«ЛІСІВНИКИ ЗАВЖДИ ВІДКРИТІ ДЛЯ ГРОМАДИ…»

У Рівненській облорганізації Товариства лісівників України проаналізовано діяльність за перше півріччя 2014 року

Наш кореспондент зустрівся з головою Рівненського осередку Миколою Шершуном і задав кілька запитань щодо роботи обласної організації Товариства та завдань на майбутній період.

– Миколо Харитоновичу, як справляється обласна організація зі статутними вимогами Товариства з поліпшення стану ведення лісового господарства, відновлення лісів, раціонального використання лісових ресурсів?

– Зрозуміло, що діємо ми в тісній співдружності з колективами обласного управління лісового та мисливського господарства, і здобутки в багатьох напрямках у нас спільні, як і відповідальність за упущення. 

Справді, ми вже навчилися вирощувати ліси, вміємо доглядати за зеленими насадженнями, охороняти їх від шкідників та хвороб, набули значного досвіду щодо профілактики пожеж, у організації захисту флори й фауни від браконьєрства.

Нас радують і результати роботи з лісовідновлення. Адже з кожним роком площі покритих лісом угідь на Рівненщині зростають, і цей плюс дозволяє галузі ставити питання про сорокавідсотковий рубіж покриття території області лісовими насадженнями.

– А якби сказане та підкріпити конкретними цифрами.

– Ці здобутки підкріплені досить переконливими досягнутими показниками. Скажімо, за останнє десятиріччя площі лісів Рівненщини збільшилися на 17,2 тисячі гектара, а середньорічний приріст кубомаси становить у середньому 3,9 кубометра на гектар, що на 1,6 кубометра більше, ніж використовується протягом року.

– Справді, робиться  багато для  того, щоб ліси Рівненщини не тільки були збережені, а й площі їх розширювалися. Чому ж тоді деколи можна чути докори про те, що лісівники вирубують зелені насадження?

– Усе те, на чому наголошував вище, переконливі цифри повинні б гарантувати формування громадської думки про трудівників зелених кварталів, як про умілих захисників довкілля, людей, що постійно дбають про збереження лісів.

А  насправді доводиться інколи чути оте безапеляційне: лісівники вирізують, знищують ліси. Такий докір лунає не тільки з уст простих людей, але й інтелігенції.

Чому саме в тому напрямку, де маємо очевидні значні здобутки, доводиться вислуховувати  безпідставні докори? 

Про це також говорив із трибуни нашої підсумкової наради, висловлював із цього приводу власні міркування. На мою думку, добиваючись позитивних результатів у конкретних справах лісового господарювання, що є важливою статутною вимогою, ми дещо послабили увагу до статутних завдань щодо  діяльності у напрямку забезпечення зростання  екологічної культури населення та поширення знань про роль лісів у природі й житті людей, зокрема, виховання молодого покоління екологічно освічених особистостей.

Справді, за звітний період спільно з Рівненським обласним управлінням лісового та мисливського господарства було проведено чимало різних просвітницьких заходів, однак до них, на жаль, залучалася обмежена кількість людей, бракувало масовості. І там, де не втрутилися у виховний еколого-освітній процес ми, прогалину заповнив «агітатор» з власними поглядами, який керується стереотипом: лісівники ріжуть ліси, і не визнає ніяких аргументів.

Слід враховувати, що в наші по-справжньому буремні роки світогляд людей змінюється на очах, громадська думка у суспільстві під впливом зацікавлених осіб податлива, як пластилін. І нам потрібно також змінюватися, бути оперативнішими у пошуках ефективних форм донесення до людей правдивої інформації про діяльність, формування громадської думки.

Наприклад, вважаю за необхідне через сільські ради інформувати громади про початок на їх територіях рубок головного користування, зібрати людей, пояснити їх доцільність і законність.

– Про які невикористані форми, скажемо так, лісового просвітництва Ви говорили у своєму виступі на підсумковій нараді?

– На мій погляд, з цією метою потрібно ефективніше використовувати, наприклад, можливості Музею лісу. Це такий резерв, що важко й переоцінити. За рік значно зросла його відвідуваність, тож у майбутньому добре було б, якби екскурсоводи  у свої розповіді вкраплювали інформацію дискусійного характеру, викликали відвідувачів на дискусії і допомагали в пошуку істини саме в напрямку лісівничих справ.

Нам, вважаю, необхідно активніше співпрацювати й з обласною організацією Українського товариства охорони природи, де з метою екологічного просвітництва використовують таку цікаву форму як народні університети «Природа», до викладання в яких залучають науковців коледжів та вузів. Там лекторами бачу й фахівців лісового господарства, які матимуть можливість до широкого загалу доносити відповідну інформацію.

– Але ж ці університети переважно працюють з молоддю.

– Це дуже добре, адже діти ростуть швидше, ніж ліс. Тож з ними, найперше, слід працювати, шукати нові форми роботи з молоддю, щоб у розмовах, дискусіях доносити до них істину про тих, що садять ліси. Можливо, є смисл  навіть ініціювати дискусію на тему: «Чи ж вирубують лісівники ліси?» Адже в нас є всі аргументи, щоб переконати співрозмовників у власній правоті.

– Миколо Харитоновичу, але ж ці проблеми з «бородою», то чому саме зараз лісівниче Товариство так загострює до них увагу.

– Наше суспільство докорінно змінилося, виросло. І це дуже добре. Воно хоче від влади відкритості. Настав час, коли на перший план виходить професійність, знання, культура, поінформованість. На жаль, подеколи влада цього не хоче розуміти, за інерцією продовжує працювати за старими схемами, з якими не бажає миритися суспільство і не буде. Людям не підходить стиль, коли власну бездіяльність окремі кола воліють приховати в тіні наговорів на тих, які хочуть працювати й досягають хороших результатів.

Розуміючи це, на підсумковій нараді підкреслив, що лісівники прагнуть працювати із «відкритим забралом» та завжди відкриті для громади.

 

Розмовляв Петро ВЕЛЕСИК,
© “Природа і суспільство”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top