Фіскальний тягар

Економічні важелі держави і лісове господарство країни.

Про фіскальне навантаження на лісогосподарські підприємства в Україні доповів член Громадської ради, доктор економічних наук, професор, провідний науковий співробітник ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України» Ігор Лицур.

Економічні закони в Україні діють однаково як і фізичні. Лісове господарство серед галузей економіки має основоположне значення для країни, оскільки пов’язано не тільки з виробництвом сировини, але є чинником, який впливає на екологічну безпеку нашої держави. Чомусь наше суспільство звикло не дотримуватися економічних законів, а діяти зовсім по-іншому.

Приміром, часто порівнюють внутрішній валовий продукт у лісовому секторі Німеччини з вітчизняним. Там він становить 3 мільярди 440 мільйонів. За статистикою в Україні 409 мільйонів. І питається – де ж поділися 3 мільярди? Порівняння невірне у принципі. Якщо брати ту ж Німеччину, то ті 3,5 мільярда в галузі отримано не лише за рахунок деревини, а ще й з мисливства, побічного користування та вартості екосистемних послуг лісу. Ринок яких у нас не розвинутий взагалі, тому вони не мають вартості, а південні обласні управління лісового господарства прибутку. Якщо ж проаналізувати стан фінансування лісової галузі в Україні, то на ведення лісового господарства у нас витрачається майже 4,5 мільярда гривень. З яких 4,4 млрд або 98 відсотків цих коштів – це кошти лісогосподарських підприємств.

Якщо узяти державні лісогосподарські підприємства країни, хоч навантаження зі сплати зобов’язань єдиного соціального внеску в середньому знизилося на 15%, ставки рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів у 2019 році збільшено в 1,4 рази, ставки сплати частини чистого прибутку державних підприємств зросли з 15% до 75%. За результатами господарсько-фінансової діяльності підприємств галузі у 2016 році отримано 12 млрд 355,4 млн гривень чистого доходу від реалізації продукції – товарів, послуг, робіт – що на 1 млрд 940,8 млн гривень (19%) більше, ніж у 2015 році. Чистий прибуток становив 597,2 млн грн, з якого 447,9 млн гривень (75%) відраховано до державного бюджету. А що таке 75% від чистого прибутку, який лісгоспи сплачують державі – це віддається в державну казну майже весь чистий прибуток підприємства, а в розпорядженні держлісгоспу залишається лише невелика його частина. От і завдання для майбутнього бізнесмена – з кожної гривні у вас забрали 75 копійок, чи ви зможете господарювати?

За міжнародною статистикою маємо знати, що Австрія платить лісової ренти від внутрішнього валового продукту у лісовому секторі 6%. Так само як і Канада. А та ж Німеччина платить 3%. Наша Україна до підвищення платила 35%. То ж, сутність фіскального регулювання у лісовому господарстві залишається недостатньо дослідженим. А від ступеня наукової обґрунтованості його залежить вплив держави на економіку, зокрема, і на окрему галузь – лісове господарство. До речі, точка без збитковості державних лісогосподарських підприємств вже фактично доходить до Києва. Тобто, ті підприємства, що південніше від столиці, потенційно збиткові. Необхідно розуміти також, що рівень рентабельності у лісовому господарстві у найбільш успішних підприємствах становить 3–5%.

Отже, «німецьких» 3-х мільярдів в Україні у принципі бути не може. Їх з’їли податки, інфляція, економічні процеси. Візьмемо бізнесмена, який вирощує соняшник. На один гектар ріллі він вкладає 12 тисяч грн. Бізнесмен, що вирощує овес – 5 тисяч грн. Візьмемо лісівника – 32 грн на рік. Якщо навіть ліс росте 80 років, то виходить 2500 грн – що можна хотіти від такого господарювання?

Тепер щодо видатків на Держлісагентство. Їх частка впевнено іде до нуля. Нам гроші не дають. Ми бачимо фактично відсутність державних грошей. Відповідно розширене відтворення, розширення лісового господарства знаходиться на нулі. Де-факто людям дають лише зарплати. Далі. Платежі у єдиний соціальний внесок сягають 3,5 мільярда у 2015 році, а у 2018 році – 5 мільярдів грн. Тобто, держава забирає, нічого не даючи. Внесок до державного бюджету становить 63%, а до місцевого – 37%. Це те, що ми мусимо платити.

Якщо ж подивитися динаміку платежів, то вона іде угору. Якщо ж візьмемо динаміку частки рентної плати у загальних надходженнях до Зведеного бюджету України, вона залишається на тому ж рівні. А за динамікою показників оцінки стану фіскального навантаження на різні господарства, то немає кореляції між площею лісів і між рентною платою.
Якщо подивитися графік ранжування обласних управлінь за сплатою податків, найбільше їх припадає на Житомирську область, потім іде Рівненська та інші лісисті – Закарпаття, Сумська, Чернігівська, Київська. За сценарієм системи оподаткування лісового господарства, мінімальна рентна плата припадає у нас на Запоріжжя, а максимальна – на Черкащину.

Найнеприємнішим явищем галузі є те, що почало різко зростати фіскальне навантаження на лісові господарства. Якщо порівнювати з 2012 роком, то сьогодні крива графіка іде вгору. І ми фактично ставимо свої підприємства у збитковий стан, оскільки держава лісові підприємства максимально навантажує податками. Існуюче податкове законодавство не дає змоги акумулювати частину податкових надходжень на спеціальних рахунках Держліс­агентства, яке реалізує політику у галузі використання лісових ресурсів. А це, у свою чергу, не дає можливості нагромаджувати інвестиційну базу відтворення природоохоронної інфраструктури та покращувати режим залучення ресурсів у відтворювальний процес. Вагомим стимулом до нарощення обсягів вторинної переробки і застосування технологій, що сприяють економії природної сировини, мало б стати суттєве зменшення нормативів плати за спеціальне використання природних ресурсів та розширення бази оподаткування.

Є таке поняття в економіці, як крива Лаффера, яка визначає залежність між ставкою податку та сумою надходжень від оподаткування. Згідно з нею з підвищенням ставок податку до певної величини, податкові надходження зростають, а після чого ріст ставок податку призводить до зниження податкових надходжень. Отже, при збільшенні податкового навантаження на лісові господарства, надходження до державного бюджету зменшаться. Втрата лісогосподарськими підприємствами фінансової стабільності виявляє не лише негативні фінансово-економічні наслідки, але й соціальні та екологічні. Бюджетні видатки на лісову галузь є одним із важливих інструментів впливу на її розвиток, оскільки основною ведення лісового господарства є відтворення лісів на невкритих лісовою рослинністю землях, догляд за насадженнями, охорона лісів від пожеж і лісопорушень, захист лісів від шкідників і хвороб, будівництво доріг тощо. Ці напрямки діяльності фінансуються недостатньо, що значною мірою стримує розвиток та осучаснення лісового господарства. Зокрема відсутність фінансування наукових досліджень не дає змоги повною мірою зрозуміти поточний вплив змін клімату на стійкість лісів та їх продуктивність.

Державна стратегія розвитку лісової галузі повинна мати мету – підвищити рівень життя та добробуту населення, як наслідок вдосконалити наповнення бюджету за рахунок податкових надходжень. А необхідним елементом цього є дослідження впливу фіскального механізму на розвиток лісового господарства.

“Лісовий і мисливський журнал”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top