Загартовані в умовах конкуренції

Лісове господарство США.

Лісова галузь США, порівняно з європейськими країнами, є доволі складною і своєрідною. Це пояснюється, насамперед, різноманіттям форм власності на ліси, їх цільовим призначенням, а також тим, що закони та інші нормативно-правові акти щодо управління ними можуть прийматися як федеральними органами, і владою окремих штатів. Конкурентний ринок змушує підприємства деревообробної галузі зосереджувати зусилля на зниженні собівартості продукції та підвищенні її якості.

За даними федеральних органів статистики, лісові площі США становлять понад 310 млн га, що становить близько 33% території країни. На даний час США є світовим лідером у виробництві деревини, оскільки володіють великим лісовим ресурсом, який характеризується різноманітністю деревних порід. За запасами деревини США посідає третє місце в світі після Бразилії та Росії. Частка лісів США у світових запасах деревини становить 7,3%. За останні десять років лісові площі і запаси деревини зросли майже в два рази, а лісистість до 12%. Щорічний приріст становить, у середньому, близько 2,5% на 1 га, що свідчить про якісне лісовідновлення.

Процент лісистості у Сполучених Штатах Америки

За останні десятиліття темпи чистого приросту деревостану в цілому перевищували темпи його вивезення. У відсотковому відношенні загального запасу, вивезення лісу перебуває у США на найнижчому за останні 50 років. Як свідчить статистика, обсяги річного чистого приросту в даний час вдвічі вищі за обсяги щорічного вивезення. Природна загибель лісу становить менше 1% постійних запасів.

Близько 70% лісів США перебуває у приватній власності, інша частина припадає на національні ліси, більшість яких – у державному володінні. Національний ліс США – це ліси, що перебувають у федеральній власності і визначаються такими на підставі президентського указу або іншого законодавчого акту, а також інші ліси, віддані в підпорядкування Службі управління лісового господарства США. Громадські ліси, які не підпадають під статус національних, управляються такими організаціями як Бюро земельного менеджменту, лісові агентства штатів, графств і муніципалітетів.

Як правило, національні ліси розташовуються на крутих схилах і великих висотах, займають, здебільшого, гірські масиви на бідних ґрунтах, через що приріст деревини там доволі низький. Проте, на відміну від приватних лісів, національні мають вищу екологічну цінність.

Кількість приватних власників лісових угідь налічує більше 10 млн, що володіють 42% від загального числа приватних лісових земель. Приватні лісоволодіння менше 20 га становлять 25% від загального числа приватних лісових земель. Велика частина решти приватних лісів належить різного роду корпораціям, асоціаціям, компаніям. Слід відзначити, що у США приватні ліси поділяються також на індустріальні та не індустріальні. Перші належать великим компаніям і корпораціям, які володіють 80% усіх лісів цієї категорії і на них припадає більше третини всього продажу лісової продукції. Близько 40 великих компаній контролюють значні приватні лісові території та роблять істотний вплив на розвиток лісової індустрії США.

У США запроваджена ринкова система організації лісової галузі, яка полягає в тому, що володіння, користування і відтворення лісу здійснюється приватними лісоволодіннями. При цьому державі належать лише регулятивні і контрольні функції, які реалізуються як адміністративними, так і економічними методами. Федеральна лісова служба США не здійснює лісозаготівельну і лісогосподарську діяльність. Для цього на контрактній основі залучаються сторонні виконавці. Контракти укладаються як на виконання окремих видів робіт, так і цілого комплексу, який може включати лісовідновлення, заготівлю деревини, догляд за лісами тощо.

Лісова та деревообробна промисловість США є одними із важливих елементів економіки країни. Вони забезпечують велику кількість робочих місць, наявність яких напряму залежить від успішної діяльності близько 1,5 тис. лісопереробних підприємств.

Слід відзначити, що за останні 5 років заготівля промислової деревини становила, в середньому, 400–500 млн куб. м (з них хвойних порід – понад 300 млн куб. м). Близько 45% від усієї лісової продукції припадає на пиломатеріали, 34% – целюлозу, 11% – фанеру та шпон. Головними регіонами заготовки деревини є штати Тихоокеанського узбережжя і Південно-східні штати. При цьому на Тихоокеанське узбережжя припадає майже половина виробництва усієї промислової деревини США. В свою чергу, Південно-східні штати забезпечують майже все виробництво паперу, дерев’яної тари, скипидару, каніфолі і деревних смол. До речі, споживання лісоматеріалів у США більш як на чверть перевищує обсяги заготовок, тому різниця компенсується за рахунок імпорту, в основному, з Канади. За п’ять останніх років імпорт у США становить близько однієї третини продаваних у світі пиломатеріалів і майже подвоївся.

За даними Західної асоціації виробників виробів із деревини (WWPA), у січні-вересні 2018 року підприємства США збільшили виробництво хвойних пиломатеріалів на 4,3 до 26,614 млрд бордфутів (1 бордфут – 0,00236 куб. м). У південних штатах виготовлення дощок збільшилася на 3,5% до 14,339 млрд бордфутів, у західних – на 5,4% до 11,022 млрд бордфутів. За три квартали 2018 року обсяг споживання хвойних пиломатеріалів у США досяг 36,814 млрд бордфутів, що на 3% більше, ніж у 2017 році. Динаміка ціни на пиломатеріали в США в минулому році нагадувала «американські гірки». Якщо у січні 2018 року середня ціна кубометра соснових дощок на півдні країни становила $420, то в червні вона досягла максимуму в $554, а до кінця року впала до $372.

Також, деревообробна промисловість США виробляє велику кількість різноманітних меблів і будівельних матеріалів. На сьогодні країна є найбільшим у світі виробником деревної целюлози (27% від світового виробництва).

Експерти відзначають суттєві зміни у використанні деревини для виробництва пелет, особливо в Південно-західних штатах. Загалом, розміщення лісозаготівельних і деревообробних потужностей у США відповідають географії лісових ресурсів. Найбільшу роль тут відіграють Тихоокеанський Північний Захід і Південно-атлантичні штати. Останні є також головним регіоном виробництва меблевої і целюлозно-паперової продукції. Крім того, частина меблів та супутніх товарів виробляється у великих індустріальних центрах США. Як правило, поліграфічна продукція (папір, картон і т.п.) є прерогативою великих міст, у цій галузі традиційно домінують такі мегаполіси як Нью-Йорк, Чикаго і Лос-Анджелес.

На завершення слід зазначити, що завдяки конкурентному ринку в США, підприємства лісової і деревообробної галузі, які неспроможні виготовляти високоякісну продукцію, відсіваються природним чином. Загалом, весь лісопромисловий комплекс США є дуже конкурентоспроможним, завдяки чому досяг найменших витрат на виробництво в порівнянні із іншими країнами. За даними незалежних досліджень, сьогодні він знаходиться в числі найбільш раціональних лісопромислових комплексів світу.

Олександр КОЗКА,
Газета “Природа і суспільство”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top