Благословляємо вас, праліси

Бучину «Сатанівська дача» включено до Списку Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО – поряд з такими відомими перлинами, як Йеллоустонський національний парк, Серенгеті, озеро Байкал…

Отримання високого охоронного статусу дає надію на збереження для наступних поколінь унікального букового лісового масиву на крайній східній межі ареалу.

Праліси – це предковічні, незаймані ліси, які сформувалися природним шляхом і в ході розвитку не зазнали безпосереднього антропогенного впливу. В межах Європи вони є безцінними носіями інформації про минуле континенту, еволюційні процеси, перспективи розвитку природи та людського суспільства. Не випадково десять років тому до Списку Всесвітньої Спадщини було включено «Букові праліси Карпат», з яких шість об’єктів площею 23512,5 га України (у межах Карпатського біосферного заповідника і Ужанського НПП) та чотири (5766,4 га) – Словакії. «Сьогодні, – відзначив після знаменної події директор Швейцарського федерального інституту лісових, снігових та ландшафтних досліджень, доктор Маріо Ф. Броджі, – ці величезні скарби, тобто праліси Закарпаття, які включають надзвичайно цінну інформацію з еволюції лісу та клімату, а також про види і охорону природи, стають об’єктами спільних досліджень для західно- та східноєвропейських науковців».

Такі буки ростуть на крайній східній межі ареалу

Дослідження тривали – 2011 рік. Всесвітню спадщину розширили за рахунок «Давніх букових лісів Німеччини», після чого уряд цієї країни надав фінансову підтримку проекту «Букові ліси – світова природна спадщина Європи». У результаті спільних дій 7 червня 2017 р. у Кракові на 41-й сесії Комітету Всесвітньої спадщини об’єкт у черговий раз було розширено і названо «Незаймані праліси в Карпатах та інших регіонах Європи». Він охопив уже територію 12 країн, загальну площу наростив до 92027 га. До заповідного об’єкта було занесено й нові (5473,47 га) українські еталонні масиви. Крім букових пралісів і старовікових лісів Закарпаття, найвище міжнародне визнання на рівні ООН отримала Подільська бучина «Сатанівська дача».

Відновити не можна. Перлина краю, як величають цю лісову дачу на Хмельниччині, розташована у південно-західній частині області, в Городоцькому і частково Чемеровецькому районах. Назву отримала ще в сиву давнину – від імені древнього містечка Сатанова, поблизу якого бере початок відрізок знаменитого Товтрового кряжу. Товтрове пасмо – своєрідне геологічне утворення, воно не має аналогів ні в Україні, ні в Європі. Вчені твердять, що це давній риф, який виник уздовж берегової лінії на мілководді Сарматського моря близько 25–14 млн років тому і відрізняється від інших тим, що складений не коралами, як більшість сучасних і викопних рифів, а рештками вапнякових водоростей (літотамній), моховаток, молюсків, морських червів тощо.

Надзвичайно цікава історія, але про неї – іншим разом. Зосередимо увагу на одній з особливостей тутешніх Товтр – у мальовничому куточку збереглися ділянки букових лісів природного походження. Академік П.С. Погребняк, який досліджував сатанівські ліси в першій половині ХХ ст., назвав місцеві бучини «острівцями» або «рефугіями», тобто реліктовими ділянками. Він відносив їх до морозо- та посухостійких екологічних типів, на відміну від букових лісів Карпат. Сатанівська бучина, наче острівок, лежить за 100–120 км східніше межі суцільного ареалу бука лісового. Ця цінна лісова порода є переважно гірським видом і полюбляє вологий клімат, а саме такий у районі Товтрового пасма поблизу Сатанова, де горби сягають рекордної для Хмельниччини висоти до 400–410 м над рівнем моря. Вихід її за межі Карпат свідчить про гнучкість і пристосованість букових лісів до різних географічних, кліматичних та інших природних умов.

Майстер лісу Сатанівського лісництва Павло Ковальський: «Під віковими буками – густа щітка природного поновлення»

– Століття тому бук у наших лісах був найпоширенішою породою, – розповів лісничий Сатанівського лісництва Ярмолинецького лісгоспу Віктор Стецюк. – Однак унаслідок хижацької експлуатації у ХІХ – початку ХХ ст. його деревостани істотно знищили, і така тенденція збереглася до середини 70–х років минулого століття. Старих, природного походження насаджень букових лісів у Сатанівській дачі лишилося на той час лише 250 га. Долею рівнинного бука перейнялися вчені, лісівники Хмельниччини: організували захист вцілілих насаджень, налагодили насінництво, розсадництво і поступово почали садити нові бучини. У 1977 р. «Сатанівська дача» рішенням уряду була оголошена ботанічним заказником. Наступними роками площу її кілька разів збільшували: у 1990–му, довівши до 1778 га, об’єкту надали вже статус ботанічного заказника загальнодержавного значення. А в 1996 р., коли створили НПП «Подільські Товтри», заказник включили до його території (без вилучення з лісгоспу)… І ось рік минулий. Влітку в Рахові, у Карпатському біосферному заповіднику, відбулася презентація нових ділянок букових пралісів і старовікових лісів, занесених до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Організації, відповідальні за збереження їх, одержали сертифікати. Зокрема й наше підприємство і національний парк. Номінований об’єкт «Сатанівська дача» має площу 212,01 га.

