Від підніжжя Говерли – до верхів’я Тиси

Що приваблює шанувальників відпочинку на природі в Ясінянській долині.

Туристи їдуть туди, де на них чекають, де їм надають найрізноманітніші послуги, де для них створюють найкращі умови.

У північно-східній частині Закарпатської області, в Рахівському районі розташоване ДП «Ясінянське лісомисливське господарство». Територія його – це гірські масиви, розділені між собою долинами річок Чорна Тиса та її лівої притоки Лазещина з висотою над рівнем моря від 710 до 1656 м. Угіддя підприємства, згідно з геоморфологічним районуванням Закарпаття, знаходяться на схилах Чорногірського та Свидовецького масивів і Головного Карпатського вододільного хребта. Гірськолісовий тип господарства сприятливий для проживання й розмноження багатьох видів мисливської фауни, зокрема, оленя європейського, козулі, дикого кабана, зайця-русака. Практично всі вони досягли тут оптимальної кількості – значну роль відіграє вчасне та вміле проведення біотехнічних заходів, охорона від двоногих ворогів зі зброєю. З червонокнижних трапляються зустрічі з ведмедем бурим, видрою, риссю, котом лісовим, норкою, тхорем лісовим, глухарем, тетеруком, рябчиком.

Єгер Станиславського лісництва Андрій Цуперяк: «Такий вигляд має річка через 4–5 км після витоку»

Браконьєрство в Ясінянській долині вже давно стало рідкісним явищем – завдяки невеличкому дружному єгерському колективу, який з часу створення лісомисливського господарства в 1995 році на базі лісокомбінату очолює Андрій Климпотюк. Він здобув у краї незаперечний авторитет. Свої й чужі непрохані гості вже давно знають: непоміченими з ясінянських зелених масивів не втечуть і не сховаються, тут браконьєрам робити нічого.

Свого часу наш журнал висвітлював досвід місцевого лісомисливгоспу. Невдовзі розповімо про те, чим живуть горяни нині, почуємо їхню думку про проблеми, з якими стикаються єгері та мисливці, дізнаємося про їхнє бачення майбутнього мисливської галузі. Сьогодні ж зупинимося на одній із важливих складових діяльності колективу ЛМГ.

До природи треба йти з повагою. На території господарства здіймаються в небо найвищі вершини Українських Карпат – Говерла (2061 м) і Петрос (2020 м). Манять таємничістю низка інших гір – Близниці, Драгобрат, Татул, Плоска, Довга… Тут знаходиться верхів’я легендарної Тиси – річки, що об’єднує п’ять європейських країн: саме в ясінянських горах бере початок її притока Чорна Тиса. А ще… Та хіба все цікаве перерахуєш? Зрозуміло, який наплив, надто в сезон, бажаючих відпочити серед дикої природи, помилуватися краєвидами, відкрити для себе нові архітектурні та історичні пам’ятки, набратися сил, здоров’я. Територією лісомисливгоспу проходять більше десяти екотуристичних маршрутів до найцікавіших куточків Карпат, сюди прагнуть потрапити на полювання мисливці навіть із інших областей, сусідніх країн… Забезпечити сприятливі умови для охочих відпочити та ознайомитися з місцевим колоритом, створити інфраструктуру європейського рівня – над таким завданням працюють лісівники.

Директор Ясінянського ЛМГ ВасильТеличук і головний мисливствознавець Андрій Климпотюк

– Піклуємося про комфорт і своїх працівників, і гостей лісових пущ, – розповів директор ЛМГ Василь Теличук. – Споруджуючи мисливські будиночки, насамперед, переслідуємо мету охорони лісу та його мешканців, поліпшення умов життя диких тварин на заселених ними територіях. Вони служать єгерській службі своєрідною базою для відтворення та збереження фауни. У них зупиняються єгері, за якими закріплені певні лісові угіддя, які ведуть спостереження за звірами та птахами, обліковують їх, організовують підгодівлю взимку тощо. Під час осіннього гону оленів чи весняного токування глухарів, тетеруків влаштовують цілодобові чергування, аби не допустити випадків браконьєрства. Єгері супроводжують також тих, хто приходить до лісу не з рушницею, а з фото- чи відеокамерою, підказують, де та як ліпше замаскуватися перед початком незабутньої вистави у виконанні сохатих чи пернатих. До речі, останніми роками фотополювання стає справжнім хобі для більшої й більшої кількості туристів.

