ГРУЗИНСЬКИЙ ФЕНОМЕН

Що вдалося зробити Грузії у лісовому і мисливському господарстві за останні 10 років

На пострадянському просторі, Грузія, після 2004 року, стала асоціюватися з радикальними та успішними реформами. Редакції «Лісового і мисливського журналу» вдалося побувати в усіх регіонах Грузії та поспілкуватися з фахівцями Національного лісового Агентства. Що відбулось у лісовому та мисливському господарстві країни гір та сонця за 10 років, про це у нашій статті.

«Збережи ліс дітям» так починається популярна в Грузії пісня композитора Р. Лагідзе. І це не випадково, адже ліси треба берегти та відтворювати. Лісове господарство в країні має давні традиції.

Про розкішні ліси Грузії у своїх роботах згадували ще Геродот, Гіппократ, Ксенофонт і Страбон. Однак, безперервні війни впродовж кількох століть негативно позначалися не тільки на економіці країни. Загарбники знищували селища, виноградники, по-хижацьки вирубували і спалювали ліси. Це в поєднанні з іншими чинниками зумовило майже повне збезліснення Месхет-Джавахеті, Картлі, околиць Тбілісі та інших регіонів Грузії.

Ліси Грузії

Територія Грузії займає 6,5 млн га. Площа державного лісового фонду (ДЛФ) становить близько 3 млн га (40% території країни).

97% (2,9 млн га) лісових територій розкинулося на гірських схилах, інші 3% (90,6 тис. га) – низинні та болотисті ліси в регіоні Колхіда та на заході Грузії.

До 2010 р. лісове господарство було підпорядковане Департаменту лісового господарства Міністерства охорони навколишнього середовища та природних ресурсів Грузії.

У результаті реформ, проведених влітку 2010 року, при Мін­природи Грузії створено Національне лісове Агентство. До його функцій входить: ведення лісового господарства, вирощування посадкового матеріалу, проведення лісовідновлення, забезпечення охорони та захисту лісів, ведення мисливського господарства, лісозаготівельна діяльність, організація екологічного туризму, конт­роль за діяльністю користувачів Держлісфонду (ДЛФ).

Основною метою Лісагентства є догляд і відновлення лісу, а також стале використання компонентів біологічного різноманіття на території лісового фонду Грузії.

Завдання, які стоять перед Лісагентством – це стійке управління лісовим фондом, проведення заходів із догляду за лісом, відновлення і оновлення лісу, планування багатоцільового, ефективного та сталого лісокористування, інвентаризація лісу і контроль лісового фонду.

Згідно із Законом Грузії «Про управління лісовим фондом», Лісагентство наділене повноваженнями здійснювати моніторинг лісового фонду та створення бази даних, догляд за лісами (рубки догляду), ліквідацію стихійних явищ на території ДЛФ, охорону ДЛФ від пожеж, видачу квитків на лісозаготівлю, видачу квитків на користування лісовими ресурсами, підготовку ліцензійного об’єкта, складання протоколів про адміністративні правопорушення, захист лісів від незаконних рубок, видачу документа на добування мисливських тварин (крім перелітних птахів), лісозаготівлі.

Згідно із Законом, джерелами фінансування Лісагентства є: цільові кошти, виділені з держбюджету, цільові гранти, доходи, отримані від робіт, виконаних на підставі договорів, платежі за послуги, передбачені Законом, і річний платіж за лісокористування (остаточна ціна фіксується на аукціоні).

Співробітник Лісагентства має право при виконанні службових обов’язків застосовувати фізичний тиск і спеціальні засоби (кайданки та інші засоби зв’язування, гумову палицю). Також співробітник Лісагентства має право на зберігання, носіння та застосування службово-штатної зброї.

Реформування

У лісовому господарстві Грузії до реформи працювало понад три тисячі людей, а їх середня зарплата становила 30 доларів. Часто лісовим господарствам не вистачало грошей навіть на оплату електроенергії.

