Взірець чеснот

Педагог, який відкрив нам, випускникам, двері в царину фахових знань, який за мінімуму влади мав максимум авторитету, бо свято вірив у те, чому навчав, викладання для нього було мистецтвом ділитися досвідом, віддавати тепло душі та вселяти надію – це наш декан, доцент Георгій Володимирович Дубінін.

Народився Георгій Володимирович Дубінін 11 березня 1918 р. у родині вчителів, у м. Липовець Вінницької області. Семирічку закінчив у с. Козин, а робітничий факультет при інституті – в с. Маслівці Київської області у 1934 р.

Після переїзду батьків до Білої Церкви, юнак Георгій пішов до 10 класу СШ № 3, яку з Похвальною грамотою кращого випускника школи закінчив у 1935 р.

У 1936 р., після завершення навчання на першому курсі геологорозвідувального факультету Київського гірничого інституту,  Г.В. Дубінін прийняв відповідальне для себе рішення про вступ до Українського лісотехнічного інституту. Набравши на вступних іспитах 19 балів з 5 предметів (математики, фізики, хімії, мови та історії партії), був зарахований спочатку на загальнотехнічний, а через рік – на лісогосподарський факультет інституту. Лекції тодішнім студентам читали такі знані лісівники як професор (згодом академік) П.С. Погребняк, професори В.Е. Шмідт, Н.О. Коновалов, Я.В. Ролл, З.С. Голов’янко, М.М. Степанов, М.М. Синицький, Д.І. Товстоліс та інші видатні постаті.

У 1940 році, після успішного захисту під керівництвом професора Н.О. Коновалова дипломної роботи на тему: «Екзоти в культурах Білоцерківського лісгоспу», Георгієві Володимировичу було присвоєно кваліфікацію інженера лісового господарства та видано диплом з відзнакою. Як і багатьох інших випускників, його було було викликано на дійсну строкову військову службу, яку Г.В. Дубінін розпочав у Житомирі в школі молодших командирів. Після завершення навчання його залишили в школі на посаді командира взводу і викладача геодезії, де і застала Георгія Володимировича війна.

У липні-серпні 1941 року Г.В. Дубінін захищав Київ і рідне Голосієво від фашистських загарбників. Фронтові дороги пролягли через Кавказ, Виборг і Ленінград, Карельський перешийок, міста Варшаву та Познань. Він брав участь у наступальних боях на Берлін. 16 квітня 1945 р., у районі Зеєлівських висот, його було важко поранено розривом протипіхотної міни. За бойові звитяги Г.В. Дубініна було нагороджено орденом Червоної зірки, орденами Вітчизняної війни першого і другого ступенів, багатьма медалями.

З січня 1946 р. Георгій Володимирович працює інженером Білоцерківського лісгоспу, після чого його призначено директором заповідника «Олександрія».

1951 року Георгія Володимировича призначено на посаду директора Фастівського лісгоспу. За рік його роботи лісгосп піднявся з 20-го на 2 місце. Практичну діяльність він активно поєднував з науковою роботою і в 1952 році вступає до аспірантури на кафедру лісових культур свого рідного інституту. Першим його керівником був завідувач кафедри лісових культур доцент М.М. Ягниченко, а пізніше – проф. Б.Й. Логгінов.

Після успішного захисту кандидатської дисертації на тему: «Реконструкція малоцінних грабняків Вінницької області», вся подальша трудова діяльність Г.В. Дубініна пов’язана з кафедрою лісових культур: асистент (1955 р.), старший викладач (1959 р.), а з 1962 до 1976 р. – доцент.

З 1965 до 1972 р. Георгій Володимирович працював деканом рідного лісогосподарського факультету. На цій посаді йому повною мірою вдалося реалізувати свої найкращі риси: неабиякий талант організатора, людяність у стосунках з колегами та студентами, непересічну принциповість і водночас готовність прийти на допомогу до кожного члена колективу, хто її потребує.

У роботі зі студентами Декан вважав, що лісове господарство потребує здорових тілом і духом, високоосвічених, інтелігентних та культурних фахівців.

Не дивно, що в часи керівництва Г.В. Дубініна факультет за спортивними показниками був кращим в академії.

Не менше уваги він приділяв і участі студентів у художній самодіяльності. Досить згадати оркестр народних інструментів факультету або ВІА «Лісова пісня». Постійно  у полі зору Декана була і навчальна робота, здійснювати яку йому допомагав його побратим, доцент П.І. Герасименко.

За роботу на посаді декана Г.В. Дубініна нагороджено медаллю «За трудову доблесть». Проте головним надбанням Георгія Володимировича є щира любов його випускників, глибока шана усіх, хто знав, пам’ятає і пам’ятатиме Георгія Володимировича Дубініна – Людину, Лісівника, Педагога, Декана.

Віктор МАУРЕР,
“Лісовий і мисливський журнал”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top