Я щаслива і вільна!

Треба займатись тим, що тобі до душі, й лише тоді можна вважати себе щасливою людиною.
(Стаття – переможець Конкурсу “Лісового і мисливського журналу” до Дня працівника лісу!)

Хоча лісівників в основному ототожнюють із чоловіками, та не можна оминути ту прекрасну половину людства, на плечах якої тендітно зростають молоденькі берізки та кремезні дуби, вираховуються економічні показники й нараховуються зарплати.

Ніжними руками жінок-лісівничок переплелося все лісове господарство. У колективі лісівників ДП «Чорноліський лісгосп», що на Кіровоградщині, працює багато чарівних жінок, які щоденною самовідданою працею виконують планові виробничі показники. Напередодні Дня працівника лісу хочеться розповісти про одну з берегинь лісового господарства, яка не на папері знає про роботу в лісі.

Одна з них – Олена Миколаївна Кирпа, якій вдається поєднувати жіночу тендітність та справжній чоловічий характер у вирішенні виробничих питань. Хоча свою любов до лісу відчула ще з дитячих літ, бо тато Микола Осипович Семенок працював лісником в агролісгоспі на Чернігівщині. Олена виросла у нього на роботі, милувалася природою, вдихала свіжий аромат рослин та дивувалася, як з маленької насінини зростають могутні дерева, разом з татом збирали лісове насіння, лікарську сировину та березовий сік. Навесні садили молодий ліс. Олена пам’ятає всі культури, які посаджені з її участю.

Та коли прийшов час обирати професію, усі в один голос відмовляли від лісівничої професії, «не жіноча це справа, не жіноча!». Згодилась обрати професію вчителя фізики і астрономії, та, взявши в руки документи про закінчення середньої школи, довго не роздумувала, майнула в Київ і вступила до Української сільськогосподарської академії на лісогосподарський факультет. Про обрану професію не шкодує, бо вже з перших днів навчання в академії зрозуміла, що природа і наука про неї все ж таки її стихія і розвиватися зможе лише в цьому напрямку. Там познайомилася з майбутнім чоловіком Юрієм. Однокурсники знайшли багато спільного і поєднали свої долі. Після закінчення навчання свою трудову діяльність молоді спеціалісти розпочали в Олександрівському лісгоспі. Олена працювала там економістом та інженером з лісових культур. Потім працювала у Щорському професійному технічному училищі викладачем спецтехнологій лісогосподарського виробництва. А в 1996 році життєва стежина молодого подружжя пролягла до державного підприємства «Чорноліський лісгосп». Але, як би Олена не віддавалася роботі сповна, вона добре розуміла, що вона жінка – берегиня сімейного вогнища. Тож встигала і вдома лад дати, упорядкувати будинок, створити комфорт. Разом з Юрієм виховали двох чудових дітей: сина Бориса та доньку Діану.

Пізніше Олену запросили на державну службу, тож вирішила спробувати. Понад дванадцять років віддала цій непростій справі. Працювала на різних посадах: начальником відділу конт­ролю, державним реєстратором Знам’янської райдержадміністрації, спеціалістом управління Пенсійного фонду, начальником відділу економічного розвитку та торгівлі міськвиконкому. Але постійно тягнуло до лісу, милувалася розлогими деревами, прислухалася до шелесту трав. І як сама говорить: «долю не обдуриш». Тож, коли директор ДП «Чорноліський лісгосп» Олександр Зуєв запропонував роботу, зовсім не роздумувала. А із щирою усмішкою та з радісними іскорками в очах прийняла пропозицію. З червня 2014 року Олена працює в Чорноліському лісгоспі інженером з лісових культур, за сумісництвом – інженером з охорони і захисту лісу, відповідає за роботу з громадськістю.

У її підпорядкуванні, крім лісових культур, які в лісгоспі займають площу понад 1200 га, ще й базовий розсадник лісових культур та дві теплиці. Догляд за рослинами – це щоденна копітка праця.

