Перший на горбогір’ї

Про цінну лісову породу, яка має ряд суттєвих переваг перед дубом звичайним.

Лихо, яке спіткало лісові підприємства по всій країні – всихання деревостанів – не обминуло і Берегівський лісгосп. У 2014–15 рр. до цього призвели сильні засухи, коли в краї різко понизився рівень поверхневих вод – довелося вдаватися до санітарних рубань у деяких дубових насадженнях. Потерпіли також і ясеневі – від кореневої губки. На місці пошкоджених берегівці створюють нові ліси зі стійких перспективних порід, із експериментальною метою вводять інтродуценти – дуб червоний і австрійський, платан кленолистий, горіх чорний і сірий, гледичію, каштан посівний, катальпу бегонієлисту, біля офісів влаштовують арборетуми з цікавих порід, за якими ведуть догляди, поповнюють новими токсонами.

Майстер лісу Кідьошського лісництва Юлій Турані: «На сонячних схилах гір
на перше місце виходить дуб скельний»

Останніми роками дружно пішов у ріст молодий підріст дуба скельного – радує лісівників густий самосів, який килимом вкриває землю під шатами дорослих дерев. Особливо сприятливі умови для нього у Кідьошському лісництві, в чому я переконався під час знайомства із зеленими масивами, закріпленими за молодим майстром лісу Юлієм Турані. В його обході і рівнинні, і гірські ліси, серед порід переважають дуб звичайний і скельний. Про те, як у господарстві плекають дуб звичайний, як відроджують добру славу берегівських дібров місцеві лісівники у співпраці з ужгородськими вченими, розповідав у статті «Щоб мати ласку з їхніх рук» «Лісовий і мисливський журнал» (№ 3–2019 р.). На шпальтах газети мова піде про дуб скельний.

– Він виходить на перше місце на сонячних схилах гір, – розповів Юлій. – Це дуже цінна порода, яка за фізико-хімічними властивостями деревини не поступається дубу звичайному, а за лісівничими навіть має переваги, зокрема, менш вимоглива до трофності й вологості ґрунту, що дає можливість освоювати еродовані та щебенисті землі; здатна просуватися високо в гори. Тому в деяких урочищах, як, наприклад, Лонт, дуб скельний займає 60% площі. Погляньте, який прекрасний підріст під його кроною. Дуб скельний дає повноцінне насіннєве потомство, якщо створювати оптимальні екологічні умови природному поновленню, надто поліпшенню освітлення…

За різких кліматичних змін ця порода дійсно є бажаною для скелястого горбогір’я – саме таке в урочищі Нодь-Гедь, що перекладається з угорської як Велика гора. Тут, у найвищій його точці, розкинулися масиви Кідьошського лісництва. Ростуть переважно дуб звичайний і скельний. Поширена також липа дрібнолиста – нею доповнюють культури, аби пом’якшити структуру сильно опідзолених, глейких ґрунтів. З цим справляється листя – перегниваючи під пологом, позитивно впливає на гумусний горизонт. Мають навіть тригектарний заповідник липи пахучої, ведуть догляд за ним. Як і за солідною плантацією каштана їстівного.

– Адже в благодатному краї повинне бути широке розмаїття порід, – підкреслив головний лісничий підприємства Василь Гомада. – Тому в розсаднику лісництва вирощують і сіянці липи, каштана, горіха грецького, модрини європейської, дикої груші та яблуні… Але головний напрямок, звичайно, дубове господарство. Скельний дуб важко плекати – за 3–4 роки дає такий приріст, як дуб звичайний за рік. Однак цінується високою щільністю деревини, невибагливий до місць зростання, йому підходять скелясті, кам’янисті, глеєві ґрунти Карпатського регіону. Стовбури дорослих екземплярів стрункі, вкриті дрібнотріщинуватою в’язоподібною корою, крона їх правильної овальної форми, з тонкими сучками, листя на довгих черешках, а жолуді сидячі. Їх заготовляємо з прищепленої плантації, створеної 1967 р. під керівництвом професора Молоткова з Мукачівської лісодослідної станції…

Орієнтуються в лісництві на весняний посів – і в розсаднику, і в культурах. Ломом роблять ямки на глибину 5–7 см, куди вкидають по 1–2 жолуді. Таким чином структура ґрунту не порушується і не дають приводу для роботи диким свиням – вони не знаходять посівного матеріалу. За посіву в культурах зменшуються затрати, бо не треба вирощувати сіянці в розсаднику, але в перші два роки роблять 5–6 ручних доглядів. У розсаднику двічі оброб­ляють сіянці від мучнистої роси біопрепаратами – наприкінці квітня і липня, а також стимуляторами росту. У культурах ведеться належний догляд, через 6–7 років переводять у покриту лісом площу з визначенням повноти, складу супутніх порід, які служать шубою для дуба. Крім раніше названих це й ясен, граб, осика, береза, акація, верба тощо. А далі йдуть рубки догляду.

Директор Берегівського лісгоспу Богдан Шойного і доцент Ужгородського
університету Фелікс Гербут під час проведення семінару в дібровах
підприємства

Про деякі інші важливі особливості вирощування дуба скельного в краї розповість багаторічний заступник директора з науки Карпатської лісової науково-дослідної станції, а тепер доцент кафедри лісівництва географічного факультету УжНУ Фелікс Гербут, з яким ми зустрілися під час науково-практичного семінару з питань догляду за дубовими культурами у Берегівському лісгоспі. Тоді в розмові з кореспондентом Фелікс Федорович відзначив, що з приходом молодої команди лісівників на чолі з добрим господарем Богданом Шойного в лісгоспі розпочалась активна робота з відновлення та збереження столітніх напрацювань ведення дібровного господарства. Про досвід підприємства розповідав наш журнал, про що вже згадувалося. Сьогодні вчений посилається на повчальні уроки плекання дуба скельного ще одного лісгоспу – Довжанського, який очолює досвідчений керівник Василь Ледней.

