Мистецтво робити свято

Післясвятковий присмак мисливського фестивалю у «Соколі».

Нові культурні мисливські заходи – фестивалі, які почали з’являтися в Україні, що це? Імітація Європи, відродження традицій чи просвітницька робота? Яке їхнє майбутнє і чи врятують вони мисливську галузь нашої країни від загибелі? Відповіді на ці запитання і не тільки у спеціальному репортажі нашого журналу.

Впродовж трьох років Рівненщина проводить на своїй землі Всеукраїнський мисливський Форум. Думаю, немає мисливця, який би не чув про нього і це чудово. За це варто подякувати ініціаторам та організаторам заходу – МСК «Сокіл». Форум – не єдиний такий фестиваль в Україні. Останніми роками такі заходи почали проходити у різних областях нашої країни, всі вони тільки зароджуються, на відміну від країн ЄС із розвиненою мисливською культурою, де це вже стало багаторічною традицією, відпрацьованою до дрібниць. Наші фестивалі – молоді, але у них є всі шанси стати потужнішими, популярнішими, не тільки серед мисливської спільноти, а й у суспільстві в цілому. Але поки що наші фестини мають «дитячі хвороби», яких можна позбутися, переймаючи досвід, наступаючи на граблі та прислуховуючись до думки інших людей, які спостерігають за цим процесом збоку. А збоку здається, що чогось та когось не вистачає на цих заходах. Не вистачає саме тих, від кого теж залежить, чи бути мисливству в країні та як будуть сприймати полювання. Цікаво, про кого кожен з Вас подумав? Насправді, йдеться про родини звичайних містян, які жодним чином не пов’язують своє життя з мисливством, їхніх дітлахів, від яких і залежить наше майбутнє, і свідомість яких ще не зазомбована різного роду «природолюбами». Такі фестивалі саме в пам’яті дітей можуть на все життя залишити приємні спогади, вплинути на формування позитивного ставлення до мисливства. Звичайно, фестивалів для цього замало, над цим треба працювати щоденно, але це інша тема, яку ми неодноразово підіймали в нашому часописі.

Продовжимо, кого ще не вистачає на наших фестивалях? Представників преси! Так, вони були, але, здебільшого, це галузеві ЗМІ, яких дивляться та читають виключно мисливці. «Резонанс», який викликають мисливські фестивалі в Україні, дуже просто перевірити. Наберіть у пошуковій системі: «Всеукраїнський мисливський Форум-2019» і ви все побачите. Жоден відомий, рейтинговий, загальнодержавний телеканал чи інтернет-ресурс не висвітлив цю подію, навіть короткою новиною. Прикро, але це факт! Ми знову вкладаємо сили і кошти, але залишаємося непоміченими суспільством, ми копирсаємось у своєму ж болоті й ніхто нас не бачить і не чує. Хто в цьому винен?

Якщо ми хочемо робити такі заходи не тільки для себе, а це потрібно робити, бо це складова просвіти та формування іміджу мисливства, то організаторам необхідно працювати у цьому напрямку, створювати умови для того, щоб на такі заходи потягнувся народ, щоб йому було зручно добиратися, комфортно відпочивати та весело розважатися, щоб було бажання знову приїхати наступного разу. Локація заходу повинна бути недалеко від обласного центру, а краще у місті. До місця проведення заходу має курсувати зручний та доступний трансфер. Необхідно забезпечити відвідувачів харчуванням, різними мисливськими смаколиками. Люди повинні бути залучені до процесу, їм та їхнім дітям треба дати можливість брати участь у конкурсах, змаганнях, повинні бути фахівці, які б грали з дітьми у різні пізнавальні, інте­рактивні ігри. Не треба вигадувати велосипед, все це давно працює на заході. Відвідувачі фестивалю мають повезти додому незабутні враження і сувеніри на згадку.

І це все не повинно бути бізнесом, це – просвіта! Треба це розуміти. Це вкладання коштів у майбутнє мисливської галузі! Дайте людині хліба та вражень задарма і вона вже на десятому небі від щастя, про що розповість усім знайомцям. А якщо підключити ще й медійників з великою аудиторією, то це дуже швидко дасть свої плоди.

Це, звичайно, просто думки вголос, як то кажуть: спостереження збоку, але те, що такі мисливські фестивалі з’явились у нас – це вже великий крок уперед на зустріч визнання мисливців суспільством.

Наша мета, як галузевого видання, всіляко сприяти та підтримувати організаторів таких заходів, розповідати про те, що вони роблять для мисливства, хоча вони інколи й забувають про наше існування. Тож, щоб дещо виправити ситуацію з інформування громадськості, розповімо про найцікавіші події, які відбувалися на мисливському Форумі в цьому році й про те, що думають фахівці про цей захід.

