Як зберегти вас, Карпати

Що відіграє першочергову роль у забезпеченні екологічно збалансованого лісокористування та відновленні стійких корінних типів деревостанів.

У Сторожинецькому лісгоспі, що на Чернівеччині, удесятеро менше садять, ніж рубають. Чому?

Руді плями на зеленому килимі. У Лаурському лісництві є чудовий куточок природи – урочище Єзер. Таку назву має й озеро, навколо якого – густі ліси, що зеленим килимом накрили гори. Цю дивну місцину відкрили для мене три роки тому молоді спеціалісти лісгоспу. Відразу тоді впали у вічі руді плями, що псували загальну картину, яку створив найталановитіший художник – природа.

– Це всохла ялина, а по-місцевому ще смерека, – сказав Віктор Вечеркович, на той час помічник лісничого.

– Чому ж не вибираєте її? – поцікавився.

– Вибирали, – пояснив. – У 2014–2015 роках провели дві суцільно-санітарні рубки площею 5 га, а далі змушені були зупинитися. Цей ліс площею 25 га рахується пам’яткою природи місцевого значення і потрапив під дію щойно прийнятого закону про заборону рубок у заповідних об’єктах. Насадженню понад 130 років, у ньому гарний підріст бука та ялиці, а от некорінна ялина, переступивши вік стиглості, втратила свій біологічний потенціал і сохне на очах. Замість того, щоб вибірково пройти з рубкою ще 20 га й дати світло, простір молоднякам, нас змушують молитися на сухарів, що вже своє віджили.

– Зверніть увагу, який різкий контраст між масивами, – доповнив інженер лісових культур лісгоспу Вадим Яковишин. – Де доторкнулася рука лісоруба, радують здорові, повні сил деревостани, де позбавили догляду – сухостій на сухостої…

Директор лісгоспу Ігор Беленчук (праворуч) і головний лісничий Василь Романюк обговорюють поточні справи

Ще гнітючіше враження від пам’ятки природи залишилося в мене після недавнього відвідання її. Яка оаза могла б бути на 25 га лісу над озером, побачив на прикладі отих 5 га, де на місці вирубаних напівживих рудих смерек дружно піднялися буки та ялиці. На решті ж 20-ти гектарах масиву… Віктор Вечеркович (нині вже лісничий) і Вадим Яковишин (кандидат сільгоспнаук, крім основної роботи ще й викладає на кафедрі ботаніки, лісового та лісо-паркового господарства Чернівецького університету) навперебій ділилися наболілим. Їх дуже непокоїть сухостій ще й з таких мотивів. Навколо озера влаштували рекреаційний пункт, і він став улюбленим місцем горян та гостей краю. Люди піднімаються в гори збирати гриби, ягоди, просто насолодитися дикою природою і в будь-який момент на чиюсь голову може впасти якесь гниле дерево, що його заборонили рубати столичні екологи. Заборонили, незважаючи й на те, що ялини, про які йде мова, некорінні, штучно насаджені в Карпатах, що лісівники усе роблять, аби відновити на місці чужинців корінні деревостани. Та тверезого голосу фахівців не чують ні диванні екологи, ні ті, хто під їхню диктовку приймає шкідливі для довкілля закони.

– Санітарні рубки – це не просто рубки від знічев’я, від чийогось бажання, – це рубки оздоровлення лісів, – наголосив при зустрічі лісничий Красноїльського лісництва, Заслужений лісівник України Микола Гринчук. – Їх проводять залежно від стану насаджень – як радить наука, підказує досвід. Лише спеціалісти мають вирішувати ці питання.

Микола Григорович разом із досвідченим майстром лісу Миколою Митриком запросили мене до урочища Какача, де показали результати лісовідновної рубки у заказнику «Красноїльський», проведеної п’ять років тому. На крутому схилі вирубали ялину – і пішов у ріст підріст корінних порід. Погляньте на знімок лісівників у рекреаційному куточку біля оформленого зі смаком джерела цілющої води. За Миколою Гринчуком і Миколою Митриком – у всій своїй осінній красі молодий ялицево-буковий ліс. І жодного тобі сухаря. Спеціально для журналіста урочище не готували.

На Чернівеччині сьогодні найменше серед усіх західних областей всохлих деревостанів. У цьому переконався я сам, про це чув від доктора біологічних наук, донедавна директора УкрНДІгірлісу Василя Парпана. «На Буковині – найвищий рівень ведення лісового господарства в Карпатському регіоні, – сказав він. – Щоб побачити, як правильно заготовляти, відновлювати ліс, треба їхати в Сторожинець, Берегомет». У Сторожинецькому лісгоспі не чекали «цінних вказівок» так званих «уболівальників»-природолюбів, далеких від розуміння специфіки гірського лісівництва «знавців»-екологів. Ще до заборони суцільних санітарних рубок усі сили кинули на оздоровлення Карпат, звільнення їх від завезеної свого часу з далеких країв швидкоростучої смереки, для якої передгір’я не є природним ареалом зростання. На сотнях і сотнях гектарів забрали уражені, сухостійні смеречники, звільнивши площі для порід, які росли тут споконвіків. І отримали прекрасний результат. Йому сприяли й інші виважені, грамотні кроки.