– Крім невеликих мисливських будиночків, – продовжував Василь Федорович, – функціонують чотири мисливські бази і ще дві добудовуємо. Кожна може прийняти одночасно до 15 любителів гірського туризму чи полювання. Вони повністю відповідають вимогам комплексного повноцінного сімейного відпочинку, рекреації, мисливства. Розташовані на територіях Лопушанського, Лазещинського, Свидовецького, Чорнотисянського лісництв – у підніжжі Говерли та Петроса, біля гірськолижної бази «Драгобрат», неподалік витоку Чорної Тиси… Будиночки мисливського господарства гарантують шанувальникам відпочинку в дикому лісі таку тишу, якої не запропонує жодна турбаза, водночас єгері дбають про належну безпеку. При цьому наголошують: боятися хижих звірів у нас не варто, адже в мисливському господарстві панує повна гармонія в стосунках людини і диких тварин. Щодо харчування: хто готує сам на буржуйці чи газовій плиті, а хто замовляє страви карпатської кухні в господарів, і ті пригощають дичиною, баношем… Просимо лиш усіх гостей дотримуватися правил поведінки серед природи: не ламати, не смітити, не займатися браконьєрством. До природи треба йти з повагою, серед природи треба бути гуманним…

Мисливствознавець Василь Дердюк і єгер Лазещинського лісництва Михайло Семенюк на території осучасненого будинку мисливця в урочищі Фересок

За законом гір. Скориставшись порадою директора Василя Теличука та головного мисливствознавця Андрія Климпотюка, починаю подорож із об’єктів, що під Говерлою та Петросом. Перед дорогою господарі познайомили з картою-схемою туристичних і мисливських маршрутів на території Ясінянського ЛМГ, розробленою інженером із рекреаційного благоустрою Ярославою Рещук. З автором зустрітися не довелося – перебуває в декретній відпустці, то хоч по телефону висловив своє захоплення чудовим подарунком для гостей. З картою можна ознайомитися на сайті підприємства, на ній позначено початок і кінець, а також нитку кожного маршруту, усі контори лісництв, мисливські будинки. Найвіддаленіший – під полониною Головчиска. Коли ми дісталися до нього разом із мисливствознавцем Василем Дердюком і єгерем дільниці № 2 Лазещинського лісництва Михайлом Семенюком, побачив непоказну споруду «спартанського типу», як охарактеризував її єгер. «Вона суто для мисливців, для всіх тих, хто хоче відпочити в найглухіших куточках, відчути «безквартирний комфорт», – сказав. – Усе скромно, зате вітер не проймає, дощ за шию не капає».

Останні новини з життя лісу біля інформаційно-інтерактивного стенду в рекреаційній зоні «На перевалі» обговорюють працівники мисливського відділу ЛМГ (справа наліво) Іван Куриляк, Василь Дердюк, Ярослав-Степан Дячук, Іван Дердюк і Михайло Семенюк

Від Михайла Івановича, а згодом і від єгеря Лопушанського лісництва Ярослава-Степана Дячука дізнаюся, що такі скромні будиночки розкидані по горах ще в давні часи і донині їх підтримують, аби лісівники, мисливці мали де перепочити, мандрівники могли перечекати раптову негоду. Їх не замикають, зазвичай, подорожній знайде на столі кусень хліба і шмат сала, залишені тим, хто побував тут раніше. Відтак і сам поділиться чимось із харчів. Такий закон гір.

Дорогою назад, що в’ється вздовж річки Лазещина, в урочищі Фересок не могли не повернути до красивої новобудови під горою, біля якої паслися коні. Зустріли нас два Ярослави – Климпуш і Семенюк, робітники будівельної бригади лісгоспу. Розповіли, що ведеться капітальна реконструкція будинку лісника, зведеного ще за чехів 1938 р. В ньому проживала велика родина батька одного з Ярославів – Василя Юрійовича Климпуша, котрий майже 40 років, до 1988-го, працював лісником у лісокомбінаті. Уже за лісгоспу лісникував тут син, потім на деякий час поміняв роботу, а тепер знову на старому місці: півтора роки тому лісомисливгосп узявся за перебудову старого приміщення й перетворення його на сучасний будинок мисливця. Дуже скоро зможуть приймати перших відвіду­вачів.

Оглядаємо просторі кімнати, кухню, душову, вбиральні, підвал для продуктів… Світло поки що від генератора, але вже прокладають електролінію від села. Грубки опалюють дровами. Прямо згори по трубі до будинку тече вода. На подвір’ї ще й криниця, неподалік викопали водойму, запустили малька. Спорудили бесідки, під горою зводять корівник – пропонуватимуть усім бажаючим свіже молоко й гуцульські страви… Одне слово – рай. По-іншому й не скажеш, оглядаючи цю як рукотворну, так і природну красу. І все – для людей, для гостей.

Прощаємося з будівельниками – попереду чекають не менш унікальні об’єкти.

…І новини від лісового кореспондента. Створюючи рекреаційні зони, ясінянці виходять із того, що відпочинок на природі має бути не лише веселим та корисним для здоров’я, а й цікавим, пізнавальним. Одна з таких, відкрита торік поблизу автотраси міжнародного значення Мукачево–Рахів–Івано-Франківськ на добре відомому мандрівникам Яблунецькому перевалі. Її так і назвали – «На перевалі». Територію площею 0,3 га обгородили дерев’яним парканом, на вході прикріпили різьблену арку з назвою. Окремо виділили санітарну зону з вбиральнями, встановили ящики для сміття. Проклали декоративні доріжки, на ігровому майданчику зробили твердий настил з піску та дрібних камінчиків.

