Щоб мати ласку з їхніх рук

Курс на відродження доброї слави берегівських дібров тримають лісівники та вчені.

У минулому на цій землі вирощували пшеницю, кукурудзу, а згодом перестали використовувати для сільськогосподарських потреб. Заростала бур’янами, кущами. Поки не втрутилися лісівники і не добилися, аби місцева влада передала покинуту ділянку під залісення.

Навесні працівники Чизайського лісництва її засадили – за участі учнів Яношівської ЗОШ І–ІІІ ст. І ось через рік ми приїхали сюди, де ще порівняно недавно віяло пусткою та сумом. Лісничий Євген Дурдинець, помічник Ємільян Ковач, майстер лісу Янош Бровді із задоволенням показували молоде здорове насадження, створене людськими руками на площі один га за схемою: 8 р. дуба звичайного, 2 р. ясена звичайного, супутні породи – липа, клен-явір, черешня. Ділянка чиста – механізований догляд високоякісно провели робітники Іштван Орос і Золтан Бенце. Рослини милують зір, радують розвитком. Садили сіянцями, вирощеними у власному розсаднику з насіння, зібраного з кращих дерев.

Цей молоденький лісок нещодавно був об’єктом пильної уваги працівників лісової охорони всього підприємства. І не лише їх – станом насадження цікавилися представники обл­управління лісового і мисливського господарства, а також відомі вчені краю: багаторічний заступник директора з науки Карпатської лісової науково-дослідної станції, а тепер доцент кафедри лісівництва географічного факультету УжНУ Фелікс Гербут і колишній очільник ЛНДС, а нині в. о. директора НПП «Зачарований край» Василь Фенич. Господарі та гості зібралися на науково-практичний семінар, присвячений догляду за лісовими культурами. Це не одноразова акція: такі зустрічі виробничників і науковців за ініціативи директора Богдана Шойного відбуваються щороку, розглядаються різні актуальні питання ведення лісового господарства. Цього разу оглянули ділянки лісових культур переважно основної породи – дуба звичайного. Насадження вибирали у віковій хронології – від недавно створених до періоду освітлення. Детальніше про це – трохи нижче, а поки що про сам лісгосп.

ДП «Берегівське лісове господарство» має площу трохи більше 9 тис. га, де господарюють чотири лісництва. Згідно з лісорослинним районуванням територію віднесено до зони дубових рівнинних лісів, тож не випадково 86,5% насаджень – дубові, ще 4% займає ясен, решту – вільха, граб, липа… Половина лісів захисні, з експлуатаційних більше третини за віком – стиглі та пристигаючі. Навкруги стоять такі могутні красені, що залюбуєшся. Але хто ж ліпше розкаже про них, ніж авторитетний вчений? Тому надам слово Феліксу Гербуту.

Майстер лісу Кідьошського лісництва Юлій Турані: «Ось який прекрасний підріст під кронами дуба скельного».

– Унікальні рівнинні діброви зростають у надзаплавних терасах річки Тиси та її притоків Латориці, Боржави, Верке, Мірці, – веде розповідь Фелікс Федорович. – Вони є продовженням Угорської низовини – Альфельда. Низинні діброви пройшли довгий шлях свого господарства за різних держав. Колись панували великими масивами на більшій території рівнини Закарпаття і були її гордістю. Але з різким зростанням густоти населення (різні уряди переселяли людей з гірського безземелля), діброви поступово вирубували, землі передавали в сільгоспкористування. Ще до другої половини ХІХ ст. їх загальна площа становила понад 130 тис. га. Після того ж, як у 1870–72 роках проклали залізницю, що зв’язала Закарпатський край з Галичиною та Заходом, сокира почала працювати в лісах інтенсивніше і вже на початку ХХ ст. площа зменшилась до 10 тис. га. На сьогодні це 20 окремих урочищ. Типи лісу, що домінують, – вологі й перехідні до сирих і мокрих діброви, та основним є волога судіброва. Продуктивність їх висока – більшість переважають І і Іа бонітети. Наприкінці 90-х років науковці ЛНДС виділили сорт дуба звичайного «Берегівський», отримали відповідний сертифікат…

Нові часи – нові підходи. Пізніше Фелікс Гербут у розмові з кореспондентом наголосить: «З приходом молодої команди лісівників на чолі з добрим господарем Богданом Шойного на підприємстві розпочалась активна робота з відновлення та збереження столітніх напрацювань ведення дібровного господарства. Ним запроваджено зустрічі з ветеранами галузі, які поколіннями трудилися в лісі й зберегли кращі традиції. Вони традиційно сім’ями жили на лісових кордонах, яких вціліло близько 40-а і тепер там ведуться роботи щодо відновлення та подальшого використання під офіси, рекреаційні об’єкти, житло. Це дуже цікавий досвід».

