«Лінія Маннергейма» лісівників Фінляндії

За досвідом до фінів.

Поставивши на службу природничі науки та законодавство, Фінляндія вибудувала своєрідну «лінію Маннергейма» між суспільством та екологічним невіглаством, що дозволило широко використовувати і тваринний, і рослинний світ  на благо людини та економіки, і одночасно зберігати status quo природи країни.

В червні 2019 року українська делегація лісівників на чолі із заступником Голови Державного агентства лісових ресурсів України Володимиром Бондарем відвідала Фінляндську Республіку, де ознайомилася з досвідом колег з ведення лісового господарства. Крім того, Володимир Налькович обговорив із представниками Міністерства сільського та лісового господарства Фінляндії можливі напрямки подальшого співробітництва.«Нам потрібно налагоджувати співпрацю з лісівниками інших країн, зокрема, й Фінляндії. Ми провели плідні зустрічі та визначили напрямки співробітництва, які представляють інтерес для обох країн. Зокрема це проведення національної інвентаризації лісів, сценарний аналіз та прогноз розвитку лісового господарства, включаючи вплив зміни клімату. Також цікавим буде активізація наукової спів­праці; обмін досвідом щодо організації лісокультурного виробництва на генетико-селекційній основі; технології створення і вирощування лісових культур; особливості застосування захисту рослин у лісовому господарстві та інші питання», – підкреслив Володимир Бондар.

У ході візиту делегація ознайомилася з організацією наукових досліджень як на національному рівні (Інститут природних ресурсів Фінляндії), так і європейському рівні, оскільки штаб-квартира Європейського інституту лісу розташована саме в Фінляндії. Цікаво, що система організації наукових досліджень в Україні та Фінляндії є подібною – Інститут природних ресурсів працює на замовлення профільного Міністерства, але дослідження Інституту стосуються не лише лісового господарства, але й сільського, рибного господарства та біоенерегетики. У лісовому господарстві проводяться генетичні дослідження, даються рекомендації щодо застосування нових продуктів із деревини, вирощування стійких до зміни клімату насаджень та ведення господарства на природоохоронних територіях.

Представник Європейського інституту лісу (EFI) розповів українським колегам про особливості роботи наукового закладу щодо формування загальноєвропейської лісової політики і консолідації сучасних наукових знань про ліси у Європі. Делегації Держлісагентства було представлено останні напрацювання EFI, зокрема, рекомендації щодо протидії короїдному всиханню. В розмові також обговорено процес та зацікавленість України у приєднанні до Конвенції EFI.

Спілкувалися українські фахівці лісу і з представниками державної лісової компанії Metsahallitus, яка є державним підприємством, підпорядкованим Міністерству сільського та лісового господарства у питаннях лісового господарства та Мінприроди у питаннях екології утримання природоохоронних територій. У господарських операціях підприємства застосовуються комерційні принципи, але разом з цим, компанія виконує певну кількість державних функцій, виконання яких оплачується з державного бюджету.

Зазначено, що у підпорядкуванні компанії лісові, водні та всі об’єкти природо-заповідного фонду країни. Фінські фахівці, у свою чергу, ознайомилися із досвідом українського лісового господарства. Найбільше їх зацікавив досвід електронного обліку деревини.

Делегація Держлісагентства також була ознайомлена із практикою лісонасіннєвої та розсадницької справи. Представники лісового насіннєвого центру та лісового розсадника розповіли українським гостям про розсадницьку справу, яка була реформована в останні 10 років. В рамках візиту відбулася також презентація мисливського господарства Фінляндії.

Тільки факти
Лісове господарство

Продукція лісової галузі країни становить 1/5 від вартості продукції промислового виробництва. Деревообробна промисловість концентрується у центральних та південних регіонах, щільна мережа шляхів забезпечує доступність віддалених місць. Державні ліси розташовані переважно у Північній та Східній Фінляндії, з них значна частка особливо охоронювані території.

Щорічний приріст лісових масивів майже удвічі збільшився на всю країну за останні 50 років і становить 107 млн куб. м.

За геоботанічним розташуванням Фінляндія майже повністю зона бореальних лісів. Основними лісотвірними породами є сосна, ялина та береза.

Централізоване державне управління лісами у цій країні почалося у 1886 році, коли набув чинності перший закон про ліс, яким заборонялося знищення лісів країни. Це при тому, що лісистість тут становить до 73,1% (в Україні 15,9%). Лісова політика Фінляндії змінилася у 1990-х роках, коли поняття стійкості лісового господарства набуло нового значення: разом із невиснажливим виробництвом деревини постали питання екологічної та соціальної стійкості. Оновлений принцип було внесено до лісового законодавства.

Наступні зміни почалися після 2010 року, коли знову кардинально оновилося лісове законодавство. На цей раз пріоритетами нововведень стали підвищення конкурентоздатності лісового господарства та лісової промисловості, зниження бюрократичного навантаження і розширення можливостей для інновацій та конкуренції. Але збереження природного різноманіття залишилося незмінним.

Зміни до Закону про ліс набули чинності на початку 2014 року. Законодавство стало ліберальним, але вимога щодо відновлення зрубів залишилась.
Національна лісова стратегія-2025 містить основні напрямки лісової політики всієї Фінляндії, на рівні окремих регіонів, з урахуванням їх перспективного розвитку, розроблені регіональні лісові програми.

