«Зелені коридори» для тварин

Як убезпечити жителів лісу від наїздів, травмування та смертей – європейський досвід.

У минулому номері ми писали про скорочення чисельності тварин в Україні і світі, а тепер – які у світі є практики порятунку тварин. Зокрема на побутовому рівні – щоб не наїхати на неї на дорозі, не травмувати. Адже значна частина тварин гине саме таким чином. За даними українських науковців, за добу 5–8 тварин стають жертвами на 100 кілометрах дороги. В основному – це ссавці та плазуни.

В Європі і розвинутих країнах світу вже кілька десятиліть вдосконалюють таку практику як екодуки – дороги для тварин, по яких вони можуть безперешкодно переходити в потрібному напрямку. Як правило, їх будують у формі мостів або тунелів, і вони є природним продовження середовища, оскільки на (у) них росте трава, кущі, дерева. Так, за даними Всесвітнього фонду дикої природи, перші такі переходи створили в 1950-х роках у Франції, тепер їх будують в усьому світі. Найбільше екодуків сьогодні у світі – понад 600 – у Нідерландах, тут же побудовано найдовший у світі міст для тварин, довжиною понад 800 метрів.

Будівництво екодуків потрібно враховвати під час планування доріг. Тим більше, що ці коридори, в залежності від виду тварин, можуть мати свої особливості. Так, за даними Всесвітнього фонду дикої природи, сьогодні у світі 15 країн Центральної і Південної Америки ініціювали коридор для ягуара, в Індії та Непалі створюють екодуки для тигрів, слонів і носорогів. У Новій Зеландії і Австралії є мости для крабів, в Австралії – навіть мотузкові сходи для какаду, а в Норвегії – перехід для бджіл.

А що у нас? За інформацією тієї ж організації, в Україні впродовж кількох років ведуться розмови про створення в Карпатському регіоні міжнародних коридорів для бурого ведмедя, вовка та рисі. Звісно, потрібно сприяти пересуванню й інших тварин. На жаль, поки ці гарні ідеї залишаються ідеями через багато причин – деякі з них пов’язані з плануванням та проектами доріг, інші – з фінансуванням, ще інші – з наявності політичної волі і домовленостей.

– У світі практично для всіх тварин розроблені методи порятунку. В Україні норми будівництва автодоріг теж прийняті. Але я не бачив тих доріг, які мають ті коридори для міграції. Говорю про міграцію в широкому розумінні, бо це і жаби, і тритони, і гадюка, і вуж, які теж часто гинуть на дорогах… Але для малих і середніх ссавців достатньо кинути трубу, наприклад, діаметром 40–60 сантиметрів, а для земноводних і плазунів – ще з меншим. А в Німеччині є цілі тунелі – там для копитних роблять переходи під автотрасами. Також у Західній Європі й Америці є навіть не тунелі – мости, засаджені лісом, які, як штучний перехід – лісовий масив переводять тварин на інший бік дороги. В такому випадку копитні навіть не відчувають дискомфорту – переходячи над величезною автотрасою, як у лісі мандрували, так і мандрують, – розповів «Природі і суспільству» директор Зоологічного музею Львівського національного університету ім. Івана Франка, кандидат біологічних наук Ігор Шидловський.

За його словами, мисливство­знавці та науковці, котрі займаються обліками чисельності тварин, ссавців – у першу чергу, у співпраці з науковцями-зоологами чи науковими підрозділами, наприклад, Івно-Франківського чи Лісотехнічного університетів, установ Академії наук чи природно-заповідного фонду, які вивчають процеси міграції, розмноження, могли б бути дуже хорошими порадниками в питаннях, де саме встановлювати якісь переходи для тварин. Тобто спочатку має бути вивчення і оцінка міграційних рухів тварин, потім, за словами науковців, необхідно проаналізувати інформацію про випадки ДТП за участі тварин, за тим має іти оцінка впливу на довкілля будівництва таких доріг, аж тоді – планування певних об’єктів.

– Це потрібно робити, однак при будівництві доріг у нас дуже рідко таке робиться. Якщо чесно, то я у нас таких доріг навіть і не знаю. Тим не менше, українські науковці вивчають цю корисну світову практику. Так, з нашої кафедри – це доцент Остап Решетило, який близько десяти років співпрацює з польськими колегами, виконуючи екологічну експертизу проектів автошляхів. Власне він є керівником охоронних загорож у межах заповідника «Розточчя» й займається розробкою охоронних заходів. А нині те, що ми можемо потягнути власними силами, – це бар’єри для земноводних-плазунів. Адже зменшилася їх загальна чисельність.

На це є кілька причин. Одну з них я називав – осушення територій. Друга причина – зростання сітки доріг, покращення якості деяких доріг. Таким чином ми ареали розмноження і проживання жаб розділяємо, фрагментуємо. Щодо фрагментації середовища, то вона погано впливає взагалі на всіх тварин. Стосовно конкретно жаб і фрагментації боліт, то, припустімо, дорога пройшла через окраїну болота, і цю частину болота осушили чи засипали – площа болота зменшилася. А якщо по центру? Маємо два болота. Але за площею вони тепер значно менші, ніж було одне. Кожен такий так званий біотоп має свою екологічну ємність, може прийняти певну кількість видів та особин тварин, які забезпечать себе захистом, кормом і можливістю розмножуватися. Два менших – це не одне ціле. Крім того, створюємо ризик, що жаби, яких надлишок, прийдуть на розмноження ранньою весною в одну водойму, не помістяться тут і підуть шукати другу водойму, що через дорогу. А на тій дорозі – машини. Що буде? На нашій кафедрі зоології є фахівці, які займаються вивченням тих питань – власне загибеллю земноводних на автошляхах. І в межах заповідника «Розточчя» ми вже три роки поспіль проводимо акції порятунку земноводних від автомобілів, – пояснив науковець.

Він додав, що для цього викопуються спеціальні приймачі, де вставляється пластикове відро, а вздовж дороги, найбільш уразливої ділянки, де найчастіше переходять земноводні, виставляється із звичайного харчового поліетилену огорожа заввишки 20 сантиметрів. Жаби не можуть її перестрибнути, мандрують вздовж огорожі, падають у приймачі, а співробітники заповідника і наші студенти та аспіранти збирають їх у відра і переносять на інший бік дороги.

Таким чином діє цей «жаб’ячий» коридор.

Тетяна КОЗИРЄВА,
Газета “Природа і суспільство”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top