Лісничий Сторожинецького лісництва Олександр Москалюк задоволений природним підростом у віковій бучині

«Уже давно забули про суцільні рубки головного користування» – так зауважив лісничий Сторожинецького лісництва Олександр Москалюк. Буковинці переконані, що у підвищенні водоохоронної, водорегулюючої, ґрунтозахисної ролі лісів, у забезпеченні екологічно збалансованого лісокористування та відновленні тисячоліттями перевірених на стійкість корінних типів деревостанів першочергову роль відіграє система рубок головного користування. Від попередників лісівники краю отримали безцінний досвід австро-німецької школи ведення лісового господарства – тут було запроваджено практику рівномірно-поступових рубок. Вона знайшла застосування і в господарюванні сьогоднішніх трудівників галузі.

Разом із Олександром Івановичем ми поїхали, насамперед, до регіонального ландшафтного парку «Чернівецький», де знаходиться один із трьох генетичних букових резерватів. Нас зустріли справжні велетні – на якусь мить здалося, що то колони в храмі лісу. Їм понад 110 років, найповажнішим – і до півтори сотні.

Лісничий Чудейського лісництва Борис Токарюк і головний лісничий Василь Романюк оглядають сіянці модрини в касетах

– Лісництво – одне з небагатьох не лише на Буковині, а й в Україні, вкрите винятково буковими насадженнями, – провів ознайомчу екскурсію лісничий. – Бук росте на 3 тис. га, подекуди з природними супутниками грабом, дубом, ясеном, кленом-явором. Генетичні резервати створені для збереження унікальних бучин у первозданному вигляді, вони мають важливе лісівниче, наукове, культурно-естетичне, історичне значення, надійно охороняються. Це також генетично-селекційні та насінницькі об’єкти, де заготовляється насіння, тут проходять практику студенти Чернівецького університету і Сторожинецького лісового коледжу. Омолоджуються самотужки, он бачите, яка щітка молодих деревець під старими патріархами.

– Так-так, ми лісу не садимо, за нас працює природа – вона найкращий садівник, – продов­жував Олександр Москалюк. – Ми тільки допомагаємо їй, застосовуючи не суцільні (про них уже давно забули), а рівномірно-поступові (вибіркові) рубки головного користування, зазвичай у два прийоми. Під час першого з лісосіки вибираємо відсталі в рості, пошкоджені, тобто гірші екземпляри, цим створюємо умови для природного поновлення, а для тих дерев, що залишилися не зрубаними, можливість набирати масу. Років через 5–7 за наявності нормальної кількості природного підросту (не менше 15 тис. штук головної породи на гектарі), приходимо з другим прийомом рубки, дотримуючись усіх технологічних вимог. Наступні кроки – створення найліпших умов для росту й розвитку нового лісу шляхом рубок догляду в молодняках…

На багаторічному досвіді лісівники переконалися, що проведення рівномірно-поступових рубок різко зменшило негативний вплив суцільних рубок на довкілля, знизило витрати на створення нових насаджень, скоротило терміни вирощування деревостанів. Такий метод є надійним засобом відновлення корінних типів лісу, новий ліс створюється, що дуже важливо, посівом насіння місцевого походження, а в процесі природного відбору зберігаються деревця, найбільш пристосовані до умов місцезростання.

Майстер лісу Верхньо-Петрівецького лісництва готується до прищеплення живців модрини

– За останні три роки, – підсумував директор лісгоспу Ігор Беленчук, – висадили 115,4 га лісових культур і залишили під природне поновлення 1153,6 га ділянок лісокультурного фонду. Отже, 90% лісів підприємства відтворюється шляхом забезпечення природного поновлення. Система ведення рубок головного користування, яку застосовуємо, дає можливість підвищити природоохоронну роль лісу, запобігти виникненню небезпечних стихійних явищ, зберегти і примножити зелене багатство краю. В подальшому передбачається впровадження лісівничих методів, управлінських рішень на основі досвіду країн Євросоюзу. В цьому напрямку вже зроблено багато. Так, підприємство щороку, починаючи з 2013-го, успішно проходить аудити міжнародної сертифікації лісів FSC, ми почали активно співпрацювати з науково-дослідними установами та громадськими організаціями екологічного спрямування. Торік, скажімо, реалізували перший етап спільного проекту з ГО «FORSA»: в Жадівському лісництві заклали пробну площу, яка стане майданчиком для навчання спеціалістів господарства, а також студентів-практикантів технології лісовирощування за методами наближеного до природи лісівництва, за яким майбутнє. Приємно також відзначити, що лісгосп одним із перших на Буковині успішно пройшов процедуру оцінки впливу на довкілля, проведену Мінекології. Все це – на благо наших Карпат, наших лісів, які, впевнені, будуть вічно зеленими, радуватимуть своєю красою, силою, багатством і наступні покоління.

