В ГОСТЯХ У АВСТРІЙСЬКИХ ЛІСІВНИКІВ І МИСЛИВЦІВ

Українська делегація у складі М. М. Лущака – голови президії Івано-Франківської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок (УТМР), Е. Ф. Зелінського – голови Рахівської державної районної адміністрації, та І. В. Делегана – доцента кафедри лісівництва Національного лісотехнічного університету України відвідала Австрію в липні 2007 року. Запрошення і фінансування поїздки забезпечувала австрійська сторона, а головним її організатором і гарантом виконання насиченої програми був завзятий мисливець, лісівник за освітою, пан професор Франц Феллігер – директор школи сільського і лісового господарства, що розташована в населеному пункті Альтмюнстер, неподалік м. Лінц (Верхня Австрія). 

Передусім нас вразила неповторна природа країни, мальовничі ландшафти, ретельно доглянуті поля, високоповнотні ліси, ошатні обійстя бауерів та багатство мисливської фауни.

На нашу думку варті уваги навіть загальні відомості про цю чудову країну. Їх ми почерпнули з книжок, журналів і проспектів, якими нас щедро обдаровували в управлінні лісами, в товаристві мисливців і рибалок та лісовій школі.
Австрія – розташована на півдні Центральної Європи. Її територія охоплює частину Східних Альп і Дунайського басейну. Тут, у самому серці Європи,

чергуються різноманітні типи ландшафту, клімату і рослинності. Австрія має п’ять великих ландшафтних регіонів: Східні Альпи – 52600  км2 (62,8%), Передгір’я Альп і Карпат – 9500 км2 (11,3%), Передгір’я на сході (частина Паннонської низовини) – 9500 кв. км (11,3%), Віденський басейн – 3700 км2 (4,4%), Гранітно-гнейсова височина (частина Богемського масиву) – 8500 км2 (10,1%). Найвища гора Австрії – Ґросглекнер (3797 м). Річка Дунай на своєму шляху від Шварцвальду в Південній Німеччині до Чорного моря протікає 350 км австрійськими теренами.
Демократична Республіка Австрія є федеративною державою і складається із самостійних земель: Бурґенланду (3965 км2), Каринтії (9533  км2), Нижньої Австрії (19174 км2), Верхньої Австрії (11980 км2), Зальцбурґу (7154 км2), Штирії (16388 км2), Тиролю (12648 км2), Переднього Арльберґу (2601 км2) і Відня (415 км2). Загальна площа федерації становить 83 тис. 858 км2. Столицями федеральних земель є центри регіонального історичного і культурного розвитку.

В Австрії проживає 8,3 млн. чоловік, в тому числі 48,5% чоловічої і 51,5% жіночої статі. Середня тривалість життя чоловіків становить 73,9, а жінок – 80,2 років. Австрійське населення на 98% німецькомовне. Представники шести визнаних в Австрії груп народностей проживають у п’яти федеральних землях. Бурґенланд є батьківщиною хорватів та угорців, багато з яких перебралися і до Відня. Словени розселені в південно-каринтських долинах Ґайль, Розен і Яун, а також в окремих поселеннях південної частини Штирії. У Відні й Нижній Австрії – Мархфельді і Тульнерфельді – мешкають чехи і словаки. Визнані 1993 року етнічною групою цигани та сінті проживають передусім у бурґенландських поселеннях, а також у Відні. Закон про групи народностей від 1976 року визнає лише автохтонні групи, причому під такими розуміються лише ті, які живуть в Австрії щонайменше впродовж трьох генерацій і є австрійськими громадянами. Більшість – 78% австрійців римокатолики, 5% населення – протестанти (переважно ауґзбурзького віросповідання), 4,5% сповідують інші релігії, решта – не належать до жодної конфесії.

Упродовж столітнього історичного розвитку австрійські федеральні землі перетворилися на специфічно позначені етнічні, господарські і культурні єдності. Це, серед іншого, пов’язане з різким поділом австрійської території на ландшафтно-природні області. З огляду на рельєф, рослинність і клімат, федеративна територія разюче неоднорідна. Різноманітні життєві звички, діалектні особливості, звичаї і народні строї населення створюють широкий спектр австрійської самобутності. Кожна земля Австрії має свій герб.

Бурґенланд (0,3 млн. мешканців), найпівденніша федеральна земля Австрії межує з Нижньою Австрією і Штирією. Вона виділилася 1921 року з німецько-мовних околиць Угорщини після того, як за Сен-Жерменською мирною угодою (1919) була віднесена до Австрії. Бурґенланд – визнаний аграрний край. Тут вирощують пшеницю, кукурудзу і овочі, але найважливішою сільськогосподарською продукцією є фрукти і передусім вина. Лісистість краю – 33,5%. Поряд із ланами та лісами розташовані підприємства з переробки і консервування. Чарівні краєвиди Бурґенланду притягають численних відвідувачів. Проте найбільшою принадою для туристів є Нойзідлерське озеро, єдине степове озеро Центральної Європи. Завдяки членству Австрії в ЄС Бурґенланд став надзвичайно привабливим і для інвесторів. У столиці цієї землі, Ейзенштадті (близько 10000 мешканців), творив Йозеф Гайдн. В замку Естергазі в Ейзенштадті відбуваються Бурґенландзькі Гайденівські фестивалі. В липні і серпні на Озерній сцені в Мюрбіші (на Нойзідлерському озері) виконують оперети. В липні відбуваються і Лекенгаузенські фестивалі камерної музики.