Директор Ярмолинецького лісгоспу Іван Кирилюк і лісничий Віньковецького лісництва Анатолій Любінецький задоволені: на модрині вперше з’явилися шишки

– Включення до Пан’єв­ро­пей­ської номінації особливо цінних осередків букових лісів «Сатанівської дачі» – це результат копіткої праці експертів ЮНЕСКО та Всесвітнього фонду природи WWF, учених, лісівників, екологів, – висловив думку директор ДП «Ярмолинецьке лісове господарство», Заслужений лісівник України Іван Кирилюк. – Розширений список лісових об’єктів, до якого увійшла і Подільська бучина, має колосальне значення для майбутнього букових екосистем Європи. Праліси неможливо відтворити в сучасних умовах, вони повинні залишатися непорушними, незайманими, адже це еталони природного розвитку лісових екосистем, домівка для багатьох рідкісних видів рослин і тварин. Тож робимо все для того, аби зберегти цю унікальну природну спадщину і передати її нащадкам.

Чим ще унікальна «Сатанівська дача», на які рідкісні види флори та фауни багата, як організовано охорону її – про це ми розповімо в наших лісівничих виданнях окремо, надавши слово вченим, лісівникам, екологам. А поки що поцікавимося тим, як ведуть господарство в лісгоспі, на території якого, окрім знаменитих пралісів, є чималі площі бука – і природного походження, і рукотворного; як дбають про примноження зеленого багатства краю, які завдання ставлять перед собою, з якими проблемами зіткнулися…

Чи поширить бук свій ареал на Товтровий ландшафт Поділля? На Закарпатті розповідають, як десь із чверть століття тому до верховинських лісознавців завітали чеські колеги – їх цікавило, чи справді в Українських Карпатах досі збереглися ділянки незайманих букових лісів. Коли гостей повели до пралісу, сивочолий професор став навколішки перед сорокаметровою товстою сталево-сірою колоною бука: все життя досліджував породу, а такі дерева бачив уперше… «Сатанівська дача», звісно, не Карпати, але й тут ростуть елітні буки віком понад 170 років, і тут окремі велетні мають в обхваті 2 і більше метрів. Це, завважте, на крайній східній межі ареалу!

Ми довго ходили магічним пралісом, який (о, диво!) за своє довге життя не чув ні стукоту сокир, ні реву бензопил, і я жадібно ловив кожне слово своїх супутників – лісничого Віктора Стецюка та майстра лісу Павла Ковальського. Про те, що заповідна бучина росте й розвивається поза будь-яким впливом людини, що жодна суха гілка чи гниле дерево не прибираються, бо вони несуть у собі цінну для планети місію… Просили звернути увагу на густе природне поновлення, розповідали про рукотворні букові насадження, про бажання, аби ця порода – гордість гірських лісів – прийшла на зміну грабнякам на Товтровому кряжі, але…

Про «але» – трохи нижче, а перед тим бодай коротко про ведення лісового господарства на підприємстві.

Культури дуба звичайного оглядають лісничий Городоцького лісництва Сергій Садовий, помічник лісничогоМихайло Яблонський, лісник Андрій Рудар, майстер лісу Павло Помаля, лісник Сергій Онищук

У Ярмолинецькому лісгоспі в користуванні 19,2 тис. га, розкиданих на території п’яти адмінрайонів. Половина (!) лісів – природоохоронного, наукового та історико-культурного значення, а також захисні. З основних лісоутворюючих порід домінують дуб звичайний і бук лісовий. Прекрасні молоді діброви показували лісничий Городоцького лісництва Сергій Садовий, помічник лісничого Михайло Яблонський, їхні колеги – лісники; у Ярмолинецькому лісництві з гордістю демонстрували здорові, доглянуті насадження патріарха подільських лісів лісничий Анатолій Жилюк і помічник лісничого Андрій Рєзніков. Загалом по підприємству останніми роками лісовідновлення проводять майже на 90 га щороку. Садивний матеріал вирощують як у власних тимчасових розсадниках, закладених у кожному з п’яти лісництв, так і в базових – Віньковецькому та Вишнівчицькому.

