ВРЯТУВАТИ ЧОТИРИЛАПОГО

Травми собак на полюванні та їх запобігання

У давнину, коли наші предки полюванням добували свій харч, їм потрібен був помічник і ним став собака. Він – справжній товариш людини. Та й нині той, хто тримає собаку підтвердить, що він є членом родини, тому і відноситись до нього треба відповідно. Тут необхідно згадати сакральні слова Антуан де Сент-Екзюпері, сказані в його невмирущому творі «Маленький принц»: «Ми відповідаємо за тих, кого приручили». Треба пам’ятати про це. 

На полюванні найбільше на небезпеку наражаються наші чотирилапі помічники. Вони завжди на вістрі атаки у змаганні добувачів дичини, і їм складніше залишатися без травм, виконуючи найважчу роботу з розшуку дичини, особливо у складній місцевості. Тому, травматизм собак на полюванні не рідкість.

Це може статися за різних обставин під час: переслідування лисиці або зайця по замерзлій, засніженій оранці (часті травми лап); пошуку фазана в непролазних хащах колючих чагарникових заростей; розшукування качок у болоті.

Будова м’язів собаки – досконала, але міжсезоння для нього – це, свого роду, канікули. Тому,  в цей період чотирилапого друга необхідно постійно максимально навантажувати, щоб уникнути травматичних ситуацій на полюванні. Ми, власники собак, при всій нашій зайнятості на роботі і вдома, повинні пам’ятати, що собаку необхідно вигулювати мінімум чотири години на добу, а у вихідні ще більше! У тварин теж є крепатура м’язів, тахікардія, тромбоз, судоми і спазми. Їм необхідно, як спортсменам, бути постійно в тонусі.

Собака може порізати мочку носа осокою, немов ножем, адже собаці доводиться постійно ним розсувати зарості рослинності.

Вивчаючи довідники про першу допомогу тваринам, ви ніде не знайдете поради з допомоги при пораненнях носа. У кращому випадку, можна знайти інформацію, як лікувати нежить або носові кровотечі. Взагалі травматизм мочки носа собаки супроводжується жахливим болем, який може призвести до шоку і навіть до смерті тварини. Адже на мочці носа зосереджені найніжніші, чутливі й життєво необхідні рецептори. Якщо поранення мочки носа неглибоке, то необхідно обробити краї рани зеленкою або розчином перманганату натрію. У залежності від локалізації і глибини рани, для підтримки її чистоти, можна накласти пластир. На жаль, при сильному травмуванні, яке супроводжується рясною кровотечею і болем, треба негайно звернутися до ветеринара і полювання у такому разі прийдеться відкласти.

Такі травми отримував мій пес Джой (породи російський спанієль), особливо під час полювань улітку і восени. А під час перших зимових полювань, коли я ще не знав, як правильно підготувати собаку до зимового сезону, на шерсті його лап намерзали кульки льоду, які ставали причиною травм подушечок пальців лап.

Збиті подушечки і зірвані кігті, найчастіше зустрічаються у азартних собак – хортів і гончих.

Так, повірте, це не просто боляче, дуже боляче! Та ще після пробігу по холоду, коли присутні тільки дві речі: політ собаки і її мета – дичина! І раптом – струмінь гарячої крові, наростаючий біль від рани… Перше, що необхідно зробити – згребти сніг (якщо він є), зробити сніжку і буквально вліпити в неї лапу. Якщо снігу немає – лапу міцно обв’язати носовою хусткою, змоченою у холодній воді й туго перев’язати. Коли приведете тварину до табору, промийте їй лапу теплою водою, огляньте ушкодження, визначіть тяжкість ушкоджень. Якщо зірвано нігті або подушечку стопи, обробіть рану горілкою, зеленкою або аерозолем «Кубатол», накладіть щільну пов’язку. Якщо на землі лежить сніг або йде дощ, то зверху на лапу вдягніть поліетилен і зафіксуйте його пов’язкою. У разі, якщо, крім подушечки або нігтя, пошкоджені й пальці, то необхідна фахова допомога ветеринарного лікаря.

Є травми серйозніші, отримані собаками в поєдинках з великим небезпечним звіром. В Україні таким звіром є кабан, вовк і ведмідь. В одній із зустрічей з Олександром Чорноморцем у Богуславі, я познайомився з його собакою – дратхаром Доном, у якого на тілі залишалися ще помітні шрами. Як виявилося, рятуючи свого господаря від нападу пораненого сікача, собака потрапив під удар його іклів. Дуже важка рана не стала фатальною для Дона, собаку виходили, хоча відновлення його після цього випадку тривало довго.

