В гості до Роксолани

Рогатин – старовинне галицьке місто.

Західній частині Подільської височини, яка має назву Опілля на річці Гнила Липа, розташоване місто Рогатин, що на Івано-Франківщині. В одному з творів, відомого і близького мені по духу українського письменника Романа Іваничука «Черлене вино», є персонаж – Івашко з міста Рогатина. Я згадав про нього, коли перебував у Бережанах. Подивився на карту і побачив, що Рогатин зовсім поруч і вирішив відвідати це старовинне галицьке місто, яке багате історією і має цікаві культурні об’єкти.

Місто овіяне багатьма легендами, зокрема, це стосується і його назви. За однією з них, дружина руського князя Ярослава Осмомисла заблукала на полюванні, але їй трапився благородний олень, який і вивів княгиню з лісу, і на тому місці було закладено поселення, яке отримало назву Рогач, тобто олень. Пізніше воно отримало власний герб, на якому було зображено оленячий ріг і букву «Р», ці символи збереглись до сьогодні на гербі міста. Це не єдина легенда про походження назви міста, але найбільш поширена.

Попри всі розбіжності щодо часу його виникнення, чи то за Київської Русі, чи Польського панування, але вже у XIV ст. воно згадується як місто-фортеця, що у 1415 р. отримує Магдебурське право, привілеї якого у подальшому підтверджувалися польськими королями. У XVI ст. почали виникати братства, і при церкві Різдва, Іваном та Юрієм Рогатинцями, теж було організовано братство на взірець львівського, на захист прав громадян. Відкрита також школа і започаткована місцева іконописна традиція.

Я вийшов з автобуса на Ринковій площі, у самому центрі якої мене зустрів чудовий пам’ятник легендарній Роксолані. Так, саме тій Роксолані, відомої з телесеріалів вітчизняного і закордонного виробництва. Саме під таким іменем більшість людей знає історичну особу – Анастасію Гаврилівну Лісовську. Її батько був місцевим священиком, а сама вона потрапила у полон під час татарського нападу на селище у 1522 р. Згодом була продана у гарем турецького султана Сулеймана I, який зробив її своєю дружиною, що мала значний вплив на політику Османської порти.

Далі, за підказкою місцевих жителів, попрямував до дерев’яної церкви Святого духа, яка є унікальним пам’ятником дерев’яної архітектури та живопису XVI–XVII cт., яку 2013 р. було зараховано до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Вона входить до десятки найцінніших дерев’яних споруд в Україні. А ще у 2009 р. Національний банк України випустив десятигривенну срібну монету, що може бути цікавим для тих, хто захоплюється нумізматикою.

З інформаційного стенду дізнаємось, що побудована вона у 1598 р.
з гладко обтесаних дубових брусів і фактично з того часу не змінилась, а в XIX ст. була прибудована дзвіниця. Церква має дві дерев’яні вежі, які, так само як і дах, вкриті ґонтою. Біля церкви є старовинний цвинтар, але є й сучасні поховання.

Придбавши листівку з виглядом храму, ми відправились до художньо-краєзнавчого музею, який розташований в садибі Миколи Угрина-Безгрішного, видатного українського діяча, учасника визвольних змагань, що проявив себе як талановитий письменник, педагог. В експозиції представлені прижиттєві портрети Роксолани та султана Сулеймана I – її чоловіка, що дещо відрізняються від звиклих кінематографічних образів.

Привертає увагу і будівля діючого старовинного костелу святого Миколая та Анни, що розташований у центрі міста, який вирізняється чудовими архітектурними формами, що поєднують у собі риси готики і ренесансу. Висока вежа храму має оглядовий майданчик, звідки відкривається панорама околиць. У місті є ще й інші храми, варті уваги, але про них іншим разом.

Сергій ГОЛОТІН,
Газета “Природа і суспільство”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top