У дискусії – вдосконалити законодавство

Як запровадити цілісну систему охорони від пожеж та професію лісового пожежника.

Нещодавно в Національному університеті біоресурсів та природокористування, за підтримки Товариства лісівників України відбувся ІІ Національний круглий стіл «Пожежі в природних та культурних ландшафтах України: розбудова цілісної системи охорони від пожеж у лісах, на сільськогосподарських землях та в інших природних екосистемах».

Головним організатором та учасником круглого столу є директор Центру Глобального моніторингу пожеж, представник Ради Європи, професор Йоганн Георг Голдаммер, який розповів про те, як фахівці цього центру можуть допомогти Україні в питанні поліпшення законодавчої бази, а також про безпосередню спів­працю з лісівниками та про сучасні загрози від ландшафтних пожеж і необхідність українським лісівниками набувати навичок гасіння їх у лісах.

Фахівці Регіонального Східноєвропейського центру моніторингу пожеж встановили, що за останні шість років кількість пожеж в Україні становила більше 45 тисяч. Улітку найбільше – на Сході і Півдні, навесні, зокрема, на Поліссі. Якщо враховувати всі рослинні або природні пожежі на всіх видах землекористування, то близько 95% усіх пожеж трапляються на сільгоспугіддях. За даними фахівців – це мільйони гектарів сільськогосподарських земель, пошкоджених вогнем. Пожежі стає все складніше гасити й через зміни клімату – оскільки погодні умови в останні роки значно ускладнюють гасіння, особливо у періоди з високою швидкістю вітру.

Головною метою є покращення роботи з гасіння лісових пожеж в Україні, а також сприяння недопущенню їх виникнення.

– Пане Голдаммер, розкажіть, будь ласка, про місію організації, яку Ви представляєте, і бачення проблеми поширення пожеж в українських лісах.

– Глобальний центр моніторингу пожеж, має понад 20-річну історію і працює в напрямку подолання криз та викликів, які виникають унаслідок пожеж.

Ми беремо кращий світовий практичний досвід із гасіння лісових пожеж і їдемо у лісові господарства. Там проводимо тренінги – з усім обладнанням і безпосередньо з контрольованим вогнем. Одне із наших завдань – навчити лісівників, а не тільки представників ДСНС, щоб вони мали змогу на практиці зрозуміти, що таке пожежа та як із нею правильно і ефективно боротися. Так, в Остерському військовому лісгоспі, на Чернігівщині, ми провели цілий день, тренуючись у використанні контрольованого вогню. Працівники цього лісгоспу з великим ентузіазмом взяли участь у тренінгу. Оскільки тут склалася складна ситуація з пожежами з багатьма джерелами вогню. На сьогодні вони одні в Україні побажали, щоб ми передали їм свій досвід.

Навчання проходять на території лісгоспу – тренуються всі, хто працює в згаданому лісгоспі: працівники на практиці задіяні до гасіння пожежі, починаючи від представників державної лісової охорони чи майстра лісу, і закінчуючи директором лісгоспу. Але перед цим їм потрібно надати теоретичні знання та практичні навички. При цьому це не коштує багато: приїжджаємо, у нас є спеціальне оснащення, ми його використовуємо і навчаємо.

Всі наші зусилля спрямовані на боротьбу з лісовими пожежами. У своїй роботі застосовуємо цілісний підхід, який передбачає участь різних структур, які спільними зусиллями досягають мети. Ми пропонуємо створити окрему структуру, яка б відповідала і координувала всі ці завдання. Ця нова організація – управління ландшафтними пожежами, діяльність якої є багатодисциплінарною, зосереджується не на одному якомусь питанні, а на багатьох аспектах. Вона грунтується на наукових знаннях. Ідеться про міжгалузеву стратегію роботи, яка б враховувала практичний досвід і певні особливості ландшафтів.