Просто зашити рану – не достатньо, ще необхідно зробити дренажі – катетери, щоб був відтік зайвої рідини (набрякової рідини, гною, лімфи тощо). Після сутички, навіть якщо рани ззовні не видно – огляньте свого собаку, бо від пазурів та іклів бувають глибокі закриті рани, які є причиною сепсису (зараження крові), що може призвести до фатальних наслідків.

Але давайте звернемося до думки фахівців. За твердженням ветеринарних лікарів, 20% усіх захворювань тварин припадає на травматизм. 

Всі травми можна умовно розділити залежно від чинника, що спричинив травму. Існують відкриті і закриті травми. 

Відкриті – це зовнішні пошкодження шкури у вигляді ран, подряпин, а також роздроблення тканин, забиті місця, відкриті переломи кісток у місцях розриву шкури. 

Закриті – це розтягнення сухожиль, розриви м’язів та зв’язок, струсу і закриті переломи. Але до закритих травм відносяться і компресійні (отримані шляхом струсу або стиснення), на долю яких припадає майже 8% усіх травм.

У мисливських собак найпоширеніші механічні травми (удари, рани, переломи і тріщини кісток, вивихи суглобів, розриви зв’язок тощо). Завжди треба звертати увагу на травми, які отримав ваш чотирилапий друг, так як наслідком цього можуть стати дуже важкі захворювання (навіть невиліковні), шок, сепсис, параліч, атрофія м’язів, контрактура і анкілози суглобів тощо.

Також небезпечні для собак є захворювання, які переносять кліщі. Одним з таких захворювань є піроплазмоз, який викликає порушення фільтрації сечі у собаки. Тому, після прогулянок і полювань, собаку необхідно уважно оглянути на наявність кліщів. Але краще використовувати спеціальні нашийники, спреї і краплі, які відлякують іксодових кліщів.

Піклуючись про здоров’я свого чотирилапого товариша, при зборах на полювання потрібно подумати і про нього. Для цього необхідно мати із собою заздалегідь приготовлену і правильно укомплектовану аптечку, яка у разі чого допоможе надати першу необхідну медичну допомогу вашому собаці і врятує йому життя.

У ветеринарних аптеках вільно продаються ін’єкції (перша допомога при бабедіозі) азидін, беренил, верібен, імідосан, імізол, піросан, піро-стоп, фортикарб, імідокарб. Тримайте такі препарати у своїй аптечці та застосуйте відразу після зняття кліщів. Ці препарати вбивають паразитів, а далі необхідно проводити підтримуючу терапію щодо виведення токсинів з організму собаки. За цієї хвороби страждають серце, нирки, печінка та мускулатура. Через це реабілітація дуже тривала. 

Використовуючи лікарські засоби, як «швидку допомогу»,  обов’язково проконсультуйтесь зі своїм лікарем відносно дози того чи іншого препарату, бо тварина різної ваги та породи сприймає їх по-різному. Але краще не травмуватись і не хворіти!

Будьте здорові!

Ветеринарна аптечка

Зазначені препарати будуть викладені за їх призначенням.

1. Матеріал для пе­ре­в’яз­ки: Вузький, широкий та стерильний бинти; пластир (стрічка); вата; ватні тампони (диски); у стерильних ампулах шовк або кетгут.

2. Інструменти: Ножиці; термометр; пінцет; зажим; шприци (1,0; 2,0 та 10,0 куб. см); хірургічні голки.

3. Для обробки пораненої поверхні: Йод, зеленка, марганцівка, спреї «Кубатол», «Івомек», бальзам за Вишневським; парафіно-ксероформна-масляна суміш за В.С. Кузьміною (парафін 75,0 г, риб’ячий жир 25,0 г, ксероформ 3,0 г) особливо необхідний при ранах, свищах та абсцесах, які довго не заживають); дьоготь.

4. Серцеві: Сульфокамфокаїн (1,2 ампули); корвалол; кофеїн (1 ампула); камфорна олія.

5. На випадок отруєння:Регідрон (1 пакет); фестал (таблетки); унітіол (3 ампули) застосовується при отруєнні важкими металами, миш’яком).

6. Антибіотики: Тетрациклінова очна мазь; ампіцилін (1 флакон); стрептоцид (таблетки); ампіокс (1–5 флаконів).

7. Спазмолітики: Но-шпа (1–3 ампули); баралгін (1 ампула); анальгін (1–5 ампул); новокаїн (1–5 ампул).

8. Препарати проти бабедіозу: азидін, беренил, верібен, імідосан, імізол, піросан, піро-стоп, фортикарб, імідокарб (будь-який з них по 2 ампули: 1 ампула вводиться за наявності ознак і через 3 дні повторно або профілактично, при знятті кліщів, щоб запобігти розвитку захворювання).

 

Уляна ЯНЕНКО, 

 

Володимир УРСУЛ,
© “Лісовий і мисливський журнал”

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top