Екопсихоз

Боротьби за лося закінчилась перемогою для «екологів» і поразкою для сохатого.

Справа лося» продовжується вже майже два з половиною роки. Немає, мабуть, людини в Україні, яка б не чула у ЗМІ чи у соцмережах про «боротьбу» мисливців, природоохоронних організацій та Мінприроди за сохатого. Це ілюстрація того, що відбувається не тільки в мисливському господарстві, а й у суспільстві, його ставлення до галузі. Боротьба продемонструвала з ким мисливці мають справу і що чекає на мисливську галузь у найближчому майбутньому.

Почнемо з того чим все закінчилось. 8 квітня ц.р. Шостий апеляційний суд скасував рішення попереднього суду по лосю, який довів неправомірність та безпідставність Наказу Мінприроди занесення лося до Червоної книги. Апеляційний суд вирішив що лось повинен сидіти у списку недоторканих тварин.

В усіх попередніх судових засіданнях була така кількість «посіпак» Мінприроди, що адвокатам мисливських господарств незавжди вистачало місць, а представники ЗМІ показово спілкувалися лише з «захисниками» природи. Ми і до цього «воювали», але досить пасивно та лише з безглуздими ідеями Володимира Борейка, однак справа лося продемонструвала – все набагато серйозніше і це тільки початок. Як кажуть «маленький ворог – велика біда». А тому, щоб розгадати наших опонентів, повернімося на початок справи
і проаналізуємо все.

Науковці

Все почалося з експертного висновку професора С. Межжеріна, який вирішив, що в Україні 1 тисяча лосів, і переконав у цьому більшу частину суспільства. Якщо проаналізувати публікації, інтерв’ю та виступи професора, складається враження, що в питаннях мисливської фауни він – теоретик, хоча й називає себе «найбільш визнаним спеціалістом по тваринних ресурсах України». Наскільки нам відомо, аргументів наукових фахівців із мисливської фауни до уваги ніхто не брав, хоча Європейська хартія полювання та біорізноманіття чітко рекомендує органам влади залучати до менеджменту популяцій «фахівців із мисливського господарства». Професор Межжерін і Мінприроди пояснюють це тим, що тільки члени Національної комісії з питань Червоної книги можуть брати участь у таких процесах. У складі цієї комісії лише 30% – зоологи, інші це ботаніки, іхтіологи та чиновники. Однак через свою «нацкомісіївську» регалію їх думка щодо лося – важливіша. Мабуть, саме тому, ніхто не збирається розробляти і впроваджувати програми збереження популяції лося, хоча вони і декларують, що він потребує захисту: «…наша справа внести до Червоної книги, а далі охоронятиме закон…».

Депутати

Зазначений науковий висновок підтримав депутат Ігор Луценко, звернувшись до Міністра природи з проханням «зберегти лося». Свою кар’єру він починав в якості засновника ГО «Збережи старий Київ», що досить радикально виступала проти незаконних забудов. Прийшовши до влади, депутат, звичайно, підтримує головного антимисливського радикала В. Борейка. Саме Луценко є одним із співавторів багатьох антимисливських законопроектів. І пише ці законопроекти для нього пан Борейко. Так, на початку року КЕКЦ хизувався, що вони з депутатом Луценком виграли суд у Мінагрополітики щодо заборони рубок на території ПЗФ. У матеріалах справи зазначено, що народний депутат звернувся до директора КЕКЦ В. Борейка з проханням долучитися до написання законопроекту «Щодо охорони пралісів згідно Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат», а пан Борейко у відповідь висловив свою готовність.

І таких депутатів, як пан Луценко, досить багато – О. Ленський, О. Єднак, Б. Береза – всі вони на прохання Борейка вимагають від Нацполіції та Генпрокуратури посадити за грати керівників мисливських громадських організацій.

Громадська рада

З одного з таких депутатських звернень ми дізналися, що відбувається у Громадській раді Мінприроди. Саме вона забезпечила підтримку «громадськості», рекомендувавши підготувати Наказ про заборону полювання на лося на 25 років, і виділити фінансування на проведення дослідження стану популяції цього виду. Кабінет Міністрів Постановою № 474 від 04.07.2017 виділив на це 600 тисяч гривень, однак, відповідний тендер не відбувся і Мінприроди від цієї роботи самоусунулось. Та цікаво інше – цією ж Постановою міністерству були виділені мільйони на реалізацію пріоритетних заходів з охорони навколишнього природного середовища. Зокрема 2,3 мільйона гривень надавалось на розробку і друк поліграфічної продукції та екологічну підготовку спеціалістів, ще 1,9 мільйона гривень на розроблення веб-порталу з питань екологічної освіти. Пріоритети! Тендери з даних напрямків виграла ГС «Інститут екологічного управління та збалансованого природокористування», яку заснували громадські об’єднання, очолювані Головою Громадської ради Мінприроди Світланою Берзіною. Та коли проведення цих тендерів взялася перевіряти Рахункова палата, виявилися численні порушення – бюджетні кошти використовували неефективно, тендерну документацію виписали під конкретного учасника торгів тощо. Безслідно «засвоїти» мільйони бюджетних коштів не вдалося через розголос інших екологічних організацій.

