Зберегти чорних лелек

Науковці разом із лісівниками розпочинають проект моніторингу та збереження популяції рідкісного птаха.

Кажуть, лелеки гніздяться біля осель хороших людей. Це швидше стосується бузьків чи ж білих лелек. Бо чорні бусоли вишукують для гніздування крислаті дуби серед старого лісу.

Загалом в Україні зустрічаються два види лелек – чорні та білі. Перших значно більше. За підрахунками Міністерства екології та природних ресурсів, у нас налічується близько тисячі чорних лелек. Науковці ж уточнюють, що це дані про тих птахів, котрі роблять гнізда та виводять потомство. Загалом на теренах України мешкає близько двох тисяч цих птахів. Як для червонокнижного виду ніби й немало. Але світова тенденція свідчить – популяція чорного лелеки скорочується. Впливає клімат та ведення лісового господарства.

Аби зарадити цим проблемам та створити більш-менш комфортні умови для проживання рідкісних птахів, відповідно й підтримувати його популяцію, у Мінприроди нещодавно затвердили «План дій щодо збереження чорного лелеки». Його створення ініціювали орнітологи Державного природознавчого музею Національної академії наук України та Західноукраїнського орнітологічного товариства за підтримки міжнародного фонду «Ciconia».

Перший план дій

Реалізація плану дій лягає на плечі державних та місцевих органів влади, зокрема, Закарпатської, Вінницької, Волинської, Житомирської, Івано-Франківської, Київської, Львівської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Хмельницької, Чернівецької, Чернігівської облдержадміністраціям спільно із Держлісагентством, Національною академією наук України та установами природно-заповідного фонду.

«План дій з охорони чорного лелеки» – це перший державний документ, – пояснює старший науковий співробітник Державного природознавчого музею НАНУ Андрій Бокотей. – Таких планів було раніше кілька, але вони не пройшли всіх законодавчих етапів, щоб стати державним документом. Загалом дослідження чорного лелеки ми проводимо 13 років – за підтримки працівників природних парків та заповідників на Поліссі та в Карпатському регіоні. Згадані дослідження – частина проекту міжнародного фонду «Ciconia». Це фактично транс­континентальний фонд, бо птахи кордонів не знають, всюди повинні мати опіку та контроль».

Одне з перших завдань затвердженого Мінприроди документа – провести моніторинг птахів, чим у принципі вже займаються орнітологи. За словами Андрія Бокотея, місця гніздування чорного лелеки на Поліссі вже добре вивчені. У цьому орнітологам допомагали місцеві лісівники. Міністерська програма повинна сприяти вивченню таких місць у Карпатському регіоні.

Лелеча інтуїція

Наступні кроки – створення охоронних ділянок у місцях гніздування чорного лелеки, облаштування штучних гнізд, оптимізація лісокористування, а також створення мережі територій та об’єктів природно-заповідного фонду. Частину цих завдань науковці вже виконують або мають досвід, як написане у плані дій втілити в реальність.

Так, щоб полегшити життя птахам у несприятливих природних умовах, фахівці покращують гідрологічний режим біля лелечих гнізд. Якщо у водоймах падає рівень води, поруч із місцями гніздування прокопують канавки. Тут пташенята шукають собі їжу.

«Після стількох років досліджень ми зрозуміли, що значна частина чорних лелек не приступає до гніздування, – продовжив Андрій Бокотей. – Причин декілька, зокрема посушливі погодні умови в останні роки. Лелека – птах рибоїдний, харчується рибою з мілких водойм, а це все пересохло. Тому він позбувся кормової бази для виведення пташенят. Птахи, які не отримують певних вітамінів у харчуванні, не приступають до гніздування. Можна сказати, що вони розуміють, що не зможуть вивести пташенят без корму, витратять сили, але будуть великі шанси, що загинуть і самі, і потомство».

Крім цього, вчені встановлюють штучні платформи там, де пташині гнізда з різних причин падають. Із 30 таких платформ за останні п’ять років сім уже зайняті, птахи успішно виводять пташенят. Також роблять фотопастки у гніздах чорних лелек, щоб простежити перебіг їхнього гніздового періоду та визначити, які небезпеки чекають на пташенят.

У тандемі з лісівниками

Здійснювати проект орнітологам допомагають співробітники лісгоспів. Керівник державного підприємства «Калуський лісгосп» Василь Демус розповів, що торік разом із науковцями Галицького національного природного парку шукали лелечі гнізда. Знайшли два таких місця в Болехівському лісництві Калуського лісгоспу.

«Наші працівники показали науковцям орієнтовне місце, де могли гніздитися лелеки, – продовжив Василь Демус. – Крім чорного лелеки, шукали й інші червонокнижні види. Науковцям дуже сподобалося, що у нас ведеться така природоохоронна робота. Якщо є гніздо лелеки, споконвіку лісівники у його межах старалися не шуміти та нічого зайвого не робити. Гнізда чорних лелек є в інших лісництвах, є покинуті, є такі, де птахи ще живуть. Один із наших майстрів приносив фотографію з маленькими лелеченятами. До речі, наш майстер лісу ставить фотопастки, багато чого цікавого із життя тварин може показати, ці дані ми передаємо Галицькому національному природному парку. Але для нас це буденна робота. Та й так склалося , що в Україні звичайних лелек шанують, а чорний лелека – це рідкість. Цього птаха треба дійсно охороняти, звичайно, міністерський план дій на часі і треба цим займатися».

Нові охоронні зони

Андрій Бокотей згадує, що раніше разом із працівниками лісгоспів лазили на дерева у пошуках гнізд, часто лісничі возили науковців своїм транспортом. А прийнятий план дій заради збереження чорного лелеки відновить співпрацю науковців та лісівників. Як пояснив орнітолог, у кінці 2016 року Кабінет Міністрів України затвердив нові «Санітарні правила у лісах України», за якими навколо гнізд чорного лелеки повинні створюватися охоронні зони у радіусі до тисячі метрів. Це викликало непорозуміння між ученими та лісівниками.

«Чомусь цей документ готувався без нашої участі, що найгірше, чорному лелеці такий радіус непотрібний, – пояснює Андрій Бокотей. – У прийнятому плані дій визначено інші охоронні зими. Узимку, коли лелеки нема, охоронна зона становить 100 метрів. А з березня до вересня визначено радіус 500 метрів, коли їх категорично турбувати не можна, вони дуже лякливі і дуже легко покидають гніздо. Тим більше, що в них по кілька гнізд на території, їм потім складно, птахи не встигають вивести пташенят та їх вигодувати, щоб вони могли здійснити дальній переліт на 7–8 тисяч кілометрів».

Також вчені стежать за тим, як лелеки долають міграційний маршрут до Африки і як його осилюють птахи, вирощені в неволі. До речі, розведення в неволі, реабілітація та випуск у природу чорного лелеки теж стало частиною міністерського плану. У реабілітаційному центрі Галицького нацпарку торік навчали літати та харчуватися самостійно трьох чорних лелек, вирощених у Київському зоопарку.

Потім птахів випустили на волю. У січні цього року науковці отримали фотографію одного з птахів на острові Лесбос у Греції, тобто під час його міграційного маршруту. Так поступово вчені розкривають секрети чорного лелеки, а значить – охороняти його буде легше.

Інна ПОГОРІЛА,
Газета “Природа і суспільство”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top