Радує молоде насадження дуба звичайного лісничого Чизайського лісництва Євгена Дурдинця (на знімку в центрі), помічника лісничого Ємільяна Ковача (праворуч) і майстра лісу Яноша Бровді

Справді цікавий і ми розповімо про нього окремо. Повернемося ж до семінару. Як зазначив головний лісничий Василь Гомада, особливо корисним він був для майстрів лісу. Зупинялися біля багатьох насаджень різного віку, де проведені певні лісівничі заходи, аналізували стан культур. При цьому кожен міг висловити свою думку, поставити запитання науковцям – і отримати чітку відповідь.

– Який висновок можна зробити з почутого та побачено в лісгоспі? – сказав в. о. директора НПП «Зачарований край» Василь Фенич. – Передусім те, що догляди за лісовими культурами відповідають усім критеріям, що досвід, який отримали лісівники, допоможе їм ростити ще кращі діброви.

– Дуб – особливе дерево, яке цінується в усьому світі, але, тим самим, за ним потрібен особливий догляд. Виростити його без догляду – марна справа, – підкреслив доцент УжНУ Фелікс Гербут. – Належно оцінюючи активізацію доглядових рубань у лісгоспі, хочу висловити деякі зауваження та рекомендації, і стосуються вони не лише берегівців, а всіх тих, хто плекає діброви в краї. Маємо покращувати стан існуючих лісонасіннєвих об’єктів і визначати нові, створювати невеликі насіннєсховища, поновлювати інвентар для роботи в розсадниках, більше уваги приділяти заходам зі сприяння природному поновленню. З пропозицій, вирішення яких залежить більш на державному рівні і які обґрунтовані мною за 50-річний досвід науково-дослідної праці в дубовому господарстві, це – запровадити термін переведення лісових культур дуба лише після закінчення прочищення їх, що дасть змогу максимально зберегти оптимальну кількість участі дуба в насадженнях. І ще таке. Для розв’язання проблеми забезпечення робочою силою варто надати лісівникам право проводити доглядові рубання й після листопадного періоду – восени чимало місцевого населення повертається з сезонних заробітків і бажає працювати в лісі. Для зменшення витрат на доглядові рубання та поліпшення їх якості, необхідно перейти на методи доглядів по системі – догляди за деревами майбутнього. Для цього на ділянках рівномірно по площі визначаються такі дерева, позначаються фарбою, а відтак роботи ведуться лише за ними. Склад деревостану має відповідати корінному для конкретних мов…

Лісничий ЛМЛ «Маурера» Юрій Маргітич (праворуч), помічник лісничого Василь Віраг (ліворуч) і головний лісничий лісгоспу Василь Гомада оглядають плюсові дерева на лісонасіннєвій ділянці

Науково-практичні семінари з вченими, зустрічі та обміни думками з ветеранами галузі, ознайомлення з кращим досвідом колег регіону та сусідніх країн уже стали доброю традицією в лісгоспі. Тримаючи руку на пульсі нового, передового, сміливо впроваджують його у виробництво, наполегливо працюють над підвищенням продуктивності лісів, стійкості їх проти хвороб, шкідників, кліматичних викликів. Колектив очолює директор з немалим лісівничим досвідом Богдан Шойного. Після закінчення майже 20 років тому лісотехнічного університету у Львові, де, між іншим, навчався з майбутньою дружиною (Наталія Михайлівна нині обіймає посаду інженера лісових культур сусіднього Виноградівського лісгоспу), пройшов, як кажуть, усі сходинки професійного зростання. 2013-го довірили кермо Берегівського агролісу, який мав на той час 1,5 млн грн збитків. Коли ж через два роки його об’єднували з держлісгоспом, на рахунку вже було понад 1,2 млн грн прибутків. Спершу працював тут головним лісничим, через рік був призначений директором. Про високий рівень ведення лісового господарства, що відповідає вимогам сталого розвитку, свідчить той факт, що всі ліси підприємства сертифіковані міжнародною Лісовою наглядовою радою.

Майстер лісу ЛМЛ «Маурера» Балаж Чете: «Ця добротна лісова дорога привела до насадження, де вже проведено перші доглядові рубання».

Де найстаріша в Європі заплавна діброва. Тут багато що вражає. Родзинка краю – своєрідний острів серед Придунайської низовини – Берегівське горбогір’я, тобто вервечка горбів, утворених мільйони років під дією вулканів, де лісівники плекають діброви. Не менш унікальний природний об’єкт – урочище «Атак» у басейні нового та старого русел річки Боржава з його дубово-ясеневим заповідним лісом, який місцеві здавна називають «закарпатськими джунглями». Дуби сягають 200-річного віку, та такі, що утрьох не обіймеш. Це найстаріша в Європі заплавна діброва. Урочище площею 225 га оголошено пам’яткою природи загальнодержавного значення, тут суворо дотримуються охоронного режиму. По-своєму оригінальні урочища «Сорвош» та «Роман-Лігет» в лісомисливському лісництві «Маурера» – туди й тримаємо курс разом із головним лісничим Василем Гомадою. Вся садиба нині – в риштуваннях. Капітально реконструюють офіс та мисливський будинок, розширюють вольєр для диких звірів, розчищають лісове озеро, але про все в одній статті не розкажеш.