Каринтія (0,6 млн. мешканців) – південна федеральна земля Австрії, гірська частина якої – Верхня Каринтія, на заході разом із Нижньокаринтським басейном на сході витворюють оточену зусібіч високогір’ями ландшафтну єдність. Так звана «австрійська Рів’єра» на Вертерському озері, в безпосередній близькості до столиці землі Клаґенфурта (близько 89000 мешканців) і купальні на Оссіахському і Мільштеттерському озерах є привабливими місцями екскурсій для австрійських і зарубіжних гостей; окрім четвертого великого озера, Вайсенського, в Каринтії є ще близько двохсот середніх і маленьких озер. Лісистість Каринтії висока і становить 60,6%. У Південній Каринтії вже впродовж століть проживає словенська етнічна група. У долині Нижнього Ґайлю, Розенській і Яунській долинах мешкають разом словенське- і німецькомовні каринтійці.

Великі електростанції у високогір’ї і на Драві роблять вирішальний внесок у постачання Австрії електроенергією. В цій федеральній землі видобувають також залізну руду, свинець, цинк, вольфрам і магній. Окремі галузі промисловості Каринтії належать до найпередовіших у світі, скажімо, виробництво електроніки у Філласі. Важливими галузями є електро-хімічна промисловість, а також деревообробна, будівельна і кам’янодобувна. Ферлахські зброярі виробляють відомі в цілому світі мисливські рушниці. Філлах (приблизно 55000 осіб), що лежить неподалік від словенського та італійського кордонів, є найбільшим транспортним і залізничним вузлом Південних Альп.

Нижня Австрія. Через Нижню Австрію (1,6 млн. мешканців), так само як і через сусідню Верхню Австрію, протікає Дунай. Це найбільша за площею австрійська федеральна земля. Від 1986 року її столицею є Санкт-Пельтен (близько 50000 мешканців). Так само як і у Верхній Австрії, тут ще зберігся старий адміністративний поділ на “дільниці” – скажімо, Винова дільниця, Лісова дільниця. Лісистість краю становить 39,8%. Серед інших федеральних земель Нижня Австрія має найбільші посівні площі, ріллю, сади і виноградники. У виробництві багатьох сільськогосподарських продуктів, скажімо, пшениці чи цукрового буряку, вона веде перед в Австрії. Нижньоавстрійські вина з Вахау, околиць Відня, із Ґумпольдскірхена, Бадена чи Феслау високо поціновують знавці. Разом із тим, це історичне ядро австрійської держави багате і на корисні копалини, до того ж, це індустріальний край. На північ від Дунаю зосереджені найбільші поклади нафти в Австрії. Нафтопереробні заводи у віденському передмісті Швехаті мають очисну спроможність 10 млн. тонн на рік. Великі хімічні, металургійні, залізообробні, текстильні і харчові підприємства розташовані переважно в південній частині Віденського басейну.

На Дунаї і одній із його приток, Кампі, збудовані найважливіші для електропостачання Австрії великі електростанції. В промисловій зоні довкола Відня зосереджені також і кілька найбільших теплових електростанцій, до прикладу, ТЕС у Корнойбурзі та Гоге-Ванді чи вугільна електростанція в Дюрнрорі. Нижня Австрія багата на археологічні знахідки та пам’ятки культури. Важливі знахідки датуються кам’яною добою (наприклад, Віллендорфська Венера) і часами Римської імперії (скажімо, табір Карнунтум). Романські і готичні скити й церкви, чудові барокові монастирі та замки роблять Нижню Австрію дуже цікавою для знавців мистецтва. Різноманітні мистецькі програми міжнародного значення проходять у рамках Дунайського фестивалю «Нижня Австрія».

Верхня Австрія (1,4 млн. мешканців) або земля «на Еннсі» – це ландшафтна тріада: на півночі Гранітно-гнейсова височина, відтак відділене долиною Дунаю передгір’я Альп, що на півдні переходить в австрійську частину Зальцкаммерґуту і Високих вапнякових Альп. Озерні терени верхньоавстрійського Зальцкаммерґуту належать до найчарівніших краєвидів Австрії. Найвідоміші озера Аттерське, Траунське і Вольфґанзьке. Гальштад на однойменному озері дав назву цілій праісторичній добі (Гальштадська культура).

Лісистість землі – 41,2%. Сільське господарство особливо процвітає у пагористій місцевості цієї землі. Тут містяться також другі за важливістю поклади нафти і газу. Низка великих електростанцій збудована на Дунаї та його притоці, Еннсі. Верхньоавстрійській економіці притаманна вже впродовж десятиріч надзвичайна динаміка. Приблизно чверть сукупного австрійського імпорту походить звідси. Дві третини його надходить до Європейського Союзу. Довкола столиці цієї землі, Лінца-на-Дунаї (близько 203 тис. мешканців), з його сучасним торговельним портом, розташовані великі підприємства рудної, залізної та хімічної промисловості. Інші важливі осередки промислового виробництва – це Вельс, Ґмунден, Штайр і Феклябрук. Міжнародні ярмарки у Вельсі й Ріді демонструють здобутки промисловості й сільського господарства Верхньої Австрії. А в культурному плані їх доповнюють щорічні Міжнародні Брукнерові фестивалі, що відбуваються в Лінці.

