Повний доступ

Як у США враховують громадські інтереси.

Система Національних заповідників США (National Wildlife Refuge System) має столітній період становлення і являє собою мережу з 566 заказників і 38 територій водно-болотних угідь з особливим режимом управління. Це унікальний досвід охорони довкілля у поєднанні з відкритим доступом громадян до полювання, риболовлі, фотографування та екскурсій у дикій природі. Особливо вражає діюча система туристичних стежок та екологічної освіти.

Доступні заповідники

«Система національних заповідників є національним скарбом, який зберігає мільйони акрів для існування диких тварин і забезпечує американцям безпрецедентні можливості для полювання та рибної ловлі та дозволяє зануритися в чудовий світ природи, – говорить директор Служби охорони рибних ресурсів і диких тварин США Ден Еш (Dan Ashe). – Розширюючи ці можливості, ми підвищуємо якість життя мільйонів американців, стимулюючи національну економіку, в розвиток якої полювання та риболовля вносять значний вклад, цим ми генеруємо таке необхідне додаткове фінансування для збереження дикої природи».

Зараз полювання дозволене в більш ніж 300 заказниках США, риболовля – більш ніж у 270. Чудовий приклад того, як стійко працює система. Звичайно ж національні заповідники виконують важливу природоохоронну функцію, в тому числі щодо збереження екологічних коридорів і резерватів дичини.

Місія системи національних заповідників полягає в управлінні мережею територій для охорони, управління та, при необхідності, відновлення рибних ресурсів, диких тварин, рослинних ресурсів, а також середовища їх проживання на території Сполучених Штатів в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь американців». Вибудовування гнучкої політики з урахуванням громадських інтересів справжнього покоління дозволяє акумулювати значні кошти для реалізації освітніх та природоохоронних програм.

Приватні чи громадські?

Звичайно, що всі мисливці знають про Території Управління Дикої Природи (Wildlife Management Areas, WMA), на цих федеральних землях полюють завжди багато мисливців. Керує цими землями Агентство Ресурсів Дикої Природи (Wildlife Resources Agency, WRA).

А яка ж ситуація на приватних землях («Walk-in-Access», WIA)?

Нині в США є тенденція щодо передачі федеральних земель штатам. Чи призведе це до продажу цих земель у приватну власність? Можливо. Адже як свідчить статистика, деякі західні штати вже продали частину своїх земель.

Зараз склалась така ситуація, що на сході залишилось тільки 4,2% федеральних земель, натомість на заході (в 11 штатах) – 46,4%, а на Алясці 61,3%.

Федеральна земля – це завжди краще і не тільки для мисливців. Західні сільські округи мають найбільшу частку федеральних земель, тому найбільш заселені, люди мають більшу зайнятість (задіяно 5 тис. компаній та створено 396 тис. робочих місць) та зарплату, ніж округи з найменшою часткою федеральних земель.

Природоохоронні Фонди

Один з найвідоміших у США – Фонд охорони земельних та водних територій (Land and Water Conservation Fund, LWCF). Він вже 53 роки успішно працює в галузі охорони природи і відпочинку. Саме через бачення Тедді Рузвельта, щодо необхідності захищати права на відпочинок американців, тепер вони мають найбільшу мережу відкритих просторів у світі, щоб полювати, ловити рибу, подорожувати, плавати та грати.

У вересні 2018 року термін дії Фонду закінчився і американці дуже збентежені цим, піднявши рух в усіх штатах щоб змусити владу країни відновити роботи Фонду. Адже за ці роки ним було вкладено 18,4 млрд доларів у рекреацію, охорону, придбання та обслуговування зон відпочинку. А також він інвестував у національні парки, заповідники, водні ресурси та відкриті простори, кожен з яких сприяє підвищенню якості життя. При цьому Фонд не обтяжував американських платників податків. Кошти на свою діяльність він отримував від збору з нафто та газодобування.

Водоплавні птахи відновлюють водне середовище

У 1934 році Президент США Франклін Д. Рузвельт підписав Закон «Про качині марки».

З того часу Фондом від реалізації цих марок було вкладено близько 800 мільйонів доларів на захист більше 2 млн га середовищ природного існування.

98 центів з кожного долара, отриманого від реалізації качиної марки, направляється безпосередньо до Фонду охорони перелітних птахів, для купівлі чи оренди водно-болотних угідь і місць проживання диких тварин, для включення в Національну систему охорони дикої природи.

Окрім мисливців на водоплавну дичину у віці від 16 років і старше, які зобов’язані купувати марки, будь-хто інший може внести свій вклад у збереження, купивши качині марки. Крім того, що вона служить ліцензією на полювання й інструментом для збереження та охорони птахів, федеральна качина марка є також безкоштовним пропуском в будь-який національний резерват для диких тварин, якщо там є платний вхід.

Колекціонери марок купують їх як колекційний предмет, вартість якого збільшується щороку. Мисливці, які рішуче виступали за створення качиної марки, охоче платять ціну за марку, щоб забезпечити виживання наших природних ресурсів. І багато мисливців купують дві качині марки щороку – одну для полювання, другу в якості предмета колекціонування і додатковий внесок у збереження природи.

У 1989 році була розроблена Програма «Юна качина марка». Ця програма з навчання в галузі охорони природи і мистецтва навчає дітей з дитячого садка до закінчення школи основам охорони водоплавних птахів та середовища існування.

Можна взяти участь у конкурсі на кращий малюнок качки, гуски або лебедя.

Роботи оцінюють у Національному конкурсі художніх робіт серед юніорів. Роботу-переможець перетворють на марку, яку продають за 5 доларів США.

Роман НОВІКОВ,
“Лісовий і мисливський журнал”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top