Палити чи не палити?

Шкода і користь від весняних випалювань ще недостатньо вивчені.

Цього року соціальні мережі та інтернет-простір, як ніколи, насичені світлинами та відеороликами про шкоду природі від весняних випалювань сухої трави. Практично кожне таке повідомлення супроводжує напис на кшталт «Не спалюйте траву, там хтось живе». З одного боку, наші громадяни вже сприймають за традицію щовесни згрібати старе листя та торішню траву і чиркати сірником. Часто це пояснюють тим, що після такого випалу верхній шар ґрунту стає ще більш родючим. З іншого боку, екологи все частіше говорять про шкоду паління трави, листя та чагарників.

Застереження рятувальників

Лише за перші два тижні березня у Державній службі з надзвичайних ситуацій зафіксували майже чотири тисячі пожеж у природних екосистемах та на відкритих територіях. Цифри вражають, бо від початку 2019 року таких пожеж виникло понад шість із половиною тисяч, тобто левова частка припадає саме на весняний сезон, пов’язаний з випалюванням трави. За підрахунками ДСНС, у середньому за день у березні спалахувало по 260 пожеж сухостою, чагарників та сміття.

Потерпають від вогню не лише поля, ліси чи луки, а й заповідні об’єкти. Так, у Львові через витівки хуліганів загорівся ландшафтний парк «Знесіння», а на Херсонщині кілька днів палали плавні у Нижньодніпровському національному природному парку. Вигоріло кілька гектарів. Рятувальники кажуть, що гасити у плавнях вогонь надзвичайно важко.

Причини залишаються незмінними – людський фактор. «Саме громадяни найчастіше провокують пожежі у природних екосистемах, спалюючи сміття на відкритих територіях чи навіть у себе на подвір’ях. Про наслідки такої діяльності не втомлюються нагадувати наші рятувальники», – ідеться на сайті ДСНС.

У супроводі На­ціональної поліції, місцевого самоврядування та журналістів ря­тувальники проводять ін­формацій­но-роз’яснювальну роботу серед населення. За останній тиждень із такими бесідами вони побували на Черкащині, Закарпатті та Луганщині, де підпалів найбільше. Розповідали місцевим, що діє заборона на спалювання сухої трави та очерету, нагадували, що полум’я може перекинутися на житлові будинки чи господарські споруди, завдавши значних збитків.

Також рятувальники порадили місцевим жителям не спалювати сухостій, а прикопувати його, а загалом обирати менш ризиковані способи впорядкування власних домогосподарств. Так чи інакше нам доведеться запроваджувати іншу традицію утилізації сухого листя та трави, поступово відмовляючись від спалювання. Звісно, на це потрібен час, бо роками селяни та містяни, що мешкають у приватних садибах, звикли прибирати городи, подвір’я та присадибні ділянки, згрібаючи все та спалюючи.

Шкода для ґрунту

Екологи нагадують, що у природі все передбачено так, що трава та кущі можуть рости після зими самі, без допомоги підпалів. За зиму трава перегниває і не є перешкодою для молодої парослі. Тож не варто шукати виправдання, що підпалюючи стару траву чи бадилля, допомагаємо природі. Під час спалювання згорає не тільки суха трава, але й накопичена в ґрунті органіка. Після підпалів виживають лише найбільш стійкі та невибагливі трави, тобто бур’яни.

Еколог Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» Катерина Полянська свого часу аналізувала вплив вогню на ґрунти. «Люди думають, якщо спалюють траву, роблять добре, прибирають зайві рештки минулорічних трав, але навпаки роблять шкоду, – пояснює вона. – Під час палу згоряє родючий шар ґрунту, у верхньому шарі міститься велика кількість мікроорганізмів, біологічних решток, які якраз живлять рослину. Тому спалювання верхнього шару – це шкода, попіл, що залишився, менш корисний, ніж ґрунт. І під час згоряння згорають комахи, черви, які забезпечують функціонування ґрунтової екосистеми. Щоб вони відновилися, потрібен час».

Катерина Полянська радить добре подумати, перш ніж підпалювати суху траву. Каже, що краще зібрати це як компост, завчасно прибирати чи переходити на органічне землеробство. «Цього року дуже яскраво показують фото та відео тих тварин, які згоряють живцем, отримують опіки та задихаються під час палів. Це миші, їжаки, зайці, комахи. Дуже часто підпал перетворюється на неконтрольовану пожежу, вогонь перекидається на поля, на траву. Господарі не думають про наслідки, а ніхто ж не піде по полю дивитися, що згоріло, скільки дерев постраждало, бо в них пошкоджується верхня частина кори. А це рана, яку дерево не може затягнути, що призводить до поступового всихання», – додає Катерина Полянська.

Корисний вогняний ефект

Єдиний випадок, коли пали та вогонь можуть бути виправдані для довкілля, – якщо ставити за мету природну натуралізацію. Такий досвід поширений у США та деяких країнах Європи. Тут вогонь використовують для натуралізації лісу. Як зауважив Сергій Зібцев, доктор сільськогосподарських наук, професор кафедри лісівництва Національного університету біоресурсів і природокористування України та керівник Східноєвропейського регіонального центру моніторингу пожеж, в Україні поки що ця методика не розповсюджена.

«Усе, що на полях горить, – це погано для ґрунту для біорізноманіття, для атмосфери. Хоча у лісах пожежі колись були частиною еволюції, бо тоді були інші ліси, природні, стійкі. Зараз ми застосовуємо вогонь тільки як демонстрацію, що це не смертельно для лісу, що так звана холодна пожежа, коли у березні ґрунт ще вологий, стимулює природне відновлення, – пояснює Сергій Вікторович. – Але наші лісівники так налаштовані, що вогню не повинно бути в лісі, вони вважають, що будь-яка пожежа призводить до його загибелі. І, мабуть, це правильно. Кожна пожежа повинна бути загашена. Це парадокс вогню, що є такий позитивний вплив пожеж, але він може застосуватися виключно для підтримки природного поновлення. Утім, треба розбиратися в цьому, мати за мету отримати саме природне поновлення. Тоді прибирається вогнем трав’яний покрив, щоб це природне поновлення з’явилося».

Натуралізація лісу через пожежу робить його стійкішим та природним. Доведено, що контрольовані пали у лісі навіть збільшують гніздування птахів. Але в Україні цю проблему ще ретельно ніхто не вивчав, певно, крім науковців Східноєвропейського регіонального центру моніторингу пожеж.

Та дискусія про вогонь у лісі рано чи пізно вийде на інший рівень. Невдовзі учені Національного університету біоресурсів та природокористування винесуть на розсуд громадськості законопроект про посилення відповідальності за сільськогосподарські пали. Науковцям спробують пояснити усі аспекти користі та шкоди вогню для природних екосистем, а нам доведеться робити правильні висновки.

Інна ПОГОРІЛА,
Газета “Природа і суспільство”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top