Диверсія проти карпатянки

Про збереження генофонду українських бджіл дбають лісівники.

Слова, винесені в заголовок, належать кандидату сільськогосподарських наук, бджоляру, селекціонеру, якого добре знають не лише в нашій країні, а й далеко за її межами, Василю Гайдару. Тривога його небезпідставна.

– Наші бджоли, – розповів він, – дали можливість Україні стати світовою медовою державою, захопити лідерство в Європі з виробництва маток і бджолопакетів. Тому маємо зробити все можливе для збереження вітчизняних комашок. Але останніми десятиліттями виникла дуже небезпечна загроза непередбаченої метизації бджіл України, схрещування їх із чужорідними, які безконтрольно завозяться та пересилаються з інших країн. Триває експансія на наші пасіки бакфастських, італійських… Особливо непокоїть ситуація з бакфастськими. Років 12 тому я запитав про них польського вченого і практика Яцека Яроню, і він дав небагатослівну, але вичерпну характеристику: «Це СПІД, яким легко заразитися та від якого ніколи не позбутися». Це дуже вдалий вислів, його я неодноразово наводив у своїх виступах на захист місцевих порід. Навіть порівняно з кавказькими бакфастських бджіл фахівці називають не породою, а «збірною солянкою». Наслідки їх розведення ніхто не береться прогнозувати. Ми навіть не можемо передбачити, в який бік попливуть характеристики українських, у підсумку можемо втратити аборигенних комашок.

– Масове поширення бакфастських бджіл на пасіках України, – наголосив вчений, – свідома диверсія проти її бджільництва, тому повинна бути відповідальність згідно з законом, оскільки ніхто й ніколи не може спрогнозувати генетичний вплив безконтрольного розведення складного гібриду, а не породи. Ситуація з поширенням цих бджіл нагадує мені (прошу вибачити за порівняння) поведінку отари овець із вожаком, коли той іде в прірву, а за ним і отара. Не хочу, щоб галузь країни втратила аборигенних комашок і «звалилася в прірву». Дуже прошу молодих, здібних, енергійних вожаків поширення бджіл-чужинок спрямувати свою енергію на збереження та вдосконалення місцевих бджіл України. Вони варті того…

Такі от гіркі слова. І дуже приємно зустріти захоплених ентузіастів, поціновувачів своїх, українських бджіл, котрі всім серцем уболівають за збереження їх генофонду. Удвічі приємно відкрити для себе справжніх патріотів галузі не лише з кола професійних пасічників, а й любителів. Для Дмитра Чуси пасіка – це хобі, це захоплення, якому віддає вільний від роботи час. Він – лісничий найвіддаленішого у Брустурянському лісомисливгоспі Турбатського лісництва. Між горами «прописалося» і його неспокійне золотокриле військо, яке нараховує близько 200 бджолородин.

– Розводимо карпатську породу, або карпатянку, як її ще любовно називають горяни, – пояснив. – У нас водиться темна лісова бджола – один із підвидів карпатської. Витримує довгі холодні тячівські зими, стійка до хвороб, упродовж короткого літа встигає наповнити чарунки медом. Це аборигенна порода, а саме такі є основою селекції. Їх ознаки, поведінка сформовані з урахуванням умов, у яких живуть. Бджоли створювались протягом тривалого процесу еволюції за карпатського клімату, гірської кормової бази та пристосувались до наявних ворогів. Пасіка знаходиться у віддаленій місцевості, власними зусиллями організували зону охорони чистопородних карпатянок – представники інших порід сюди не залітають. Ніякі бакфастські нам не страшні. Маю нуклеуси для промислового виведення маток, спів­працюю зі стаціонарними маточними розплідниками краю, зокрема, з Мукачівським бджолорозплідником, передаю туди маточний матеріал для подальшої селекційної роботи. В мене багато учнів, які переймають досвід і вже самі займаються бджільництвом, освоюють ази селекції. Спільними зусиллями маємо зберегти бджолу віків у чистоті.

Побажаймо ж успіхів карпатським бджолярам і лісівникам.

Бджолам загрожує зникнення

Іван Сойма (старший) працював лісорубом, після виходу на пенсію захопився бджільництвом

20 травня на планеті відзначається Всесвітній день бджіл. Його мета – привернути увагу людства до проблеми зникнення «божих комашок», інформувати населення про їхню важливу роль, пояснювати, як можна їх захистити. Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО), покликана забезпечувати здорове харчування та продовольчу безпеку громадян усього світу, напередодні в черговий раз повідомила про загрозу вимирання бджіл та про глобальну кризу, яка в зв’язку з цим може виникнути. У ФАО нагадали, що понад 75% продовольчих культур на Землі тою чи іншою мірою залежать від запилення, а основні запилювачі – це бджоли.

В Європі скорочення сімейства бджолиних було помічено ще в 60-х роках минулого століття, але воно значно пришвидшилось, починаючи з 1998 р. На думку експертів, загроза виживання комашок пов’язана з багатьма чинниками, в тому числі, й з глобальним потеплінням та надмірним використанням пестицидів, із хворобами і шкідниками. Не обминуло лихо й України, про що наша газета розповідала неодноразово. Ось останнє тривожне повідомлення: тиждень тому, напередодні Всесвітнього дня бджіл, лише в одному районі – Болградському на Одещині – загинуло понад два млн комашок. Пасічники виносили мертвих створіннячок з-під вуликів відрами. Їх убили отрутохімікати, якими місцеві фермери обробляли квітучі поля ріпаку.

Однак це не всі проблеми, з якими стикається «солодка» галузь: із усією гостротою постало питання, чи зможемо зберегти вітчизняних бджіл із їх генетичним розмаїттям і досягти світового рівня селекційного процесу. Так, у нас розроблено технологічні вимоги до проведення селекційно-племінної роботи в бджільництві, в яких чітко окреслено основні завдання: збереження генофонду районованих порід бджіл – української степової, карпатської та поліської; організація заказників для збереження генофонду та репродукторів чистопородних маток і бджіл; поліпшення племінних якостей бджолосімей відповідно до конкретних кліматичних умов з урахуванням кормової бази; виведення нових типів та ліній бджіл, які вирізняються комплексом господарсько-корисних ознак і властивостей. Напрямок роботи визначено, а от шляхів реалізації чітких планів немає.

У чому ж суть проблеми? Щоб зберегти бджіл у чистоті, тобто зберегти генофонд аборигенних порід, без якого неможливо займатися селекцією, необхідно навколо пасік із такими комашками створити зони, куди б не залітали, не потрапляли матки інших порід. Чому це так важливо, поки що коротко розказують (тема заслуговує на глибоке дослідження, і ми згодом до неї повернемось) відомий вчений із Закарпаття Василь Гайдар та лісівник і пасічник Дмитро Чуса, з пасіки якого пропонуємо кілька світлин.

Микола ПУГОВИЦЯ,
Газета “Природа і суспільство”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top