На лісовому кордоні зустрілися лісники Юрій Сарновський і Сергій Клепацький

У Віньковецькому лісництві, яким уже 12 років уміло керує досвідчений, підприємливий лісничий Анатолій Любінецький, «зелений дитячий садочок», де плекають ніжні сіянці, розкинувся на 24 га. З лісових порід представлено більше десяти найменувань, чималі ділянки відведено під плантації новорічних ялин, шкілки екзотів. Зелене живцювання декоративних порід проводять у капітальній теплиці – з туманним поливом, притіненням. Саджанці вирощують із закритою кореневою системою. Аналогічні тепличні комплекси зведені в усіх лісництвах. Віньковецьке ж і Вишнівчицьке (лісничий – Павло Кучер) мають свої родзинки – плодові сади та ягідники, які вже щедро родять. Таким чином ефективно використовують землі базових розсадників.

«Якість обробітку міжрядь дуба червоного в розсаднику механізатором Володимиром Карвасарним відмінна», – констатує лісничий Анатолій Любінецький

За ініціативи директора Івана Кирилюка підприємство стало одним із перших лісгоспів області, де займаються побічним користуванням. Окрім реалізації свіжих вітамінних дарів садів, налагоджують випуск лісових чаїв із добавками сушених фруктів та ягід, лікарських трав. Спільно з фахівцями – харчовиками й медиками розробили рецепти 9-ти видів їх, затвердили власну торгову марку. Невдовзі запустять у дію лінію фасування, і лісокультурниці будуть забезпечені вже не сезонною, а цілорічною роботою. Та й каса підприємства поповнюватиметься – якщо торік від побічного користування надійшло 297 тис. грн, то цього року планують отримати не менше 5 млн грн.Та ще 10 млн грн від переробки лісосічних відходів – за тріску паливну.

І все ж головне завдання – вирощування високопродуктивних, біологічно стійких лісів. У тому, що в господарстві саме такі й плекають, я переконався за час відрядження. Звернемося ще раз до Сатанівського лісництва, яке 15-й рік очолює невтомний лісничий Віктор Стецюк. Тут не лише зберегли для науки, для майбутнього еталонну «Сатанівську дачу» і вона завдяки лісівникам набула міжнародної слави, а й створили сотні гектарів нових бучин на місці низькопродуктивних грабових насаджень. І далі виконували б почесну місію творення букового дива, але… От і підійшли ми до того «але», про яке йшлося на початку розповіді. У чому проблема, у чому біль і тривога трудівників галузі – дізнаємося від головного лісничого Григорія Писаренка.

Такі будинки на 4 квартири зводить для молодих спеціалістів лісгосп. Директор Іван Кирилюк (у центрі) обговорює з лісничим Ярмолинецького лісництва Анатолієм Жилюком і помічником лісничого Андрієм Рєзніковим хід будівництва

– Коли організовувався НПП «Подільські Товтри», – розповів Григорій Павлович, – до нього увійшли (без вилучення) Сатанівське і Вишнівчицьке лісництва. Мета створення (процитую офіційний документ) – «збереження, відтворення та раціональне використання ландшафтів Поділ­ля з унікальними природними комплексами». Що таке «без вилучення», лісівникам пояснювати не треба. Додаймо до 7337 га (площі двох лісництв) ще 1398 га пам’яток природи, заповідних урочищ, заказників, інших об’єктів ПЗФ – загалом лісів з екологічними обмеженнями буде 50%. Згідно з законами, прийнятими останніми роками, в них не можна проводити лісогосподарських робіт, заборонено лісовідновні рубки. А станом на 1 січня лише перестійних насаджень у двох лісництвах, що входять до НПП, зосередилося понад 70% від загальної кількості по господарству, – грабових, березових, уражених хворобами ясеневих. Їх давно слід було б замінити на букові. Ще 1938 р. академік АН України Петро Погребняк сказав: «Треба зробити все можливе для того, щоб ця порода (бук лісовий) поширила свій ареал на Товтровий ландшафт Поділля». Та що нам, виходить, слова корифея лісової науки: в країні приймаються закони, які працюють не на користь, а на шкоду лісові, приймаються під диктування «знав­ців», дуже далеких від лісу. От і «маємо те, що маємо»: створили солідну лісонасіннєву базу, вирощуємо щороку до 1 млн штук сіянців переважно бука та дуба, а садити їх ніде.

…На такій невеселій ноті не ставитиму останньої крапки в статті – згодом ми продовжимо розповідь про Ярмолинецький лісгосп у газеті «Природа і суспільство». З часу, як сім років тому його очолив Іван Кирилюк (загалом він віддав рідному підприємству 30 років), тут відбулися великі зміни – і в економічному плані, і в соціальному. Про здобутки господарства й піде мова. А про те, що вони вагомі, свідчить факт, що Президент України з нагоди Дня Конституції присвоїв директору лісгоспу Кирилюку І.І. почесне звання Заслуженого лісівника України, з чим його щиро вітаємо.

Микола ПУГОВИЦЯ,
“Лісовий і мисливський журнал”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top