Хребетні та цивілізація

Які «старі» види тварин зникають та які можуть з’явитися.

За останні 44 роки людина знищила 60 відсотків тварин на планеті Земля. Таку інформацію аж раптом почула з якоїсь радіопередачі. Ведуча цитувала звіт «Жива планета» Всесвітнього фонду природи (WWF), оприлюднений у жовтні 2018 року, в межах якого вчені проаналізували дані щодо 16 704 популяцій 4005 видів. Також у програмі ішлося про те, що найгірша ситуація – у Південній та Центральній Америках, а найуразливішими виявилися прісноводні види, чисельність популяцій яких скоротилася аж на 83%.

То що насправді є основною причиною втрати біорізноманіття? Чи дійсно ситуація є настільки критичною і загрозливою? Чи все ж таки це гра на випередження і які справи із хребетними в Україні? Про це і не тільки про це говоримо з відомим орнітологом та музеологом, директором Зоологічного музею Львівського національного університету ім. Івана Франка, кандидатом біологічних наук Ігорем Шидловським.

– З історії відомо п’ять етапів, коли йшлося про зменшення кількості ссавців. Що це за етапи?

Практично за останні 400 років на Землі зникли 63 види ссавців, і шансів відновити їх немає. Загалом, хребетних тварин зникло 200 видів. Це – багато. Ми ще не говоримо про безхребетних, комах, які можуть бути ще уразливішими і часто мають ще менші ареали поширення.

Станом на нині практично людина найбільше впливає на екосистеми в цілому, на цілу планету, відповідно – й на ссавців. Яким чином? Просто зміною середовища. Тобто використання земельних ресурсів, що призводить до втрати житла ссавцями – і великими, і малими за розмірами, видами. Через те, що от тільки нам здається, що ми побудували невеликий будиночок, зробили рекреаційну зону, та нічого тим тваринам не буде! Але насправді середовища, в якому вони живуть, забрано. Хай на десять або п’ятдесят квадратних метрів, з яких людина когось витіснила.

– Наскільки загалом є загрозливою ситуація? І чи моніториться та ситуація в Україні?

– Спеціальних моніторингових досліджень зараз, напевно, не проводять. Хоча періодично Інститут зоології імені Шмальгаузена Академії наук у Києві проводить так звані кадастрові роботи – обліковуються всі об’єкти тваринного світу, вносяться до комп’ютерної бази даних. Але так, щоб сказати, що на сьогодні вже критично всіх-всіх мало, не можна… Тут треба, скоріше, говорити про конкретні види. Наприклад, вище згаданого ведмедя. Тхір степовий лишився тільки в південній та південно-східній частині України і занесений до Червоної книги. Якщо говорити про якісь інші об’єкти, то приуроченість певних видів до степу, до півдня, до Карпатського регіону чи до Полісся теж робить їх уразливими, оскільки вони обмережені біотопними преференціями. Щодо дрібних гризунів, наприклад, комахоїдної мідниці альпійської (бурозубки), то вони теж є уразливими, бо населяють тільки певні пояси в Карпатах, зокрема, лісовий та субальпійський, а більше практично ніде не живуть. Серед причин зміни чисельності наведено «руйнування місця мешкання». Те саме стосується степових видів (бабаків, ховрахів) – якщо будемо степи засаджувати, заліснювати, знову ж таки втратимо ці види. Сьогодні, наприклад, ховраха малого (крапчастого) на Львівщині є всього дві чи три локалізації. І він є в нас регіонально рідкісним видом.

– Чи можна сказати, чим зменшення видів тварин небезпечне? Чи все ж таки це гра-пересторога на випередження?

– Вплив має будь-який чинник, який включається в дію системи або виключається, елімінується з неї. Тому, якщо історично на певній території присутні види, вони виконують якусь функцію, яку людина може не цілком розуміти чи не обдумувати. Мені здається, що це справді інформація на випередження. Не думаю, що аж 65% видів ссавців перебувають у критичному стані. Те, що вони хочуть покращення ситуації, – поза сумнівом. Сучасний список ссавців України налічує близько 150 видів, а до Червоної книги внесено 68, що становить 45%, з різним охоронним статусом. Тому, на мою думку, ситуація не є критичною – є дуже застережливою, коли потрібно і задуматися, і починати діяти з приводу планів збереження
і ссавців.

– А з нових видів, до речі, в Україні, кого можете назвати?

– Близько 15 років тому в Україну природним шляхом поширився шакал. Є на півдні і в центрі України, зокрема, в заплавах Дунаю, Дністра, Бугу і Дніпра. Тут відіграла роль зміна клімату та екологічна еластичність виду – пристосованість до великої кількості кормів, від плодів до ссавців. Образно кажучи, тепер навіть у Львові маємо різко континентальний клімат, хоча у нас завжди був клімат помірний. Це спочатку впливає на рослинний світ, а згодом – і на тваринний. З нових видів може з’явитися, можливо, єнот-полоскун – вже у найближчому часі. Є цей вид вже в Карпатському регіоні (на території Словакії і Румунії). Також поляки засвідчили, що на їхніх територіях єнот живе і розмножується.

Тетяна КОЗИРЄВА,
Газета “Природа і суспільство”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top