Сьогодні у нас є шість регіональних центрів, які працюють у тісній співпраці з глобальним центром. Всі вони обмінюються інформацією, завданнями, які стосуються як регіональних, так і глобального центрів. Одним із завдань діяльності регіонального центру в Україні є посилення транскордонного управління пожежами в регіоні. В даному випадку ідеться про більш тісну співпрацю з Білоруссю.

– Ситуація з поширенням пожеж в Україні – складна, як і ситуація з фінансуванням пожежної охорони в лісах. Чи можуть Ваші фахівці допомогти її покращити?

– Основна наша ціль сьогодні в Україні – допомога з розробкою законодавства, яке б регулювало сільськогосподарські випалювання. Тому ми зібрали круглий стіл із багатьма урядовими і неурядовими інституціями, щоб під час дискусії вдосконалити законодавство. Можна зробити висновки, що в Європі в рази менше сільськогосподарських випалювань, а в деяких країнах вони взагалі відсутні. Тому що громадяни розуміють, що довкілля від них дуже сильно страждає.

Крім того, серйозною проблемою є відсутність достовірної національної системи статистики природних пожеж.

– Очевидно, що в Україні фермери не усвідомлюють масштабів наслідків с/г підпалів. Як Ви вважаєте, чи запропоновані зміни, зокрема, підвищення штрафів у 10 і більше разів за спалювання рослинності, покращать ситуацію?

– Справа навіть не в штрафах. Наприклад, у Німеччині фермери не палять рослинність через те, що вони знають яку шкоду завдають довкіллю випалювання. Тому, думаю, що справа у сприйнятті і доступності інформації. Громадянам потрібно говорити про це, щоб вони розуміли, що, в першу чергу, завдають шкоди самим собі. Така інформаційна робота була б досить ефективною практикою для вашої країни. Потрібно змінювати ситуацію не лише покараннями. Необхідно працювати з населенням, зокрема фермерами.

– У обговоренні прозвучала ініціатива запровадити в Україні професію лісового пожежника. Поділіться, будь ласка, досвідом роботи такого напрямку у Європі.

– Для України це було б великим і правильним кроком – запровадити таку професію. Адже сьогодні українська Служба з надзвичайних ситуацій, яка бореться з міськими пожежами, має добре підготовлених у своїй справі працівників – навчених, тренованих, професійних, але, вони підготовлені для гасіння пожеж у містах і селах. А що стосується гасіння лісових пожеж, то тут бачимо працівників лісового господарства, які гасять небезпечні лісові пожежі, маючи значний досвід цього, проте не маючи фахової кваліфікаційної підготовки з особистої безпеки під час гасіння, стратегії та тактики гасіння особливо великих пожеж. Низький рівень підготовки працівників лісових пожежних станцій, технічна база також вимагає кращого. Відсутність професії лісового пожежника свідчить про те, що ці працівники не захищені у разі травмування, адже лісове господарство не відноситься до небезпечних професій, які вимагають захисту працівника.

Я бачу професію лісового пожежного так: це мають бути місцеві люди, які працюють у лісовій галузі, але пожежонебезпечний період, їх основною роботою стає запобігання пожежам і гасіння їх. Вони мають добре розуміти природу лісу і бути інтегрованими в лісове господарство. Здебільшого, це лісівники, як у Німеччині. Вони там працюють, мають свою звичайну роботу, але крім того в їхні обов’язки входить гасіння лісу.

– Якщо я правильно зрозуміла, працівники лісової галузі мають значний досвід гасіння малих та середніх лісових пожеж, тоді як для гасіння великих складних пожеж площею сотні гектарів, у яких задіяні міжвідомчі пожежні підрозділи та авіація це вимагає спеціальної підготовки та досвіду.

