Монастир у крейдяних печерах

Відродження тисячолітньої обителі в с. Лядовому.

Збираючись на Вінниччину, намітив шість районів для відвідування і першим – місто Могилів-Подільський, оскільки туди зручно добиратися прямою електричкою з Києва. Мені було відомо, що зовсім недалеко від міста розташоване старовинне село Лядове, перша письмова задка про яке датується 1388 роком і що тут діє чоловічий монастир у крейдяних породах над Дністром. Діставшись до села рейсовим автобусом, усього за півгодини, а далі, можливо, близько кілометра пройшов пішки і вийшов до великої галявини на березі річки, де побачив високо на горі монастир. Вразили зовнішній вигляд і вдале місце його розташування. Так, наші пращури вміли вибирати місця для духовного подвигу і душевного спокою. У цій, надзвичайно мальовничій частині села, річка Дністер утворює глибокий меандр, тобто петлю, подібну до тої, як у Заліщиках Тернопільської області. Внаслідок довготривалих природних процесів, у Лядовому крейдяні відкладення утворюють прямовисно скелястий берег, у якому розташовані гроти, подібні до кримських.

…Раптом почулися дзвони, які видавали дуже приємний мелодійний звук, що лунав над Дністром і широкими просторами дністровської заплави. Це був ранок і вони сповіщали, що наступає час божої служби і молитви. Поволі я став підніматись наверх досить крутою дорогою, яку почали облаштовувати для зручного користування тому, що під час дощів крейдяні потоки утворюють велику проблему для пересування. Поруч йшли прочани, які піднімалися разом зі мною. Навколо було видно бетономішалки, шланги для води, дошки, цеглу, все вказувало на те, що монастир перебуває у стані свого відновлення. Ліворуч побудована п’ятиярусна дзвіниця з оглядовим майданчиком, з якої можна милуватися задністровськими просторами, – на протилежному березі вже Молдова. Праворуч встановлений пам’ятний знак на честь засновника монастиря преподобного Антонія Печерського, який зупинявся тут, повертаючись із Греції з Афонського монастиря у 1013 році. Вважається, що він є першим християнським скельним монастирем у цих краях, що з перервами проіснував до нашого часу і зіграв вагому роль в історії православ’я, зберігаючи його культурні і духовні багатства. Під час польського панування тут нетривалий час був греко-католицький монастир Василіан.

Ансамбль храмів монастиря складається з трьох церков, які під час мого відвідування фактично відбудовувались, я би сказав з «нуля». Головним є храм Усікновення голови Святого Іоанна Предтечі. З його зовнішнього боку, на брилі вапняку ми можемо бачити чисельні написи, що залишені паломниками монастиря, на різних мовах, що додає унікальності цій обителі. З цього храму, по переходу, прорубаному у скелі, ми можемо потрапити у другий храм великомучениці Параскеви. Третій храм створили на честь засновника монастиря преподобного Антонія, куди можна пройти з самої келії, де він жив і молився.

Особливим шануванням у віруючих користуються кам’яний хрест і чудотворна ікона Усікновення голови Іоанна Хрестителя, Антонієве джерело з цілющою водою з написом на камені кирилицею: «Сей родник утолял жажду преподобного Антонія Печерського».

Оглянувши храми і печери, я вийшов до сходинок, які вели нагору. По дорозі мені трапились невеличкий виноградник, а наверху, на галявині, розташувалось чимало вуликів…

Майже за 1000-літню історію свого існування монастир багато пережив: і монголо-татарську навалу, польське і турецьке панування на цих землях, руїну радянського періоду, все це гальмувало розвиток православного життя, майно грабувалось і нищилось. Але 1998 році з приходом братії Почаївської лаври воно почало відроджуватись.

Перебуваючи у цьому місці, створеному природою і людьми, насиченому п’янким повітрям і тишею, тебе охоплює почуття, що ти нібито в іншому світі, де панує дух простого і суворого аскетизму і мимоволі забуваєш про суєту мирського життя, що зцілює і заспокоює твою душу.

Сергій ГОЛОТІН,
Газета “Природа і суспільство”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top