Вовчий «терор»

Сірі хижаки з кожним роком мігрують, заселяючи нові місця, де їх ніколи не було. Через нестачу харчів у лісі, почали «заглядати» до подвір’я.

У деяких регіонах України ситуація з чисельністю вовка залишається складною. Хижаки заходять до сіл та роздирають свійських тварин, не нехтуючи собаками, а подекуди кидаються й на людей. Єгерські служби, на прохання наляканих громад, дають гідну відсіч сіроманцю. На жаль, зробити це вдається незавжди і не скрізь. У деяких місцях, де з вовками іноді проблем найбільше, мисливцям «зв’язують» руки екологічні служби.

Голодний вовк – людині не друг, а якщо ще й скажений, то – найлютіший і найнебезпечніший ворог. Сільські мешканці Тернопільщини та Вінниччини переконалися на власному досвіді, які міцні вовчі зуби. Хижак на обійсті господарів роздер теля і козу, а коли ті хотіли завадити цьому – нападав і на них. Зокрема у селах Могилів-Подільського району, що на Вінниччині, місцеві мешканці боялися відпускати дітей на навчання.

– Під час облави мисливцям вдалося вполювати трьох вовків. Один із них виявився гібридом вовка та собаки. Після облави стало спокійно, – розповідає головний лісничий Могилів-Подільського лісгоспу Олександр Хочим.

У Тульчинському лісгоспі збільшилася кількість вовків. Про це нам розповів головний мисливствознавець Тульчинського лісового господарства Олександр Німий:

– З початку року ми зафіксували в наших угіддях 11 вовків. Торік було семеро. Нині на території мисливських угідь Тульчинського ЛМГ створена спеціальна бригада і проводяться відповідні заходи, обгороджена сигнальними прапорцями відповідна територія, де має відбуватися полювання на вовків, відстежуємо хижаків. За останніми даними, вовки мігрували з нашої території на південь, ближче до Крижопільського району, – ділиться останніми новинами пан Олександр.

– А от у Чечельницькому районі, що на Вінниччини, провчити вовка виявилось не так то й просто – там він під охоронною екологів. – У голосі мисливствознавця Чечельницького лісгоспу Олександра Молдована відчувався відчай від безвиході.

– На території урочища «Дубівка» ми двічі фіксували випадки, як вовки загризли козулю. У селі Стратіївка вони зарізали більше десятка свійських кіз, у селі Бритавка сталося ще три напади на свійських тварин, зокрема, на телят. Голови цих сільських рад та громади збирали підписи, зверталися до мисливців, щоб врегулювати чисельність вовків. Однак дозволів на відстріл люди не отримали, тому що ця територія належить Національному парку «Кармелюкове Поділля». Як наслідок, у Чечельницькому районі вовки почуваються господарями й роблять, що заманеться.

Ми звертались і в департамент екології області, приносили їм фото загиблих від вовчих зубів тварин, ходили і в обласне управління лісового та мисливського господарства, але віз і нині там. Кажуть, потрібні наукові аргументи для відстрілу вовків. Ми підрахували по слідах, що у нас мешкає, щонайменше, 20 вовків. Це більше, ніж оптимальна чисельність. Які ще мають бути аргументи? Незабаром вони знищать усіх диких копитних, а потім перекинуться на свійських, адже вовку щодня потрібно з’їдати більше двох кг м’яса, – скаржиться мисливствознавець.

Нині пан Олександр розмірковує як вийти з цієї ситуації. Один із варіантів – відрядити до нацпарку мисливців без зброї і нагнати вовка до угідь УТМР, а там його взяти. Однак, поміркувавши, зрозуміли, що ця ідея є невдалою. Мисливствознавець пригадує, що кілька років тому в Чечельнику працювало п’ять єгерських служб, були дозволені полювання і чисельність вовка тримали у нормі.

– Зараз до нас зайшов херсонський вовк, також із Чорнобиля забігають. Всі мисливці єдині в думці – вовка потрібно регулювати, бо це хижак. Він завдає шкоди не тільки мисливським господарствам, а й селянам. Потрібна комплексна державна Програма, яка б вивчила популяцію вовка в країні та визначила оптимально допустиму чисельність хижака у кожному районі. А популістські законопроекти «природоохоронців», що, мовляв, вовка слід охороняти, – це безглуздя, – наголосив Олександр Молдован.

