На згарищі

Фахівці УкрНДІЛГА – про специфіку та результати відтворення насаджень після пожеж.

Що відбувається з лісом після низової пожежі, розглядаю на кількох фото, отриманих від науковців
УкрНДІЛГА: на одній світлині ніби здорові сосни, тому лишалася надія на їхнє життя, на іншій – невисокі саджанці на місці старого лісу. Через тривалу літню посуху та спекотну погоду сосни не вистояли, до того ж наступного року були пошкоджені ентомоз-шкідниками. Та лісівникам, науковцям та виробничникам все одно вдалося виростити ліс на згарищі.

Петро Тарнопільський, с.н.с. лабораторії лісових культур та агролісомеліорації коментує, що над цієї темою працює група співробітників УкрНДІЛГА. Їхні спільні напрацювання свідчать, що створення лісових насаджень на згарищах має свою специфіку: «Після лісових пожеж докорінно змінюються екологічні умови ділянок, де вони відбулися, – пояснює Петро Богданович. – Відбувається спікання верхнього шару ґрунту, змінюється його кислотність, гине ґрунтова мікрофлора тощо. Залежно від кількості горючого матеріалу та інтенсивності пожежі вміст зольних елементів, які залишаються на ділянці з попелом, провокує подальше інтенсивне заселення згарищ бур’янистою рослинністю, що, в свою чергу, зумовлює необхідність збільшення агротехнічних доглядів за лісовими культурами».

Відповідно, щоб на вигорілому ґрунті виріс ліс з нуля, потрібні неабиякі зусилля та копітка праця. У 2015 році в УкрНДІЛГА була звершена науково-дослідна робота за бюджетною темою: «Удосконалити технології створення лісових культур на великих згарищах та вирощування садивного матеріалу головних лісоутворювальних порід», а нині опрацьовується науково-дослідна робота «Вивчити стан та особливості росту насаджень, ушкоджених низовими пожежами, та визначити критерії прогнозування їх деградації в умовах Степу».

Степові уроки

Перше дослідження виковував ДП «Степовий філіал УкрНДІЛГА». Заступник директора філіалу з наукової роботи Ігор Тимощук пригадує, що тоді спробували на свіжих згарищах насаджувати культури відразу на наступний рік після пожежі.

«Багато було дослідів із різними препаратами, різними варіантами посадки, з багатьма видами обробітку ґрунтів та без обробітку ґрунту, різні препарати застосувалися, – додає Ігор Тимощук. – Ми дійшли висновку, що на свіжих згарищах, особливо в умовах півдня України, рівень приживлюваності низький, тому краще зачекати два-три роки. Але багато чого залежить від ґрунтів та умов місцезростання. На чистих кварцових пісках ще менше шансів на відновлення лісових культур. До того ж, слід враховувати, що після пожежі створюється абсолютно нова мікрофлора, поселяються нові мікроорганізми, здебільшого гриби, які заважають в подальшому росту насаджень, оскільки уражають сіянці».

Звісно, вчені відпрацьовували методику відновлення лісу на згарищах ще раніше до згаданого дослідження. На ньому закцентували увагу тому, що воно отримало державне фінансування. Нині такої підтримки від держави немає, тому не всі завдання, які ставила перед собою науково-дослідна робота у степу, вдалося завершити. Приміром, в ідеалі воно б мало тривати сім років, а по факту було лише три.

«З метою оцінки різних способів агротехніки створення лісових насаджень на згарищах у різні роки в різних областях науковцями інституту було закладено низку дослідів із різними способами обробітку ґрунту, різними строками садіння (осінь, весна), використанням суперабсорбентів, добрив, зокрема, органо-мінеральних гумінових, антитранспірантів, інсектицидів, різних видів садивного матеріалу (із закритою та відкритою кореневою системою тощо, – описує напрацювання співробітників УкрНДІЛГА Петро Тарнопільський. – У Виноградівському лісництві ДП «Велико-Копанівське ЛМГ» Херсонської області на згарищі 2012 року у 2013 році було закладено комплексний дослід (52 варіанти), які враховували приведені вище агротехнічні заходи. Найбільш ефективною є агротехніка створення лісових культур на згарищах, це нарізання борозен плугом ПЛ-70, глибоким рихленням розрихлювачем РН-60 та садіння лісосадильною машиною. Перед садінням садивний матеріал обробляли суперабсорбентом, інсектицидом та використовували гумінові добрива. Збережуваність у цих варіантах на третьому році після створення лісових культур була на рівні 63%–69%, що відповідає нормативним показникам згідно із «Інструкцією з проектування, технічного приймання, обліку та оцінки якості лісокультурних об’єктів».

Лісівники-провидці

Інші варіанти мали дещо нижчу збережуваність і потребували доповнення, тобто підсаджування сіянців або саджанців сосни в місцях всохлих деревець. Але такі рекомендації незавжди спрацьовують у степових умова. Як наголошують учені, крім високої фахової підготовки, глибоких знань із таких дисциплін як ґрунтознавство, дендрологія, кліматологія, фізіологія рослин тощо, лісівники повинні бути ще й провидцями, оскільки у південному степу кліматичні чинники відіграють вирішальну роль.

«Лісівникам потрібно вгадати максимально придатні терміни (строки) садіння, які культури будуть мати кращу приживлюваність, висаджені восени, у теплі вікна в кінці зими, або ранньою весною, – додав Тарнопільський. – Два місяці посухи та високих температур влітку, і однорічні культури, що не встигли вкорінитися, можуть повністю загинути. Причиною загибелі культур також можуть бути хвороби та ентомоз-шкідники. Тому нині питання щодо термінів створення культур на згарищах залишається дискусійним і потребує індивідуального підходу у кожному окремому випадку».

Ігор Тимощук теж відзначає, що у вивчення процесу відновлення лісів на згарищах вкладено чимало зусиль, але щоб рухатися далі, потрібне фінансування. Тим паче, по-садити саджанці – ще не означає, що вченим та лісівникам більше нема про що турбуватися на цій ділянці. Має бути постійний догляд та контроль.

«Хотілося б дуже багато чого досліджувати, особливо вирощування культур на Нижньодніпровських пісках, де найскладніші умови для вирощування лісових культур, – ділиться думками Ігор Тимощук. – Усі лісові культури, вирощені тут, – це штучні насадження, тому потрібен постійний науковий супровід, адже це не природні ліси, де можна обійтися виключно рубками догляду тощо. Так само потрібен пильний супровід науковців у лісах України, а на згарищах – то й поготів. У результаті проведення кожної наукової тематики за п’ять років готуються рекомендації, які є інструкцією для використання та застосування у певних регіонах країни».

Виглядає так, що вчені багато років працюють над темою відновлення лісів після пожеж, але поставити крапку не можуть, оскільки чимало питань недовивчено та недофінансовано. На це накладаються й нові виклики, як-то зміни клімату. А проблема чим далі, тим більше стає актуальною. Приміром, за останні 30 років кількість пожеж в Україні зросла у 2,6 рази. Найбільшу кількість пожеж останнім часом фіксують на Херсонщині, саме там, де кілька років тому науковці дослідним шляхом пробували відновити насадження на згарищах.

Інна ПОГОРІЛА,
Газета “Природа і суспільство”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top