«Я так люблю приходити…»

Про лісову педагогіку в професійно-технічному училищі.

Нещодавно в мережі інтернету прочитав інформацію, яка неабияк вразила: в Індії помер дідусь, який за життя посадив понад 5 мільйонів дерев, перетворивши випалені сонцем, неродючі піски навколо рідного поселення на густий зелений ліс. «Людиною дерев Утаракханда» нарекли його земляки – за безмежну любов до природи. Улюбленими рослинами індійця були рододендрони, бобакси, гуави, гімалайські дуби, фікуси, сикомори… Такий ось набір екзотичних, як на наш погляд, порід. Садив дідусь Саклані, поки не втратив зір. Найбільше ж пишався першим деревом: у трирічному віці вкинув у землю насінину, і вона зійшла, з’явився ніжний паросток. Диво народження мініатюрної рослинки так вразило малого, що продовжив сіяти, садити – аж до 80-річчя. Починаючи, не боюся повторитися, з трьох років.

Ще і ще раз подумки повертаюся до цієї інформації з далекої країни і думаю: як важливо, щоб дитина з перших кроків по землі вчилася жити в мирі з природою. Про це ж і наш великий педагог Василь Сухомлинський свого часу писав: «Від того, що відкрилося дитині в навколишньому світі в роки дитинства, що її здивувало і захопило, що обурило, – від цього залежить, яким громадянином буде наш вихованець». Про це свідчить і багатий досвід співпраці українських лісівників та педагогів, зокрема, в рамках організації та діяльності учнівських лісництв. Про одне з них, незвичайне, моя розповідь.

Насамперед, про ініціаторів створення. Розповідає в.о. голови Кременчуцької райдержадміністрації Олександр Тютюнник:

– Ліс – це наше все. Перші лісові господарства в області з’явилися ще в 20-х роках минулого століття, з 1926-го почалася біографія Кременчуцького лісгоспу. Нині об’єднує 9 лісництв загальною площею 35,5 тис. га, зелені володіння розташовані вздовж річок Дніпро, Псел, Сула. Важко переоцінити значення насаджень для нашого району, де в багатьох куточках місцевість горбиста, сильно порізана ярами. Крутизна схилів сягає 15°–25° – і їх уже не розмиває ерозія. Дякуючи лісівникам на чолі з досвідченим керівником Валентином Свириденком. Особливою гордістю є реалізація унікальної в межах країни програми залісення, яка стартувала 2006 року за спільним рішенням РДА та лісгоспу на території семи сільських рад. Згодом до неї підключилася і міська рада Кременчука. Разом за рахунок коштів держаного і місцевого бюджетів, а також асигнувань лісгоспу в рамках обласної програми комплексного розвитку лісового господарства «Ліси Полтавщини» створили нові ліси на площі близько 1,5 тисячі гектарів. Показник на всеукраїнському рівні, як писала преса, дуже високий. Не може не радувати, що до справи підключилася молодь. Особливо хочу відзначити активність учнівського лісництва, організованого не на базі загальноосвітньої школи, як зазвичай, а професійно-технічної установи. Уроки його варті уваги екологічної газети…

Біля карти-схеми Кременчуцького учнівського лісництва – директор лісгоспу Валентин Свириденко і заввідділенням Регіонального центру профтехосвіти Світлана Слюсаренко

Що ж, завітаємо в гості до Регіонального центру професійно-технічної освіти № 1 міста Кременчука. В сьогоднішньому вигляді він діє третій рік, до того існували три окремих ПТУ, які об’єднали. Влилося до центру й училище № 6, при якому ще раніше було створене учнівське лісництво.

– Перше, що зробили ми в новому центрі, – поділилася директор Валентина Крутько, – виділили окремий кабінет для юних лісівників. Облаштували його за допомогою лісгоспу під керівництвом Валентина Леонідовича. Зі смаком оформили тематичні стенди, закупили професійну літературу, передбачили навіть живий зелений куточок.

– Кабінет учнівського лісництва став своєрідною візитівкою закладу, –підключилася до розмови завіду­вач відділення № 2, керівник дитячого лісівничого колективу Світлана Слюсаренко. – У центрі навчаються впродовж трьох років понад 700 юнаків і дівчат. Опановують різні професії зі сфер машинобудування, нафтопереробки, сільського господарства, побуту… Маємо спеціальну групу садівників-озеленювачів, розраховану на дворічний курс навчання. Набираємо до неї дітей з вадами здоров’я. Саме серед них щороку виявляється найбільше бажаючих стати членом учнівського лісництва. Хоча в числі тих, хто опановує ази лісівництва, є й майбутні зварювальники, лісівники, кравці, оператори комп’ютерного набору… Та все ж найактивніші ті, чия майбутня професія ближча до лісівничої. Цікаво спостерігати, як жадібно черпають вони знання, як прагнуть досконало оволодіти певними навичками. Практику проходять у лісгоспі та на комунальному підприємстві «Благоустрій Кременчука». Коли захищають дипломні роботи, я, чесно кажучи, часом стримую себе, щоб не розплакатися. Така наснага до життя в дітей, яких спіткали хвороби, таке нестримне бажання бути потрібними, корисними в цьому світі… «Ми стараємося, нас усі хвалять», – так, пригадую, ділилася враженнями від практики в лісгоспі випускниця Юлія Возна. Хіба будеш байдужим, слухаючи їхні захоплені розповіді, хіба не порадієш разом із ними. Дуже трепетно вони ставляться до навколишньої природи, дуже переживають, коли бачать понівечену, сплюндровану кимось красу…