«…І побажати подумки гарно зростати». Сторожинецьке лісове господарство має площу 39,3 тис. га, з них 14,6 тис. га – об’єкти ПЗФ. Серед головних лісоутворюючих порід – бук лісовий (43,5%), ялиця біла (32,4%), ялина європейська (12,6%), дуб звичайний (6%), а ще вільха чорна, сосна звичайна, береза повисла, ясен звичайний…

– Враховуючи зміни кліматичних умов, внесли певні корективи до планів лісовідновлення, – розповів головний лісничий, Заслужений лісівник України Василь Романюк. – Останніми роками при створенні лісових культур беремо курс на вирощування насаджень із перевагою дуба звичайного, який відрізняється доброю посухостійкістю. На площі понад 550 га додатково ввели в культури і природне поновлення модрину європейську – високопродуктивну, біологічно стійку породу. За якістю, а, отже, за ринковою ціною деревина її не поступається дубу. Вона добре приживається в наших лісах, має велику енергію росту, формуючи двоярусні ліси завдяки світлолюбній кроні, яка не затіняє інші породи, а навпаки – захищає їх. Під нею добре ростуть бук, ялиця. Активно висаджують модрину при доповненні лісових культур у Чудейському лісництві. Сіянці плекають у теплиці, а цього року за ініціативи лісничого Бориса Токарюка вперше висіяли насіння в касетах.

– Ми переконані, що сторожинецька земля – природний ареал зростання модрини європейської, – підключився до розмови Борис Ілліч. – Адже на нашій території є унікальне насадження 200-літніх модрин площею 0,9 га, яке визнано пам’яткою природи місцевого значення і служить як зразок корінного типу лісу. Тому не випадково висіяли насіння її в касетах у спеціально підготовлену поживну ґрунтову суміш. Касети з розсадою винесли з теплиці і вони знаходяться просто неба. Також виділили кілька ділянок у розсаднику під щепи модрини від плюсових дерев сусіднього Берегометського лісомисливгоспу.

Додам до сказаного: три роки тому з метою експерименту в лісництві відвели 0,2 га землі для випробування в місцевих умовах низки інтродукованих порід. Дух творчості, пошуку, досліджень, властивий старшому поколінню лісівників підприємства, передається і молоді.

За лісничим Красноїльського лісництва Миколою Гринчуком і майстром лісу Миколою Митриком – чудовий молодий буково-ялицевий ліс

Розповідь про справи місцевих трудівників галузі буде неповною, якщо не звернути уваги на ще один аспект їхньої праці, а саме: створення насаджень на селекційно-генетичній основі. Свого часу з метою плекання садивного матеріалу з поліпшеними спадковими властивостями у Буденецькому та Їжівському лісництвах заклали родинні плантації нащадків плюсових дерев дуба звичайного. Останніми роками в цьому напрямку багато зробив колектив Верхньо-Петрівецького лісництва. Тут уже дає врожай клонова лісонасіннєва плантація ялиці білої, а торік у співпраці з науковцями УкрНДІгірлісу завершили створення ще однієї, незвичайної – гібридизаційної з двох видів модрини, європейської та японської.

– Щодня приживлював до 40 дерев у спосіб «серцевина на камбій», – згадував при зустрічі майстер лісу, а в душі лісовий селекціонер Петро Остафійчук. – Це дуже кропітка робота, свого роду навіть ювелірна. Треба стежити, щоб живець точно співпав зі щепою, потім акуратно їх закріпити і побажати подумки гарно зростати.

Що ж, побажаймо майстру та його колегам, аби їхні модрини гарно зростали та в недалекому майбутньому радували багатими врожаями на шишки.

І насамкінець. Сучасне лісове господарство неможливо уявити без широкої мережі доріг. Остання, яку побудували, від підніжжя гори Думітриця до Фальківського перевалу протяжністю 2,2 км. «Прекрасна дорога, – відзначив лісничий Банилівського лісництва Валерій Шпак. – А її прокладали через масиви, де не їхав ніякий транспорт, навіть гужовий». Цією дорогою сторожинецькі лісівники успішно завершили виконання 10-річного плану з розбудови дорожньої інфраструктури на території всіх десяти лісництв. Але про те і багато іншого з життя дружного колективу лісівників із високогір’я Карпат – трохи згодом.

Микола ПУГОВИЦЯ,
“Лісовий і мисливський журнал”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top