Що каже наука

– Що потрібно пам’ятати лісівникам? На відміну від дуба звичайного, дуб скельний частіше плодоносить – постійно через 3–4 роки, – пояснює Фелікс Гербут, доцент УжНУ. – Тому під наметом у перші роки на більш освітлених ділянках спостерігається значна кількість самосіву – 100–150 тис. га. Але внаслідок великої світлолюбності він може вижити до 4-х років, при повноті 0,6–0,7, а відтак переходить у «торчки» і гине. Тому вкрай важливо поліпшити освітлення: найефективнішими засобами є вирубування підліску, а в деревостанах старших вікових груп – видалення другого ярусу, переважно граба. Завдяки таких заходів, за раціональної технології рубань, забезпечимо природне відновлення в зоні дубово-букових лісів передгір’я Карпат.

Ще одна особливість біологічного характеру дуба скельного – жолуді його, на відміну від інших видів дуба, не мають стану спокою і при достиганні проростають ще в пелюстці на дереві й опадають накільченими. Слід створювати належні умови для їх проростання – розрихлювати підлісок, розпушувати верхній шар ґрунту. Таку роботу виконують граблями вручну навколо дерев у радіусі розміру крон. Наведені мною особливості біології дуба скельного широко використовуються в одному з показових лісництв Закарпаття – Загатському (лісничий – Василь Мисло). Розташоване по хребту Гат-Загатське, має площу 3365 га. Тут знаходиться найбільший осередок дуба скельного, ним відновлюється до 40% зрубів (7–8 одиниць у складі, а на окремих ділянках і більше).

Лісівникам, котрі працюють у подібних умовах, треба пам’ятати таку характерну особливість: коли людина втручається в насадження з господарськими заходами, різко порушується статус-кво в деревостанах із дубом і буком. Бук, як тіньовитривала порода з більшою масою кореневої системи у верхньому ярусі, витісняє дуб на свою користь. Тому на таких зрубах потрібна особлива увага для дуба при проведенні заходів з формування складу і доглядових рубаннях. Якщо з цими заходами запізнитися або неякісно їх виконати, втрата дуба неминуча. Не менш важливе – питання методів доглядів у насадженнях із природним відновленням головних порід або на ділянках часткових культур. Найкращим способом доглядових рубань є верховий, слабкої або середньої інтенсивності та збільшеною частотою – тоді створюються найсприятливіші умови росту дуба (верхівка залишається відкритою, а решта стовбура знаходиться в «шубі»).

При формуванні насаджень потрібно орієнтуватися на те, аби в старшому віці мати склад, який найкраще відповідає корінному типу деревостану. При цьому, окрім забезпечення в складі 6–8 одиниць головної породи, не забувати про участь цінних порід-супутників, особливо тих, які мають промислову й екологічну цінність. Це липи – дрібнолиста і червонокнижна повстяна (войлочна, або її ще називають угорською), берека, черешня, ясен звичайний, горобина звичайна і домашня, клени – польовий, гостролистий, татарський і клен-явір. У таких насадженнях Загатського лісництва добре почувають себе інтродуценти – каштан їстівний, горіхи – чорний і сірий, оксамит амурський, клен сріблястий. Місцевими лісівниками запроваджено раціональну схему введення інтродуцентів і цінних зникаючих видів ділянками 10х10 або 15х15. Такий спосіб дає можливість кращого догляду і збереження рослин, а в майбутньому – використовувати їх як насіннєві об’єкти.

Для створення лісових культур у зоні дубово-букових лісів завжди потрібна значна кількість садивного матеріалу. Враховуючи біологічну особливість стану спокою жолудів дуба скельного, вони потребують термінового після посіву збирання. В лісництві пішли шляхом створення посівних культур із осені та використання для доповнення. Звісно, лісівникам давно відомий цей спосіб, але застосовують його лише до дуба звичайного та інших порід, які мають довгий період анабіозу. Щодо дуба скельного такий спосіб започаткували працівники Загатського лісництва вперше.

Враховуючи малоземелля гірського регіону, в лісництві запровадили й оригінальний спосіб вирощування садивного матеріалу на розсадниках тимчасового типу. Для цього підбирають зручні ділянки на свіжих зрубах, з них видаляють порубкові рештки і підріст, створюють символічну огорожу з жердин і висівають у найкращі ґрунтові умови – з мулом і модером. Догляд ведеться раз за сезон. Стандарту сіянці дуба, бука, інших порід досягають за два роки. Відтак садивний матеріал використовують максимально наближений до лісокультурних ділянок. У більшості випадків навіть підводу сіянців непотрібно. Ті, що не використали для створення культур і доповнення, залишають на ділянці.

Багаторічний досвід, нагромаджений Загатським лісництвом щодо лісовідновлення зрубів у дубово-буковій зоні за участю дуба скельного, заслуговує вивчення та широкого використання на площах із дубом скельним та на інших зрубах, залишених під природне відновлення.

Газета “Природа і суспільство”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top