Уроки – в «Зеленій лабораторії»

У Карпатському національному природному парку дітей навчають любити і розуміти ліс.

За кордоном досить поширена методика навчання на природі – open learning. Наші навчальні заклади потроху намагаються переймати цей досвід, приміром, проводять уроки на шкільному подвір’ї чи у міському парку. Діти – у захваті! Уявіть, якщо влаштувати учням заняття з біології непросто у парку, а в спеціальній лабораторії на свіжому повітрі, де можна перевірити якість води чи виміряти діаметр колоди чи стовбура дерева за допомогою лісівничої мірної вилки!

Така можливість є в Карпатському національному природному парку. Минулої осені тут запрацював науково-пізнавальний польовий екологічний центр «Зелена лабораторія». Цей проект став частиною «Програми екологічних громадських ініціатив для Сходу та Заходу України». Загальне керівництво здійснював Фонд розвитку ГО «Західноукраїнський ресурсний центр» спільно з Міністерством екології та природних ресурсів України за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки та приватного підприємця Вадима Гельо.

Освітньо-пізнавальна «начинка»

Лабораторія розташована на території Яремчанського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського НПП. Саме тут працює реабілітаційний центр для тварин на базі вольєрного господарства та існує так звана босонога стежка. Тепер до цих «родзинок» додалася «Зелена лабораторія».

«Карпатський парк – це найпотужніша установа на Яремчанщині, яка проводить еколого-просвітницьку діяльність, – розповіла Марта Корчемлюк, завідувач вимірювальної лабораторії аналітичного контролю і моніторингу Карпатського НПП та голова ГО «МАМА-86-Яремче». – До нас часто звертаються університети, екологічні гуртки, школи, щоб із дітьми чи студентами проводити практичні заняття. Нам завжди бракувало якоїсь лабораторної бази, особливо у польовий період, щоб в одному місці можна було щось показати та розказати. Тому з’явилась ідея збудувати декілька павільйонів, які мають своє наповнення, щоб можна було проводити ботанічні, зоологічні, гідрохімічні та кліматичні дослідження».

Власне, сама лабораторія – це два павільйони, які служать за навчальні корпуси. Тут зберігається усе необхідне для практичних занять обладнання та матеріали, зокрема, мікроскоп, лупи, тестові розчини для проведення фізико-хімічних показників якості води, лісівнича мірна вилка, навчальні матеріали тощо.

Окрім того, є прилади для вимірювання кліматичних параметрів, встановлено чотири стенди, що містять цікаву інформацію про живу та неживу природу. А так звані стенди змінної інформації відображають рідкісні оптичні явища, які виникають у горах, а також демонструють еволюцію рослинного світу, біологічний кругообіг речовин, світ лишайників, лікарських рослин, основні ґрунтові безхребетні та їхнє значення в природі.

Робочі перспективи

Аби відвідувачі лабораторії краще зрозуміли життя парку, його співробітники створили спеціальні інтерактивні ігри на різні теми – про ссавців, птахів, жуків-турунів, земноводних, а також про деревні породи та індикатори-гідробіонти нацпарку.

«Ми сподіваємося, що вивчення флори, фауни, водних ресурсів на лоні природи дасть набагато кращі й більш позитивні результати, ніж звичне навчання у шкільних класах. Звичайно, важливо поєднувати якнайбільше прийомів, але саме цей можна вважати найцікавішим інтерактивним способом навчання», – зазначала Марта Корчемлюк.

Щоб тримати у тонусі еколого-просвітницький напрямок роботи парку, потрібні ресурси, в тому числі, й людські. Із цим, за словами пані Марти, проблем немає. До них проходять молоді та креативні спеціалісти. Звісно, не в кожному національному природному парку чи іншому заповідному об’єкті працює своя «Зелена лабораторія», але це може стати перспективним напрямком для розширення, створення нових робочих місць, залучення матеріальних та людських ресурсів.

«Надалі лабораторію можна зміцнювати, розширювати, але є вже місце, де можна зібратися. Поки що це усталені тренінги, які проводимо разом із учителями біології, – додала Марта Корчемлюк. – Дехто з дітей навіть казав, що такі теми вчимо з біології. Зазвичай, ми ділимо дітей на невеликі групи, щоб було зручніше працювати. Як правило, тільки починається теплий період, до нас починають звертатися бази відпочинку, санаторії. Потім у дітей починається практика, звертаються до парку за якимись цікавими заходами. Лабораторія почала працювати восени, минулий літній сезон ми втратили, бо її якраз будували. Тому цей сезон випробуємо її на повну».

Екологічна профілактика

До речі, Карпатський національний природний парк – це перший нацпарк, створений в Україні ще у 1980 році. Тож йому хоч-не-хоч доводиться ставати взірцем для розвитку, вчити колег як розвивати наукові дослідження, облаштувати різноманітні туристичні та екологічні маршрути, проводити просвітницьку роботу тощо.

«На паркові лежить просвітницька місія, у нас є окремий відділ еколого-освітньої роботи, роками він співпрацює зі школами, з громадами, зі ЗМІ, власне, комунікація з громадою та виховання молоді – це одне з завдань парку, – додає Марта Корчемлюк. – Тепер нам у цьому допомагає лабораторія на лоні природи. У цьому її унікальність. Дітей більше приваблює не закрите приміщення, а робота у приємних умовах. Та й краєвиди дуже гарні відкриваються звідси. Відповідно, створюється невимушена атмосфера, нема відчуття, що ти на уроці, тобто це цікава варіативна складова навчального процесу».

Звісно, подібні екологічні акції та проекти проводяться в інших парках. І тут справа не в конкуренції, а швидше в обміні досвідом та співпраці. Еколог та фахівець КП «Центр публічних комунікацій та інформації» Андрій Хрутьба наголошує, що розвивати еколого-просвітницький напрямок мусить кожен національний парк, бо він один із ключових.

«Саме від роботи в цьому напрямку буде залежати ставлення місцевого населення та туристів до нацпарку, – додає Андрій Хрутьба. – Традиційно ресурси у національних парків обмежені, і саме підтримка місцевого населення може відіграти ключову роль у збереженні тих чи інших цінних природних ділянок. І, звісно, просвітницька діяльність – це свого роду профілактика і запобігання негативним діям через незнання та через не відчуття цінності збереження довкілля. Саме через це треба розвивати та створювати такі собі точки інтерпретації природи, тобто пояснення важливості та цінності довкілля у спосіб, прийнятний та цікавий для аудиторії».

Інна ПОГОРІЛА,
Газета “Природа і суспільство”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top