На теренах землі Зальцбург (0,5 млн. мешканців) від прадавніх часів видобувають сіль. Звідси й походить назва міста і землі (давня слов’янська назва – Сольгород). Ця федеральна земля охоплює частину Вапнякових Альп, західний Зальцкаммерґут з його озерними теренами, східні Кітцбюгельські Альпи, північний Високий Тауерн і західний Низький Тауерн. Більше половини (51,9%) території цієї землі займають ліси.
Столиця цієї федеральної землі, Зальцбург (близько 145 тис. мешканців), є штаб-квартирою земельного уряду і престольним містом архієпископа зальцбурзького. Після 1915 року «місто Моцар та», а разом із ним – і вся земля Зальцбург, – перетворилися на «Мекку» міжнародного туризму. Стара частина Зальцбурга зберігається як суцільний витвір мистецтва історичної ваги. Всесвітню славу мають курорти Бадґастайн і Бад-Гофґастайн із його знаменитими термальними джерелами. Відомими центрами зимових видів спорту є, наприклад, Зальбах-Гінтерґлемм, Цель-на-Зее і Капрун. Капрун зажив міжнародної слави завдяки Тауернській електростанції Ґлекнер-Капрун. Поряд із економічним піднесенням Зальцбурга, зокрема в секторі обслуговування, високо розвинутій, почасти експортно-інтенсивній спеціальній промисловості і надзвичайно успішній туристичній діяльності, відбувався культурний і науковий розквіт. Започаткований ще 1920 року Зальцбурзький фестиваль, знаний у всьому світі, доповнюється заснованим Гербертом фон Караяном Великоднім фестивалем і Зеленосв’ятськими концертами.

Штирію (1,3 млн. мешканців) називають ще «Зеленою маркою» – розлогі ліси вкривають більше половини її поверхні (61,1%), а ще чверть займають галявини, луки, полонини і виноградники. Північну частину землі, гористу Верхню Штирію, завдяки покладам залізної руди й розташованим тут підприємствам рудної та сталевої промисловості називають також «Залізною маркою». Штирія веде перед у гірничо-видобувній промисловості всієї Австрії. Дев’ять десятих залізної руди, яку видобувають в Австрії, походять зі штирійських Рудних гір. У Північній Штирії видобувають буре вугілля. Є тут і багаті поклади магнію, вироби з якого експортують у багато країн світу. Науковим центром гірничовидобувної промисловості є Гірничий університет у Леобені. Центрами залізообробної, сталеливарної промисловості, як і машинобудування, є долини Муру і Мюрцу. Велике значення має і виробництво целюлози та паперу, а також електронна промисловість. Саме в цій галузі (скажімо, виробник чіпів AMD), а ще в сфері екотехніки та виробництва штучних матеріалів багато новаторських місцевих підприємств здобули собі міжнародне ім’я. Сучасні автомобільні підприємства «Ойростар-аутомобіль-верке», «Штаєр-Даймлер-Пух», продукція яких надходить в усі країни світу, розташовані в Ґраці. Штирійська столиця (близько 238 тис. мешканців) є відомим австрійським промисловим, культурним і освітнім центром. Над мальовничим старим містом височить Замкова гора з її годинниковою вежею. Надреґіональне значення має й «Штирійська осінь», найбільший австрійський фестиваль авангарду.

Тироль (0,6 млн. мешканців) належить до найвідоміших туристичних куточків світу, тому про нього склалося традиційне уявлення як про край гір і лісів, альпінізму і зимових видів спорту (Зимові Олімпійські ігри 1964-го і 1976 рр.), стародавніх селянських садиб посеред чарівного краєвиду і колоритних народних звичаїв. Лісистість землі – 40,7%. Тироль – головне джерело прибутків від туристичної індустрії Австрії. Важливу роль відіграє ця федеральна земля і у внутрішньому виробництві гідроелектроенергії та – завдяки розгалуженій системі сполучень з баварсько-південнонімецьким регіоном, – значну роль в європейській економіці. Міжнародне значення мають, серед інших, такі промислові підприємства: металургійний завод у Планзее (порошкова металургія), єнбахівські заводи (дизельні мотори, автомобілі), «Сваровскі» (оптичні прилади, прикраси зі скла) і «Біохімія Кундль» (пеніцилін).

Тироль – це один із важливих вузлів європейського транспортного сполучення. Транспортними артеріями європейського значення є автомагістраль Іннталь (долина р. Інн), що проходить від столиці федеральної землі м. Інсбрука (близько 118 тис. мешканців) до Ландека, і Бреннерський автошлях. Арльберзький автотунель, завдовжки 14 км, вперше відкрив постійне сполучення між Переднім Арльберґом і Тиролем за будь-яких погодних умов. Спорудження Фельбертауернської траси встановило прямий зв’язок між Північним та Східним Тиролем через державну територію Австрії. Окрім того, у Тиролі розвинуто систему шкільної та іншої освіти; це центр духовного спілкування, сучасного мистецтва і культури. В літні місяці в Інсбруці відбуваються Фестивалі стародавньої музики і Амбразівські замкові концерти. «Європейський форум в Альпбасі» є на сьогодні найзначнішим конгресом європейської інтелігенції.