Про чорноліські весняні квіти, полуниці й малину, ранні огірки і навіть екзотичні фрукти, які вирощують у Чорноліському лісовому господарстві, відомо далеко за межами навіть Кіровоградщини.

Щоб чогось досягти – треба мати бажання. І це бажання створювати красиве і корисне має Олена. В її умілих руках проростає все і дає результат. Вона розуміє мову рослин, бачить їх настрій, відчуває їх стан здоров’я. За зовнішнім виглядом одразу визначить шкідника або хворобу рослини і «випише рецепт» на лікування. Робота з рослинами має свою специфіку, бо рослина не може сказати, що вона хоче скуштувати або що її гнітить. Тому, крім отриманих у виші знань, Олена постійно працює над самоосвітою, адже технології постійно розвиваються. Тому рука має бути весь час у зоні пульсу.

Декоративна шкілка в розсаднику постійно розширюється, і збільшується асортимент рослин, які Олена збирає по країні у своїх колег для створення маточників.

– Попит на декоративні рослини постійно зростає. Люди хочуть чогось новенького, гарного і незвичайного, тож ми маємо задовольнити потреби і попит покупця, інакше він піде в інший розсадник і придбає там те, що йому цікаве, – каже Олена і додає, що приємно те, що керівництво підтримує в усіх починаннях, розуміє підлеглих і розвиває можливості або створює умови для розвитку підприємства, тоді й результат роботи видно. «Директор ДП «Чорноліський лісгосп» Олександр Зуєв має бажання, талант і великі організаторські здібності до цього, – розповідає Олена, – адже, наприклад, ідею створення тепличного господарства підтримав одразу і створював всі необхідні умови для його розвитку. Тепер це є невід’ємною частиною нашого виробництва та джерелом додаткових фінансових надходжень».

Скидати оберти в роботі Олена не збирається. Синдром відкладеного життя – це не про неї. На питання: як все встигає робити, в неї така відповідь: «Бо люблю ліс! От як батьків своїх люблять… А життя – воно занадто коротке, а я хочу встигти зробити багато доброго, щоб люди згадували мене добрим. Я дуже довго топталась на одному місці, думаючи, що тверде підґрунтя є запорукою успіху, але то все не так. Треба займатись тим, що тобі до душі, й лише тоді можна вважати себе щасливою людиною. Лише в швидкому життєвому польоті можна відчувати себе вільною. Тож скажу так: я – щаслива і вільна!»

Олена цінує в людях людяність, справедливість, і те, що обіцянки повинні виконуватися, і сама завжди керується цими принципами, за що й поважають її колеги по роботі.

– Найгірша риса характеру в людини – це нещирість. Я не люблю нещирих людей, від них не знаєш чого очікувати, не люблю порожніх обіцянок і поважаю тих, хто вміє казати «ні» коли не в змозі тобі допомогти. Принаймні це чесно. Люблю людей, які не заважають жити іншим, – каже Олена.

Про те, що виконує тяжку чолову справу, Олена не скаржиться: «Я не жінка, я – інженер, я роблю чоловічу роботу, від секатора до автомобіля – все мені під силу», – жартуючи каже Олена. Її креативність швидко знаходить шляхи вирішення проблем, а справжній дружній колектив і підтримка колег надає ще більшої наснаги. Так, вдача чоловіча і відповідальність дає змогу утримувати доручені їй об’єкти в зразковому стані, при цьому не втрачаючи ні крапельки жіночності. Завжди привітна й усміхнена, цінує кожну хвилину життя і не витрачає її марно. А схвальні відгуки головного лісничого Олега Яценка є підтвердженням усього вищесказаного про гарну лісівничку: «Олена Миколаївна справляється з усіма своїми обов’язками, ще й іншим допомагає. Ця чарівна й тендітна жінка поєднує у собі всі найкращі якості».

Катерина МАТКО,
“Лісовий і мисливський журнал”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top