КОНСОЛІДАЦІЯ ЛІСОВОЇ ПОЛІТИКИ

Держлісагентство разом із ФАО працює над створенням дорожньої карти розвитку лісового господарства

Державне лісове агентство України у рамках проекту ФАО «Консолідація лісової політики України» провело другу консультацію з науковими колами, екологами, лісівниками та громадськістю щодо створення Стратегії розвитку лісової галузі. Фахівці констатували проблеми, які є в лісовому господарстві України. Спочатку – про проблеми, яких – сила-силенна.

– Виходячи з глобальної оцінки лісових ресурсів, за відсотком площ лісів, виключених з розрахунку головного користування, Україна посідає «почесне» третє місце (це 50% лісів). Тобто, на них не можуть проводитися рубки головного користування. Якщо прослідкувати цю динаміку за період незалежності України, то вона зросла з 32% до теперішнього показника. Лісистість в Україні коливається від 42% у Карпатах до 5% у степовій зоні. Відповідно до цієї відмінності значно коливається середня щорічна зміна запасу – від 5 кубометрів на гектар у Карпатах, до 2,5 кубометра на гектар у степовій зоні. Ми констатуємо постійне збільшення вкритих лісом площ та зростання запасу деревини: за останні роки лісистість зросла майже у 1,5 рази, а запас деревини – у 2,5 рази. Ще одна особливість – близько 50% лісів України є штучно створеними, – зауважив заступник Голови Держлісагентства України Віталій Атаманчук. – У структурі ВВП лісове господарство займає до 0,5%, проте цей показник не відображає повної соціальної, екологічної, економічної ролі. Сюди не включаються рекреаційні, захисні та природоохоронні функції, які виконують ліси: коли ми розглядаємо ВВП, ми бачимо, переважно, економічні показники (заготівля деревини). Ми маємо невпинне зростання вирубки, яке підтримувалося економічною кризою 2008–2009 рр. і звертаємо увагу на те, що переважна більшість обсягів продукції припадає на продукцію лісозаготівлі.

За словами фахівців, фінансування лісового господарства відбувається як за рахунок державного бюджету або у випадку комунальної форми власності – місцевого бюджету, так і власних коштів підприємств чи власників лісів. Частка державного бюджету постійно знижувалася й у 2013 році досягла історичного мінімуму – 22% у цілому. Спостерігаємо позитивну динаміку сплати до бюджетів усіх рівнів: майже 1,5 мільярда гривень у 2013 році, при цьому близько 25% згаданої суми було сплачено до місцевих бюджетів. 

Основні проблем лісового господарства були визначені під час роботи експертів: найперше, це проблеми, пов’язані із стратегією розвитку лісового сектору (забезпечити реалізацію єдиної державної політики в лісовому господарстві), підвищити роль Держліс­агентства, переглянути повноваження; другий блок – проблеми, пов’язані зі створенням нових лісів, одна з яких – надто складний механізм надання земель для лісорозведення (експерти говорили про створення лісів не на деградованих або еродованих землях, а там, де є вільні, які не використовуються). Ще одна проблема – невизначеність процедури зміни цільового призначення земель – щодо переведення до лісового фонду, заліснених для сільськогосподарського чи іншого призначення (де-юре, це землі сільськогосподарського призначення, де-факто, на них успішно росте ліс). Це стосується поліських регіонів та північного степу. Великою проблемою є лісові пожежі. Основні причини – низький рівень свідомості та вихованості населення, недостатнє оснащення підприємств протипожежною технікою, відсутність належного фінансування для запровадження інноваційного міжнародного досвіду з безпеки лісів, низький рівень роботи щодо виявлення та притягнення винуватців до відповідальності.

Ще однією проблемою є відсутність в Україні стратегії адаптації лісів до змін клімату. Глобальне потепління вже сьогодні сприяє розмноженню шкідників, змінює межі природних зон. А це призводить до пошкодження й загибелі лісів. Також фахівці констатують невисокий рівень використання лісових ресурсів. Головним чином у нас ліс є джерелом деревинних ресурсів, при цьому забувають про соціальну, рекреаційну та інші функції. 

Ще одна проблема і завдання, яке зараз набуває великого значення – недостатнє використання біоенергетичного потенціалу лісів. У нас відсутня державна програма використання біопалива. Що стосується саме лісів, то не вирішені питання з екологічною безпекою спалювання деревини, також із технологіями переробки деревини перед спалюванням, питання важливості мертвої деревини в лісах для підтримання біорізноманіття (не всю мертву деревину треба спалювати). Дуже актуальне питання – запобігання незаконним рубкам лісу. Серед причин, названих фахівцями – складне соціально-економічне становище громадян, особливо в Карпатському регіоні, відсутність можливості отримати достойний заробіток, недостатня робота працівників державної лісової охорони, міліції, прокуратури, суду. Сюди експерти у сфері лісу додають і застаріле й зношене обладнання, яке застосовується при заготівлі та транспортуванні лісів. Є проблеми, пов’язані з наслідками аварій на ЧАЕС: останнє радіаційне обстеження лісів провели у 1992 році. Потім грошей більше не виділяли, через що ніхто зараз не знає сучасної радіаційної ситуації на великій території. 

– Ми не можемо побудувати лісову політику без державного рішення, ви мабуть знаєте, що був підготовлений серйозний документ про сталий розвиток – як законопроект. Він був дуже об’ємним, враховував багато аспектів ведення лісової діяльності, але, на жаль, він залишився на стадії проекту – не доходять руки до того, щоб ми мали якийсь орієнтир по державі, – сказала доцент кафедри лісового менеджменту Національного університету лісових ресурсів і природокористування Алла Оборська. – Концепція державної лісової політики має бути визначеною. А вона в нашій державі не є такою. І навіть сама назва органу – Державне агентство лісових ресурсів – на мою думку і думку багатьох моїх колег, не відповідає тій стратегії, яка має бути в нашій державі. В нас ліси – це, в першу чергу, ресурс як деревина. На мою думку, лісова політики має поєднувати економічні, екологічні й соціальні функції, і вона має знайти баланс – не однієї місії, а в комплексі. Також стикаюся з багатьма неузгодженостями в наших законодавчих і підзаконних актах. У нас дуже розбалансоване законодавство загалом у держава, і те, що стосується лісового господарства і лісового комплексу загалом. Тому що лісовий комплекс – це й переробка деревини, все те, що знаходиться навколо лісового господарства. Коли утворилася держава Україна, почали створювати різні закони, вважаючи, що вони будуть кращими, і в цій гонитві, які змінюються щороку і щоквартально, основна ниточка була упущена. Тому, в першу чергу, маючи стратегію, необхідно інші законодавчі й підзаконні акти привести до цієї стратегії. А вже потім – реалізація цієї лісової політики на місцях. ФАО допомагає знайти напрямок, а все залежить від українських законодавців – яка буде Верховна Рада, як вона буде зважати на це, чи зможе прийняти цю стратегію.

Консультації будуть продовжуватися. До них долучається все більше фахівців, зацікавлених у розвитку української лісової галузі. Є сподівання, що стратегія, яка розробляється, матиме у своїй основі принципи сталого розвитку – ті, які зарекомендували себе в багатьох країнах Європи. 

Оксана МИКОЛЮК
© “Лісовий і мисливський журнал”

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top