Про ліс та його вартових

За чим ви традиційно ходите до музеїв? Передусім, за новими знаннями та емоціями. А якщо екскурсію проведуть школярі та ще й розкажуть щемливі історії про вартових лісу та лісові династії? Як кажуть, задоволення гарантоване.

Принаймні так планують налаштувати роботу нового музею лісу у Вучківському лісництві, що входить до складу ДП «Міжгірське лісове господарство», Закарпаття. Його офіційне відкриття планують за кілька місяців. На перший погляд, це класичний музей зі стендами, експонатами та екскурсіями. Та й лісових музеїв в Україні з десяток назбирається. Але «начинка» Вучківського музею вирізняється серед інших.

Заслужений лісівник

Як розповів головний лісничий ДП «Міжгірське лісове господарство», Заслужений лісівник України Петро Бойко, ідея створити музей лісу виникла давно. Спочатку хотіли зробити кімнату лісогосподарської пропаганди. Та оскільки лісництво має давню історію, а один із лісничих, Йосип Лой, отримав звання Заслуженого лісівника, вирішили наростити масштаби та створити повноцінний музей.

Оскільки через це лісництво проходить пішохідний маршрут Карпатами, музей однозначно стане інформаційною зупинкою для туристів. І перше, про що їм розкажуть у музеї, – чим запам’ятався лісівникам Йосип Лой. Саме він заснував перше шкільне лісництво на Закарпатті ще у 1968 році. Крім цього, покажуть його особисті речі, нагороди та записники.

Історія життя Йосипа Лоя досить цікава і непроста. Народився у родині, яка славилася тим, що шила для всього Вучкового домоткані куртки із грубої овечої шерсті. Коли Йосип підріс, господар вучківських лісів чех Скоупіл взяв його до лісної управи. Вважалося, що так він вчиться на лісівника. Потім його призвали до чехословацького війська, у якому прослужив близько трьох місяців.

У розпал Другої світової війни Лоя призивають до австро-угорської армії. Як розповідають у лісництві, у хустських казармах він подружився з одним гуцулом, разом із яким вирішив тікати до Радянського Союзу, де став розвідником. До речі, мав спочатку кличку Чех, а потім – Косуля. Про розвідницьку діяльність Йосипа Лоя письменник Юрій Суханнавіть написав повість «Операція Теребля».

Лише у 1946 році Лой повернувся до рідного Закарпаття. Закінчив Українську сільськогосподарську академію в 1947 році. Цього ж року очолив Вучківське лісництво. Очолюване ним лісництво одразу отримало славу передового, особлива увага приділялася лісовідновленню. Власне, Вучківське лісництво з’явилося у 1946 році, за рік до того, як його очолив Лой. І багато в чому стало новаторським. Саме тут започаткували зелене черенкування ялини колючої, почали вирощувати кролів та завели пасіку. До речі, відома нині карпатська бджола виведена саме у Вучковому.

Досвід та новаторство

Прилади таксації та засоби із лісозаготівлі та обробки деревини, яким понад 30–40 років, – це ще одна родзинка майбутнього Вучківського музею лісу.

«В усіх наших лісництвах намагалися розшукати старі інструменти та знаряддя, якими користувалися колись лісівники, – розповів Петро Бойко. – Знайшли багато цікавого, зокрема, мірні вилки, висотоміри, нівелір 40-річної давнини. А також розшукали багато речей так званого народного побуту. Вони виставлені на окремому стелажі».

Загалом музей назбирав близько сотні цікавих експонатів. Поновлення фондів продовжується. Також лісівники зафіксували для майбутніх гостей ключові етапи розвитку лісництва.

Приміром, у перші роки лісництво орієнтувалось на збільшення залісених площ, тож у 1946 році було засаджено перші дев’ять гектарів лісу, через рік площа лісів збільшилася на 30 гектарів. А в 1951 році було встановлено своєрідний рекорд – висаджено лісових культур на площі 122 гектари.

«Слід відзначити, що для потреб народного господарства в перші роки лісове господарство орієнтувалось на створенні швидкоростучих порід, які в післявоєнні часи могли б швидко відновити державу, – доповнив Петро Бойко. – Тому багато полів та землі, непридатних для ведення сільського господарства, заліснювались ялиною звичайною (смерекою). Але завдяки професіоналізму фахівців тих часів створювались лісові культури цінних, високоякісних та продуктивних порід. Завдяки їм у лісах Вучкового можна зустріти більше, як десяток деревних порід».

В історії лісництва були й непрості періоди. У 1998 році через велику повінь було зруйновано його інфраструктуру: мости, перепади, підпірні стіни, майже 90% лісових доріг знесла велика вода. Але відновилися, продовжуючи новаторські традиції Йосипа Лоя. Ви, певно, й не знали, що кілька років тому на місці вирубки площею 1,1 гектара за ініціативи теперішнього лісничого, відмінника лісового господарства, Андрія Романишина, посаджено макет герба України із сосни звичайної.

Професійні династії

Відвідувачів музею будуть не лише дивувати, а й розповідати про рутинну роботу лісівників, адже пересічним громадянам мало що відомо.

«Разом із цим, тут також буде облаштована аудиторія для шкільного лісництва, аби молодь знала і бачила історію створення та розвитку лісового господарства. Таким чином музей стане не тільки об’єктом для практичних занять для молоді шкільного лісництва, але й відкриє двері для всіх охочих ознайомитися з історією лісової галузі краю», – додав головний лісничий Петро Бойко.

Історія шкільного лісництва – теж окрема частина майбутньої музейної екскурсії. Першими його учасниками стали учні Вучківської восьмирічки. Лісничий, помічник лісничого, інспектор з охорони й захисту лісу, техніки-лісоводи та лісівники – школярі обійняли ці посади, як у справжньому лісництві, щоправда, у своєму учнівському.

Під час літніх канікул дівчата доглядали за розплідником та молодими саджанцями, заготовляли насіння цінних дерев та кущів, що загалом роблять і зараз їхні сучасники. А ще збирали дикі яблука. Хлопці ж мали зовсім інші завдання – разом із старшими лісівниками доглядали за лісом, за мурашниками, заготовляли корми на зиму для звірів і птахів. І що цікаво – упорядкували 4,5 кілометра гірських стежок.

Тепер ці учні-лісівники – бабусі та дідусі, а їхні онуки – члени нинішнього учнівського лісництва, які продовжують родинні традиції. І чекають у музеї на перших гостей.

Інна ПОГОРІЛА,
Газета “Природа і суспільство”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top