Отже, триплет мисливсько-спортивного клубу «Сокіл» – Всеукраїнський мисливський Форум відбувся на тій же локації – на мисливській базі край села Суськ, на Рівненщині, до якої доїхати було не так й просто, але нам це вдалося і ми не пожалкували, адже це одне з найкращих мисливських господарств не тільки області, а й усієї країни.

Доїхати сюди вдалося не тільки нам, тут можна було зустріти мисливців із різних регіонів і навіть з-за кордону, які приїхали на Форум подивитись і себе показати. Завітала на це дійство і делегація Держліс­агентства на чолі з заступником Голови Володимиром Бондарем. Взагалі Форум відвідало багато представників лісової галузі, а Виноградівський лісгосп привіз цілу експозицію мисливських трофеїв з усього світу та дивував відвідувачів справжнім бограчем та іншими мисливськими стравами.

Не обійшли стороною Форум й усім відомі науковці, спортсмени-стрільці, власники мисливських собак, представники мисливських об’єднань: Українського товариства мисливців і рибалок, Всеукраїнської мисливської спілки, Всеукраїнської мисливської асоціації мисливців та користувачів мисливських угідь, Кінологічної спілки України, представники інших клубів, мисливської інтернет-спільноти та багато інших.

Розпочався Форум з ток-шоу – це новий формат обговорення ключових питань мисливської галузі, на який було запрошено багато цікавих гостей. Це шоу було організовано вперше і його можна побачити тільки на цьому заході.

Одночасно на різних локаціях відбувались інші заходи і відві­дувачі мали змогу обирати на свій смак, що їм більш цікаве. В цьому є як свої плюси, так і мінуси, бо хоча між локаціями і курсували електроавтобуси, багато цікавого просто фізично не в змозі охопити. А в програмі Форуму були і вже традиційні змагання стендової стрільби «Мисливські стрільби» на «Кубок Сокола», і нові змагання «Єгерські багатоборства», і випробування мисливських собак по вольєрному кабану та собак норних порід по звіру, і показові виступи позашляховиків та квадроциклів. На головній сцені МСК «Сокіл» можна було спостерігати за чемпіонами Європи, майстрами з імітації реву оленів. Учасники Форуму інсценізували справжній батл конкурентів самців-оленів. Тут же можна було побачити виступи художніх колективів та почути ансамбль автентичної мисливської музики «Лісові сурми». За програмою повинно було відбутися ряд цікавих майстер-класів: з дресури лабрадорів та ретриверів, натаски лягавих собак, розведення копитних тварин, із знерухомлення копитних, але за відсутності слухачів деякі було скасовано.

Відвідувачів чекали мисливські такседермічні експозиції – алея трофеїв, сувеніри, роботи фотографів-анімалістів та художників. Наприклад, Валерія Сюрхи – художника, який відомий своїми роботами на мисливську тематику не тільки в Україні, а й по всьому світу.

Тож організатори мисливського Форуму з кожним роком намагаються вдосконалювати фестиваль, робити програму цікавішою та насиченішою. За словами «Соколів», цьогорічний захід відвідала найбільша кількість людей за останні три роки. Будемо вірити у цю статистику, але у другій половині дня, коли програма Форуму була ще у розпалі, багато відвідувачів поїхали додому і мало хто залишився до підбиття підсумків змагань, нагородження переможців та закриття фестивалю. Мабуть, їм чогось не вистачило. Можливо, сил, можливо, свята…

Тим не менше, вітаємо мисливську спільноту, що в Україні є такий захід і бажаємо організаторам продовжувати рухатись вперед, вдосконалювати та розвивати Форум, щоб відвідувачів з кожним роком ставало все більше і щоб вони заряджалися позитивною мисливською енергією, що, без сумніву, буде сприяти створенню позитивного ставлення суспільства до мисливства, культури полювання, його традицій, розумінню важливої теми – розвитку мисливської галузі та розумного ставлення до природних ресурсів нашої країни.

Враження та думки учасників Всеукраїнського мисливського Форуму про захід та про мисливську галузь у цілому:

Заступник Голови Держлісагентства Володимир БОНДАР:

– Врешті-решт саме тут з’являється та культура, ті традиції, яких нині не вистачає Україні. Ці заходи повинні підтримуватись і ентузіастами-мисливцями, і державою, і суспільством. Але над цим треба працювати.

На жаль, від незнання суті ведення мисливського господарства, суспільство сприймає полювання як банальне вбивство тварин, не розуміючи, що за цим стоїть багато серйозних, системних рішень, наукових позицій, ціла когорта фахівців-мисливствознавців, єгерів, завдання яких охороняти та відтворювати популяції тварин. А регулювання чисельності дичини – це лише одна зі складових складного господарського процесу, яка немає жодного відношення до знищення тварин. І саме на таких заходах, як цей Форум, ми повинні це пояснювати суспільству.