У процесі реформування галузі, з 2004 року за підсумками тестування та співбесіди було відібрано 760 співробітників. У результаті масштабного скорочення штату більше, ніж на 75%, середня зарплата співробітників піднялася у 16 разів і досягла приблизно 500 доларів. Зарплата лісничого, наприклад, зросла з 78 до 240 доларів, зарплата начальника управління – з 210 до 665 доларів. На одного лісничого тепер припадає близько 4 тис. га підконтрольної території. В ЄС цей показник доходить до 6 тис. га. Для працівників лісгоспів було розроблено фірмовий одяг, закуп­лені нові автомобілі, коні, GPS-навігатори, рації, розпочався ремонт контор. Всю інфраструктуру буквально створили заново. За спроби повернення до корупції чи хабарництва, застосовується дуже суворе покарання. У результаті лісова система стала на ноги й ефективно запрацювала.

Зараз у Лісагентстві працює 869 співробітників, 83 з них – у центральному офісі та 786 – у регіональних відділеннях.

Лісокористування

За існуючим законом («Лісовим кодексом») і відповідно ринковим принципам, всі лісозаготівельні операції повинні проводитися приватними структурами, які отримують ліцензії.

Для видачі ліцензії на лісокористування проводяться тендери та аукціони. Стартова вартість ліцензії розраховується за спеціальною формулою – 10 ларі (70 грн) на 1 га території. Якщо раніше лісозаготівникам ліцензії видавалися терміном на 1 рік і вони, вирубавши ліс, просто йшли геть, то тепер, після реформ, ДЛФ може передаватися у користування строком до

49 років. У договорі прописуються зобов’язання користувача з дотримання правил і обсягів рубок, а також зобов’язання щодо охорони і відновлення лісу. План лісокористування затверджується у відповідних структурах Мінприроди. У ньому вказуються межі лісосік, обсяги лісозаготівель і породи, що підлягають вирубці. Відповідно до цього менеджменту, користувач сплачує податки державі. Власник зобов’язується залучати до лісозаготівельних робіт до 90% працівників з місцевих жителів, а також не перешкоджати використанню населенням інших лісових продуктів – грибів, трав і ягід. Крім цього, лісокористувач зобов’язаний дбати про культурні, історичні та архітектурні пам’ятки, що розташовані на території цього лісового масиву.

Впроваджена система електронного обліку, без відповідної електронної бирки, ліс не можна реалізовувати. А інформацію про лісозаготівлі кожен користувач передає до бази даних Лісагентства для обліку та контролю. Приватні лісокористувачі мають право продавати деревину на свій розсуд, а державні підприємства реалізують її через електронні аукціони.

З 2012 року видачу ліцензій на лісокористування було припинено через відсутність інформації про інвентаризацію ДЛФ. На сьогодні видано 68 ліцензій на лісокористування. Дехто з лісокористувачів, заплативши раніше великі гроші за ліцензії, намагаються, порушуючи норми рубок і умови лісокористування, збільшити свої прибутки. Від цих дій страждає ліс і фахівці Лісагентства зараз розробляють механізм боротьби з такими недобросовісними лісокористувачами.

Мисливське господарство

Що стосується мисливського господарства, то тут теж існує система ліцензування для користувача. Максимальний строк дії ліцензії 20 років. Користувач повинен складати план менеджменту, затверджувати його та виконувати. Проводити біотехнічні заходи, охороняти угіддя, здійснювати таксації та отримувати на їх основі затверджені ліміти добування дичини.

У Грузії, на сьогодні, налічується 15 мисливських господарств, які мають ліцензії, з них 4 працюють на прибуток, тобто рентабельні.

Одне з рентабельних мисливських господарств у Грузії – «Іоріс Чалебі», яке розташоване у Кахетії. Раніше воно було державним, нині приватне, адже користувач виграв аукціон і придбав ліцензію на право ведення мисливського господарства на цій території строком до 20 років. Площа угідь цього господарства 850 га. В угіддях проводяться полювання на кабана, вовка, шакала, лисицю, зайця, єнота, фазана. Ліміт на відстріл кабана становить

45 голів. На кожну дичину (копитних звірів, хутрових та пернату дичину) Мінприроди погоджує мисливським господарствам ліміти на добування дичини на підставі таксацій, а господарство відповідно видає мисливцям дозволи на добування дичини на підставі лімітів за відповідну плату. Дозвіл на добування перелітних (мігруючих) птахів видає тільки Мінприроди і цей дозвіл діє на всій території Грузії.