Третина рубок лісу припадає на рубки головного користування, решта – рубки догляду. Хоч розрахункової лісосіки і немає, а власники можуть проводити рубку коли і як їм заманеться, проте за два тижні до рубки вони мають повідомити лісову адміністрацію, яка потім може перевірити власника. Лісовідновлення в основному штучне і у 100% використовується посадка садивного матеріалу із закритою кореневою системою.

Понад 90% господарських лісів Фінляндії сертифіковані за системою PEFC (Programme for Endorsement of Forest Certification). У порівнянні з іншими засобами регулювання, сертифікація тут відрізняється жорсткішими вимогами, то ж де-факто сертифікація визначає рівень лісового господарства країни

Мисливське господарство

Мисливство у Фінляндії – і хобі, і традиції, і культура, і їжа, і бізнес, і приватна власність. У країні нараховується 34 види ссавців і 30 видів птахів. Щоб почати полювати, потрібно мати спеціальну ліцензію та інший перелік паперів.

Полювання на оленів, великих хижаків і тюленів регулюється суворішими правилами задля підтримки їх популяцій. Для такого полювання потрібні окремі дозвіл або ліцензія. У Фінляндії зареєстровано 310 тисяч мисливців, котрі щорічно сплачують державне мито за полювання, тобто за так званий мисливський квиток. Такий квиток є у 7% населення, таким чином у цій країні нараховується найбільше мисливців на душу населення серед усіх країн Європи. І знову-таки, майже 7% мисливців є жінки, частка ця стрімко зростає. Це загальноєвропейська тенденція.

Мисливський сезон починається з 1 серпня і закінчується 31 липня наступного календарного року. До мисливського внеску включено також страхування здоров’я та життя від нещасних випадків при поводженні зі зброєю. Страховка чинна весь термін дії мисливського квитка. Розмір мисливського внеску визначається щорічно при затвердженні державного бюджету країни. У 2018–2019 роках цей внесок становив 39 євро.

Щоб отримати мисливський квиток необхідно спочатку скласти екзамен з мисливства. Кошти, отримані від полювання та мисливського держмита вкладаються в мисливське господарство, що гарантує оновлення та надійний запас дичини.

Власник землі у Фінляндії володіє правом полювання на своїй території. 65% лісів, полів і водойм країни – у приватній власності, тож власники мисливських угідь мають право надати чи продати це право іншим мисливцям на більшості території країни.

Фінські мисливці об’єд­ну­ють­ся в товариства, які орендують для себе у власників землі мисливські угіддя. Тільки об’єднання з великими площами мисливських угідь, які вони орендують, дозволяють проводити полювання на копитних, зокрема оленячі види дичини. Нині у Фінляндії налічується понад 4 тисячі мисливських товариств, які орендують у середньому по 2–10 тис. га угідь.

Мисливські товариства Фінляндії є своєрідними соціальними клубами за інтересами в багатьох селах, а м’ясо добутої дичини розподіляється між усіма мисливцями і їх сім’ями. Звичайно ж, частина, скажімо, лосятини, потрапляє і на прилавки магазинів, і на кухні ресторанів традиційної фінської кухні.

У 2008 році був створений Консорціум фінської дикої природи, до якого входять всі зацікавлені сторони. Для кожної окремої дичини розроблений та впроваджений окремий План підтримки популяції та добування. Такі Плани періодично переглядаються.
Контроль у мисливському господарстві здійснює Агентство дикої природи, створене у 2011 році у підпорядкуванні Міністерства сільського та лісового господарства.

ПРЯМА МОВА

Володимир Романовський, начальник управління лісового господарства та відтворення лісів Держлісагентства:

– Враження лишилося одне – у лісі мають працювати фахівці. Тут люди вкладають свою душу й серце у роботу, незалежно від того, чи це державна установа, чи приватна. Скажімо, розсадницькі комплекси. Фіни зменшили їх кількість, але наростили потужність – зараз функціонує лише кілька сучасних лісорозсадницьких комплексів на державу. Але люди працюють в інтересах усього суспільства, зацікавлені, аби не було рекламацій, бо їх садивний матеріал іде на експорт – досконала висока якість! Вони всі розуміють, що ліс дає їм засоби для існування, цінують його і бережуть – відчутна ця тенденція. Але ми повинні враховувати свої реалії: нашу логістику, дороги, аби вирощений садивний матеріал був вчасно довезений до місця садіння і відповідав вимогам чинних стандартів.

Необхідно зазначити, що у фінів інфраструктура більш розвинута. Мережа доріг дозволяє під’їхати у лісі практично до кожної ділянки. Вони вивчають роль лісів у пом’якшенні негативних наслідків, пов’язаних із зміною клімату і адаптацію лісових екосистем до таких змін. До речі, це один із напрямків нашої майбутньої співпраці.

Іван Шеремет, начальник управління мисливського господарства та полювання Держлісагентства:

– Якщо у нас площа мисливських угідь не прив’язана до видів тварин, то у Фінляндії навпаки. Власники земель об’єднуються і створюють мисливське господарство. Для створення такого господарства треба мати відповідну площу угідь в залежності від виду на який буде проводитись полювання. Якщо, скажімо, ти хочеш полювати на лося, то така площа має бути не менше 1000 га. Крім того тут, дозволяється полювання на такі види, які у нас вважаються червонокнижними. Висновок простий: якщо певний вид, навіть той, що під особливою охороною, перевищив оптимальну чисельність, він повинен регулюватись. У Фінляндії найпопулярніший вид для полювання – лось, чисельність якого сягає 89 тисяч, щорічно добувається 59 тисяч особин.

Вітольд РИБАК,
“Лісовий і мисливський журнал”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top