станція відновить свою роботу, бо вона необхідна мисливцям і мисливському господарству, інакше згодом можна буде забути про деякі породи мисливських собак, які ми втратимо назавжди», – бідкається Сергій Круліковський.

Згодом до нас приєднався міжрайонний державний мисливствознавець Костянтин Постевка, який розповів про наболілі проблеми мисливського господарства в районі:

– Я працюю вже 13 років на цій посаді й у мене у підпорядкуванні два райони: Глибоцький та Герцаївський. Ми достатньо плідно співпрацюємо з Товариством, завжди знаходимо спільну мову. Незважаючи на те, що іноді, особливо останнім часом, приходиться навіть виживати, виконую свою роботу на належному рівні, здійснюю рейди, разом із єгерями господарств ловимо браконьєрів, але покарати їх незавжди вдається. Штрафи зараз великі. Нещодавно затримали правопорушників, суд призначив їм стягнення за незаконне добування кабанів близько 40 тис. грн, але це все одно не зупиняє браконьєрство. Проблема у тому, що єгері обмежені в повноваженнях і незавжди можуть протидіяти правопорушникам, звертаються, звичайно, до мене за допомогою, я ніколи їм не відмовляю. У будь-який час доби виїжджаю на виклик. Хотілося б, щоб нарешті мисливствознавці та єгерська служба все ж таки отримали відповідні повноваження, на кшталт силових структур: мали табельну зброю, сучасний транспорт, спорядження, зв’язок тощо. Можливо, тоді ми всі були б більш захищеними і працювали ефективніше. А ще людям, які охороняють мисливські угіддя, необхідно дати достойну заробітну платню, тоді буде мотивація і кураж… Поки що такого немає, багато чоловіків з області виїхало працювати за кордон, а тут залишились ентузіасти, віддані своїй справі люди, але їх стає все менше і менше.

Вольєр з ланями в Сторожинецькій райорганізації УТМР

Наступним показовим районом Буковини став Сторожинецький. Це найбільша та найпотужніша райорганізація на Чернівеччині. Тут найбільші мисливські угіддя – більше 47,5 тис. га, майже половина з них – лісові (23,5 тис. га). Загальні витрати на ведення мисливського господарства у 2017 році становили понад 1,4 млн грн, надходження – 590 тис. грн. Це передгірський район, тому полювання на водоплавну пернату дичину майже відсутнє. Основ­ний вид дичини цього району – парнокопитні.

90% надходжень Сторожинецької облорганізації УТМР – це полювання на копитних тварин. Ліміт добування дикого кабана у цьому мисливському сезоні в райорганізації становить 100 козуль та 48 кабанів. Вісім кабанів із ліміту піде на відлов для розведення у вольєрі.

На індивідуальному полюванні у цьому році добуто шість кабанів та 24 козулі, для цього у господарстві побудовано 48 вишок.

Штат єгерської служби – це 16 єгерів, двоє з яких задіяні у вольєрному господарстві. Вольєрне господарство у Чернівецькій облорганізації УТМР достатньо розвинуте. У Сторожинецькій райорганізації теж є кілька вольєрів, один з них по кабану, де вдалося побувати делегації з усієї країни. Вольєр по кабану закладено у 1998 році, його площа 10 га. У вольєрі утримується 34 голови дикого кабана і функціонує він як розплідник і вольєр для перетримки відловлених кабанів для подальшого розселення. Також кабанів з цього вольєра реалізують для розселення іншим мисливським господарствам, головним чином Карпатського регіону.

Учасники виїзного засідання Президії Всеукраїнської ради УТМР

Є також у райорганізації вольєр з ланями, загальною площею 10 га. Нині там мешкає 33 лані, завезені з Азово-Сиваського національного природного парку в 2015 році. Вже наступного року планується випуск ланей у природу.

Крім вольєрів на копитних ще є фазанарій, розплідник для зайця та дикої качки. Нині у вольєрному господарстві є 230 фазанів. Його випускають під постріл та просто у природу. Вартість полювання на фазана, що випускається під постріл – 250 грн за голову. Цьогоріч, навесні, в райорганізації вже випустили в природу 64 фазани.

