СПОЧАТКУ ОБГОВОРЕННЯ, ПОТІМ – РЕФОРМИ

Бліц-інтерв’ю голови профспілки працівників лісового господарства Степана Кривов’язого

 
29 квітня 2015 у Боярці, на базі «Укрцентркадрилісу», відбувся черговий Пленум Центрального комітету Профспілки працівників лісового господарства України.
Основне питання порядку денного: «Про стан виконання Галузевої угоди і колективних договорів та дії профспілки щодо соціально-економічного захисту працівників галузі». Крім того, розглядалося питання «Про проведення звітів і виборів у Профспілці працівників лісового господарства України» та ряд інших. 
Після гарячих виступів і обговорень, голови обласних організацій профспілки сформулювали позицію Профспілки працівників лісового господарства України щодо реформування лісової галузі.
 
– Степане Йосиповичу, як слід реформувати лісову галузь, щоб і лісівникам було добре, і державні інтереси не постраждали?

– Завдяки існуючій системі державного управління лісове господарство на сьогодні є однією з небагатьох стабільно і ефективно працюючих галузей країни. Тому ми, профспілка працівників лісового господарства, бачимо Державне агентство лісових ресурсів України центральним органом виконавчої влади, підпорядкованим Кабінету Міністрів. Немає значення, хто його координуватиме чи віце-прем’єр, чи прем’єр-міністр. 
Друге питання: ми проти заборони державним лісогосподарським підприємствам мати деревообробні цехи і дільниці та інше виробництво. Лісівники вирощують урожай, його збирають і я вважаю, що вони вправі… реалізовувати продукцію власного виробництва. Зовсім невеликий відсоток заготовленої деревини на власних виробництвах переробляється, отже, ми не підтримуємо ініціативу, щоб вивести їх зі складу державних підприємств. 
Третя позиція. Якщо залишаються у державній власності лісгоспи, то вони повинні комплексно виконувати всі лісогосподарські, лісозаготівельні та інші заходи, що здійснюються працівниками лісового господарства. Як виключення можна допустити виконання приватними підприємцями певних робіт, але це не повинно бути системою. Якщо підприємство державної власності – воно сплачує податки, досить великі. Ніхто не порахував, а скільки ж податків сплачують приватні підприємства на виконанні згаданих вище робіт, сплачують вони «практично нічого»… Тому ми за те, щоб всі роботи виконувалися тільки працівниками лісогосподарських підприємств з тим, щоб забезпечити їм належний соціальний захист, належну охорону праці та інші умови, як це належить у спеціалізованому для виконання цих робіт підприємстві. Таким чином будуть збережені кадри і сільські території, адже людям, які живуть у сільській місцевості, здебільшого ніде більше працювати, окрім лісогосподарських підприємств. 
І четверта позиція. Це – професійність керівництва в лісовій галузі. Всі працівники керівної ланки повинні мати відповідні фахову освіту і досвід роботи – те, що записано в «Коаліційній угоді» народними депутатами. От і потрібно виконувати те, що задекларовано. 
 
– Що б Ви змінили, якщо є така потреба, в існуючій системі лісового господарства?
– Більше акцентував би увагу на роботі Державної лісової охорони. Хоч, згідно з законом, лісоохорона і має статус правоохоронного органу, я б надав їй більше повноважень і збільшив би відповідальність населення за «лісові» порушення. 
 
