Раціональне лісокористування

Особливості господарювання у лісах Карпатського регіону.

Сьогодні проблема лісокористування у Карпатах полягає не в обсягах заготівель, а у способах і технологіях рубок, технічних засобах, великої кількості дрібних підприємців, що займаються лісозаготівлями, транспортній інфраструктурі, нормативній базі.

Підписанням «Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат» Україна задекларувала дотримання європейських підходів в управлінні територіями. Ключовою ланкою раціонального лісокористування і сталого розвитку лісового господарства Українських Карпат є екологізація лісогосподарської діяльності.

Необхідність реформування системи лісокористування в гірських умовах Українських Карпат, зумовлена глобальними кліматичними змінами, які призводять до зниження біотичної стійкості лісостанів, зростаючим антропогенним впливом на довкілля, який все частіше досягає критичних значень, формуванням нових підходів до використання та відновлення природних ресурсів, потребою приведення засад лісокористування у відповідність до сучасних вимог суспільства щодо збереження і охорони природи та міжнародними зобов’язаннями у рамках Карпатської конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат.

Відзначимо, що лісогосподарська діяльність упродовж останніх двох століть у Карпатах була орієнтована переважно на використання деревних сировинних ресурсів лісу шляхом проведення лісосічних рубок великими площами. Це призвело до негативних екологічних, економічних наслідків та деградації лісових екосистем.

Свого максимуму лісозаготівля в Карпатах досягла після Другої світової війни. У 1944–1958 рр. фактичне вирубування лісу вдвічі-тричі перевищувало науково обґрунтовані нормативи.

Серед наслідків попереднього господарювання, зокрема, суцільнолісосічного, треба назвати безповоротну втрату формованих тисячоліттями у процесі природного добору в конкретних місцезростаннях місцевих екотипів деревних порід, а також практично незворотні зміни вікової, просторової та породної структури деревостанів. Тепер ми маємо проблему поступової заміни природних лісів на лісові культури, яка веде до збіднення їх генофонду, зменшення біологічного різноманіття, зниження стійкості лісових екосистем. Невпинне зменшення частки лісів природного походження вже призвело до негативних наслідків (проблема похідних ялинників).

Лісові екосистеми Карпатського регіону України займають площу 2,2 млн га. Тут зосереджено понад 20% лісового фонду країни і більше 53% стиглих і перестиглих насаджень. На ліси Держлісагентства припадає близько 70% лісів регіону. Площа вкритих лісовою рослинністю ділянок сягає 1 млн 450 тис. га, їх запас – 435 млн м куб. Частка експлуатаційних лісів становить 48%, лісів із особливим і обмеженим режимом користування – 52%. Найбільш поширеними є деревостани бука (35%), ялини (29%) і дуба (15%). На деревостани сосни, ялиці та інших порід припадає по 7% площі.

На сьогодні лісокористування в Україні здійснюється рубками головного користування та рубками формування і оздоровлення лісів. Правилами рубок головного користування передбачено застосування суцільних, поступових та вибіркових систем рубок. Зважаючи на породний склад, вікову структуру лісів (площа одновікових деревостанів сягає 90%) та вимоги нормативних документів, у регіоні проектуються переважно суцільні рубки (56%). На поступові рубки, які проводяться у букових і ялицевих лісах, припадає 43%. Вибіркові рубки проектуються у різновікових деревостанах, їх частка близько 1%. Розрахункова лісосіка у лісах регіону становить 2,07 млн м куб. або 0,5% загального запасу.

Із загального обсягу заготівель на рубки головного користування припадає 47%. Вибірковим способом проводиться тільки перший прийом рівномірно-поступових рубок (11%), решта – вузьколісосічні, і кінцевий прийом поступових рубок (89%). Рубками формування і оздоровлення заготовляється 53% від загального обсягу заготівель. З них вибірковим способом – 37%, суцільним – 63%. Система вибіркових рубок головного користування в Карпатах практично не застосовується.