Все це в живу побачили учасники виїзної Президії – голови облрад УТМР під час поїздки на Буковину: і фазанів, і ланей, що граціозно позували на галявині, і насамкінець власноруч випустили з вольєра в мисливські угіддя шість голів кабана, але головне – це нагода поспілкуватись один з одним, яка не так часто випадає. Такі виїзди для керівників УТМР надзвичайно корисні, вони дають можливість порівняти свою роботу з роботою інших областей, проаналізувати та зрозуміти над чим треба попрацювати. Живе спілкування та новий досвід – це те, що об’єднує Товариство.

Звичайно, Чернівецька облорганізація УТМР продемонструвала гостям найкращі свої досягнення, але разом з цим є й багато проблем. Цей візит дав відчути людям, які працюють в облорганізації, підтримку з боку всього Товариства, що їхні досягнення цінують і цікавлять інших, що Товариство небайдуже до проблем райорганізацій, первинних колективів та рядових мисливців і готове завжди прийти на допомогу.

ПРЯМА МОВА

Юрій ТКАЧУК, голова ради Чернівецької обласної організації УТМР:

– Наша область – це передгір’я, яке межує з Молдовою та Румунією. У цьому є специфіка регіону. Лісові угіддя – основне джерело наших доходів, бо на полях, де фермери ведуть інтенсивне застосування хімії, майже нічого живого немає. І куріпка, і заєць все гине і знайти порозуміння з аграріями нам не вдається, бо там гроші, а де вони головні, там глуха стіна.

Тому, орієнтуємося на копитних. Близько 30% всього полювання на копитних індивідуальне, решта колективне. Але саме індивідуальне полювання ми хочемо розвивати у майбутньому. Нинішнє домінування колективного полювання на копитних пов’язане з низьким рівнем життя населення. Хоча ціна за таке полювання у середньому становить близько 3 тис. грн, що є середнім показником по Україні, все одно це задорого для звичайних мисливців. А враховуючи, що з області на заробітки закордон виїхала значна частина населення і це переважно чоловіки, багато з яких мисливці, – це ще більше погіршило ситуацію.

З цієї ж причини нам дуже складно нині знайти та залучити до роботи в мисливському господарстві фахівців. Ми не можемо зі своїми зарплатами конкурувати з країнами ЄС, куди виїжджають наші земляки.

Одна з найбільших загроз, яка нависла над нами, це плата за користування землею. Ми вже уклали договори і почали робити такі відрахування за користування лісовими угіддями, які становлять 0,10 грн/га за угіддя Мінагропроду і 0,30 грн/га Держлісагентству.

У Франції, де мені вдалось побувати, за користування угіддями приватного мисливського господарства площею 380 га, яким опікується колектив із восьми мисливців, сплачується 15 тис. євро на рік. Але враховуючи, що кожен із мисливців отримує заробітну плату близько 3 тис. євро на місяць, то заплатити кожному по 150 євро не такі й великі кошти. Крім цього, вони отримують ще й дохід від реалізації м’яса. Але для нас це космічні суми.

Нещодавно рахункова палата, перевіряючи Чернівецьке облуправління лісового та мисливського господарства, взявши звідкись якийсь середній показник плати за угіддя по країні, який дорівнює 6 грн за гектар, зробила припис лісівникам щодо недоотримання коштів державою від користувачів мисливських угідь на суму 950 тис. грн. Аналогічний прецедент стався в одному з наших районів, де державна аудиторська служба нарахувала об’єднаній територіальній громаді недоотримання від користувачів мисливських угідь за два роки суму 180 тис. грн. Якщо ці органи почнуть виконувати приписи рахункової палати і нас змусять платити за такими тарифами, то всі ці суми ляжуть на плечі членів нашого Товариства, ми будемо вимушені підняти вартість членських внесків, а це, неодмінно, викличе обурення і відтік мисливців із лав УТМРу і взагалі відмову займатись мисливством.

Ми намагаємось виживати, розуміємо, що раціональне управління фінансами це запорука ефективного господарювання. Використовуючи досвід розвинених країн, взяли курс на збільшення поголів’я дичини завдяки вольєрному господарству та штучному дичерозведенню.

