Майстер столярства

Його роботи з дерева – окраса лісогосподарського підприємства.

Юрист – за освітою, але митець – у душі. Після двох десятків років служби у Любомльській міліції, Валерій Форманюк повернувся до улюбленої з дитинства справи – зайнявся столярством. Ось уже три роки майстер працює у ДП «Любомльський лісгосп», Волинь, у столярному цеху. Його художній фантазії у різноманітності витворів із дерева немає меж.

Родом Валерій Форманюк із с. Рівне. Своїм здібностям до вміння творити дерев’яні вироби завдячує дідусеві. Це він навчив його перших азів роботи з деревом, адже сам був столяр. «Колись таких різноманітних інструментів як зараз не було, – ділиться Валерій Форманюк, – і речі виготовляли простіші. Пам’ятаю, у шкільні роки я майстрував табуретки, стільці, лавки, такі вони були примітивні, – сміється. – У класі 8-му виточив на токарному верстаті по дереву шахові фігури з березових полін, які приніс із дому. Тоді цей виріб посів 2 місце на конкурсі учнівської творчості в області». Пригадує співрозмовник, що вдома всі кухонні приладдя та деталі з дерева були зроблені його руками: качалки, дошки для нарізок, товкачі, ручки до інструментів… Це для нього приносило лише задоволення.

Після закінчення школи Валерій пішов здобувати освіту юриста, адже столяр – не є престижною професією. Після закінчення вузу став міліціонером. Часу тоді на захоплення було зовсім мало, майже не займався улюбленою справою. Лише згодом, коли покинув роботу – поринув у світ творчості, яка манила ще з дитинства.

«Ось тоді надбав необхідних інструментів для столярства. І почав втілювати ідеї. Змайстрував спочатку кришку до колодязя, потім – бесідку, гойдалку, оригінальну лавочку. Люди побачили мої вироби, оцінили, почали цікавитися і замовляти. Всі речі, які роблю, не повторюються. Немає ні одного виробу однакового – усе різниться. Працювати за шаблоном не цікаво і люди отримують ексклюзив, такі речі, яких немає ні в кого. У ході роботи придумую цікаві деталі, дивлюся на виріб, фантазую – тут можна ще щось незвичне зробити, такий-то елемент додати, іншим прикрасити. Коли отримую замовлення, то починаю виношувати роботу в голові, лягаю спати із думкою про майбутній витвір, «прокручую», «вимальовую», як то має бути. І коли повністю постало в уяві, то все те спочатку малюю, з голови. Робота, звичайно, дуже цікава…»

Коли майстер показує світлини своїх виробів із дерева, справді, відчуваєш і розумієш його творчу художню натуру. Ось лавочка на колесах, журнальний столик із ніжками-копитами, підставка під квіти з ногами, навіть будка для собаки – незвичайна, оздоблена різьбленими деталями, а накриття для колодязів, наче казкові хатинки-теремки. Особливо цікаві ідеї-видумки вкладає у дитячі ігрові майданчики. Такі вироби тільки за власним проектом і задумом, наприклад: знизу – пісочниця, а доверху ведуть зі шнурів драбинки, для безпеки дітей – коли підійматися сходинками до спускалки, то треба спочатку обійти перегородку. А ще фантазія вирує у різноманітних дерев’яних бесідках, гойдалках, різних спорудах для облаштування і прикрашання двору, саду.

У мистецькому доробку Валерія Форманюка безліч робіт. Зводив і дерев’яні будинки, і лазню, де сам вимуровував камін. Мулярство теж перейняв від дідуся, змалку спостерігав і вчився від нього.

Його натхненні роботи кожен може побачити, їдучи автотрасою по території Любомльщини. Це – написи лісництв, лісгоспів, рекреаційних пунктів. Вони – окраса усіх довколишніх лісових господарств: Любомльського, Прибузького, Шацького. Навіть жоден із цих виробів не повторюється, щиро зізнається столяр-художник: «Кожен шрифт у цих написах – різний і нестандартний. Продумував і промальовував кожну літеру – в одних застосовував древньоруський стиль, в інших – казковий… Шрифтів є багато, але додаю і свої фантазійні. На кожному з написів треба було вирізати символ – тваринку».

З майстерні столярного цеху лісгоспу «вийшли» бесідки і гойдалки, встановлені у місцевих рекреаційних пунктах, огорожі, споруди на автобусні зупинки. Усе пан Валерій любить прикрасити промовистими деталями. До прикладу, навіть паркани до господарських будівель лісгоспу – із лосями та кіньми, вирізьбленими з дерева. Багато виробів у держпідприємстві робить не сам, а з працьовитим колегою – Сергієм Мелюхом, котрий теж має чималий досвід у столярстві.

Під час бесіди дізнаємося і про ще одну творчу пристрасть Валерія Форманюка – вироби із заліза. Цікавість до зброї, ножів, пилок, які й сам може виготовити, – це суто чоловіче захоплення. Але коли з гордістю показує майстер свердлильний верстат по металу, зібраний самотужки, – то справді диву даєшся різноманітності його талантів. «Його зібрав із різних деталей, підшипників, гідрофора, ЗІЛа, під’єднав електричний механізм, свердлити ним набагато краще, ніж дрилю, – розповідає. – Коли я ходив до дитсадка, не було у мене жодної поламаної іграшки, але й такої, яку б я у перший же день не розібрав, а потім старанно склав. Не грався спочатку, а розбирав до кожного гвинтика, дивився, вивчав механізм, було цікаво, що там всередині. А ще улюбленими іграшками були металеві конструктори, скільки всього із них можна було конструювати». Ось звідки витоки майстерності і розквіту таланту, переросли у таку багатогранну творчість, у «красиве і корисне».

Люба ХВАС,
Газета “Природа і суспільство”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top