ЩО ДУМАЮТЬ ПРО РЕФОРМИ В УТМР

Інтерв’ю з головою Всеукраїнської ради Українського товариства мисливців і рибалок
Миколою ШУЛЯРОМ

Товариство мисливців і рибалок, яке засноване у 1921 році, було і залишається найбільшою організацією у галузі мисливського господарства. Сімдесят років УТМР розвивалось і збільшувалось, але в 90-х роках було змінено Статут УТМР та порушено демократичні принципи діяльності Товариства. Як наслідок – кількість членів Товариства скоротилася, площа угідь зменшилася до 25,6 млн га, що становить 56,5% від загальної площі мисливських угідь України. У чому ж причина проблем, які були в минулому і яке майбутнє чекає на Товариство? 

– У наступному році УТМР буде відзначати 95-­річчя існування організації. Миколо Степановичу, скажіть, будь ласка, яка ситуація у Товаристві, скільки членів налічує організація сьогодні?

– Наше Товариство займає активну громадську позицію і незважаючи на скрутну економічну ситуацію у країні, ми продовжуємо працювати, маючи надію, що держава теж не залишиться байдужою до долі простих мисливців України. Адже саме на мисливців покладено відповідальність за охорону та відтворення тваринного світу. 

З 2000 року, коли Законом України «Про мисливське господарство та полювання» було передбачено, що для отримання мисливської зброї та для полювання не обов’язково бути членом будь-якої мисливської організації, почалось різке скорочення членів у всіх мисливських Товариствах, зокрема, й в УТМР. До 2000 року у нас було 400 тис. членів, потім скоротилось до 300 тисяч, нині ця цифра коливається у межах 181 тисячі. Є суттєве зменшення членів Товариства у Київській області (– 2335 осіб), Дніпропетровській (– 1270 осіб), Харківській (– 2935 осіб), яке пов’язане, в першу чергу, з великою частиною не закріплених ні за ким мисливських угідь, полювання на яких заборонено, і не тільки полювання, а й риболовля.

До речі, до лав Товариства входять не тільки мисливці, але й рибалки, і їм теж приділяємо велику увагу. В УТМР налічується близько 20 тис. рибалок, які відпочивають на водоймах і базах нашого Товариства. Рибалки – члени УТМР – мають пільги на послуги. У більшості – це люди похилого віку, то впевнений, що ми робимо велику справу. На жаль, у зв’язку з великою вартістю оренди внутрішніх водойм, ми змушені були відмовитися від значної кількості водних угідь, а ті що залишились, звичайно, є збитковими, і компенсуються завдяки доходам від мисливського господарства і загальних вступних та членських внесків.

 

– Які нині тарифи на вступні та членські внески в УТМР?

– Щодо вартості вступних внесків, то вони залишаються сталими по всій Україні впродовж останніх років і становлять: для рибалки – 80 грн, для мисливця – 150 грн. Членські внески різняться залежно від області: від 150 до 400 грн/рік. Ціна залежить від кількості угідь, які закріплені за облорганізацією, і чисельності членів, що входить до неї. Чим менше членів Товариства в області і більше угідь у користуванні, тим більші членські внески.

 

– Відомо, що в деяких обл­організаціях УТМР були великі проблеми при перезакріпленні угідь після закінчення дії договору користування. Яка нині ситуація?

– Останні два роки були складними для нас – майже в усіх облорганізаціях УТМР завершився термін користування мисливськими угіддями і відповідно до Закону ми заключали нові договори на продовження користування угіддями. Під час цієї складної процедури з різних причин було втрачено частину кращих мисливських угідь, зокрема, лісових. Втрат зазнали Житомирська, Рівненська, Сумська, Закарпатська облорганізації.

Адже переважне право на користування угіддями завжди має власник земельної ділянки і якщо на певні угіддя з’являвся зацікавлений впливовий претендент, то різними правдами і неправдами угіддя надавались у користування саме йому. 

На жаль, за попередньої влади Товариство не мало підтримки і пріоритет на користування найпродуктивнішими лісовими угіддями було надано приватним користувачам, а не нам. 

 

– Миколо Степановичу, дехто звинувачує Товариство у причетності до махінацій з угіддями, є інформація, що керівники деяких обласних та районних організацій УТМР добровільно відмовлялися від своїх угідь, маючи певний інтерес…

– З повною відповідальністю заявляю, що ВР УТМР та й Товариство в цілому, ніколи не брало участі у таких махінаціях. Так, дійсно були моменти, коли, наприклад, у Харківській області, де налагоджена багаторічна спільна робота з певними приватними організаціями, які допомагали нашій облорганізації, вклали у біотехнію близько 500 тис. грн і після багатьох років співпраці ми добровільно дали згоду на відмову від частини угідь на користь цієї приватної організації. Все було проведено офіційно, але щоб хтось на цьому нажився, пограбував Товариство – такого не було. 