Займаємося штучним розведенням фазана і випускаємо його під постріл. Це полювання особливо популярне у вересні-жовтні, коли водоплавної дичини вже немає, а на хутрового звіра полювання ще закрите.

Користь від полювання під постріл отримують всі й мисливці, й господарство, бо отримує надходження та й частина дичини залишається в угіддях, адже під час такого полювання до 30% фазанів залишаються живими і поповнюють угіддя. Крім цього, мисливці купують і просто випускають фазанів. У цьому році більше 60 фазанів було випущено в угіддя і вони вже почали давати потомство.

У шести з 11 райорганізацій є фазанарії, чотири з них із повним циклом від інкубації до вирощування та випуску дорослого птаха. Прагнемо, щоб найближчим часом всі райорганізації мали такі ж вольєри, бо інших мисливських птахів (качки, голуба тощо), за виключенням сірої куріпки, у нас обмаль.

Є у нас і вольєри з розведення зайця-русака. Це дуже складна справа, але деяких результатів при наполегливій роботі все ж таки можна досягти.

Ставку робимо на вольєри з розведення кабана. Щоб не було інбридингу, маточне поголів’я кабана в наші вольєри було завезено з Київщини, Тернопільщини, Івано-Франківщини.
Нині в області їх функціонує: чотири в наших мисливських господарствах і близько 10 у господарствах інших організацій.

Але є і небезпека у орієнтуванні на кабана, адже у будь-який момент африканська чума може знищити все поголів’я. Тому ми не замикаємось на цьому виді дичини і розвиваємо оленячий напрямок (козуля, олень європейський, лань). Маємо великий вольєр із ланями і досвід країн ЄС, зокрема Угорщини. Їхній досвід демонструє, що це перспективний напрямок і з точки зору економіки, і з точки зору сталості цього виду до захворювань. Але, звичайно, оленячі потребують більше інвестицій та часу відтворення популяції. Нині ми працюємо над розвитком трофейного полювання на козулю та лань. Поголів’я козулі намагаємось збільшити в природних умовах, а лань у вольєрі. Наступного року за рахунок приплоду у вольєрі плануємо випуск лані в угіддя та продаж самців для переселення.

У нашій області заборонено полювання на хутрового звіра у лісових масивах, тільки на хижаків за спеціальними дозволами, під керівництвом єгеря і після закриття сезону полювання. Це створює певні проблеми з власниками гончаків, але закон є закон.

Ще одна особливість нашого регіону –площа відтворювальних ділянок становить 33% від загальної площі мисливських угідь, до прикладу Польщі, плануємо збільшити її до 50%.

Щодо хижаків. З 4 по 20 вересня на території Чернівецької області була проведена пероральна імунізація хижаків (лисиць, вовків, єнотоподібних собак) проти сказу. Вакцинація виконувалася повітряним розподілом принад з вакциною за допомогою літаків АН 2. Нині ситуація зі сказом дуже велика проблема. Багато людей відвозять своїх вихованців собак та котів до лісу, де вони гинуть чи дичавіють, часто стають переносниками різних хвороб, зокрема, сказу. І саме вони становлять більшу загрозу для людини, ніж іноді лисиця чи вовк.

Браконьєрство. Як би ми не старалися, фінансова неспроможність мисливців не дає мисливському господарству розвиватись не тільки в нашій області, а й в усій країні. Люди нині думають, у першу чергу, не про полювання, а про те, як вижити. Це породжує, зокрема, й браконьєрство, яке нині захлеснуло все мисливське господарство. Браконьєри є різні, але найбільша біда від браконьєрів, які займаються цим заради наживи. Вони гарно озброєні, технічно краще оснащені, мають покровителів, тому йдуть на крок перед нами і боротися саме з такими злочинними угрупованнями вкрай важко. Додайте безвладдя у країні, відсутність допомоги з боку правоохоронних органів й отримаєте безсилля у боротьбі з винищувачами дикої природи.