На Вінниччини нарахували 56 вовків

У Вінницькому обласному управлінні лісового та мисливського господарства вовчою активністю теж занепокоєні. І зазначають, що цього року вперше в області бачили шакалів.

Щодо вовка, то за цей рік, зазначають в управлінні, вдалося добути – 18 голів. Про ситуацію у Чечельницькому районі в управлінні теж знають.

– Там національний парк «Кармелюкове Поділля» і вовки завдають шкоди людям та тваринам. Мисливці з УТМРу на прохання громади зверталися до Держдепартаменту агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів, однак вони відписуються, мовляв, звертайтеся до Мінприроди і категорично не видають дозволу на відстріл.
Відомо, що деякі «природозахисні» організації на кшталт КЕКЦ, власником якого є В. Борейко, прагнуть будь-якою ціною вивести вовка зі списку шкідливих ворогів, більше того, вважають, що цей вид потребує в Україні охорони. Тому ситуація з вовком дійсно складана. Там, де полювання дозволено – чисельність вовка врегульована і жодних проблем з ним немає, – розповідає завідувач сектору мисливського господарства Василь Мельник.

Мисливець Сергій Когут із Кодимського району розповідає, що з Чечельника вовки забігають до одеських сіл. Хоча поки що без кривавих випадків.

– Пригадую, раніше нам лише вовчі сліди зустрічалися, а самі хижаки ні. Тепер їх чисельність справді загрозлива. Нещодавно я застрелив одного, інший – втік. Ми, здебільшого, полюємо на дикого кабана. Нині в наших угіддях ходять лише вовки, тільки-но з’являється інша дичина – вони тут як тут… Гадаю, сіроманці зайшли до нас із Чечельницького заповідника і шукають здобич, якою можна поживитися. Я сам не прибічник полювання на вовка, бо вполювати його дуже важко, він хитріший за лисицю, – відзначає Сергій.

Прибіг шматувати людей

Справжній терор вовки влаштували наприкінці минулого року в Тернопільській області. В один день хижак покусав двох чоловіків прямо на їх подвір’ї. Трапилося це в Бучацькому районі в селах Старі Петликівці та Білявинці. Згодом з’ясувалось, що вовк був заражений вірусом сказу. Одному з постраждалих хижак наніс 20 укусів. На щастя, чоловіка вдалося врятувати та рани будуть гоїтися ще довго. Тут селяни самі поквиталися з вовком – застрелили хижака. В ті хвилини вони не мали до нього ні краплі жалю і якби в ту мить запитати їх, чи хочуть вони охороняти сірого розбійника, то, мабуть, скипіли б від люті.

У Тернопільському облуправлінні лісового і мисливського господарства здивовані агресивністю хижака. Констатують, раніше такого не було.

– Вовк нападав на людей на території чотирьох адміністративних районів – це Зборівський, Тернопільський, Бережанський та Бучацький. Раніше там вовків взагалі не було. Місцеві селяни вбили двох сіроманців самі. Далі силами єгерської служби і державної лісової охорони проводились облавні полювання. Загалом під час облав добуто шість вовків. Лабораторні дослідження показали, що з шести хижаків – троє були помісь вовка та собаки. Це відомі факти, коли вовчиці приводять цуценят від бродячих собак. До речі, цей гібрид є найнебезпечнішим для людини, – говорить головний спеціаліст відділу лісового та мисливського господарства охорони захисту лісів Тернопільського ОУЛМГ Микола Слюсаревський.

На запитання, у чому ж причина нападу хижака на людину, Микола Олексійович зауважує: – У минулих роках ми фіксували від трьох до п’яти хижаків, які, гадаю, забігали до нас із інших областей. Однак раніше ми не фіксували нападів на місцевих мешканців. Останнім часом такі факти вже маємо. Звичайно, цей процес необхідно досліджувати. Припускаю, що завдяки африканській чумі чисельність диких кабанів різко зменшилась, це, у свою чергу, призвело до збільшення популяції вовка. Але повторюю – це лише моє припущення.

У товаристві мисливців та рибалок Тернопільщини відверто заявляють про так званий «вовчий терор».

