ДОНБАС СТАЄ НЕПРИДАТНИМ ДЛЯ ЖИТТЯ

Громадськість закликає владу терміново вжити заходів для запобігання екологічним катастрофам у Донецькій та Луганській областях

Донбас – регіон, найбільш техногенно навантажений не тільки в Україні, а й в Європі. Тут розташовано 6,5 тисячі хімічно небезпечних підприємств (всього в Україні таких налічується 20 тисяч). За даними екологів, сьогодні 4,5 тисячі з них – зруйновані. Із 20-и об’єктів, які є найбільшими забруднювачами довкілля в Україні, п’ять розташовані в Донецькій та Луганській областях. Це Маріупольський металургійний комбінат, металургійний комбінат «Азовсталь» (обидва – в Маріуполі), Старобешівська ТЕС (смт Новий Світ) та ВАТ «Лисичанська сода». Тільки в Луганській області розташовано 159 об’єктів підвищеної небезпеки. Екологи попереджають, що цей регіон, за певних обставин, може стати другим Чорнобилем або Хіросімою. 

Громадськість відзначає, що, на жаль, нинішня влада замовчує і не приділяє уваги екологічній складовій наслідків воєнних дій на Донбасі. Так, за даними Міжнародної благодійної організації (МБО) «Екологія–Право–Людина», уряд оцінює збитки, завдані військовими діями у 12 мільйонів гривень. 

Натомість екологи кажуть, що збитки тільки від знищення національних парків на Донбасі становлять два мільярди гривень. МБО «Екологія–Право–Людина» провела дослідження забруднення води, повітря, ґрунту, оцінила збитки від руйнування територій, відданих під заповідання, і з цим вийшла до суспільства і влади, організувавши круглий стіл «Військові дії на сході України: ризики та наслідки для довкілля і здоров’я» (за сприяння Швейцарського центру гуманітарного діалогу).

– Основні екологічні проблеми, які ми отримаємо внаслідок військових дій, це затоплення шахт та вихід шахтних вод на поверхню, руйнування очисних споруд, хімічне та радіаційне забруднення водних ресурсів, забруднення атмосферного повітря та ґрунтів, розсіювання хімічних речовин унаслідок розривів снарядів, мін, бомб тощо, руйнування місць зберігання небезпечних хімічних речовин, відходів, їхнє згоряння. Також відбувається знищення ландшафтів, рослинності, родючого шару ґрунту, значних площ рослинності, – говорить виконавчий директор МБО «Екологія–Право–Людина» Олена Кравченко. – За час проведення АТО, від обстрілів артилерії мало місце загоряння кількох небезпечних підприємств: Авдіївського та Ясинівського коксохімічних заводів, Лисичанського нафтопереробного та Краматорського верстатобудівельного заводів. Також був атакований завод «Стирол», який виготовляє аміак та завод «Точмаш» (Донецьк). На щастя, поки що вдалося уникнути катастрофи, але не треба забувати, що тільки на території Луганської області розташовано 159 об’єктів підвищеної хімічної небезпеки.

На території Донецької та Луганської областей знаходяться великі накопичення відходів, які відносяться до четвертого – найвищого – рівня небезпеки. Це загроза не тільки для України, а й для світу. Концентрація важких металів у ґрунтах тут перевищує допустимі норми в кілька разів. Те ж стосується небезпечних речовин у повітрі: так, унаслідок обстрілів міста Щастя, вміст небезпечних речовин у повітрі в декілька різав перевищував гранично допустимі концентрації. Пожежі, викликані військовими діями, пошкодили 17% площі рослинного покриву зони АТО. 

– Терикони сьогодні на Донбасі – це висоти, що використовуються військовими, з яких стріляють, і по яких ведеться вогонь. Безумовно, що в таких умовах самозаймання – це основна проблема, – говорить геолог, колишній співробітник Державної екологічної інспекції, а сьогодні незалежний експерт Оксана Нагорна. – Наступне питання – хімічний склад начинки снарядів, мін, гранат. Після вибухів хімічні речовини, склад яких відомий лише військовим фахівцям, забруднюють ґрунт, воду…

Вважаю, що, в першу чергу, треба мати кадастр того, які терикони займають військові об’єкти, що саме на них відбувається, тому що потім можливі екологічні проблеми. По-перше – через несанкціоноване використання породи для господарських потреб на шахтах, по-друге – через горіння, по-третє – внаслідок забруднення підземних вод. 