Передній Арльберґ (0,3 млн. мешканців) є найзахіднішою і – за винятком Відня – найменшою за площею федеральною землею Австрії. Мешканці Переднього Арльбергу розмовляють алеманською мовою, – спорідненим зі швейцарським та швабським діалектом німецької мови. Цей «клаптик землі» («лендлер») між Боденським озером і Арльберґом має кілька відмінних між собою ландшафтних регіонів; завдяки красі тамтешньої природи туди особливо вчащають іноземні туристи. Лісистість краю – 37,3%. Найприбутковішими, поряд із транспортною галуззю та сферою послуг, є промисловість і енергетика. Окрім текстильної індустрії, в Передньому Арльберзі розвинуті також залізообробка, чорна металургія і харчова промисловість. Струм, видобутий із багатих на енергію вод, задовольняє не лише місцеві потреби, а й – через систему європейської кооперації – частково надходить до Німеччини та країн Бенілюксу. Частина Арльберґу на межі між Переднім Арльберґом і Тиролем вважається в усьому світі доменом гірськолижного спорту. Втім, і такі терени, як Малий Вальзерталь, Монтафон і Бреґенцький ліс, стали визнаним туристичним регіоном.

Столиця цієї федеральної землі Брегенц (близько 27 тис. мешканців), що лежить на Боденському озері і є штаб-квартирою земельного уряду. Брегенц зажив міжнародної слави завдяки своїм фестивалям. На початку 80-х рр. був відкритий новий Палац фестивалів і конгресів. Торговельним центром і найзаселенішим містом Переднього Арльберґу є Дорнбірн (прибл. 41 тис. мешканців).
Відень (1,6 млн. мешканців) є і федеральною столицею Австрії, і водночас окремою федеральною землею, що відзначається найменшою лісистістю – 21,7%. Це місто лежить на сході федерації, на теренах Нижньої Австрії, за якихось 60 км від кордонів Угорщини, Чехії і Словаччини. Те, що Відень став одним із найзначніших європейських міст, пояснюється, зокрема, його ідеальним географічним розташуванням на перехресті водних дунайських шляхів від Балтики до Середземномор’я. Внаслідок звільнення країн Східної Європи дунайська метрополія перетворилася на один із найважливіших пунктів на мапі Європи.

Згідно зі «Звітом про взаємопроникнення 1996 року» Європейської комісії, Відень є четвертим за добробутом з-поміж понад 200 регіонів ЄС. У федеральній столиці містяться законодавчі органи федерації, федеральний уряд, центральні установи і Верховний суд, а також ряд міжнародних організацій. Відень – це місце проведення світових конгресів: у середині 90-х років Відень посідав друге місце серед найбільш популярних міст для проведення міжнародних конгресів після Парижа.

Відень – це також важливий європейський туристичний центр. Величні пам’ятки архітектури, музеї та Галереї з унікальними мистецькими скарбами майже всіх епох історії європейського Заходу засвідчують велике історичне минуле міста «на блакитному Дунаї». Віденські університети, мистецькі навчальні заклади і вишукана музична і театральна культура досі визнає духовно-культурну роль міста в європейському контексті. Такі видовищні заходи, як «Віденський фестивальний тиждень» і кінофестиваль «Вієннале» мають міжнародне звучання.
Загалом для Австрії властивий перехідний середньоєвропейський клімат з атлантичними впливами. Велика частина країни лежить у зоні панівних західних і північно-західних вітрів. Різниця між денною і нічною, а також між літньою і зимовою температурами в Західній Австрії менша, ніж на сході федерації. В усіх ландшафтних регіонах випадає достатньо опадів, кількість яких поступово зменшується із заходу на схід. На території Австрії можна розрізнити три кліматичні області: схід позначений континентальним паннонським кліматом (середня температура липня здебільшого понад +19°С, річний рівень опадів часто менший за 800 мм), внутрішньоальпійські терени перебувають під впливом альпійського клімату (багато опадів, довге літо, коротка зима), решта федеральної території позначена помірно вологим середньоєвропейським перехідним кліматом (середня температура липня – від +14 до +19°С, річний рівень опадів – від 700 до 2000 мм, залежно від розташування, відкритості та висоти).

Рельєфне і кліматичне розмаїття сприяє багатству рослинного світу і тваринного світу. В цілому, рослинні зони в рівнинних і пагористих місцевостях співпадають з великими кліматичними областями. Середньоєвропейській флорі, яку зустрічаємо і в Австрії, властиві дубово-букові, а на висотах понад 500 м – змішані буково-смерекові ліси. На висоті понад 1200 м переважає смерека, крім того, трапляються модрина і кедр. У передгір’ях Альп ліс часто поступається ріллі. Але в самих Альпах, особливо з північного боку, починаючи з 600 м височини, безроздільно панує дика рослинність. Типовими для паннонської рослинної зони є чагарники, змішаний листяний ліс і степові пустоші. На схід від Нойзідлерського озера (Бурґенланд) поширена специфічна флора соляних степів.

В Австрії переважає середньоєвропейський тваринний світ: сарна, олень, заєць, фазан, куріпка, лис, борсук і вивірка. Типовими представниками альпійської фауни є скельниця, бабак і гірська сова; недавно знов було випущено на волю козла кам’яного. Окрім того, характерною ознакою паннонського тваринного світу є справжній пташиний рай в очеретяній смузі єдиного степового озера в Центральній Європі – Нойзідлерського (пурпурова чапля, колонії колпиків і шилодзьобок).

