МИСЛИВСЬКИМ УГІДДЯМ – ЕФЕКТИВНЕ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Показники рівня ведення та аналіз мисливського господарства України

Україна – країна з великим потенціалом ведення мисливського господарства, але, на жаль, він поки що не використовується на всю потужність. Це пов’язано з рядом проблем, основні з яких ми розглянемо у цій статті.  

Мисливські угіддя

Площа наданих у користування мисливських угідь в Україні становить 46 млн га, з них Українському товариству мисливців і рибалок (УТМР) – 29,5 млн га (64,3%), підприємствам Держлісагентства – 4,8 млн га (10,5%), іншим користувачам – 11,2 млн га (24,4%). До інших користувачів входять клуби, приватні мисливські господарства та мисливські товариства, які не входять до УТМР. На сьогодні в Україні створено і працює вже більше 560 таких господарств.

Площа мисливських угідь, яка обслуговується одним єгерем у системі Держлісагентства становить 6800 га, УТМР – 10 400 га, в інших користувачів 6000 га. 

Мисливці

В Україні зареєстровано більше 620 тис. мисливців (1,4% до населення країни). У той же час конт­рольні картки добутої дичини та правопорушень на сезон полювання 2013 року отримали лише 294 тис. мисливців, тобто можна говорити про те, що на законне полювання виходить тільки половина мисливців.

Кадри

У мисливському господарстві країни працює 7200 осіб, з яких 5400 – штатні єгері і 577 мисливствознавців. У системі Держліс­агентства працює 1054 фахівці (711 єгерів та 215 мисливствознавців), 392 державних районних мисливствознавці. 

Дичина

Головним показником рівня ведення мисливського господарства є чисельність мисливської фауни та її добування. 

У 2013 році чисельність копитних мисливських тварин в Україні зменшилася за рік на 4200 голів і становила 240,6 тис. голів. Що не можна сказати про користувачів приватної форми власності, в угіддях яких поголів’я копитних збільшилось на 13 тис. голів.

Ліміти добування копитних у 2013 році становили 20 тис. голів, але фактично було добуто лише 13,2 тис. голів (66%). Реалізація ліміту добування оленя європейського – 53%, кабана – 60,5%, оленя плямистого – 44,7%. Чому кожного року користувачі не реалізують затверджені ліміти – не зрозуміло, адже вони не такі великі і є основним джерелом надходжень коштів для мисливського господарства, а це зарплата працівників, біотехнія, охорона тощо. В мисливських господарствах країн ЄС – немає таксації і користувач сам визначає ліміт добування, але існує правило, якщо ліміт не реалізується, наступного року його відповідно зменшують і навпаки. 

Мисливська галузь України має великий потенціал, але щоб він став реальністю, необхідно цілеспрямовано і наполегливо працювати. Наприклад, у Словаччині тільки оленя благородного щорічно добувається більше 20 тис. голів, Німеччина добуває до одного млн козулі на рік, Швеція – 100 тис. лосів і 300 тис. козулі. Високі показники з мисливського господарства мають і наші найближчі сусіди на Заході – Польща, Чехія, Угорщина. Головний чинник їх успіхів у тому, що мисливські угіддя господарства, як правило, займають площу 3–7 тис. га і мають дбайливого господаря. 

Для збільшення чисельності мисливської дичини необхідно забезпечити два головні фактори: виконання біотехнічних заходів та боротьба із браконьєрством та шкідливими хижаками (вовки, лисиці, бродячі собаки). 

Кошти

Більшість розвинених мисливських господарств країн Західної Європи – самоокупні. Це говорить не тільки про налагоджену роботу з біотехнії, розведення та розмноження, якісну охорону, а й про гарний менеджмент. У наших сусідів мисливське господарство приносить мільйонні прибутки і є значною частиною надходжень до бюджету країни. 

Натомість, в Україні загальні надходження від ведення мисливського господарства у 2013 році становили 118 млн грн, або 52% від загальних витрат (225 млн грн). У 12 регіонах країни надходження від мисливського господарства становили більше 50% до витрат на його ведення.