Більша частина облорганізацій пройшла цю процедуру майже без втрат, а деякі навіть збільшили свої площі. Але в цілому, звичайно, за останні роки площа наданих у користування угідь УТМР зменшилася до 28 млн га.

 

– Щойно закінчився строк дії мораторію, накладеного на статтю 24 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», яка передбачає плату за користування мисливськими угіддями. Як буде діяти Товариство – платити чи домовлятись за продовження мораторію?

– Треба розуміти, що мисливське господарство в Україні збиткове і потребує фінансової підтримки, натомість з цього року Закон вимагає від користувача угідь навпаки платити «мзду» власнику земельних ділянок, тим більше, незрозуміло за що. Так, звичайно, якщо ми будемо на цій землі сіяти с/г культури, будувати біотехнічні споруди, вишки тощо, або якщо будуть потрави, які завдадуть шкоди фермеру, то за це користувач однозначно повинен платити землевласнику. Ми зараз працюємо над змінами в мисливське законодавство і пропонуємо новий проект Закону «Про мисливське господарство та полювання», де передбачено замінити плату за землю – платою за природний ресурс, відповідно до затверджених лімітів. І головне – ця плата буде здійснюватись користувачем не землевласнику, а державі. 

Разом з тим, якщо ми будемо платити за природний ресурс державі, то користувач повинен отримувати від неї дозволи (ліцензії) за вартістю бланка, а не за сотні або тисячі гривень, як зараз. Крім того, кошти, які буде сплачувати користувач угідь за використання природного ресурсу, повинні надходити до місцевих бюджетів на природоохоронні заходи.

Якщо ж стаття про плату за землю все одно залишиться, то на сьогодні не існує нормативної бази щодо формування норм цієї плати, зокрема, який орган це повинен визначати і розраховувати, скільки платити, кому тощо.

 

– Що ще передбачено вашим новим законопроектом?

– У першу чергу, це дерегуляція у сфері мисливського господарства, зменшення тиску на користувача, по­-друге, спростити дозвільну систему для мисливців. Відмінити картку добутої дичини та правопорушень, яка не відіграє ніякої ролі не для користувача, не для держави, а тільки завдає незручностей та фінансових втрат для мисливця, який із села повинен кожного разу їхати до обласного центру, витрачаючи час та немалі гроші на дорогу та комісію банку. У результаті кілька гривень держмита, які повинен сплатити мисливець, перетворюються на десятки, а то й сотні. Провести облік добутої дичини за їх допомогою – неможливо, особливо під час колективного полювання, для цього існують статистичні звіти 2ТП-полювання. Що стосується обліку правопорушень, то й тут картка непотрібна, адже визначати вину мисливця може тільки суд, а не інспектор.

 

– У зв’язку з окупацією частини території України, держава несе великі втрати, чи є у Вас інформація, що відбувається з вашими регіональними представництвами на Сході та в Криму?

– Ми перебуваємо у стані невизначеності і вважаємо, що це наша територія і наші люди. Багато мисливців з окупованих територій телефонують нам і кажуть, що вони за єдину Україну і хочуть миру.

Нині центр Донецької облорганізації УТМР розташований у Маріуполі, там призначено нового виконуючого обов’язки голови облорганізації на території, підконтрольній українській владі. Нам навіть вдалося провести полювання на цих територіях у минулому сезоні. Така ж ситуація і по Луганській облорганізації. Голови ж Донецької і Луганської облорганізацій перебувають на непідконтрольній нам території, періодично виходять з нами на зв’язок, і зауважують: «…все, що нам залишається – це чекати і охороняти майно Товариства. Маємо надію на краще». І ми теж не втрачаємо надії.

Що стосується АР Крим, то ситуація там з нашим Товариством і нашим майном теж незрозуміла, фізичного доступу немає, українські закони там не діють. Є інформація, що в Криму було створено нове Товариство мисливців, керівники якого відразу поїхали до Москви з метою ввійти до складу Росмисливриболовсоюзу. Чи вдалось їм це – нам невідомо.

 

– Від громадських природозахисних організацій до Верховної Ради України постійно надходять ініціативи про внесення змін до мисливського законодавства. Нещодавно були зареєстровані законопроекти «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо охорони: біорізноманіття; тваринного світу; фауни, флори та посилення боротьби з браконьєрством. Депутати П.В. Дзюб­лик, А.Б. Дирівий, І.І. Сех, М.В. Томенко, А.Я. Тягнибок цими суперечливими законопроектами зробили чергову спробу заборонити: полювання на вовка; використання ведмедів та вовків на мисливських випробувальних станціях, а також для проведення іспитів, змагань і притравки мисливських собак; відстрілювати тварин у містах та інших населених пунктах із пневматичної, вогнепальної, холодної метальної зброї; селекційний відстріл тварин у природних заповідниках, а також селекційний відстріл тварин іншим мисливцям у присутності особи, яка має відповідний на це дозвіл; полювання із застосуванням або використанням капканів. І їх підтримує нове керівництво Мінекології, що недавно підтвердив міністр екології. Миколо Степановичу, як Ви до цього ставитесь?