У цій ситуації тільки користувач мисливських угідь зацікавлений у порядку та збереженні поголів’я диких тварин, тому йому треба надати більше прав, прав на рівні національної поліції, щоб він міг ефективно охороняти у своїх угіддя та боротись із браконьєрами.

Інший бік цього питання покарання злочинців. Штрафи за незаконне добування нині достатньо високі, але скажіть, хто їх платить. До суду доходить тільки незначна кількість справ та й ті мають нульовий результат.

Наприклад, три роки тому був випадок, браконьєри вбили чотирьох кабанів, суд визнав їх винними у злочині, призначив виплатити штраф у розмірі 40 тис. грн. До сьогодні ними не сплачено жодної копійки і стягнути з них ніхто нічого не в змозі. Система не працює.

Ще одне гальмо розвитку мисливського господарства недосконалість мисливського законодавства. Так, ми згідні платити за нашу діяльність, але не землевласникам за користування угіддями, а органам місцевого самоврядування та у держбюджет і конкретно за ресурс, що ми використовуємо. Але не треба забувати, що мисливські господарства вкладають кошти в охорону та відтворення тваринного світу, тому це теж є певною платою за використання цього ресурсу.

До речі, в деяких країнах держава компенсує плату за використання мисливського ресурсу, а в деяких навіть надає дотації на розвиток мисливського господарства.

Плата за Ліцензії на добування. Чому користувач мисливських угідь має платити державі за папірець, кошти за який у разі не добування дичини не повертаються користувачу? Такої практики немає в жодній країні ЄС. Добув заплати, це справедливо. Тому треба негайно переглянути Інструкцію про ліцензійний відстріл дичини і вдосконалити цю норму.

Далі. Строки полювання. Їх необхідно збільшити. Нині Європу накрила АЧС, і в усіх країнах ЄС дозволили полювання на кабана впродовж року без ліцензій і в нічний час. Це дає можливість ефективніше регулювати його чисельність і тримати оптимальну щільність, що впливає на розповсюдження вірусу цієї хвороби, а також на шкоду, яку він завдає фермерам, платити за яку доводиться користувачеві мисливських угідь.

Володимир САС, голова ради Тернопільської обласної організації УТМР:

– Після набування чинності Закону № 4480 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів» перед мисливськими господарствами не очікувано постала проблема втратити можливість проведення полювання на гідрологічних та ботанічних заказниках. Наша держоблрада прийняла таке рішення і ми у березні звернулися за поясненнями до Верховної Ради та до Мін’юсту. Нашу організацію цікавив Серетський гідрологічний заказник, розташований на Тернопільщині. Згодом прийшла відповідь, що полювання у гідрологічних заказниках все ж таки дозволено. Так ми оскаржили рішення держоблради і отримали наказ на відкриття полювання, в тому числі, й у цьому заказнику. Можливо, ця інформація стане у нагоді іншим мисливським господарством і вони скористаються нашим досвідом.

Стосовно податку за землю держлісфонду, який передбачений фермерським законом, то якщо він запрацює, нашій організації прийде крах. За нашими розрахунками, взявши мінімальну 0,1% ставку від нормативно-грошової оцінки ріллі, Товариству в Тернопільській області треба буде заплатити 2 млн 450 тис. грн на рік.

Наші народні обранці своїми змінами до законів, а це і плата за мисливські угіддя, і «фермерський» податок, і заборона полювання законом «Про праліси» свідомо і тотально знищують і мисливське, і лісове господарство нашої країни.

Микола ШУЛЯР, голова Президії Всеукраїнської ради УТМР:

– Нині склалося хибне ставлення суспільства до мисливства, до людей, які займаються веденням мисливського господарства, як до таких що знищують тваринний світ. На жаль, ми недостатньо інформуємо суспільство що робить для природи громадська організація УТМР, адже регулюванням чисельності мисливських тварин займаємося п’ять місяців на рік, а охороняємо і відтворюємо державний мисливський фонд упродовж усього року і виключно за кошти членів нашого Товариства.

Ще не так давно мисливців поважали, як мудрих та мислячих людей, адже слово «мисливець» утворилось від слова «мислити». Справжні мисливці завжди дотримуються законів і оберігають природу, а ті, що бездумно знищують природу заради розваги чи наживи – недостойні слова мисливець.