За останні три роки ці витрати зросли на 11 млн грн,  що свідчить про збільшення вкладення коштів у ведення мисливського господарства, але все одно вони досить малі і не дозволяють розвиватись нашим мисливським господарствам.

Ще одним показником фінансування мисливського господарства є витрати господарства на одну тис. га угідь. В УТМР у минулому році він становив – 2798 грн/1 тис. га, Держлісагентстві – 8030 грн/1 тис. га, у інших користувачів – 9014 грн/1 тис. га мисливських угідь.

Браконьєри

Одна з найболючіших проблем, яка стоїть перед мисливським господарством України вже кілька десятків років – це браконьєрство. Ми ніяк не можемо позбутись цього явища, про яке у розвинених країнах майже не пам’ятають. Браконьєрство тотально знищує всі зусилля мисливського господарства, що призводить до його руйнування. Зниження життєвого рівня переважної більшості населення країни призвело до зростання випадків незаконного добування мисливських тварин. У 2013 році на порушників правил полювання складено 5116 протоколів, з них стягнуто 770 тис. грн штрафів та 132 тис. грн на відшкодування завданих збитків. Але збитки від цього явища рахуються мільйонами. До адміністративної відповідальності притягнуто 4946 порушників правил полювання, до  кримінальної – два. Кількість не притягнутих до відповідальності браконьєрів і тих, що уникнули покарань, у рази більше.

Слід відзначити активну роботу з охорони державного мисливського фонду працівників мисливського господарства Вінницької області. За минулий рік ними складено 398  протоколів. Добре поставлена робота з охорони державного мисливського фонду у Волинській, Запорізькій областях, у яких виявлено і притягнуто до відповідальності 357 і відповідно 313 порушників правил полювання. 

Шкідливі хижаки

Гострою проблемою є також надмірна чисельність  у мисливських угіддях хижих та шкідливих тварин. Чисельність вовка в 2013 році становила 2468 голів, добуто – 1121, що на 385 голів менше, ніж у 2012 році. Цей хижак за рік з’їдає понад 400 кг м’яса, що рівнозначно 25 козулям, а за рік при чисельності вовка 2,3 тис. голів, ним знищується еквівалент 60 тис. козуль і становить майже половину їх чисельності в Україні. Ця кількість у 10 разів перебільшує кількість козулі, що офіційно добувається в угіддях України. 

Також значної шкоди мисливському господарству України наносить лисиця, чисельність якої становить більше 71 тис. голів (або 2 особини на 1 тис. га), що значно перевищує ветеринарно-санітарні вимоги (0,5–1 особина/1 тис. га угідь). Так, наприклад, за статистикою, найбільша її щільність у Закарпатській – 6,0 голів на одну тис. га, Івано-Франківській та Тернопільській областях по три голови на одну тис. га. Усього за 2013 рік добуто 72 тис. лисиць. 

Користувачі мисливських угідь практично самоусунулись від проведення активних заходів з регулювання чисельності лисиці. І лише після закінчення сезону починають говорити про боротьбу з шкідливими тваринами і звертаються в органи лісового господарства про затвердження списків бригад для боротьби з цими тваринами. А що ж робить єгерська служба користувачів угідь упродовж року? Згідно зі ст. 33 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» добування хижих та шкідливих тварин належить до службових обов’язків працівників, уповноважених здійснювати охорону мисливських угідь.

Однак для радикального вирішення проблеми браконьєрства повинен з’явитися реальний господар у мисливських угіддях. Хай це буде низовий мисливський колектив чи клуб, або інша організація, які у змозі вести господарство та охороняти свої угіддя. 

Підсумовуючи вищесказане, слід зазначити, що є проблемні питання ведення мисливського господарства, на які потрібно звернути, в першу чергу, увагу всім користувачам мисливських угідь, це:

1. Порушення ст. 29 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» – значне перевищення навантаження  на одного єгеря. 

