Яким тепер буде наше судочинство?

Розбираємось у нових процесуальних кодексах.

Як відомо, з початком роботи нового Верховного Суду, набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (Закон про процесуальні зміни). У цій публікації юридична служба Держлісагентства допоможе лісівникам розібратись у тонкощах нового судочинства.

Куди тепер звертатися за правосуддям?

Сучасна система судочинства передбачає три рівні судів: місцевий суд першої інстанції, апеляційний та Верховний Суд.

Основним нововведенням є ліквідація вищих спеціалізованих судів, якими до 15 грудня 2017 року були: Вищий господарський суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий адміністративний суд України і повернення до трирівневої системи судоустрою на чолі з новим Верхов­ним Судом. Новий Верховний Суд тепер буде діяти як суд касаційної інстанції, до складу якого входить: Касаційний адміністративний суд, Касаційний господарський суд, Касаційний кримінальний суд, Касаційний цивільний суд, а також Велика палата Верховного Суду. При цьому, Велика палата Верховного Суду, з метою забезпечення однакового застосування норм права касаційними судами, діє як суд касаційної інстанції. Таким способом новий Верховний Суд буде виконувати функцію із забезпечення сталості та єдності судової практики.

З цього випливає, що, незважаючи на ліквідацію вищих спеціалізованих судів, розгляд справ у порядку другої касації залишилося.

Водночас касаційні скарги на судові рішення у господарських, цивільних, адміністративних і кримінальних справах, які були подані до Вищого господарського суду, Вищого спеціалізованого суду та Вищого адміністративного суду та не були розглянуті, передадуть на розгляд відповідних касаційних судів у складі Верховного Суду і їх вже розглядатимуть за новими кодексами.

Повертаючись до Закону про процесуальні зміни, треба зауважити, що головний акцент законотворців спрямовано на вирішення проблем:

– застарілості системи документообігу;
– порушення принципу правової певності;
– строків розгляду справ;
– обмеженості засобів доказування та їх невідповідності розвит­ку суспільства та технологій;
– зловживання правами учасниками провадження та безкарності за подібні дії;
– розбіжностей у правилах розгляду цивільних, господарських і адміністративних справ.

Що ми отримали?

Однією з беззаперечних новел процесу є запровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Суть Системи в тому, щоб максимально перевести документальний судовий процес в електронну форму для подальшого обміну інформацією між учасниками справи. Що, безперечно, є великим прогресом!

Так, статтею 14 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 18 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовні та інші заяви, скарги та інші процесуальні документи, що подаються до суду і стосуються предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов’язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в день надходження документів.

Також у кодексах передбачено, що судова інформаційно-телекомунікаційна система забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу.

Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб’єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов’язковому порядку, для подальшого отримання всіх документів із суду. Для інших осіб цей крок буде добровільним.

Хоча, необхідно наголосити, що реєстрація в Системі не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі. А тому, як кому подобається, або документи надсилаються до Системи, або «за звичаєм» по пошті, або особисто до суду. В такому разі процесуальні документи і докази у паперовій формі не пізніше трьох днів з дня їх надходження до суду переводяться в електронну форму та долучаються до матеріалів електронної Системи.

Коли повною мірою запрацюють вищезазначені новели зараз важко передбачити, оскільки без затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему Вищою радою правосуддя, така Система не запрацює, а тому нам залишається чекати та за цей час знайти хороший ресурс для створення офіційної електронної адреси та отримати власний електронний цифровий підпис.

Стимул до переходу

Законодавець планує стимулювати сторони подавати документи до суду в електронному вигляді шляхом внесення змін до статті 4 Закону України «Про судовий збір», а саме: частина 3 встановлюватиме, що при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Інакше кажучи, бажаєш платити менше судовий збір – цифруй процесуальні документи самостійно. І якщо для мінімальної ставки – одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка встановлена на сьогодні в розмірі 1600 грн, така економія становитиме всього 320 грн, то для максимальної – 350 розмірів прожиткового мінімуму, що сьогодні становить 560 тис. грн, це суттєво – аж на 112 тис. грн.

Строки запровадження

Норми проекту закону про Єдиний державний реєстр виконавчих документів набирають чинності через 30 днів від дня опуб­лікування Державною судовою адміністрацією України повідом­лення про початок її функціонування.

Це саме стосується системи автоматичного арешту коштів.

Функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи почнеться через 90 днів з дня опублікування відповідного повідомлення у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади.

Медіація

Однією з найбільш дискусійних новел прийнятих процесуальних кодексів, без сумніву, є врегулювання спору за участю судді. Були ідеї щодо вдосконалення запропонованої авторами конструкції, проте в остаточну редакцію кодексів вони не увійшли, був прийнятий спочатку запропонований варіант.

Як же буде працювати такий вид врегулювання суперечок відповідно до нових процесуальних кодексів, і які відмінності передбачені для різних видів судочинства?

Головною умовою для початку врегулювання спору за участю судді є згода сторін, позивача і відповідача, на застосування такої процедури. Крім цього, кодексами передбачено, що процес врегулювання спору може бути запущений тільки до початку розгляду справи по суті, а не на будь-якій стадії процесу.

Врегулювання спору за участю судді може застосовуватися, якщо в справу не вступила третя особа з самостійними вимогами, а також, якщо справа не відноситься до однієї з категорій, за якими таке врегулювання спору не допускається.

Єдиною відмінністю в нормативному регулюванні процедури врегулювання спору в різних типах судочинства є перелік підстав і справ (категорій справ), за якими врегулювання спору за участю судді не допускається.

Подання доказів по-новому

Нові кодекси передбачають новий порядок подачі доказів учасниками справи. Зокрема позивач повинен надати суду докази разом із поданням позовної заяви, а відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, повинні надати суду докази разом з поданням відкликання або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути подано в установлений законом термін з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд. У разі визнання причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом термін поважними, суд може встановити додатковий строк для подачі зазначених доказів.

Основні зміни щодо доказів стосуються свідчень, висновків експертів, а також введення електронних доказів як нового виду доказів.

Строки в нових процесуальних кодексах

Новим процесуальним законодавством збільшені терміни апеляційного та касаційного оскарження рішень судів та встановлено інші строки (відкриття провадження у справі, розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанціях; для розгляду заяви про забезпечення позову).

Адвокатська монополія

Відповідно до статті 131-2 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Разом з тим, у підпункті 11 пункту 16-1 Розділу XV Перехідні положення Основного закону йдеться про наступне: «Представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції – з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції – з 1 січня 2019 року.

Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності (30.09.2016 – ред.) Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, – до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Віталій КАРМАНСЬКИЙ,
“Лісовий і мисливський журнал”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top