Є чому повчитися

Лісова інфраструктура Фінляндії.

Ефективність ведення лісового господарства значною мірою залежить від стану лісової інфраструктури. Будівництво нових та реконструкція існуючих лісових доріг є одним із пріоритетних напрямків для українських лісівників при здійсненні сталого розвитку лісової галузі України. В цій діяльності нашим лісівникам не зайвим буде досвід Фінляндії, як однієї із успішних лісових країн ЄС.

Стан українських лісових мереж

Наявність мережі лісових доріг у лісових масивах надає значні можливості не лише для здійснення лісогосподарської діяльності, але й розвитку відповідного регіону, створення належних умов для роботи і проживання місцевого населення. Без лісової інфраструктури стає проблематичним також і розвиток лісового та зеленого туризму, використання недеревних лісових ресурсів тощо. Нагадаємо, що загальна площа лісових ділянок України становить 10,4 млн га, лісистість – 15,9%. Ліси розташовані досить нерівномірно, більшість їх сконцентровано переважно у Поліссі та в українських Карпатах. Як відомо, лісистість, рельєф та інші чинники, які впливають на лісову інфраструктуру, у різних природних зонах мають значні відмінності, а тому підходи та витрати на її розбудову також різняться.

На сьогодні розвиток лісової ін­фраструктури є одним із пріоритетів у роботі лісової галузі України, зокрема, у лісових масивах, підпорядкованих Держлісагентству. Сюди, насамперед, відноситься будівництво нових, відновлення, ремонт та реконструкція існуючих лісових автомобільних доріг лісогосподарського та протипожежного призначення. Слід відзначити, що сьогодні в Україні побудована мережа лісових доріг з розрахунку на 1 тис. га лісових масивів, що у 2–5 разів менша, ніж у європейських країнах. Загальна довжина лісових автомобільних доріг становить близько 81 тис. км або 7,8 км на 1 тис. га земель лісового фонду. Але якщо в окремих південних та східних областях країни цей показник сягає 10–12 км на 1 тис. га, то в гірських лісах Карпат, де зосереджено майже 40% експлуатаційних запасів деревини, густота дорожньої мережі становить лише 5–8 км на 1 тис. га лісового фонду.

За останні десять років силами лісогосподарських підприємств, підпорядкованих Держлісагентству, проведено значний обсяг робіт з утворення лісотранспортної мережі. За вказаний період було збудовано, відремонтовано та введено в експлуатацію близько 6,4 тис. км лісових автомобільних доріг. Зокрема у Карпатському лісовому регіоні цей показник становить близько 2,4 тис. км. Нагадаємо, що приділяти увагу цьому регіону, зокрема, у частині планування і розвитку інфраструктури з урахуванням особливостей гірського довкілля Україна зобов’язалася, ратифікувавши Рамкову конвенцію про охорону та сталий розвиток Карпат.

Слід зазначити, що розвиток лісової інфраструктури також значно сприяє:

– виконанню комплексу природоохоронних робіт;
– впровадженню безпечних для екології технологій лісокористування;
– покращенню догляду за лісовими насадженнями;
– залученню у господарський обіг ураженої шкідниками та хворобами деревини;
– створенню умов оперативного доступу засобів пожежогасіння до місць лісових пожеж.

Між тим, за підрахунками фахівців Держлісагентства, для забезпечення першочергових потреб комплексного лісокористування, у найближчі роки щороку необхідно будувати не менше 500 км нових лісових доріг. Це потребує значних фінансових та матеріально-технічних затрат, і без державної підтримки виконати це завдання українським лісівникам буде складно.

Фінська модель розвитку інфраструктури

Ліси займають майже 22 млн га території Фінляндії, тобто лісистість країни перевищує 70%. З усього лісового масиву Фінляндії 60% припадає на приватні ліси, державна частка лісу становить 25%, решта 15% належать місцевим громадам, церквам тощо. Слід зазначити, що такий розподіл значною мірою впливає і на політику країни щодо розвитку лісової ін­фраструктури.

Будівництво лісової інфраструктури в лісах, які належали державі та великим лісопромисловим компаніям, почалося ще в 30-х роках минулого століття, а приватних – після закінчення Другої світової війни. На сьогодні більшість лісових доріг у Фінляндії, включаючи і під’їзні, вже побудовані. При цьому дорожня мережа настільки густа, що, наприклад, середня відстань вивезення від лісосіки до складу біля дороги в лісах Південної Фінляндії може становити лише 200–500 метрів. Тому нині фінські лісівники більше зосереджені на розвитку існуючої інфраструктури. Довжина загальної дорожньої мережі Фінляндії становить трохи більше 450 тис. км, з яких близько 350 тис. км – це приватні та лісові дороги. Протяжність мережі лісових доріг, призначених для лісогосподарських цілей, становить майже 160 тис. км. Більше 60% цих доріг побудовані в приватних лісах, 20% – в державних і 15% – на землях лісопромислових компаній. При цьому густота дорожньої мережі в лісах Фінляндії становить майже 12,5 км на 1 тис. га лісових земель.

Власники приватних лісових доріг об’єднані в Асоціацію з утримання доріг. За правилами Асоціації, всі її члени повинні здійснювати утримання доріг та їх ремонт. При цьому держава не відповідає за утримання приватних лісових доріг, хоча в деяких випадках може надавати фінансову підтримку для їх технічного обслуговування. Відповідно до Закону Фінляндії про фінансування сталого лісового господарства, компаніям, які здійснюють будівництво і реконструкцію лісових доріг, можуть надаватися державні субсидії на планування і проведення робіт. Державні субсидії у Фінляндії покривають до половини всіх витрат на проектування і будівництво лісових доріг. Крім того, їх підтримка, зазвичай, здійснюється і на регіональному рівні Центрами з економічного розвитку, транспорту і навколишнього середовища та муніципалітетами населених пунктів.

Слід зазначити, що при плануванні лісової дорожньої мережі Фінляндії кожна дорога розглядається як частина єдиного комплексу, що функціонує в інтересах як лісового господарства і лісозаготівель, так й інших зацікавлених сторін, з урахуванням вимог лісового, природоохоронного та водоохоронного законодавств. При цьому дорожнє планування здійснюється одночасно зі складанням лісовпорядного плану, що дозволяє оптимізувати транспортні потреби і привести у відповідність з ними майбутнє будівництво і ремонт доріг. Варто відзначити, що з метою підвищення ефективності планування перед прийняттям рішення здійснюється збір даних про ймовірні рубки та інші види лісокористування в зоні майбутньої дороги, вибір найбільш вигідного напрямку, аналіз стану існуючих доріг, потребу в їх ремонті тощо. При необхідності, здійснюється зміна існуючих на даний момент транспортних напрямків, розгляд альтернативних проектів, завдяки чому реалізуються найбільш вигідні і рентабельні проекти.

Насамкінець зазначимо, що для сталого розвитку лісової галузі України розвинена лісова інфраструктура є одним із найважливіших чинників забезпечення ефективного використання лісових ресурсів, відновлення, охорони та захисту лісів, а також розвитку туристично-рекреаційного потенціалу лісових територій. Однак досвід Фінляндії показує, що в умовах ринкових відносин суттєвий вплив і допомогу в розвитку дорожньо-транспортної мережі лісової галузі має надавати держава.

Олександр КОЗКА,
Газета “Природа і суспільство”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top