Як вже згадувалося, війна завдала непоправних збитків природно-заповідному фонду регіону. За словами еколога МБО «Екологія–Право–Людина» Олексія Василюка, більшість людей, які не були на Донбасі, думають, що Донбас – це тільки труби і терикони. Насправді це не так. Регіон розвивався винятково як індустріальний, через те мало уваги приділялося заповіданню. Але «природи» там – більше, ніж у Київській чи Львівській областях: на Донбасі – понад 300 об’єктів природно-заповідного фонду площею понад 1800 кв. км. На жаль, унаслідок військових дій, сьогодні можна говорити, що їх вже стало менше.

– Більше половини заповідних об’єктів Луганської області і близько третини Донецької області перебувають або тимчасово перебували  у зоні бойових дій АТО. Це й природні заповідники «Луганський» та «Український степовий» і національні природні парки «Святі гори» та «Меотида». Загалом ми виявили не менше 33 територій природно-заповідного фонду, які зазнали негативного впливу. В зоні АТО – весь Донецький кряж, який розташований у Луганській області і частково в Донецькій, де є рідкісні види рослин і тварин, котрі більше ніде не зустрічаються, – говорить Олексій Василюк. – Значних збитків завдає будівництво фортифікаційних споруд. Ці факти мають місце в багатьох заповідних територіях, зокрема, у заповіднику «Крейдяна флора», регіональному парку «Краматорський», які сьогодні знаходяться на звільнених територіях. Також слід взяти до уваги небезпеку поховань на території природно-заповідного фонду. Тому що в умовах складного рельєфу та кам’янистого ґрунту отруєна вода попадає в річки і колодязі. На жаль, на цю інформацію ніхто не реагує. А коли ми в інтернеті розмістили схему як зробити фільтр для води з підручних матеріалів, то протягом доби її поширили три тисячі людей, які живуть у зоні АТО. Ці люди вже відчувають на собі проблему питної води.

Інша проблема – підйом рівня підземних вод унаслідок припинення відкачування їх із покинутих шахт.

– До 2/3 міст і селищ Донбасу мають ризик підтоплення і затоплення, бо всі шахти є містоутворюючими. Ситуацію ускладнює те, що вже сьогодні 70% водозаборів – забруднені. Ми маємо наростання забруднення ґрунтових вод. Якщо ми не втрутимося, то ця територія може стати непридатною для життєдіяльності на віки, – вважає доктор технічних наук, головний науковий співробітник Інституту телекомунікацій і глобального інформаційного простору НАН України Євген Яковлєв. – Крім того, відбуваються зрушення поверхні – вертикальні й горизонтальні. Через це зростає ризик руйнування газопроводів, залізниць, підземних і наземних мереж комунікацій. Внаслідок таких змін, як показує досвід, отримуємо ще ризики сейсмічних ударів з ризиком руйнування будівель. Потрібне системне керування рівнем підземних вод. Я вважаю, що нинішня розмова має бути двоетапною: це першочергові заходи для запобігання руйнувань і прогноз того, що може статися. Нам потрібно зробити комплексний екологічно-техногенний та соціально-економічний аудит. Потрібно вести моніторинг з застосуванням дистанційних технологій. 

Дещо заспокоїв представник Державної санепідслужби, який розповів, що починаючи з червня 2014 року, організацією був розроб­лений план заходів щодо вирішення проблемних питань роботи санепідслужби в східних регіонах країни. Згідно з ним, був посилений державний санепіднагляд за водопостачанням населення. Фахівці слідкують за якістю харчових продуктів, досліджують поверхневі водойми, беруть проби ґрунту (на територіях, звільнених від терористів). За інформацією Держсанепідслужби, за цей період не було жодного зареєстрованого випадку захворювання населення особливо небезпечними захворюваннями: на холеру, черевний тиф, дифтерію, сказ. Епідеміологам вдається більш-менш контролювати централізоване водопостачання, на відміну від індивідуального, де за словами фахівців, «є проблеми».

Оскільки подібне обговорення – не перше в Україні, експерти сподіваються, що їм нарешті вдасться достукатися із цією інформацією до влади. А також донести її до міжнародної спільноти. 

За словами заступника директора Департаменту природних ресурсів Михайла Мовчана, всі напрацювання громадськості будуть надзвичайно цінними для ухвалення рішень на державному рівні, а також дадуть змогу показати світовій спільноті що діється на Сході України. 

Громадськість, спільно з науковими колами, екологами, державними установами, вирішила найближчим часом створити план дій та забезпечити координацію роботи державних і громадських інститутів для запобігання екологічній катастрофі на Донбасі. Також – підготувати звернення до МСОП (Міжнародного союзу охорони природи), Комісії ЄС, ООН з метою захисту і збереження життя і довкілля.

Оксана МИКОЛЮК,
© “Природа і суспільство”  

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top