Обсяги заготівель за останні роки зросли, але інтенсивність використання деревних ресурсів залишається низькою. Тепер в регіоні впродовж року вирубується 1,0% запасу, тоді як у Швейцарії – 1,9% , Чехії – 2,4%, Фінляндії – 2,8%, Великобританії – 3,0%, Бельгії – 3,1%.

Середня річна зміна запасу у лісах регіону оцінюється близько 6,7 млн м куб. З 2012 по 2016 роки щорічно заготовлялося 4,3–4,6 млн м куб., тобто її використання становить 65–67%.

Інвентаризація лісів Івано-Франківської області (2009–2015 рр.), яка проведена інформаційно-обчислювальним центром виробничого об’єднання «Укр­держліспроект» засвідчила, що загальний запас у лісах області становить 155 млн м куб., щорічний приріст 5,93 млн м куб., вирубується – 1,20 млн м куб., тобто інтенсивність використання біжучого приросту становить 20%, тоді як у країнах Європи – 65% і більше. Для прикладу, площа лісів Чехії становить 2,6 млн га, їх запас – 630 млн м куб., щорічний приріст – 16,8 млн м куб., а загальний обсяг рубок – 14,44 млн м куб. (86% від річного приросту).

Сучасна вікова структура лісів регіону є наслідком надмірних суцільних рубок у минулому.

Близько 70% площі лісів Карпат займають молодняки і се­редньовікові деревостани. Най­частіше формуються одновікові, простої структури і спрощені за складом деревостани. Площа одновікових насаджень становить близько 90% лісового фонду. Такі деревостани відзначаються низькою стійкістю до біотичних і абіотичних факторів і потребують переформування на складні, мішані, різновікові насадження.

На біорізноманіття, відновну здатність, збереження екологічних функцій екосистем прямо або опосередковано впливають способи рубок (найбільш негативно – суцільні), технології заготівлі деревини, машини і механізми, що використовуються в Карпатах. У першу чергу, це стосується тракторного трелювання деревини, яке займає до 80% в обсягах лісозаготівель. Екологобезпечні лісові комбайни і підвісні канатні установки мають обмежене використання в гірських умовах Карпат, у першу чергу, – через високу ціну.

Отже, сьогодні проблема лісокористування у Карпатах полягає не в обсягах заготівель, а у способах і технологіях рубок, технічних засобах, великій кількості дрібних підприємців, що займаються лісозаготівлями, транспортній інфраструктурі, нормативній базі.

Основним показником сучасного стану лісу має бути стійкість і стабільність лісової екосистеми. Здоровим є такий лісовий фітоценоз, що підтримує біорізноманіття, здатний відновлюватися, є місцем існування диких тварин і виконує інші екологічні функції, а також зберігає естетичну цінність, стабільний запас деревини та інших ресурсів.

Для посилення екологічності господарювання в лісах регіону, поліпшення виконання ними різноманітних середовищетвірних функцій, підвищення їх біологічної стійкості та біорізноманіття в них необхідно обмежувати лісосічну форму господарювання та переходити на вибіркову, здійснювати рубки за водозбірним принципом (не допускаючи зниження лісистості водозбірних басейнів до величин менших за 65%), ширше застосовувати трелювання деревини канатними установками, обмежити лісокористування на стрімких схилах, дозволивши лише добровільно-вибіркові та групово-поступові рубки.

У відтворенні лісів слід орієнтуватися переважно на природне відновлення головних порід, застосовуючи лісові культури лише тоді, коли природне лісовідновлення не гарантує формування відповідних деревостанів. Слід протидіяти тенденціям спрощення вікової, просторової та породної структури на всіх етапах відновлення та формування лісу.

Володимир ГУДИМА,
Володимир ТРЕНТОВСЬКИЙ,
“Лісовий і мисливський журнал”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top