Антимисливський рух в Україні

Звідки і навіщо з’явилися «зоозахисники» і як цьому протистояти?

У суспільстві, як і в природі, все повинно бути збалансовано. Будь-яка дія породжує адекватну протидію. Точно так й у будь-якого захоплення є не тільки прихильники, а й противники. Є шанувальники боксу і противники боксу, є футбольні фанати і є ті, хто до цієї гри, як мінімум, байдужий. Є мисливці і є противники полювання.

Трохи історії, або як це починалося

На території колишнього СРСР у 60–70-х роках прокотилася ціла хвиля публікацій, які засуджували полювання. Великого ефекту, втім, вона не мала, хоча і була підхоплена деякими популярними газетами і журналами. Серед вищого керівництва країни в ті роки було чимало завзятих мисливців, тому до заборони справа не дійшла. До речі, як показує історія, коли країною керує мисливець, цей вид діяльності, зазвичай, популяризується і процвітає.

Набагато вільніше відчули себе антимисливці з початку 90-х років. У цей час впали перепони, які стримували потік інформації з-за кордону, в результаті чого серед населення почали ширитися різні модні на Заході течії. Зокрема зоозахисні та вегетаріанські. Вітчизняні ідеологи отримали потужну підтримку з-за кордону, зокрема, й фінансову.

Наприклад, за даними інтернет-ресурсів («ЕкоДело» – ecodelo.org, «Досьє» – dosye.info, Асоціації користувачів мисливських та рибальських господарств – ahf.org.ua) всесвітньо відомий фонд МакАртурів у середині 90-х почав виділяти гроші й українським «зоозахисникам». Так, за даними зазначених ресурсів, вже у 1996 році Володимир Борейко – директор Київського еколого-культурного центру отримав близько 10 тис. доларів на видання книги «Історія охорони природи України». А роком раніше він отримував гроші від іншого фонду – ISAR-WEST NIS. Матеріальна підтримка КЕКЦ з боку різних фондів і організацій триває і донині.

Завдяки такому фінансуванню, виступи проти полювання, а також на підтримку прав тварин перетворилися на непогану прибуткову справу для деяких підприємливих громадян України.

Однак мова зараз зовсім не про це і все вищевикладене необхідно лише для розуміння витоків антимисливського руху і справжніх мотивів його лідерів. Саме лідерів, адже більшість пересічних вболівальників «за щастя всіх звірів на Землі» навряд чи отримують якусь матеріальну винагороду. Вони йдуть, спираючись виключно на свої переконання, які засновані, здебільшого, на емоціях, гіпертрофованому почутті жалю до тварин та інших подібних речах. Виникає питання: чому останнім часом цих «жалобників» стає все більше і чому все голосніше лунають заклики проти полювання? На це є кілька відповідей.

Причини розвитку антимисливського руху

Урбанізація населення.
25–30 років тому більшу половину школярів на літні (та й не тільки) канікули відвозили до села, до бабусь. Звичайними заняттями там були походи на риболовлю, до лісу. Окремі щасливчики хвалилися в школі, що стріляли з рушниці дідуся. Більш того, вони бачили звіра і птицю в справжніх диких умовах. Що бачать молоді люди з покоління 90-х? Зайця і лисицю на узбіччі, якщо їдуть по міжміській трасі та качок на міських ставках. Про тваринний світ вони часто мають уявлення з мультиків про милих звіряток.

Відсутність елементарної інформованості.
Зусиллями «зелених» в Україні вдалося проштовхнути поправки до Законів «Про полювання та мисливське господарство» та «Про жорстоке поводження з тваринами», завдяки яким заборонена пропаганда полювання в будь-яких навчальних закладах, за винятком профільних. Що вийшло в результаті: з програм навчання були вилучені будь-які згадки про полювання та мисливське господарство, окрім негативних. Зауважимо, що дитинство і юність – період, коли формується світогляд у людини.

Гуртків юннатів катастрофічно мало. А в тих, які існують, ніхто не пояснить дітям, як і де живе заєць, звідки взялися в українських степах фазани, а в лісах козулі, чим відрізняється браконьєр від мисливця і як силами мисливських господарств і простих полювальників проводиться підгодівля тварин у зимовий період.

Крім того, варто додати погіршення якості освіти взагалі, що в підсумку призводить до появи в суспільстві великої кількості енергійних, але неосвічених людей, нездатних аналізувати інформацію, що надходить до них, і не мають для цього навіть необхідної бази знань.

А ось на цю причину, серед інших, вказує голова Криворізької районної організації УТМР Леонід Петров. Він є не тільки керівником, але й мисливцем, стаж якого перевищує 50 років.

– Зараз спостерігається падіння моралі в суспільстві. Країною і галузями народного господарства керують люди, які думають лише про те, як набити свою кишеню. Вони із задоволенням «їдять» закордонні гранти, спрямовані, насправді, не на захист природи, а на розвал економіки нашої країни. Але не тільки чиновники зазнали моральної деградації. Серед сучасних мисливців, на превеликий жаль, є просто «люди з рушницею», які демонструють під час полювання найнижчі людські якості. Вони дозволяють собі стріляти в усе, що рухається, залишати після себе смітник, напиватися під час полювання до скотинячого стану. Кричущі факти браконьєрства й пияцтва швидко стають відомими громадськості, й потім використовуються як спотворений приклад сучасного мисливця, – ділиться наболілим Леонід Аркадійович.