– Так, маленькі пожежі можна приїхати і загасити досить швидко і ефективно. Мова про середні або великі пожежі. Дійсно, досвіду тут обмаль, тому краще дати теорію та розуміння щодо поведінки самої пожежі, як вона може змінюватися, в тому числі, від кліматичних умов, погоди, горючого матеріалу і закріпити це все на практиці. Звісно, було би на багато ефективніше проводити ці навчання систематично, зі всіма. Тобто не лише з окремими лісгоспами, який виявив бажання, щоб ці навчання охопили лісгоспи по всій Україні. Наша мета більш практична. Можна написати про гасіння пожеж у лісах багато хороших книжок, але: завжди краще показати як це робиться.

КОМЕНТАР ФАХІВЦЯ

Сергій Зібцев, кафедра лісівництва ННІ лісового і садово-паркового господарства НУБіП України, Регіональний Східноєвропейський центр моніторингу пожеж.

На даний час, лісові пожежі розглядаються урядами багатьох країн як один із найзагрозливіших видів надзвичайних ситуацій, що потребує постійної уваги та багаторічних заходів. Наприклад, спеціальний комітет, створений прем’єр-міністром Греції з метою перебудови лісопожежних служб та їх адаптації до сучасних викликів (Committee on Perspectives of Landscape Fire Management in Greece). У Греції, Канаді, Австралії, США та в інших країнах ключовим підґрунтям у роботі лісопожежних служб і розробці відповідних стратегій є офіційна лісопожежна статистична інформація.

Така ситуація створює необхідність приділення більшої уваги до проблеми лісових пожеж, зокрема й в Україні, де система охорони лісів від пожеж перебуває в стадії формування. Провідні країни світу розробили і впроваджують концепцію інтегрованої системи управління пожежами, зміст якої полягає у поєднанні традиційних методів запобігання та гасіння пожеж із залученням до вирішення цієї проблеми населення, місцевих органів влади та промисловості з використанням нових технологій та чітких принципів і цілей лісопожежної політики, а також міжвідомчої взаємодії пожежних служб. На сьогодні в Україні діє застаріла система, за якої вся відповідальність із охорони лісів від пожеж покладена на лісівників, яким у сучасних умовах та при відсутності державного фінансування все складніше самостійно впоратися з цією проблемою. Важливими кроками на шляху удосконалення системи охорони лісів від пожеж в Україні та переходу до інтегрованої системи повинно стати створення професії лісового пожежника та підготовка підрозділу професійних лісових пожежників для кожної області, створення достовірної національної системи статистики природних пожеж, яка нині в Україні є недосконалою та недостовірною. Наявність повноцінної, достовірної офіційної статистичної інформації про лісові пожежі дасть можливість виконати адекватний аналіз пожежної ситуації на територіальному рівні та в подальшому виправити недоліки існуючої системи охорони лісів від пожеж.

До останнього часу політика щодо організації охорони лісів від пожеж у державних лісогосподарських підприємствах базувалась на таких позиціях: 1) персональна відповідальність керівників підприємств і застосування адміністративних та економічних санкцій у випадку виникнення пожеж; 2) вся система охорони лісів від пожеж, яка передбачає запобігання, виявлення та гасіння, покладена на лісову охорону; 3) підприємства повинні самі визначати обсяги необхідного фінансування заходів і самостійно знаходити ресурси на охорону лісів від пожеж.

Така жорстка адміністративна політика виправдовувала себе частково в тому сенсі, що охорона лісів у сфері управління Держлісагентства була організована набагато ефективніше, ніж в агролісгоспах, військових, комунальних лісгоспах та на землях інших користувачів, де трапляються природні пожежі.