Про пані Берзіну ви могли чути як про керівника Київського зоопарку, під час правління котрої масово і регулярно гинули тварини. Тоді, в 2008 році,
В. Борейко заявляв: «…С. Берзіна є некомпетентною у питаннях щодо поводження з тваринами». За два роки Борейко змінив своє ставлення і почав усіляко підтримувати С. Берзіну, а вже в 2015 році вони разом «шипували» дерева в дендропарку «Олександрія», за що на них було відкрито кримінальне провадження.

Діяльність цього тандему екотерористів різко критикувалася організацією «Форум порятунку Києва», яка зверталась з цього приводу до прокуратури. Однак, критика була недовгою.

Громадські активісти

Ще одним напрямком організації «суспільного резонансу» були мітинги зоозахисників. І в 2017 році найактивнішу участь у них брала саме організація «Форум порятунку Києва», яка пліч-о-пліч стояла з колишнім ворогом Борейко. Згадана організація займається усім і одразу. Наприклад, організовує пікети проти незаконних забудов. Пан В. Черняховський, координатор «Форуму», з 2015 року перебуває у розшуку МВС за нанесення тілесних ушкоджень директору Інституту зоології під час однієї з протестних акцій. І тепер «обличчям» «Форуму» є його цивільна дружина О. Костюкевич, вона активно виступала за збереження лося, і виступає за заборону тренувальних станцій для мисливських собак, заборону використання тварин у цирках, захист безпритульних тварин, коротше – за будь-який хайп. Спільно вони координують групу зоозахисників у Фейсбуці, де зі співчуваючих бідолашним тваринкам громадян на свою «благодійність» збирають кошти.

З 2018 року місце «Форуму» у боротьбі за лося зайняла ГО «Єдина планета». Її обличчя – колоритний бородань Павло Вишебаба, який став «жертвою» пікету, з чого була роздута ціла епопея. Дана особистість пропагує веганський рух в Україні, маючи власне веганське кафе, відмову від хутряного одягу, і при цьому з’являється в якості «експерта по лосю» на телеекранах та в газетах. Здебільшого Вишебаба говорить про жахливих мисливців, які облили його зеленкою, пошкодили йому око, іноді згадуючи завчені фрази про лося, який щодня пробігає сотні кілометрів.

В останній вагон боротьби за лося застрибнула ГО «Відкриті клітки Україна». Це міжнародна мережа організацій, що бере початок з Польщі, і виступає проти утримання фермерських тварин у клітках. Своєю появою в Україні завдячує гранту від фонду Open Wings Alliance, отриманому в 2017 році, і використаному для працевлаштування «спеціалістів», запуску медіа-кампанії. Незважаючи на свій «профіль», «Відкриті клітки» беруться у суді відстоювати місце лося у Червоній книзі, і приєднуються до апеляції Мінприроди.

Здавалося б, громадські організації, зовсім далекі від мисливства і мисливських тварин, то чому ж вони лізуть у цю справу? І головне – чому їх, на відміну від фахівців у галузі мисливства, слухають, ігноруючи ще один важливий принцип Європейської хартії полювання – сприяти суспільному визнанню користі мисливства для охорони природи?

По-перше – це піар. Зокрема згаданий П. Вишебаба – колишній піарник А. Яценюка, голова руху UAnimals Олександр Тодорчук є співзасновником піар-агентства «Gres Todorchuk PR», тобто вони добре знаються на тому, як себе рекламувати. Тому вони й обрали гарний символ – величну тварину, лося, до того ж той вид, який у мисливців користується найменшим попитом. Мисливці, як не прикро це звучить, гарний об’єкт для биття. Якщо продукти тваринного походження у нас не вживають лише 5% громадян (більшість за станом здоров’я), то не уявляють, що таке мисливське господарство, у нас приблизно 90% громадян. Отож, перейнявши вдалий досвід боротьби з мисливцями В. Борейка, під його вмілим керівництвом, купка «зелених» громадських об’єднань заявила про себе і заробила собі «політичні дивіденди». А чим більше цих дивідендів, тим більше шансів отримати черговий транш ще на якусь «добру справу», невиключно теж пов’язану з мисливством.

В останній день 2018 року ГО «Єдина планета» отримала грант в 20 000 дол. США (півмільйона гривень) від «Effective Altruism Funds» на створення та пропаганду антихутряного руху в Україні. В 2018 році також ГО «Відкриті клітки Україна» отримали грант на пропаганду проти хутряного виробництва від канадської організації «A seed of change». От так лось заробляє для «природолюбів».