Зазначені проблеми є відмінною опорою для антимисливських течій, за якими стоять чиїсь великі фінансові та політичні інтереси. Але це ще не привід, щоб опускати руки. Самі мисливці можуть відстояти своє законне право полювати, а також полювання, як частина національної традиції України.

Важливою проблемою у сфері мисливського господарства, за словами директора Науково-виробничого підприємства «Укрмисливрибпроект» Сергія Катиша, є брак фахівців-мисливствознавців у системі мисливського господарства України.

– Багатьма мисливськими господарствами керують, на жаль, люди, які не мають мисливствознавської або ж просто біологічної освіти. Як наслідок, вони не можуть правильно приймати управлінські рішення щодо використання фауни, аргументовано опонувати «зеленим» та організувати процес щодо підвищення рівня обізнаності мисливців і наочної агітації правильного ведення мисливського господарства. Дбайливе ставлення до природи, раціональне використання природних ресурсів, а також культуру полювання необхідно прищеплювати підростаючому поколінню і постійно пропагувати не тільки серед мисливців, а й серед інших верств населення, – розповідає Сергій Катиш.

Що робити?

Відповіді на це питання випливають із самих проблем. Вони досить складні в реалізації, але не неможливі. Діяти необхідно вже зараз, хоча доводиться констатувати, що схаменулися мисливці з запізненням.

Просвітницька робота.
Леонід Петров рекомендує починати з культури, з виховання в людині поваги до природи, бережливого ставлення до природних багатств країни, в якій він живе. Особливо це стосується тих, хто бере в руки мисливську зброю. Велику роль, на думку Леоніда Аркадійовича, в цьому відіграють первинні мисливські організації. У них старші мисливці повинні передавати молодим не тільки досвід, але й традиції, а також неписані правила полювання (так би мовити, моральний кодекс).

Первинні організації.
Необхідно видавати людині посвідчення мисливця, якщо він неодмінно є членом мисливського колективу. Однак дехто не бажає бути у колективі, так як вбачає в цьому відмову від індивідуального полювання. У цьому випадку необхідно чітко донести до розуміння людини, що ніхто не позбавляє її такого права. Але з метою припинення браконьєрства (в тому числі, й ненавмисного), полегшення обліку добутої дичини на деякі види полювань (наприклад, на зайця) проводяться колективно.

Є ще один важливий момент. Кожен колектив, як правило, полює на одній і тій самій території, а значить, зацікавлений в підтримці порядку. Прибирання сміття, облаштування місць відпочинку (привалів), створення годівниць для звірів і птахів, закупівля і випуск в угіддя молодняка, наприклад, фазана та куріпки – все це можливо реалізувати зусиллями колективу. Мисливець-одинак навіть при великому бажанні часто просто не має ані фінансової, ані технічної можливості для проведення таких заходів.

Освіта.
Згідно з чинним законодавством України, пропаганда полювання в навчальних закладах заборонена. Однак проводити її і непотрібно. Замість цього необхідно організовувати шкільні та позашкільні гуртки натуралістів. На заняттях знайомити дітей з природою рідного краю, пояснювати доступною мовою які в ній відбуваються процеси. Приділити увагу впливу сільського та мисливського господарства, промисловості.

Робота з громадськістю, співпраця із засобами масової інформації.
В Україні існують кілька видань мисливсько-рибальської спрямованості. Однак, опубліковані в них матеріали читають тільки самі мисливці та рибалки. Щоб донести правильні думки до широких верств населення, необхідно налагодити роботу зі звичайними газетами, журналами, телебаченням. Активно коментувати будь-яку подію, що так чи інакше стосується полювання, браконьєрства, жорстокого поводження з тваринами, екології. Більш того, необхідно регулярно висвітлювати роботу єгерської служби, біотехнічні заходи, залучати до цього журналістів місцевих ЗМІ, а особливо телебачення. Такий підхід допоможе прибрати інформаційний перекіс, який утворився в результаті односторонньої подачі інформації «зоозахисниками». Щоб налагодити роботу зі ЗМІ, необхідно організовувати прес-служби при районних і обласних організаціях УТМР та й іншим користувачам теж варто було б це зробити.

Як висновок

Негативне ставлення до мисливців і нерозуміння самого полювання останнім часом завдяки фінансуванню та сучасним інформаційним можливостям та технологіям лавиноподібно поширюється і набирає сили. Ситуація загрожує перетворитися на катастрофічну. Наслідки заборони полювання виявляться руйнівними не тільки для природи, але й для економіки України. Однак, незважаючи на потужну підтримку «зоозахисників», самі мисливці можуть (поки що) виправити ситуацію і зберегти національні мисливські традиції та природні багатства нашої країни. Підняття культурного рівня мисливців, дбайливе ставлення до природи й активна робота з громадськістю – ось одні з головних інструментів, які допоможуть зробити так, щоб слово «мисливець» знову залунало з гордістю.

Андрій АБІН,
“Лісовий і мисливський журнал”

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top