Зустріч на токовищах

Весною тетеруки вихваляються красою.

Поліська глибинка – прадавнє середовище перебування і розмноження глушців і тетеруків. Обидва види із родини тетеруків, хоча й мають окремі відмінності.

Глушець (глухар) звичайний – птаха дуже обережна, самці і самки майже весь рік тримаються окремо один від одного. Але коли приходить весна… Вони зустрічаються на токовищах і геть забувають про обережність. Самці співають, змагаються один з одним, розпушують хвости і волочать по землі крила. В Овруцькому держлісгоспі, що на Житомирщині, найпершими глядачами таких «лісових спектаклів» є місцеві лісівники. Зокрема лісничий Прилуцького лісництва Андрій Купрійчук стверджує, що в багатьох кварталах саме зараз відбуваються токовища глушців. І це незабутнє видовище: вони безперестанку літають і хизуються один перед одним. У цей час лісівники чітко дотримуються необхідних режимів тиші, щоб ніхто не тривожив птахів. А самі токовища перебувають під належним контролем і захистом. Останнім часом як глушці, так і тетеруки часто змінюють ареал перебування і перелітають у пошуках місць годівлі. В кінці зими або весною вони збираються в зграї від 5 до 25 голів і згодом заводять свої веселі каруселі. Та є тут, як кажуть, й іншій бік медалі.

– Глухар, буває, й шкоду завдає молодим насадженням у лісі, – зазначає головний лісничий ДП «Овруцьке лісове господарство» Володимир Захарчук. – Весною птах зриває і скльовує верхні бруньки молодих дерев. Хоча він, мабуть, і не знає, що шкоду зробив, бо його сутність така. Але це призводить до того, що молоді сосни, наприклад, не йдуть весною у стовбуровий ріст, а починають рости лише бокові гілки. Та й інші деревця після тотального обкльовування починають кущитися, а не доверху рости.

З іншого боку, ця «червонокнижна» птаха є дуже оригінальною. На розлогих лісових галявинах вона веде себе дуже поважно, я б сказав – шляхетно. Деякою мірою глушця можна порівняти з індиком: часто також хвоста віялом розпушує, брови у самця такі ж червоні.

А під час токування весною (це їхні любовні ігри), що відбувається, як правило, у квітні, можна дуже близько підійти до зграї глухарів. У цей час вони майже нічого не помічають і не чують. І сам я неодноразово зблизька за таким токуванням спостерігав, – хвалиться Володимир Андрійович.

Нині в Овруцькому держлісгоспі налічується кілька десятків глушців. Вони тут живуть і розмножуються, як кажуть, із незапам’ятних часів. Їх популяція збільшується поступово, в залежності від кормової бази, кількості хижаків і навіть кліматичних умов. Зрозуміло, що глухарі перебувають під постійним наглядом і захистом лісівників.

Тетерук – теж давній мешканець поліських хащ і боліт, хоча раніше він був поширений практично по всій Україні. Нині його популяція дуже скоротилася через значний антропогенний вплив і зменшення традиційних кормових угідь. Та в овруцьких вересовищах і ягідниках, завжди у перезволожених болотах чисельні зграї тетеруків і донині почуваються в безпеці.

– Тетерук майже вдвічі менший за глухаря, – пояснює Володимир Захарчук, – хоча багато в чому вони схожі.

Тетерук також неймовірно красива і поважна птаха, особливо у так званий «шлюбний» період, коли кожен самець заявляє про своє домінування і хизується перед самками. Дуже часто це призводить й до серйозних сутичок і боїв між самцями. Загалом у наших лісах лісгоспу налічується більше двох сотень цих «лісових півнів».

Вони давно облюбували тутешні місцини і практично їх не покидають. Харчуються переважно ягодами, бруньками дерев, насінням трав і кущів. Кормова база у наших лісах для цих птахів задовільна і почуваються вони у нас комфортно, – запевняє головний лісничий Овруцького держлісгоспу.

Володимир ВАСИЛЬЧУК,
Газета “Природа і суспільство”

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top