По-друге – це можливість заручитися підтримкою Міністерства природи. Пан О. Семерак неодноразово закликав «екологів» підтримати їх у боротьбі за лося. З цією метою Міністерство організовувало безліч прес-конференцій і круглих столів для преси, де їх активно підтримували і одночасно піарили себе «зоозахисники». Міністерство, в свою чергу, підтримує заборону використання диких тварин у цирках, ініціювавши відповідний законопроект, погодивши проект Наказу про удосконалення умов утримання диких тварин у напіввільних умовах, Міністр особисто бере участь у маршах за права тварин. А на черзі у «зелених активістів» ще багато заготовок. Навіть якщо поглянути на законопроект № 10019, яким запропоновано заборонити виробництво хутра в Україні, то стає зрозумілим, що це лише початок. Значна частина пояснювальної записки до нього присвячена негативу по відношенню до тваринництва загалом, а запропонованими поправками до Кримінального кодексу взагалі намагаються ввести відповідальність за підприємницьку діяльність по утриманню хутряних тварин в цілому, а не лише з метою виробництва хутра.

Якщо ви стежите за історією мисливської галузі в Україні, то бачите, що знищують її поступово, крок за кроком. Таку ж стратегію обрано і по відношенню до тваринництва – заборона хутра і відмова від споживання яєць від курей, які утримуються у клітках. Це початок масштабного плану «зелених рятівників тварин».

В очах суспільства вони завжди будуть такими і найпершою та найлегшою мішенню для знищення залишаться варвари-мисливці, бо вони «отримують задоволення від вбивства тварин». Зоозахисники вже працюють над зміною свідомості наших громадян. Недаремно метою отримання усіх грантів є медіа-кампанія – друк статей в ЗМІ та соцмережах, друк книжок, брошур, листівок, створення відеороликів тощо. І вже зовсім скоро лось в Червоній книзі, заборона тренувальних станцій, унеможливлення функціонування вольєрних господарств і регулювання чисельності хижаків стануть для нас «квіточками».

Сьогодні першочергове завдання українського мисливця – боротися за свідомість суспільства і вести просвітницьку боротьбу. Внести хоч невелику краплину у це може кожен із нас. Від розповсюдження фото та відео з проведення біотехнічних заходів у мисливських господарствах, до публікації коментарів та статей у друкованих виданнях та у соцмережах. Варто ставати більш відкритими для суспільства і власним прикладом демонструвати, що мисливці, в першу чергу, охороняють та відтворюють природу. Робити це необхідно вже сьогодні.

ДОВІДКОВО

Хронологія подій та фінал «лосиної справи»

У 2017 році мисливцем В. Рашком було подано адміністративний позов до Мінприроди та Мінагрополітики з вимогами визнати протиправними їх дії та бездіяльність щодо не затвердження лімітів добування мисливських тварин на сезон полювання 2017/2018 рр. У січні 2018 року позивач доповнив позов вимогою визнати не чинним Наказ Мінприроди про внесення лося до Червоної книги. 27.11.2018 р. Окружний адміністративний суд Києва вирішив визнати протиправними дії Мінприроди щодо заборони полювання на лося і визнати протиправним та не чинним наказ про його внесення до Червоної книги, оскільки було відсутнє наукове обґрунтування такої необхідності і достовірні дані щодо його чисельності, тобто вимоги законодавства було порушено. У грудні 2018 року Мінприроди подало апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду, розгляд котрої розпочався вже в березні 2019 р. До апеляційної скарги приєднався полтавський адвокат Гайдар. Вже з першого засідання стало зрозуміло, що Мінприроди вирішило брати не якістю, а кількістю – до Мінприроди вирішили приєднатися КЕКЦ та ГО «Відкриті клітки Україна» (приєднання задоволено), ГО «Єдина планета» та навіть професор С. Межжерін як фізична особа (в приєднанні відмовлено) і майже у кожного по кілька представників у залі суду. В приєднанні було відмовлено і ГС «Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств», хоча в основу позову В. Рашка були покладені отримані нами документи, та ми змогли забезпечити позивачу юридичну підтримку. З сумом констатуємо, що підтримати «екологів» у залі суду приходила значна кількість активістів, тоді як наші заклики підтримати цю вирішальну битву залишились без уваги громадських мисливських організацій, і відбивали нападки «екологів» у коридорах та залі суду лише «Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств» та «Всеукраїнська мисливська спілка». Ще сумніше той факт, що адвокат Мінагрополітики, якому підпорядковується Держлісагентство і відповідно мисливська галузь, цілком і повністю підтримував позицію Мінприроди. 8 квітня ц.р. суд задовольнив апеляцію Мінприроди і поновив червонокнижний статус лося.

Одночасно з цим у травні 2018 року до суду з вимогою визнати протиправним та скасувати подання Нацкомісії з питань Червоної книги і наказ Мінприроди про внесення лося до Червоної книги звернулось ТОВ «Метос», третіми особами було приєднано «Асоціацію користувачів мисливських та рибальських господарств» та КЕКЦ. Саме на підтримку цього позову було організовано наприкінці 2018 року мисливський мітинг, участь в якому взяли мисливці з різних куточків України. Однак за час судової тяганини у ТОВ «Метос» змінився власник, і ним було прийняте рішення відмовитися від позову, що унеможливило подальший розгляд справи – вона була закрита.

Сергій АНДРОСЮК,
Тетяна ТЕЛИЧКО,
“Лісовий і мисливський журнал”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top