Уроки просто неба. Дієвої, а не споглядальної любові до природи вчать вихованців педагоги і лісівники. Нині кожен, хто відвідує центр професійно-технічної освіти, не обминає найзеленішого його кабінету, а там із цікавістю розглядає мапу, що висить на стіні. «Карта-схема Кременчуцького учнівського лісництва» – написано на ній, а червоним кольором позначено квартали, закріплені за юними лісівниками. Саме так, дітям довірили доглядати певні ділянки, де вони ведуть спостереження за насадженнями, проводять доповнення культур, щовесни розвішують виготовлені власними руками шпаківні, аби принадити пернатих захисників лісу… Працюють і в розсаднику, теплицях, де відбувається таїнство народження сосен, дубків. Насіння теж допомагають збирати. Одне слово, отримані теоретичні знання закріплюють на практиці.

– Робота учнівського лісництва, – наголосила вже знайома нам Світлана Василівна, – це цілісна, спланована система навчальної, трудової, науково-дослідницької та культурної діяльності, засіб набуття знань із біології, географії, екології. Це праця, яка об’єднує дітей, захоплює корисною справою. На уроках просто неба вони вчаться культурі поведінки серед природи. І яку б професію не обрали в майбутньому ті, хто пройшов школу учнівського лісництва, можна бути впевненим – вони не зруйнують мурашник, не зіб’ють знічев’я мухомора, не скинуть із дерева гніздо птаха. Бо знатимуть, що в природі все взаємопов’язано і порушення однієї ланки веде до порушення іншої. Вони розмовлятимуть із гаєм чи дібровою, де ростимуть посаджені й ними берізки та дубки, мовою поета: «Я так люблю приходити в цей ліс».

…Нині на базі ДП «Кременчуцьке лісове господарство» у розпалі акція «Майбутнє лісу у твоїх руках». Погодні умови сприяють тому, щоб посадити ліс в оптимальні терміни, тож робота спориться. Долучилися до неї і учні Регіонального центру професійно-технічної освіти № 1. Не лише члени учнівського лісництва, а й всі бажаючі, яких виявилося немало. Під керівництвом головного лісничого Романа Пащенка садять сосну звичайну. Садять вручну, під меч Колесова. «Нелегко, але приємно», – кажуть юні.

У розпалі акція в усіх лісництвах підприємства. «Радує, що молодь не цурається благородної справи, бере активну участь в озелененні рідного краю, – відзначив директор Валентин Свириденко. – Згідно з Комплексною цільовою програмою залісення земельних угідь Кременчуцького району на період 2016–2020 рр. передбачено створити захисних насаджень на площі 195,8 га, лісовідновлення провести на 466 га. Упевнений, що з цим відповідальним завданням за підтримки населення, а особливо молоді, ми успішно справимося».

ПРЯМА МОВА

Юрій ТАРАНЕНКО, начальник Полтавського облуправління:

– Значну роль у справі збереження лісів та примноження лісових багатств відведено вихованню екологічної свідомості та шанобливого ставлення до довкілля в підростаючого покоління. Саме учнівські лісництва стали однією з найуспішніших форм екологічної освіти молоді.

На базі виробничих лісництв Полтавського обласного управління лісового і мисливського господарства нині функціонує 15 учнівських лісництв, в яких навчаються та набувають практичних навичок майже 450 школярів. Зокрема і єдине в Україні юнацьке лісництво, створене за ініціативи великого друга молоді, директора Кременчуцького лісгоспу Валентина Свириденка на базі Регіонального центру професійно-технічної освіти міста Кременчука № 1. Це наша надія, майбутній кадровий резерв фахівців лісового господарства, адже значна частина дітей у подальшому вступає до лісотехнічних коледжів і вищих навчальних закладів лісогосподарського напрямку.

Практичну та дослідницьку роботу учні виконують, зазвичай, на території лісового фонду, закріпленого за дитячим колективом, а також на дослідних ділянках, які знаходяться безпосередньо при навчальних закладах. За учнівськими лісництвами умовно закріплено близько 3-х тис. га державного лісфонду. За допомогою юних лише в 2017–2018 роках посаджено понад 70 га лісу, проведено догляд за культурами на площі 169 га та доповнення на 157 га. Учні активно допомагають охороняти лісових мешканців, виготовляючи та встановлюючи годівниці і штучні гнізда, обгороджуючи мурашники.

Члени учнівських лісництв є активними учасниками всеукраїнських та обласних природоохоронних конкурсів, акцій, інших заходів екологічного спрямування, зокрема «Майбутнє лісу у твоїх руках», «Ліси для нащадків», «День довкілля» тощо; беруть участь у Всеукраїнських зльотах дитячих лісництв, які проводяться під егідою Міносвіти та Держлісагентства України.

Про високий рівень підготовки юних лісівників на Полтавщині свідчить той факт, що у 2017 р. наша команда здобула перемогу на міжнародному конкурсі «Молодь у лісах Європи», який проходив в Угорщині. Безпосередньо конкурс складався з трьох частин, а саме: тестування на знання лісового господарства Європи, орієнтування в лісі, презентації охорони лісів від пожеж у країнах, які представляли члени команди. Українська в нелегкій боротьбі виборола призові місця: перше місце завоювала Тетяна Новосьолова в складі міжнародної команди з представниками Естонії та Німеччини, третє – Вероніка Максакова разом із представниками Румунії та Угорщини.

Микола ДЕРЕВИЧКО,
Газета “Природа і суспільство”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top