Австрія – країна з високо розвинутим сільським господарством. Сільськогосподарські угіддя тут займають 3,3 млн. га, в тому числі рілля – 1,4 млн. га, пасовища і сінокоси – 1,8 млн. га. Серед сільськогосподарських культур найбільшу площу посідають посіви пшениці (284,6 тис. га), ячменю (206,4 тис. га) і кукурудзи (159,3 тис. га). Значні площі займають також овес (35,2 тис. га), жито (26,9 тис. га), цукровий буряк (39,4 тис. га), картопля (21,9 тис. га), овочеві культури (13,8 тис. га) і виноградники (44,0 тис. га). Урожайність сільськогосподарських культур достатньо висока: кукурудзи – 92 ц/га, пшениці – 50 ц/га, ячменю 45 ц/га, вівса – 37 ц/га, картоплі до 300, а цукрового буряка понад 630 ц/га.

Водночас Австрія належить до найбільш заліснених країн Європи – частка лісового фонду складає 47,2% (3,6 млн. га) її загальної площі, тоді як, в Європі, без Росії і Туреччини, цей показник становить 37,9%. Більша частина лісів Австрії (71,4%) перебуває у приватній власності, державний лісовий фонд становить 860 500 га, в тому числі вкриті лісом землі займають площу 571,1 тис. га, що складає всього 15,7 % лісового фонду країни. Крім того лісами володіють федеральні землі (1,4%), сільські громади (2,1%), а також різні господарські об’єднання (9,4%).

У породному складі лісів Австрії переважають шпилькові породи, насадження яких займають 66,8% площі вкритих лісом земель, частка листяних деревних порід становить 23,9%, решта – прогалини і чагарники. Серед шпилькових лісів домінують насадження смереки – 53,6%, решту складають деревостани сосни (5,6%), модрини (4,6%), ялиці (2,3%) та інших порід (0,7%). З листяних порід найбільшу площу посідають лісостани бука європейського (9,6%) і дуба звичайного (2,0%). Насадження інших твердолистяних порід займають 8,0%, а м’яколистяних (береза, вільха, липа та ін.) – 4,3% площі вкритих лісом земель.

В лісах Австрії щорічно заготовляють 16–19 млн. кубометрів деревини, в тому числі 14–16 млн. кубометрів деревини шпилькових порід, а річний приріст сягає 31 млн. кубометрів деревини. Ступінь використання річного приросту зазвичай не перевищує 60–65%.

Поміж інших європейських країн Австрія виділяється значною площею природоохоронних територій різних категорій заповідності, які складають 35,25% площі країни. Серед заповідних об’єктів найбільшу загальну площу – 12929 км2 мають 244 ландшафтно-охоронні області, частка яких становить 15,41% території держави. Друге місце за цим показником – 5160 км2, посідають європейські охоронні області, яких нараховується 88, а їх частка становить 6,15%. Далі слідують 43 природні парки (3687 км2; 4,39%) та 400 регіональних природоохоронних областей (2995 км2; 5,57%). Крім того в Австрії є 6 національних парків (237 км2; 2,8%), 4 природні ландшафтні охоронні області (506 кв. км; 0,6%), 334 заповідні ландшафтні ділянки (90 км2) та 47 (1864 км2; 2,22%) інших охоронних об’єктів, включаючи пам’ятники природи.
Більше половини державних лісів також мають статус охоронних, в тому числі 26% визнано такими, що відповідають вимогам загальноєвропейської програми «Натура – 2000», а 52000 га – є національними парками.

В державних лісах Австрії зайнято близько 1150 працюючих, в тому числі 127 фахівців мисливського господарства. Цікаво, що у лісовому і мисливському господарстві Австрії працюють виключно кваліфіковані фахівці. Робітничим професіям навчаються у спеціальних професійних школах. Учень першого року навчання, працюючи в лісі, за місяць може заробити 750 євро, а в подальші роки – до 1463 євро. Після завершення навчання, мірою набуття досвіду заробітна плата кваліфікованого робітника складає 1900-2250 євро.

Загальна площа мисливських угідь у межах державних лісів становить 840 000 га. Ці угіддя розділені на 1100 дільниць (ревірів). Близько 70% угідь передані в оренду, 24% – перебуває у користуванні за коротко строковими угодами, згідно з останніми, орендар тільки полює, а всі мисливсько-господарські роботи здійснюють фахівці державних лісів. Решта, 6% мисливських угідь використовуються для полювання співробітниками федеральних лісів. На загал управління державними лісами має понад 1500 чинних угод на користування мисливськими угіддями. Крім того управління державними лісами щорічно виділяє близько 200 спеціальних дозволів на трофейне полювання.

Зауважимо що, для того, аби полювати, в Австрії, в обов’язковому порядку необхідно бути членом товариства мисливців і рибалок і орендувати мисливські угіддя. На теренах кожної федеральної землі Австрії є одне товариство мисливців і рибалок, яке діє у відповідності з регіональними нормативно-правовими актами і законами, що періодично доповнюються і оновлюються. До прикладу, у Верхній Австрії, перероблене і доповнене «Мисливського право» у новій редакції опубліковане в 2005 р.