– У кожному Законі, який ухвалюється Верховною Радою, має бути, перш за все, присутній здоровий глузд. 

Що стосується внесення вовка до Червоної книги, то я можу сказати наступне, якщо популяцію цього звіра в Європі майже винищили і його тепер треба охороняти, то у нас ситуація складається навпаки. Чисельність поголів’я вовка та його щільність в угіддях України вийшла за допустимі межі. Вовки вже заходять у села і там хазяйнують, нападаючи на собак, худобу і навіть людей. Його популяцію просто необхідно контролювати і про це ми відкрито говоримо і пояснюємо громадським природоохоронним організаціям. Вовк дуже пластичний вид і може відновити свою популяцію вже за рік, і тому її необхідно постійно регулювати, не знищувати, а саме регулювати до оптимальної чисельності. Адже якщо повністю знищити вовків, на їх місце відразу прийдуть зграї бродячих собак, а вони наносять шкоди мисливському господарству набагато більше за вовка. Сьогодні спеціально на вовків облавне полювання майже не проводиться, у більшості їх добувають під час колективних, загінних полювань на парнокопитних чи при полюванні на хутрового звіра. Проблем зі зникненням вовка, як виду, в Україні не існує. 

Щодо притравки собак, то без цього мисливське собаківництво просто зникне, а якщо зникнуть собаки, то і про розвиток мисливського господарства можна забути. Наприклад, в Європі, на одного мисливського собаку припадає три мисливці, у нас – 12. Поголів’я мисливських собак продовжує скорочуватись, до чого це призведе, – відомо всім!

 

– Миколо Степановичу, яка ваша думка щодо процедури отримання державного посвідчення мисливця. Іспити на отримання посвідчення у нас є, а отримати знання для складання цих іспитів немає де. Більш того, ніхто навіть не вимагає у кандидата­мисливця проходження теорії, я вже не кажу про практику. Чи не правильніше було б зробити, як у Європі, запровадити для майбутнього мисливця, обов’язкового проходження перед іспитами відповідних мисливських курсів (теорію і практику), а не навчатись всьому на перших у житті полюваннях, що призводить, іноді, навіть до фатальних наслідків. Такі курси може проводити будь-яка організація, яка має навчальну базу і отримає сертифікат відповідності.

– Так, я погоджуюсь, що треба думати і над цим питанням, щоб «молодий» мисливець був як теоретично, так і практично підготовлений до свого першого полювання, і це має бути передбачено законом. 

Проведення навчання для отримання зброї – це пріоритет МВС. Хоча ніхто не забороняє і нашому Товариству організувати такі навчальні курси, чи то для отримання знань з володіння зброєю, чи то з біології, мисливствознавства, першої медичної допомоги або мисливської культури та етики. Корисно було б молодому мисливцю отримати і практичний досвід перед тим, як він піде на своє перше справжнє полювання.

 

– Україна зараз стоїть на порозі великих перетворень і реформ, яких змін Товариство чекає від влади і чи готове саме щось змінювати у своїй організації, адже про це точаться розмови вже багато років. Чи є у Товариства чіткий План розвитку та реформування на найближчі роки? 

– У 2013 році було ухвалено Закон «Про громадські об’єднання», який позбавляв права наші територіальні організації діяти у статусі юридичних осіб. Завдяки позиції мисливських громадських організацій були внесені зміни, за якими наші обл- та райорганізації й надалі мають право діяти у цьому статусі за умов підтвердження його вищим органом Товариства. Це наша велика перемога, інакше найближчим часом така організація, як УТМР, перестала б існувати з причини бюрократії та корупції.

Але, звичайно, ми не повин­ні стояти на місці, необхідно проводити пластичні зміни, покращувати господарювання. Для досягання найкращих результатів, якщо не вистачає сил і фінансів, треба залучати інвестиції, об’єднуватись з іншими організаціями, приватниками на умовах 50/50, створювати спільні підприємства, головне, не втратити право користування угіддями. І у нас уже є позитивні приклади такої співпраці. Треба розуміти, що громадська організація має бути активно підтримана мисливцями, членами Товариства, ми не повинні надіятись, що хтось буде нас утримувати, що не будемо ні за що платити тощо, адже сир за дарма буває тільки в мишоловці. Тому повинні бути господарями на своїй землі і користуватись на правах законного користувача, керівникам Товариства треба брати активну участь у діяльності органів місцевого самоврядування, тому що без підтримки місцевої влади, територіальних громад, екоінспекцій, лісоуправлінь нам не вижити. 

Звичайно, у нас є недоліки, є що удосконалювати і ми готові працювати на благо держави, народу України, членів нашого Товариства та природи.

– Дякую за розмову.

Розмову вів Роман НОВІКОВ
© “Лісовий і мисливський журнал” 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top