Вартість полювання для громадян Грузії, наприклад, на кабана складається:

– з вартості послуг – 200 ларі (1400 грн), куди входить обслуговування єгеря, робота собак та харчування;

– з вартості самого кабана – 300 ларі (2100 грн), куди входить м’ясо, первинна обробка шкіри, іклів, ветдослідження.

Вартість полювання на фазана – 150 ларі (1050 грн), за ці гроші мисливець може добути трьох фазанів, за кожен наступний – доплата 50 ларі (350 грн).

Полювання для іноземних мисливців-туристів має такі ж ціни, але у доларах США.

Строки полювання встановлюються Мінприродою, наприклад, полювання  на кабана дозволене з листопада по березень. На фазана полювання відкрито з 25 серпня по березень.

У штаті господарства чотири єгері і ще дві людини працюють у фазанарії, площею 1 га, де щороку вирощується 1500 голів фазана, які, крім маточного поголів’я, випускають у вільну природу.

Ведення мисливського господарства в Грузії не прибуткова справа, і це, в першу чергу, пов’язано з низьким рівнем життя мисливців, які не готові полювати за цінами приватних господарств, тому ця галузь у Грузії існує завдяки заможним людям, які люблять мисливство і дотують свої господарства задля того, щоб вони існували і розвивались у майбутньому.

Окрема тема – боротьба з­ браконьєрством. З цією проблемою у Грузії борються за допомогою фотореєстраторів, якими завішаний весь ліс. Складно заїхати або виїхати з угідь, щоб не бути поміченим цією апаратурою.

Спочатку фотореєстратори в лісових масивах почали застосовувати для спостереження та обліку тварин, але пізніше зрозуміли, що це дуже ефективний спосіб, щоб слідкувати за незаконними рубками та браконьєрами. Приховані фотореєстратори розвішують у найбільш вірогідних місцях, де можуть з’явитись правопорушники, ці пристрої реагують на рух і передають інформацію до лісових та мисливських господарств. Отримана таким чином інформація дуже допомагає у розшуку браконьєрів і є доказом їх незаконного перебування в угіддях.

Якщо єгерська служба затримує браконьєра, вона відразу викликає співробітників відділу швидкого реагування Мінприроди, які на місці складають протокол правопорушень, конфіскують зброю і передають справу до суду. На порушників чекають великі штрафи, а за добування червонокнижного звіра передбачене навіть тюремне ув’язнення і відкупитись від покарання неможливо. Тому, як стверджують працівники мисливського господарства, таке явище, як браконьєрство, у них майже не існує.

Охорона та контроль

Для охорони і контролю за природними ресурсами був створений новий орган – поліція охорони навколишнього природного середовища, до функцій якого входить як контроль самих лісгоспів, так і запобігання браконьєрству, тобто незаконному добуванню природних ресурсів (деревини, тварин, корисних копалин тощо) без дозволу.

Була сформована структура подвійного контролю: працівники лісового господарства, наприклад, повинні стежити за нелегальною рубкою, але, якщо поліція виявить браконьєра, то це означає, що лісгосп не справляється з роботою. Такий підхід практично знищив браконьєрство, обсяг якого оцінювався в 110 мільйонів доларів на рік, – всі лазівки були перекриті. Зокрема селянам, щоб заготовити дрова на зиму, тепер потрібно взяти дозвіл і заплатити 2 дол. США за кубометр.

У Грузії навіть з’явився такий анекдот: «Браконьєр у лісі рубає дерево, раптом по плечу його хтось стукає. Він повертається і бачить ведмедя. Видихає і каже: «Фух, я вже думав, екологічна поліція!»