На особливу увагу заслуговує фінансовий аспект діяльності австрійського товариства мисливців і рибалок. Так, в 2005/2006 р. р., товариство мисливців і рибалок Верхньої Австрії (18032 мисливці) у своєму балансі мало надходження коштів у розмірі 2,1 млн. євро. Більшу половину цих надходжень – 54,6 % склали членські внески. Істотними були також різні субвенції і доброчинні допомоги – 17,1%. Решту коштів отримано за публікацію оголошень і реклами (2,1%); реалізацію мисливських відзнак, значків, нормативно-правових актів (1,8%); за рахунок відсотків (1,7%); внесків за оренду (0,9%), за семінари, за реалізацію спеціальних дитячих видань, як абонементну плату за часопис («Der oö Jäger» «Мисливець Верхньої Австрії») і таке інше. Одна п’ята частина надходжень, від страхування мисливців (417,7 тис євро), має формальний характер, оскільки перераховується страховій компанії. У витратній частині балансу товариства окрім страхування значні кошти направляються на заробітну плату персоналу (13,8%), на видання часопису і інших інформаційно-рекламних матеріалів (8,7%), утримання мисливського музею (7,8%), утримання районних єгерських служб (4,2%), на адміністративні витрати (4,1%), на оренду приміщень і виробничі витрати (2,7), на мисливські атрибути і капелу мисливської музики (2,2%), а також на захист породного відновлення лісу шляхом огороджування (9,7%), на покращення кормових і захисних властивостей мисливських угідь (8,2%) і на розвиток собаківництва (2,8%).

Серед статей витрати коштів привертає увагу наявність щорічних відрахувань у фонд досліджень (1,7%) і на самі дослідження (0,2%), а також – на проведення зібрань, днів мисливства, семінарів (1,5%), на громадську роботу серед шкільної молоді (1,2%).
Цікавою є також стаття витрат – певні види страхування і податки (1,3%), що свідчить про практичну відсутність оподаткування мисливського господарства – як природоохоронного виду діяльності.

Загальна площа мисливських угідь Австрії становить близько 6,6 млн. га, вони розділені на мисливські області (мисливські дільниці, ревіри). Мінімальна площа мисливського ревіру 115 га. В 2005/2006 роках в країні нараховувалося 11684 мисливські дільниці. Кількість і площа мисливських дільниць різні в залежності від федеральної землі. Великою кількістю мисливських дільниць виділяються – Нижня Австрія (3279), Штирія (2539), Каринтія (1658), Тироль (1228) і Зальцбург (1004). Дещо меншу їх кількість мають Верхня Австрія (950), Бурґенланд (506) і Передній Арльберґ (488), а на теренах федеральної землі Відень є всього 32 мисливські дільниці.

У мисливському господарстві Австрії зайнято близько 19,5 тисяч фахівців, в тому числі 1098 провідних спеціалістів (старших і головних мисливствознавців), решта – 18,4 тис., єгері та інші кваліфіковані працівники. Найчисельніший персонал єгерської служби (Jagdschutzorgane) в Нижній Австрії (5667 чоловік, в т. ч. 466 чол. провідних спеціалістів), Штирії (4419 чол., в т. ч. 247 чол. пр. сп.) і Верхній Австрії (3060 чол., в т. ч. 50 чол. пр. сп.). В інших федеральних землях чисельність і співвідношення персоналу єгерської служби дещо інші – Каринтія (1679 чол. в т. ч. 38 чол. пр. сп.), Тироль (1529 чол., в т. ч. 151 чол. пр. сп.), Зальцбург (1465 чол. в т. ч. 64 чол. пр. сп.) і Бурґенланд (1189 чол., в т. ч. 25 пр. сп.). Найменша за чисельністю єгерська служба у федеральних землях Передній Арльберґ (379 чол., в т. ч. 30 чол. пр. сп.) і Відень (73 чол., в т. ч. 27 чол. пр. сп.) Пересічно на одного працюючого у мисливському господарстві Австрії приходиться 337,4 га угідь.

Загальна кількість мисливців (з дійсними на 2005/2006 р. р. мисливськими квитками) становить 118207 чоловік (в т. ч. 7547 іноземні мисливці). Всі мисливці Австрії разом складають тільки незначну частку – 1,7% від семи міліонної армії мисливців Європейського Союзу. В Австрії на одного мисливця приходиться 55,6 га мисливських угідь, а в окремих країнах (Італія) Євросоюзу – і того менше. Претендент на отримання мисливського квитка в обов’язковому порядку проходить навчання на 6-8 місячних курсах.

У 2005/2006 р. р., іноземці орендували 632 австрійські мисливські ревіри. Найбільшу кількість ревірів іноземці орендували в Тиролі (278), на теренах Переднього Арльберґу (214) та землі Зальцбург (79), а найменше – у Верхній Австрії (4), Бурґенланді (16), Каринтії (16) і Штирії (17). Мінімальний термін оренди мисливських угідь з дрібною дичиною (заєць, фазан) становить 9 років, а з оленеподібними – 12 років. З інформацією про наявність вільних мисливських угідь, які можна взяти в оренду, а також з їх основними характеристиками можуть ознайомитися мисливці всього світу на Інтернет-сторінці державних лісів Австрії та товариства мисливців і рибалок. Державні ліси нерідко здають в оренду мисливські угіддя разом з мисливським будинком, за яким продовжує доглядати єгерська служба.