2. Щільність хижих та шкідливих тварин у декілька разів перевищує норму.

3. Формальність при проведенні та оформленні обліку мисливських тварин.

4. Єгері працюють за сумісництвом, не маючи транспортних засобів, спецзасобів та відповідної зарплатні.

Мисливство в Україні не має і наукової підтримки. Ні один вищий навчальний заклад в Україні не здійснює підготовку спеціалістів мисливського господарства. У Переліку напрямків, за якими здійснюється підготовка фахівців у ВНЗ за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста чи магістра, навіть відсутній напрямок «Мисливське господарство». Лише Запорізький національний університет, за спеціальністю «біологія» (спеціалізація біолог-мисливствознавець), здійснює підготовку бакалаврів та магістрів. 

Також необхідно надади низовому мисливському колективу мисливські угіддя, це зробить його відповідальним за стан справ і дасть вихід творчій енергії людей, про яку ми навіть не здогадуємось. 

Необхідно відмовлятись від загонного, «м’ясного» полювання і переходити до індивідуального, трофейного. При цьому, не потрібна гонитва за рекордами, адже будь-який трофей може прикрасити оселю мисливця і завжди нагадувати про той незабутній день полювання. Кожен здобутий трофей – це окрема історія, незабутня і неповторна.

Але серйозний підхід до трофейного полювання вимагає підготовки спеціалістів-експертів з оцінки трофеїв. Їх треба готувати як необхідно навчити наших мисливствознавців і єгерів оцінювати  в природі якості тієї чи іншої тварини. 

Для пропаганди і пожвавлення трофейної справи необхідно провести ІV Всеукраїнську виставку мисливських трофеїв. Остання – третя виставка була проведена понад тридцять років тому. 

Критерієм оцінки стану ведення мисливського господарства має бути щільність основних видів мисливських тварин на одну тис. га мисливських угідь, відповідно до впорядкування, а не складені протоколи, штрафи, гроші тощо. Поєднання цих чинників неодмінно швидко виведе наше мисливське господарство на європейський рівень.

Слід пропагувати і втілювати в життя культуру ведення мисливського господарства та полювання, атрибути, що супроводжують полювання, роблять його святковим і шанованим дійством, представляючи мисливське господарство як галузь.

Надзвичайно корисним для пропаганди мисливства, як елементу культури народу, є проведення в областях мисливських фестивалів, єгерських багатоборств тощо, як це вже робиться у Львівській, Волинській, Закарпатській та Житомирській областях.

Необхідно запровадити всеукраїнське свято мисливства на зразок свята, яке проводиться у католицьких країнах на честь святого Губерта, до речі, покровитель православних мисливців – є святий Михайло.

Звичайно, всі кроки, про які ми говорили вище, треба робити з розумом, обмірковано, щоб не «наламати дров», як часто у нас це трапляється. Необхідно зібрати фахівців, створити робочі групи, провести наради, слухання, обговорення, на яких врахувавши всі «за» і «проти», визначити шляхи розвитку і документально все закріпити, створивши Концепцію «Розвитку мисливського господарства України», за якою буде розвиватись вся галузь. Робочі групи повинні складатись з представників центральних, обласних, районних, низових мисливських організацій УТМР, громадських мисливських організацій, що ведуть господарство самостійно, представників Держлісагентства, Мінприроди, ор­ганів місцевої влади. 

Слід також вивчити досвід ведення мисливського господарства громадськими організаціями, аналогічними УТМР, у наших сусідів – Польщі, Словаччині, Чехії, Угорщині, нарешті, запроваджувати його у нас.

Проблеми реорганізації структури та реформи у мисливській галузі країни слід широкого і прозорого обговорювати у ЗМІ.

Впевнений, що ми в змозі це зробити і Україна ще посяде достойне місце серед країн Європи у питаннях ведення мисливського господарства, але для цього треба наполегливо працювати.

 

Роман Новіков
© “Лісовий і мисливський журнал” 

За інформацією мисливського відділу Держлісагентства України 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top