Концепція розвитку лісів

Незважаючи на проведення реформ у лісовому секторі, Мін­природи вважає, що Грузія має ще дуже багато невирішених проблем у цій галузі. Парламентом Грузії було затверджено Концепцію розвитку лісів. У Концепції визначені проблеми, які існують у секторі лісового господарства, їх вплив на стан лісів. Найважливішими факторами, що впливають на стан лісів, відповідно з Концепцією є: нераціональне ведення лісового господарства, соціальні проблеми тощо. Основний закон про лісове господарство та підзаконні акти не відповідають принципам сталого управління лісами. Закони і нормативні документи суперечать один одному.

Прогрес у реалізації міжнародних зобов’язань та рекомендацій, пов’язаних з успішним управлінням лісового господарства, незадовільний. Органи управління лісами не можуть забезпечити ефективне управління через обмеження людських і фінансових ресурсів.

Ліси не можуть бути передані місцевим органам самоврядування через слабке муніципальне управління.

Зазначені недоліки є основними причинами повільного розвитку лісового сектору.

Відсутність або слабкість існуючих інструментів для оцінки лісів пов’язана також з недостатньою поінформованістю. Протягом останніх десятиліть лісовпорядкування не було проведене в більшій частині держлісфонду. Держава немає об’єктивної інформації про фактичний стан лісів, а це близько 40% території країни.

Кордони держлісфонду, які були змінені внаслідок тимчасової окупації окремої території, є проблемою. Кордони мають бути переглянуті й конкретизовані.

Площа існуючих охоронних територій Грузії не є достатньою, щоб забезпечити збереження біо­різноманіття.

Низький рівень життя сільського населення, відсутність доступних альтернатив дровам і випасу худоби на лісових смугах, змушують людей використовувати лісові ресурси незаконно і нераціонально. Крім того, довготривале використання продуктивних лісових масивів у приватному секторі вже чинить тиск на інші лісові ділянки, що використовуються для задоволення соціальних потреб.

Користувачі лісів та керівники, відповідальні за управління лісовим господарством, не достатньо поінформовані про важливість ролі лісів. Тому вони не беруть до уваги наслідки, які можуть викликати деградацію лісових екосистем і, як результат, призвести до антропогенних стихійних лих.

Відсутність фінансування лісового господарства є основною причиною, що стримує розвиток цього сектору.

При умові достатнього фінансування та після проведення необхідних реформ, держава зможе правильно реалізувати основні зобов’язання і отримати додаткові екологічні, соціальні та економічні вигоди, зокрема, зростання доходів від лісу та залучення місцевого населення у лісовому та мисливському господарстві.

Заповідні території

У Грузії 14 державних заповідників, загальна площа яких становить 140,672 га. На території, що охороняються, дозволено вхід з метою проведення спостережних наукових досліджень і екоосвіти.

У 1995 році був заснований перший національний парк, що відповідає міжнародним стандартам – «Боржомі – Харагаульський національний парк». У 1998 році був заснований Колхидський національний парк, у 2003 році – національні парки Тушеті та Вашловані, а в 2006 році – національний парк Мтірала.

Нині у Грузії налічується 10 національних парків, загальна площа яких становить 276 тис. гектарів.

Відповідає за заповідні території Грузії Агентство з охорони територій, яке було створене у 2008 році, до того це був департамент охороних територій при Мінприроди.

В Агентстві планують запровадити платню за вхід у заповідники, вважаючи, що це збільшить фінансування цих територій і покращить їх охорону. На сьогодні фінансування заповідних територій у Грузії складається на 50% – з держфінансування, на 10% – із самостійно зароблених коштів і на 40% – з коштів донорів, зокрема Німеччини (договір на 8 млн євро строком на 5 років), Франції тощо.

Мета Агентства з охорони територій – поліпшення системи управління охоронних територій, забезпечення функціонування територіальних адміністрацій і контроль над дотриманням встановлених законодавством правил, планування, створення і розвиток нових охоронюваних територій.

Підготував Роман Новіков,
© “Лісовий і мисливський журнал” 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top