СИТУАЦІЯ БОЙОВА, АЛЕ ДУХУ МИ НЕ ВТРАЧАЄМО

Про сьогодення лісівників Донеччини розповідає начальник Донецького обласного управління лісового і мисливського господарства Віктор Стороженко

Скоро рік, як триває війна на Сході країни. Лісгоспи, що опинилися в зоні військових дій чи поряд, зазнають втрат – матеріальних, у вигляді вирубаної чи спаленої деревини, та найгірше, – людських, кадрових, – через те, що руйнуються трудові колективи… Але знову весна і, попри війну, суттєве зменшення фінансування галузі – лісівники планують саджати новий ліс. 

– Вікторе Івановичу, у ваших краях і раніше не було багато лісів, а тепер, через відомі події, мабуть, і зовсім мало лишилося…

– На сьогодні у нас залишилося із 130 тис. га близько 80 тис. га. Решта поки – на непідконт­рольній Україні території. З нашого боку залишилося п’ять лісгоспів і два лісництва, серед них найпотужніші – Слов’янський, Краснолиманський. 

З інформації, яку я отримую з того боку, коли велися бої за Савур-Могилу, в Амвросіївському та Торезькому лісгоспах, пошкоджено пожежами більше п’яти тисяч гектарів лісу. А в Краснолиманському лісгоспі зазнало ушкоджень від обстрілів і пожеж приблизно 1200 га; менше в Слов’янському, десь 200 га. Соснові ліси горіли по п’ять днів, але лісову охорону не допускали гасити пожежу, бо міни, «розтяжки»… Слава Богу, що пішов дощ, тому не маємо більших втрат. Пошкоджено приблизно 200 тис. куб. м деревини лише в Краснолиманському лісгоспі. 

Зараз проводимо вибіркові й суцільні санітарні рубки, але проблема у тому, що цей ліс росте у Національному природному парку «Святі гори» (без вилучення). І поки ми проводимо узгодження, по півроку, вже ліс впав і згнив. Держава втрачає колосальні кошти. 

– Гальмують державні органи чи адміністрація природного парку?

– Раніше погодження давали обласні управління Міністерства екології. Тепер, після скасування обласних органів Мінекології, їхні функції мали перейти до обласних адміністрацій. Так от, у департаменті екології обладміністрації стверджують, що такий обов’язок їм «не прописаний» законом. Вважаю, це не державницький і не європейський підхід до справи, треба вносити зміни до законів про природозаповідний фонд.

– Скажіть, будь ласка, скільки лісгоспів залишилося на окупованій території?

– Чотири з половиною. Частина співробітників повиїжджали на підконтрольну Україні територію, але багато залишилося на тимчасово окупованій території, і не вони у цьому винні. Сім’ї, діти, старенькі батьки, житло, зима… Сидять люди під обстрілами, контору Горлівського лісгоспу розбили «градами», добре, що всі працівники живі. Ситуація некерована. Заробітну плату працівникам ніхто не платить, а ми не можемо їм нічим допомогти.

– Які завдання вам доводиться вирішувати у зв’язку з подіями, що відбуваються на території Донеччини?

– Зараз проводимо санітарні рубки в місцях, де під час боїв пожежі та обстріли пошкодили ліс. Навесні там ми повинні висадити новий ліс. Виростили посадкового матеріалу близько семи мільйонів сіянців для створення нових лісів. Але як це зробити при недостатньому фінансуванні. На одному оптимізмі лісівників ліси України довго не проживуть. Це не державницький підхід. Бойові дії закінчаться все одно, знову хтось вирощуватиме ліси… Але ж втрачати зроблене лісівниками на багато років вперед – це не раціональний підхід до лісової галузі. 

Завдання лісівників, особливо степової зони, – це вирощування нових лісів і захист тих, що вже є, від шкідників, від пожеж. У нас немає рубок головного користування, але фінансування нині – 30% від потреби. Що сказати людям, адже навіть у попередні нелегкі роки люди працювали і отримували зарплату? А зараз війна та ще й у неоплачувані відпустки людей відправляти… Не по-людськи якось – ми втрачаємо кращих спеціалістів лісової галузі.

Наш колектив займався і продовжує створювати еколого-пізнавальні стежки та дендропарки. В Ямпільському лісництві Краснолиманського лісгоспу відродили древню традицію, де молодята висаджують своє сімейне дерево, тим самим, створюючи свій Парк Молодят. Навіть під час боїв молодята відвідували Парк та випускали білих голубів у небо як символ миру та кохання… 

Як би там не судили ту чи іншу владу, я виходжу з того, як працюють люди і як вони отримують заробітну платню. Розумію – важкий час для країни, вся увага, в першу чергу, – армії. Але ж і «в тилу» люди працюють, їм теж треба жити та годувати свої сім’ї.

– Чи трапляються випадки, коли військові пиляють ліс для своїх потреб без усякого на те дозволу?

– Трапляється, але це війна.

– Лісгоспи зазнають кадрових втрат через цю війну?

– Так. У нас в обласному управлінні залишилося п’ять чоловік. Хтось не виїхав з Донецька, хтось переїхав в інші області. Є загиблі в Торезькому та Горлівському лісгоспах. Вирішальне значення мають такі речі як мир, житло і тепло. Наприклад, наші повиїжджали до Запоріжжя, там рідня, є де жити. Вони гарні спеціалісти – а от на роботу не беруть, бо невідомо, чи буде відповідне фінансування. 

Ситуація бойова, але духу ми не втрачаємо. Головне – вірити, що майбутнє буде кращим.

Лісівники Донеччини дуже вдячні Рівненському облуправлінню лісового і мисливського господарства за те, що після визволення Красного Лиману і Слов’янська вони надали гуманітарну допомогу лісгоспам цих міст. Пенсіонери плакали. Лісівники завжди славилися готовністю допомогти один одному. Зараз Івано-Франківська обласна рада допомагала дитячому притулку в Слов’янську, який розбитий. Вважаю, це зближує Схід і Захід, на відміну від політиканів, які роздмухують війну. 

 

Записав Іван КУГНО,
© “Лісовий і мисливський журнал” 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top