Організаторів мисливського Форуму, його учасників та звичайних відвідувачів згаданого заходу поєднує любов до природи і захоплення мисливством. Цей захід – започаткування мисливських традицій, їх популяризація, адже мисливське господарство нині, як ніколи, потребує розуміння суспільством ролі мисливської галузі в Україні.

Нам треба розповідати і показувати людям, що мисливство – це непросто розвага чи захоплення, це галузь, де працюють тисячі людей, в яку вони вкладають сотні мільйонів гривень, зокрема, на охорону та збереження мисливських тварин.

Таких заходів в Україні з кожним роком почало з’являтися все більше і не може не тішити. «Мисливський Форум» на Рівненщині, «День мисливця» на Закарпатті, «Мисливська ватра» у Львові, фестиваль на Київщині – крок за кроком до розуміння суспільством необхідності ведення мисливського господарства, розвитку культури мисливства.

Звичайно, одними мисливськими фестивалями складно створити позитивний імідж мисливства, вони обов’язково повин­ні бути, їхня кількість має бути виважена, а якість – європейського рівня. Разом з тим, ми повинні системно займатись іншими просвітницькими заходами, працювати з суспільством, пояснювати, показувати нашу роботу, щоб люди розуміли, які функції виконує мисливське господарство, на скільки воно необхідне для збереження біорізноманіття. Над цим треба працювати, в першу чергу, і коли суспільство почне розуміти і підтримувати мисливство, тоді й мисливські фестивалі наберуть більшої популярності, як це відбувається у наших сусідів: поляків, угорців, словаків.

Перший віце-президент Всеукраїнської мисливської асоціації мисливців та користувачів мисливських угідь Віктор ЧЕРВОНИЙ:

– Нашу Асоціацію на Форумі представляли вісім регіональних організацій, шість з яких очолили директори наших відокремлених підрозділів. Найчисельнішою і найцікавішою була закарпатська делегація, яка представила чи не найкращу колекцію мисливських трофеїв і забезпечила проведення майстер-класу з імітації реву оленя. Деякі мисливці ніколи в житті не чули як реве олень, а тут вживу їм показали імітацію реву оленя фахівці серйозного рівня, які брали участь в аналогічних змаганнях і фестивалях. Це чемпіони Європи з імітації реву оленя і приємно, що вони є членами нашої організації. Ми також забезпечили участь у Форумі кращого в Україні ансамблю автентичної мисливської музики «Лісові сурми», що додало заходу таких урочистостей і цікавого специфічного мисливського звучання. Приємно, що керівник нашої київської філії Євгенія Яніш посіла друге місце зі стрільби.

Дуже добре, що такі фестивалі проводяться, бо вони є дуже гарним майданчиком, який дозволяє проводити різні змагання, привертає увагу суспільства до мисливства, адже люди їхали більше з метою брати участь у якихось заходах, наприклад, випробовуваннях мисливських собак, єгерських змаганнях, скуштувати страв мисливської кухні, позмагатися у стрільбі.

Хто поцілить влучніше? «Мисливські стрільби» на «Кубок Сокола»

Не вистачає поінформованості, не вистачає ЗМІ, мало зацікавленості суспільства до таких подій. І саме через це претендувати на всеукраїнський рівень цей захід ще не може. Потрібно, щоб була представлена мисливська еліта, мисливські організації широкого загалу. Такі заходи потрібно популяризувати, до участі в них потрібно залучати глядачів, мисливську спільноту, пересічних громадян, засоби масової інформації. На цьому форумі не вдалося цього зробити.

Ми вдячні, що різні господарства, клуби долучаються до цієї роботи, проявляють ініціативу. Зі свого боку, стараємося допомогти у проведені таких заходів і очікуємо на наступні мисливські фестивалі. Нещодавно такий захід вперше провели на Київщині, а «Мисливська ватра» пройшла на Львівщині вже вдруге.

Головне, що робота в цьому напрямку йде і участь хоча й невеликої кількості гостей-мисливців з інших країн про щось говорить. Але й тут потрібно попрацювати, адже присутність гостей з інших країн – це добре, але треба, щоб і Україна була гідно представлена цікавими фахівцями, мисливцями, науковцями, щоб відбувалися дискусії на гострі теми, обмінювалися досвідом, спілкувалися, бо назва «Форум» зобов’язує.

Голова Всеукраїнської мисливської спілки Сергій АНДРОСЮК:

– Втретє відвідали Всеукраїнський мисливський Форум у МСК «Сокіл» і хотіли б висловити щиру подяку усій команді «Сокола»! Вони свого часу відвідали Європу і завзято намагаються зробити подібне свято мисливців в Україні. Свято, яке б було не тільки розвагою, а й можливістю перейняти корисний досвід: організації ведення мисливського господарства, демонстрації здобутків мисливської галузі шляхом експозиції трофеїв, належної підготовки єгерської служби шляхом проведення «Єгерських багатоборств».