Концепцію відпочинкової зони розробила Ярослава Рещук. За задумом автора, вона поєднує в собі три напрямки рекреаційно-туристичної діяльності: місця для відпочинку дорослих, ігровий майданчик та атракціони для дітей, екологічну освіту і пропаганду бережливого ставлення до природи і, зокрема, до лісів. Для комфортного відпочинку дорослих передбачено дві бесідки, критий мангал та місце для дров – тут можна зупинитися, щоб перекусити або ж влаштувати пікнік. Для дітей збудували гойдалку-атракціон з гіркою та драбиною, декоративну гойдалку з дерев’яних брусів, а також облаштували майданчики для рухливих ігор, гри в м’яч чи теніс.

Значну увагу акцентували на інформаційне наповнення та екологічну освіту і пропаганду. Детальніше про цей, надзвичайно цікавий розділ, прошу розповісти одного з творців казкового містечка єгеря Лазещинського лісництва Івана Куриляка.

– Багату інформацію з природоохоронної тематики, – говорить він, – розмістили на двох великих білбордах, стендах, табличках. Особливу еколого-просвітницьку функцію виконує інформаційно-інтерактивний стенд «Новини з життя лісу». Він художньо виконаний у привабливій для дітей і дорослих формі, містить у собі декоративні елементи, що є символами допитливості (зайчик) і мудрості (сова). На стенді передбачено розташування змінної інформації стосовно тих чи інших фенологічних фаз у живій природі та змін у довкіллі протягом року, яка подається в доступній для дорослих і дітей формі. Інформаційне поле стенду заповнене чотирма кишеньками для інформації, вони є своєрідними ланками компонентів навколишнього середовища. Перша ланка – це новини з життя тварин, друга – фенологічні фази рослин, третя – зміни в неживій природі, четверта – можливі небезпеки під час перебування в лісі та заходи профілактики. Стенд непросто встановили і забули про нього – інформація щомісяця оновлюється. В процесі написання текстів, художнього наповнення беруть активну участь члени учнівських лісництв, які діють при підприємстві. Залучення школярів до такої відповідальної роботи корисне для розвитку загального освітнього процесу, дає можливість дітям відчути себе «лісовими кореспондентами», розвивати свої творчі здібності.

Будівельник Іван Базюк (у центрі) і майстер лісу Чорнотисянського лісництва Микола Дердюк (ліворуч) слухають враження колеги – майстра лісу сусіднього Турбатського лісництва Івана Бурси про капітально відремонтований будинок мисливця на межі Ясінянського та Брустурянського лісгоспів

Куди не заросте стежка мандрівників. Враховуючи розташування рекреаційної зони на жвавому Яблунецькому перевалі, недалеку відстань від неї до відомих гірськолижних курортів «Буковель» і «Драгобрат», а також вимоги національних стандартів із маркування туристичних шляхів і облаштування пунктів відпочинку, всі тексти на інформаційних табличках, стендах, вказівниках для зручності іноземних відвідувачів продубльовано на англійській мові. І так повсюдно в лісомисливгоспі, в чому переконався, подорожуючи від підніжжя Говерли до верхів’я Тиси. Цього року особливо зріс потік поціновувачів відпочинку на природі до витоку Чорної Тиси – після того, як працівники ЛМГ капітально відреставрували пам’ятне місце, де бере початок одна з мальовничих приток великої Тиси. З великим задоволенням водили мене від одного до іншого рекреаційного об’єкта й розповідали про зроблене мисливствознавець Василь Дердюк («Від Ясіня до джерела проклали і пронумерували туристичний маршрут завдовжки 23 км»); єгер Чорнотисянського лісництва Василь Дердюк («Тепер до витоку ведуть безпечні сходи, встановили також нові альтанки, оздоб­лені різьбою»); єгер Станиславського лісництва Андрій Цуперяк («Впорядкували береги, спорудили перепади на річці, зарибнили її мальком форелі»); майстер лісу Чорнотисянського лісництва Микола Дердюк («Погляньте, який будинок мисливця звели на перевалі – уже не соромно буде приймати й іноземних туристів, і мисливців»); майстер лісу Турбатського лісництва Іван Бурса («Силами Брустурянського лісгоспу побудували лісову дорогу, що сполучила Тячівський і Рахівський райони»).

Багато цікавого довелося ще почути й побачити на перевалі Околи гірського масиву Свидовець, де з джерела народжується найбільша річка Закарпаття. Про все в одній статті не напишеш, тому до цього чарівного куточка Карпат повернемося – вже на сторінках нашої лісової газети. Насамкінець зауважу: завдяки ентузіазму та завзяттю колективу Ясінянського ЛМГ вдалося відродити унікальне місце, знакове місце п’яти європейських країн – тут влітку навіть відбувся фестиваль «Де бере початок Тиса», який обіцяє стати традиційним. Сюди зростає потік туристів. А туристи, звісно, їдуть туди, де на них чекають, де їм надають найрізноманітніші послуги, де для них створюють найкращі умови.

Микола ПУГОВИЦЯ,
“Лісовий і мисливський журнал”

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top