Як не сумно, останнім часом ми втратили свій позитивний імідж як в інформаційному просторі, так і в суспільстві. Це сталося, зокрема, й завдяки зовнішнім траншам, антимисливським організаціям, які за зовнішні гранти використовуючи медіа-технології, створюють соціальну напругу навколо мисливського господарства, звинувачуючи мисливців у жорстокості.

Навіть депутати Верховної Ради, 30% з яких є мисливцями, соромляться говорити про своє захоплення у голос, бо бути мисливцем нині не вітається частиною суспільства.
Звичайно, мисливці теж винні у ситуації, що склалася, знизився рівень їхньої культури, освіченості, втрачаються мисливські традиції, мисливська галузь недостатньо відкрита для суспільства та мало висвітлює свою роботу, яку попри складну економічну ситуацію в країні, намагається виконувати зобов’язання, передбачені законом.

Існують проблеми і в законодавчому полі. Ми працюємо над цим останні два роки, ініціюємо зміни до чинного Закону України «Про мисливське господарство та полювання» в частині децентралізації, спрощення, дерегулювання ведення мисливського господарства.

Є проблема з погодженням пропускної спроможності і норм добування, що затримує відкриття полювання кожного року, а воно є основною фінансовою складовою і від неї залежить робота господарства – охорона та відтворення тваринного світу. Мінагрополітики безпідставно зволікає погодження цих документів місяцями, завдаючи великих збитків мисливському господарству.

Низький рівень життя і відсутність спеціалізованої, оснащеної державної служби охорони мисливських угідь призводить до щорічного погіршення ситуації з браконьєрством.

Великих збитків нашим мисливським господарствам завдала африканська чума свиней, яка знищила, в тому числі, через проведення депопуляції, майже половину поголів’я дикого кабана. Наші мисливські господарства нині займаються відновленням його поголів’я і з надією, що африканська чума затихне, імунітет кабана стане стійкішим до цієї хвороби і його популяція відтвориться до рівня його оптимальної щільності. Не меншої шкоди мисливським тваринам наносять і фермерські господарства, застосовуючи гербіциди та пестициди для захисту своїх врожаїв, знищуючи поголів’я кабана, козулі, зайця-русака, перепілку та куріпку.

Девальвація національної валюти, збільшення вартості енергоносіїв, палива тощо, все це лягає на плечі рядових мисливців, бо саме вони є головними «інвесторами» мисливського господарства. Люди розуміють, що ми змушені збільшувати членські внески, вартість дозвільних документів на полювання та послуги, щоб підтримувати Товариство, мисливські господарства, що мають у користуванні мисливські угіддя. Підтвердженням цьому є показники діяльності Товариства за 9 місяців поточного року.

Працюємо з народними депутатами у співпраці з Товариством лісівників щодо внесення доповнень та змін до Закону «Про мисливське господарство та полювання». Нещодавно разом із депутатським корпусом відстояли законодавчу ініціативу щодо діяльності громадських організацій, які зашкодили б не тільки нашій організації. (Про деталі цього законопроекту ми писали в попередніх випусках часопису, ред.).

Плідно співпрацюємо з Держлісагентством. Ми повністю підтримали рішення та звернення до Уряду IV З’їзду лісівників, який пройшов нещодавно у Києві. Адже мисливське господарство нерозривно пов’язане з лісовим і проблеми лісівників – це теж наші проблеми.

Системне проведення виїзних засідань в регіонах України за участю голів облрад Товариства, завжди переконуємось, такі візити підштовхують облорганізації УТМР щось покращити, продемонструвати досягнення. Під час таких заходів завжди можна взяти щось нове – це і досвід, і враження, і спілкування з колегами. Такі заходи згуртовують Товариство, роблять нас сильнішими.

Переконаний, що громада УТМР і надалі буде вносити вагомий внесок по відтворенню, збереженню державного ресурсу тваринного світу України.

Іван РОМАНІВ,
фото автора,
“Лісовий і мисливський журнал”

« 1 of 10 »

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top