На даний час в Україні відсутній централізований орган, який би відповідав за зведену статистику лісових пожеж усіх лісокористувачів. Державне агентство лісових ресурсів України не може це виконувати через недостатні повноваження, які сформульовані на законодавчому рівні. Державна служба України з надзвичайних ситуацій реєструє тільки випадки, у яких були задіяні її державні пожежно-рятувальні підрозділи, та випадки, про які повідомлено з лісогосподарських підприємств. Державна служба статистики України не має повноважень вимагати інформацію про лісові пожежі з лісокористувачів, а отже, здійснює збір даних із місцевих органів влади. Тому, питання удосконалення пожежної статистики повинно бути вирішено Урядом, інакше без розуміння реальних масштабів проблеми і своєчасного прийняття відповідних заходів, Україні не уникнути катастрофічних пожеж із численними жертвами, як це було в Австралії, Південній Європі, Росії або Каліфорнії.

Необхідно зазначити, що при формулюванні сучасної лісопожежної політики та методів її реалізації у розвинутих країнах, де проблема пожеж є гострою, виходять із декількох принципових положень:

1) Працівники лісової охорони або лісогосподарських підприємств не в змозі самостійно контролювати кількість пожеж у лісах. Кількість пожеж визначається джерелами вогню, тобто всією сукупністю громадян або організацій, що перебуває або працює у лісах, а також поточними погодними умовами. Звичайні протипожежні профілактичні заходи дозволяють знизити кількість джерел вогню незначною мірою.

2) Суттєвий вплив на кількість джерел вогню можливий лише за умови об’єднання спільних зусиль відповідних відомств – лісогосподарських підприємств, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, поліції, військових, об’єднаних територіальних громад.

3) Площа пожеж залежить від погодних умов, у першу чергу, сили вітру, запасів, просторового розміщення та вологості горючих матеріалів, готовності протипожежних служб до раннього виявлення та агресивної першої атаки пожежі. Аналіз свідчить, що протипожежні служби державних лісогосподарських підприємств дуже ефективно гасять невеликі пожежі площею до 5–10 га, тоді як готовність до ліквідації великих лісових пожеж, площею більше 250 га знаходиться на низькому рівні. В першу чергу, це пов’язано з відсутністю в Україні професійних, теоретично та практично підготовлених керівників гасіння великих та особливо великих лісових пожеж, недосконалістю системи управління ліквідацією великих пожеж, недостатнього забезпечення матеріальними резервами, недосконалою системою міжвідомчої взаємодії, недостатнім технічним забезпеченням.

На основі зазначених принципових положень провідні країни світу розробили і впроваджують концепцію інтегрованої системи управління пожежами, зміст якої полягає у поєднанні традиційних методів запобігання та гасіння пожеж, які існують в Україні з інтеграцією (залучення до спільної роботи) до вирішення даної проблеми населення, яке використовує ліси для рекреації, місцевої влади, промисловості, а також нових технологій, що базуються на чітко сформульованих принципах та цілях лісопожежної політики. Тобто щоденним вирішенням проблем, пов’язаних із запобіганням та гасінням лісових пожеж займаються лісівники, відвідувачі лісу, місцева влада та підприємства, і це стосується як спільної діяльності, так і спільного фінансування протипожежних заходів. В Україні на даний час проблема лісових пожеж – це проблема лісівників, і громадяни часто не готові допомагати у вирішені цієї проблеми. В контексті зниження стійкості лісів до хвороб та шкідників, їх всихання, непередбачуваних змін клімату, коли вже зрозуміло, що ситуація з пожежами буде тільки погіршуватись, Україні також доцільно переходити на засади інтегрованої охорони лісів від пожеж. Першим кроком на цьому шляху повинно стати створення достовірної національної системи статистики природних пожеж, яка б охоплювала всіх земле- та лісокористувачів, а також розробка національної лісопожежної політики, яка б враховувала нові виклики XXI століття, такі як глобальні зміни клімату, зміна видового складу лісів, зміни землекористування тощо. Це можливо шляхом розробки та затвердження на національному та регіональних рівнях відповідної лісопожежної політики. Відсутність на даний час фінансування лісового господарства в Україні свідчить, що Уряд не визнає проблеми лісових пожеж.

Оксана МИКОЛЮК,
“Лісовий і мисливський журнал”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top