У продовж мисливського сезону 2005/2006 років на теренах Австрії мисливці здобули 384268 голів оленеподібних мисливських звірів, що становить 4,6 особини на 1 км2 площі країни (46 голів на 1000 га площі країни) або 58 голів на 1000 гектарів мисливських угідь. На одного мисливця приходяться 3,3 особини впольованих оленеподібних звірів.

Переважну більшість оленеподібних звірів – 68,8% здобули на теренах трьох федеральних земель Нижня Австрія (105674 особини), Верхня Австрія (89356 ос.) і Штирія (68792 ос.). Іще майже третину (28,4%) – здобули мисливці Тироля (32925 ос.), Каринтії (31378 ос.), Бурґенланду (22774 ос.) і Зальцбургу (21930 ос.) (табл. 1). За кількістю впольованих особин оленеподібних звірів, що приходяться на 1000 га площі федеральної землі, провідне місце посідають – Верхня Австрія (77 ос.) і Відеь (76 ос.), яким істотно поступаються – Бурґенланд (57 ос.) і Нижня Австрія (55 ос.). Решта федеральних земель, за цим показником утворює третю групу з діапазоном від 26 ос. (Тироль) до 42 ос. (Штирія).

Серед здобутих оленеподібних звірів автохтонні види складають майже 99,0 % їх загальної кількості. На першому місці, за кількістю здобутих особин знаходиться сарна європейська – 280474 ос. (73,0%), за нею слідують – олень лісовий – 49615 ос., свиня дика – 27223 ос. і скельниця – 22708 ос. Крім того, серед впольованих звірів є незначна кількість особин муфлона – 2402 (0,7%), оленя плямистого – 835 (0,2%) і лані – 551 (0,1%).

Дві третини поголів’я сарни європейської (75,7%) здобули в угіддях трьох федеральних земель – Верхньої (83193 ос.) і Нижньої Австрії (77447 ос.) та Штирії (51616 ос.), а найбільшу кількість особин оленя лісового відстріляли у Штиріі – 11711 ос. (23,6%), Тиролі – 10012 ос. (20,2%), Каринтії – 7881 ос. (15,9%) і Нижній Австрії – 7182 ос. (14,5%). Майже весь обсяг відстріляної свині дикої (92,6%) приходиться на мисливські угіддя розташовані в Паннонській низовині і Віденському басейні, зокрема на землях – Нижня Австрія (17442 ос.), Бурґенланд (5498 ос.) і Відеь (2268 ос.).

Скельницю, типовий високогірний альпійський вид мисливських тварин, здобували в угіддях семи федеральних земель, серед яких провідне місце посідають Тироль (37,4%), Штирія (18,7%) і Зальцбург (13,9%). Решту – 6795 ос. відстроіляли в Каринтії (2763 ос.), Верхній (1642 ос.) і Нижній Австрії (1555 ос.) та в Передньому Арльберґу (835 ос.).

Австрійські мисливці ретельно обліковують усіх здобутих оленеподібних за видами, статтю і віком, що дозволяє об’єктивно контролювати стан популяцій цих мисливських тварин. Серед здобутих у 2005/2006 роках оленів самці становлять 20,2-32,1% (в цілому по країні – 27,9%), самиці – 35,5-48,5% (в цілому по країні – 38,7%) і молодняк – 31,0-36,1 (в цілому по країні – 33,4%), що може сприяти доброму приросту популяції і покращенню трофейних якостей самців. Однак, на наш погляд, якщо за такою схемою відстріл продовжуватиметься упродовж кількох років, це може призвести до порушення статевої структури і зменшення приросту популяції оленя. Статева і вікова структура відстріляних скельниць є близькою до ідеальної, що безумовно може служити гарантією швидкого зростання чисельності особин у популяції цього виду.

Зовсім інша ситуація склалася при відстрілі сарни. Серед відстріляних сарн переважають самці, частка яких, в цілому по країні становить 37,6 % і змінюється на теренах різних федеральних земель у значних межах – від 31,3% до 45,0%. Частка відстріляних в країні самиць становить – 32,6%. Найменшу частку – 29,8% відстріляні самиці складають у Нижній Австрії, а найбільшу – 40,7%, у Тіролі. Здобутий молодняк в цілому по країні складає 29,8%. Найменша частка – 19,8%, відстріляних молодих особин у Тіролі, а найбільша – 34,7%, у Верхній Австрії.

Поряд з оленеподібними упродовж того ж мисливського сезону 2005/2006 років на теренах Австрії мисливці здобули 319178 особин хутрових звірів (табл. 2). З розрахунку на одиницю площі це становить 3,8 особини на 1 кв. км. площі країни (38 ос. на 1000 га площі країни) або 48 особин на 1000 гектарів мисливських угідь. На одного мисливця приходиться 2,7 особини здобутих хутрових звірів.

Переважну більшість хутрових звірів – 81,0%, здобули на теренах федеральних земель – Нижня Австрія (148888 ос.), Верхня Австрія (65787 ос.) і Бурґенланд (44166 ос.). За кількістю впольованих особин хутрових звірів, що приходяться на 1000 га площі федеральної землі, провідне місце посідають – Бурґенланд (111 ос.), Нижня Австрія (78 ос.) і Верхня Австрія (55 ос.), яким істотно поступаються, за цим показником інші землі – Передній Арльберґ (17 ос.), Відеь 16 ос.), Штирія (15 ос.), Зальцбург (12 ос.), Каринтія (10 ос.) і Тироль (9 ос.).