Приємно відзначити, що цього року і Всеукраїнська мисливська спілка зробила свій внесок у розвиток міжнародної спів­праці на мисливському Форумі. Ми запросили взяти участь своїх партнерів – міжнародну он-лайн-платформу для бронювання полювань, яка непросто погодились взяти участь у Форумі, а й виступила генеральним спонсором, нагородивши цінними призами найвлучніших стрільців-переможців турніру «Кубок Сокола».

Учасники змагань «Єгерські багатоборства» веслують наввипередки до фінішу

Звичайно, дається в знаки віддалена локація Форуму, не всі мисливці мають змогу їхати так далеко, тому, сподіваємось, цьогорічні учасники заходу представники Держлісагентства скористаються досвідом «Сокола» і організують подібний захід у столиці, наприклад, під час проведення щорічної виставки «Полювання та риболовля».

Також маємо надію, що в один прекрасний день українських мисливців на таких заходах буде цікавити не лише можливість скоріш влаштувати застілля, а й обговорення важливих питань мисливської галузі.

А «Соколу» бажаємо наснаги не зупинятись на досягнутому!

Вчений, публіцист, співкоординатор Ініціативної групи «Мисливський актив України» Василь НОВИЦЬКИЙ:

– Напевно, як у пісні: «Вона пішла, та обіцяла повернутись. Вона повернеться, щоб заново піти!» Це я про свою надію на те, що політичні, соціальні чи хоча б суто господарські проблеми нашої галузі колись таки стануть цікавими пересічному українському мисливцю. Бо, як показав Форум-2019, основну їхню когорту і досі турбує не важлива справа-обов’язок, а виключно процес полювання та все, що навколо нього у площині відпочинку і хобі. Проте, як на мене, так вічно тривати не може. Корову, яку доїмо вдома, ми доглядаємо та годуємо, а коли йде мова про полювання, чомусь вважаємо, що біля нашої галузі не потрібно ні трудитися, ні матеріально витрачатися… Парадокс із закономірним результатом – маємо, що вклали! Тому й маємо дуже мало! Зізнаюсь, апогеєм мого розчарування в окремих учасниках Форуму-2019 стала відміна майстер-класу відомого на всю Східну Європу фахівця з вільного та напіввільного розведення копитних, нашого співвітчизника Віталія Смаголя (Інститут зоо­логії НАН), через… відсутність бажаючих дізнатися про сучасні підходи до управління локальними угрупованнями копитних! Так і хочеться запитати: «Шановні, ну якщо ви такі розумні, то чого ж у нашому мисливському господарстві все так нікчемно?..»

Звісно, маю зауваження і до організаторів Форуму, проте вони несуттєві і головним чином полягають у наявності організаційних міні-ляпів, як то перенасичення програми заходів на одиницю часу, або затягування з представленням учасників ток-шоу, яке швидко втомило глядачів і зірвало багатообіцяюче дійство, або ж розігрування лотереї без оголошення конкретного призу перед діставанням номерків з барабана. Вийшло так, що ведуча «на око» оцінювала кому що дарувати. Я навмисне зараз говорю про ці речі, тому що того року від мене були схожі нарікання і я пропонував їх узагальнити та врахувати при підготовці сценарію на цей раз, проте друзі з МСК «Сокіл» про мою пропозицію, напевно, забули. Тож тепер хай не ображаються, а читають зауваження на ваших шпальтах і тренують пам’ять. Але загалом, хочу сказати, що сокільчани – просто молодці! Напевно, ні я, ні вони, ні всі інші повною мірою досі не усвідомили, яку насправді важливу справу вони роблять! І, може, мене хтось виправить, але здається, що завдяки таким ентузіастам і організованим ними заходам, ми стаємо свідками зародження сучасної громадської свідомості та культури українського мисливця і суспільства у цілому. Тому, особисто бажаю наснаги рівненським колегам і вимагаю не зупинятися на досягнутому! Форум-2020 має бути виведений на якісно новий рівень – масштабніший, цікавий для всіх верств населення, драйвовий і десь, може, навіть трішки епатажний. Задля останнього, навіть Борейка вмовлю приїхати. Сподіваюся, за старою звичкою і давньою «дружбою» він багато грошей не попросить. Думаю, буде більше, ніж достатньо бажаючих мисливців скинутись екозапроданцю на квиток до Суська.

Насамкінець, хочу щиро подякувати організаторам та всім учасникам Форуму і побажати їм терпіння, здоров’я, успіхів та величезної насолоди від тієї благої справи, яку вони роблять для нашої галузі, вітчизняних мисливців і, переконаний, всього українського народу!

Роман НОВІКОВ,
“Лісовий і мисливський журнал”

« 1 of 6 »

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top