– Тернопільська область із заходу межує з Галицьким національним природним парком, що на Франківщині, а на сході з Національним природним парком «Подільські Товтри» (Хмельницька область). У зв’язку з забороною ведення мисливського господарства у цих парках, чисельність копитних там різко зменшилась і вовки мігрували до нас за кормом. Якщо раніше в наших угіддях нараховувалось 15–20 особин, то за останній мисливський сезон ми добули 25 голів і це тільки в господарствах Товариства нашої області. Що небезпечно, так це те, що ці вовки були заражені вірусом сказу і покусали людей. Здорові і ситі вовки бояться заходити в села, тим більше у двори до людей. Скажені – ні. Одна з причин ситуації зі сіроманцями в нашій області та й в Україні загалом – це діяльність «природолюбів», які так затято захищають вовка, більше, ніж безпеку людей, – мовить головний мисливствознавець Тернопільського УТМР Святослав Заклекта.

Рекордні полювання

Добути вовка – справа нелегка. Якщо вважається в народі, що хитрою є лисиця, то в природі навпаки – вовк. Мисливці переконали мене, що знищити популяцію вовка в Україні просто неможливо. Мисливців-вовчатників, які спеціалізуються на добуванні вовка, майже не залишилось, через складність вистежування, добування та малоцінний трофей звичайні мисливці на нього не полюють, а добути цього хижака під час полювання на іншу дичину вдається дуже рідко. Вовчиця на весні приводить 5–6 цуценят. Тож, щоб зменшити їхню чисельність до оптимальної єгерській службі доводиться працювати над цим упродовж року.

Наприклад, у Житомирській області за мисливський сезон добули 100 голів хижака, але при цьому його чисельність в області не зменшується. Зустріти вовка в житомирських лісах тепер звичне явище – там їх мешкає понад 200 дорослих вовків і, як правило, вони концентруються на півночі області, де лісистість більша.

– У цьому році в нас були випадки, коли вовки загризли телят, але нападів на людей, на щастя, не зафіксовано. Нині в нашій області хижака дуже часто зустрічають у тих районах, де його ніколи не було – це зони лісостепу: Брусилівський та Ружинський райони. Зустріти вовчі сліди там не дивина, – розповідає завідувач сектору мисливського господарства Житомирського ОУЛМГ Роман Логвінчук.

– Чому ж так важко вполювати вовка?

– Цей хижак дуже пластичний. У наших умовах Полісся його знищити неможливо. До того ж полювати на нього недешеве задоволення. Ще потрібні й професійні навички. Не кожний мисливець за це візьметься. Я вже 20 років полюю і мені вдалося добути лише одного вовка. А наші «зоозахисники» кричать: «…вбивають, вбивають…». Нехай спробують спершу його вполювати. До того ж ніхто не збирається винищувати вовка з природного середовища, але тримати його чисельність у нормі, в межах оптимального рівня – необхідно. Хоча на сьогодні науково не визначено, яка оптимальна його чисельність повинна бути в мисливських угіддях. Однозначно, вовка має бути якомога менше, бо він відноситься до шкідливих як для сільського, так і для мисливського господарств. На додачу, вовк є переносником сказу, – додає наостанок Роман Олексійович.

Популяція сіроманців суттєво зросла і в лісах Рівненської області. Лісівники кажуть, чимало хижаків мігрувало з сусідньої Білорусі та Чорнобильської зони. В Зарічненському районі наприкінці минулого року був випадок, коли скажений вовк забіг у село і покусав тварин та літню жінку. Від укусів хижака постраждала захищалась чим могла. На щастя, вовка зупинили місцеві мисливці. Однак такий випадок міг би закінчитися фатально для місцевої мешканки.

За словами головного лісничого Рівненської області Сергія Івашенюти, популяція сіроманців в області становить понад 80 голів. Однак точну кількість можуть назвати лише після проведення повної таксації. До речі, якщо впродовж останніх двадцяти років в області добували щорічно близько 10–15 вовків, то в минулорічний мисливський сезон було добуто більше 40 вовків і популяція його при цьому не зменшилась.

Тож якщо у вищих кабінетах влади будуть прислуховуватися до фахівців-мисливствознавців, а не до тих, «хто ховається за овечою шкурою» захищаючи вовка, то про вовчий терор можна буде забути. Бо мисливці не пошкодують ні сил, ні коштів, щоб захистити мисливські угіддя та людей від дуже підступного і хитрого хижака, але фахівці з кожним роком зустрічають все більше перепон, які зіштовхують країну у «вовчу яму».

Леся РОДІНА,
“Лісовий і мисливський журнал” 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top