Поміж здобутих хутрових звірів автохтонні види складають 99,1 % їх загальної кількості. На першому місці, за кількістю здобутих особин, знаходиться заєць – 190219 ос. (59,6%), за ним слідують лис – 55460 ос., ласка і горностай – 26056 ос., куни – 23425 ос., борсук – 8718 ос., бабак – 6812 ос. і тхір – 5840 ос. Крім того, серед впольованих хутрових звірів значиться кролик дикий – 2648 ос., здобутих в угіддях земель – Нижня Австрія (1696 ос.), Штирія (625 ос.), Бурґенланд (319 ос.) і Верхня Австрія (8 ос.).

Основна частина поголів’я зайця (93,5%) здобута в угіддях трьох федеральних земель – Верхньої (50145 ос.) і Нижньої Австрії (96946 ос.) та Штирії (7315 ос.). У цих же областях здобута більша половина особин лиса (61,3%). Привертає увагу значна кількість особин лиса здобутих в угіддях тих федеральних земель (Каринтія – 5721 ос. і Тироль – 5509 ос.) де зайця здобули у невеликій кількості, всього 948 і 774 особини відповідно.

Майже весь обсяг здобутих ласки і горностая (97,8%) приходиться на мисливські угіддя Нижньої Австрії (17919 ос.), Бурґенланду (6218 ос.) і Верхньої Австрії (1338 ос.), а кун найбільше (77,9%) відстріляли у Нижній (8568 ос.) і Верхній Австрії (5032 ос.) та Штирії (4657 ос.). На теренах цих же федеральних земель відстріляли основну кількість борсука – 6345 ос. і тхора – 4635 ос.
Бабака гірського, характерного альпійського звіра, мисливці здобували тільки в угіддях семи федеральних земель, серед яких провідне місце посідають Тироль (56,6%) і Зальцбург (20,8%). Решту – особини бабака здобули у Каринтії (706 ос.), Передньому Арльберґу (520 ос.), Штирії (314 ос.) та ін.

Крім оленеподібних і хутрових звірів в Австрії за сезон 2005/2006 років мисливці здобули 316492 особин пернатої дичини, що в перерахунку на одиницю площі становить – 3,8 штук на 1 км2 території країни або 48 штук на 1000 га мисливських угідь. На одного мисливця приходиться 2,7 особини відстріляної пернатої дичини.

Більшість пернатих – 83,3%, здобута на теренах федеральних земель – Нижня Австрія (119571 ос.), Верхня Австрія (78292 ос.) і Бурґенланд (65776 ос.).

За кількістю впольованої пернатої дичини, що приходяться на 1000 га території федеральної землі, провідне місце посідають – Бурґенланд (166 ос.) Верхня Австрія (65 ос.) і Нижня Австрія (62 ос.), яким істотно поступаються інші землі – Відеь (31 ос.), Штирія (23 ос.), Зальцбург (7 ос.), Каринтія (7 ос.), Передній Арльберґ (6 ос.) і Тироль (1 ос.).

Як видно з табл. 3 серед здобутих пернатих усі види автохтонні. Перше місце, за кількістю здобутих особин, займає фазан – 192148 ос. (60,7%), за ним слідують качки – 76095 ос., голуби – 23883 ос., куріпка сіра – 14404 ос., слуква – 4205 ос., тетерук – 2271 ос., гуси – 1635 ос., лиска – 1174 ос., глушець – 539 ос. і орябок – 138 ос.

Основна частина поголів’я фазана (98,3%) здобута в угіддях чотирьох федеральних земель – Нижня Австрія (87321 ос.), Бурґенланд (39960 ос.), Верхня Австрія (39145 ос.) і Штирія (22519 ос.). У цих же областях здобута більшість качок (91,0%), голубів (90,7%), куріпки сірої (98,8%) і слукви (91,6%). Найбільшу кількість тетерука відстріляли в Тиролі (972 ос.), Зальцбургу (564 ос.) і Штирії (305 ос.), а гусей – в Бурґенланді (1399 ос.).

Австрійські мисливці гордяться своїми мисливськими трофеями. Найкращі з них в оригіналі або, як точні копії зберігаються у мисливських музеях. У своїх домівках вони облаштовують мисливські кімнати або кутки, при цьому використовуються виключно власні трофеї. Одразу ж після вдалого полювання щасливий мисливець відвідує своїх колег-мисливців і демонструє їм свій трофей. Окремі мисливці самі препарують добуті ними трофеї, проте здебільшого це роблять добре відомі фахівці.

Наведені вище дані свідчать про високий рівень культури ведення мисливського господарства в Австрії, адже в цій країні один мисливець упродовж року може спокійно вполювати 3-4 особини оленеподібних звірів і 2-3 особини хутрових звірів, а також – 2-3 особини пернатої дичини. При цьому, загальні обсяги добування мисливських тварин, зазвичай, не перевищують річного приросту їх популяцій: у сарни, оленя лісового і плямистого, лані, скельниці і муфлона – 20-30%, а свині дикої – 50-75 % від їхнього поголів’я.
Відсутність податкового пресу на мисливське господарство, свідчить про значну підтримку з боку держави екологічної і природоохоронної діяльності. Одним словом, українським мисливцям і лісівникам є чому повчитися у наших австрійських колег.

І. В. Делеган,
М. М. Лущак,
Е. Ф. Зелінський
“Лісовий і мисливський журнал”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top