Нас зустрічають лісничий Юрій Маргітич і помічник лісничого Василь Віраг, котрий знає тут кожну стежину, бо це його батьківщина і вже 30 років трудиться в лісництві. Воно найпотужніше на підприємстві, має найбільший обсяг лісогосподарських робіт. Серед побаченого неабияке враження справила лісонасіннєва ділянка дуба звичайного. Господарі з гордістю показували 11 плюсових велетнів, розповідали, які дослідження проводять разом із науковцями та фахівцями-лісопатологами Закарпатського опорного пункту «Львівлісозахисту». Лісонасіннєва ділянка працює на насінництво та селекцію, забезпечує високоякісними жолудями з кращими спадковими характеристиками. Майстер лісу Балаж Чете новою дорогою провів до насаджень, створених власними сіянцями і де вже проведено перші доглядові рубання. На мить уявилось, який чудовий змішаний ліс отримають у майбутньому нащадки сьогоднішніх лісівників…

Крім дуба звичайного, належну увагу приділяють берегівці скельному. Сприятливі умови для нього в Кідьошському лісництві, де я познайомився з представником наймолодшої генерації лісівників підприємства, майстром лісу Юлієм Турані. В його обході є і рівнинні, і гірські ліси, серед порід переважають дуб звичайний і скельний, представлений частково і червоний.

– На сонячних схилах гір на перше місце виходить дуб скельний, – ділився спостереженнями майстер. – Це дуже цінна порода, яка за фізико-хімічними властивостями деревини не поступається дубу звичайному, а за лісівничими навіть має переваги. Тому в деяких урочищах, як, наприклад, «Лонт», дуб скельний займає 60% площі. Погляньте, який прекрасний підріст під його кроною. Дуб скельний здатний давати повноцінне насіннєве потомство, якщо створювати оптимальні екологічні умови природному поновленню, особливо поліпшенню освітлення…

За різких кліматичних змін ця порода дійсно є бажаною для скелястого горбогір’я – можливості й перспективи її ми висвітлимо згодом на шпальтах газети «Природа і суспільство». Зупинюся ж насамкінець на ще одному важливому аспекті, який привернув мою увагу в лісгоспі. Юлій Турані після закінчення Хустського лісового коледжу вступив на заочне навчання до Львівського лісотехнічного університету і 4-й рік працює майстром. Розповів, що в дитинстві вже знав, ким буде: «Мій дідо Елемир Білкей все життя був лісником, брав мене з собою в обходи, багато цікавого розповідав про ліс, я виконував якісь посильні роботи і дуже хотів бути схожим на діда. Тому й не задумувався, куди вступати після школи».

Помічник лісничого Кідьошського лісництва Іштван Бундович любить навідуватися до ясенево-дубового насадження, створеного на пониженій ділянці в урочищі «Садокиш».

Турбота про майбутню зміну – на чільному місці в діяльності підприємства. Пліч-о-пліч зі старшими трудяться молоді, їх всіляко підтримують, допомагають. А з азами лісівництва юних знайомлять ще за партами, в учнівських лісництвах. Не випадково, либонь, випускники обирають лісову професію. Ось і син директора Роман Шойного здобуває фах у Хустському лісовому коледжі, твердо вирішив вступити туди син помічника лісничого Кідьошського лісництва Іштвана Бундовича Артур. Навчаючись до 9-го класу в угорській школі, він попросив перевести його до української, аби добре опанувати мову і успішно здати екзамени. Артур прагне йти дорогою батька (погляньте лиш на знімок, яке чудове насадження з домінуванням ясена створив Іштван Федорович на чималій пониженій ділянці урочища «Садокиш»), прагне бути схожим на діда та прадіда – теж лісівників, котрі залишили добрий слід на землі. Історія династії Бундовичів варта того, аби розповісти про неї окремо.

…«Їх імена виразно стислі, односкладові: дуб і бук, ще граб та клен до них зачисли, щоб мав ти ласку з їхніх рук», – такі поетичні рядки написав у минулому столітті український поет
і вчений-ботанік Михайло Клоков (Доленго). Золоті слова. Творити діброви, які б дарували тепло і ласку майбутнім поколінням, – чи може бути почесніше завдання? Над ним працюють, не покладаючи рук, берегівські лісівники.

Микола ПУГОВИЦЯ,
“Лісовий і мисливський журнал”

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top