– Чи не вважаєте Ви необхідним, перш ніж «оголошувати» реформу в лісовому господарстві, провести аналіз фінансового стану всієї галузі?
– Безперечно, реформуванню має передувати глибокий, надзвичайно глибокий економічний аналіз. Крім того, нагально потрібні зміни в законодавстві, бо фіскальна політика, що стосується лісової галузі країни ніколи не дасть можливості розвиватися лісовому господарству. Особливо це стосується південних регіонів, які не мають власних природних ресурсів і потребують бюджетної підтримки. Отже, реформам має передувати економічний аналіз і надзвичайно серйозне громадське обговорення, в першу чергу, на рівні фахівців лісового господарства. 
Реформування лісової галузі. Думки з регіонів
 
Олександр Сідлецький, голова Рівненської обласної організації профспілки працівників лісового господарства, Заслужений працівник соціальної сфери України:
– Я підтримую часткове залучення до виконання лісогосподарських робіт середнього і малого підприємництва, але за умови централізованої відповідальності держпідприємства за ці роботи. Адже якщо зараз пустити все на самоплив, дати багатьом господарям працювати в лісі і не відповідати за кінцевий результат, то через якихось п’ять-десять років взагалі втратимо лісові масиви. Тобто, має бути державне управління як процесом вирощування лісу, так і реалізацією деревини. Не можна так, як дехто пропонує, повністю забрати в лісівників переробку. В ці цехи вкладені кошти підприємств, це кошти працівників лісгоспів, ними зароблені, і сьогодні віддати їх комусь безплатно – буде неправильно. І хто скаже, чи буде новий користувач ефективнішим? Наприклад, наш Клесівський лісгосп, де є свої деревообробні підрозділи, за рік випустив переробленої деревини на 24 мільйони, середня зар­плата тут становить 6,5 тис. гривень. То чи доцільно змінювати такого господаря й забирати інші цехи підприємства – переробку соків, грибів тощо?
Пропонується створення концернів… Як би не вийшло так, як у сільському господарстві. Начебто хотіли зробити хорошу справу, а завалили таку галузь, і сьогодні село підняти практично неможливо. Так може бути і з лісом. Але лісові ресурси хоч і самовідновні, проте на це потрібно 80–100 років.
Ми постійно у пошуку: то фінський метод, то польський, то прибалтійський… Але якщо згадати підхід, який був при колишньому Міністрі лісового господарства Б.М. Лук’янову, чим він був поганий? Була відповідальність, починаючи від майстра, від лісничого, від керівника лісгоспу… Сьогодні перейдемо на посадку лісу підприємницькими бригадами, вони будуть мінятися кожен рік… і кінцева відповідальність за ким? Я за те, щоб ліс ріс, щоб був один господар. А господарем може бути тільки держава.

Валентина Токарчук, голова Кіровоградської обласної організації профспілки працівників лісового господарства:
– Реформи у лісовому господарстві потрібні. Найперше, на мою думку, треба боротьбу з корупцією зробити реальною, а не імітацією, як досі. Конт­рольні функції, як і пропонується, слід забрати в Держлісагентства, щоб уникнути тієї ж корупції. Але надзвичайно важливо не розвалити вже налагоджену і стабільну роботу наших лісогосподарських підприємств. З Концепції реформування незрозуміло як будуть фінансуватися господарства пів­денних районів, колишні лісоме­ліоративні станції. Сьогодні червоною ниткою проходить комерційна складова: використання ресурсів, грошові надходження – все це, зрозуміло, йде зверху. Але погляньмо на реальний стан речей. Яскравий приклад – наша область. Чотири підприємства ресурсні, а чотири – південні, зокрема і колишні лісомеліоративні станції (ЛМС), які практично займаються тільки лісорозведенням. Зарплата в ресурсних підприємствах, завдяки тому, що мають лісопереробку та можливість експортувати частину продукції, становить понад п’ять тис. грн, працівники отримують і премії і мають належний соціальний захист. Це при тому, що два лісгоспи зі згаданих – Олександрівський і Чорноліський – в 2015 році взагалі не отримують бюджетного фінансування. На півдні Кіровоградщини інша ситуація, працівники не отримують ні винагород за вислугу років, ні належних премій, не мають коштів на оздоровлення працівників та їх дітей, зарплата лише перевищує  дві тисячі гривень… і ніякої перспективи. 
Інше питання, яке зараз обговорюється: чи давати дорогу приватним підприємствам, малим та середнім. Є приклад Долинського лісгоспу, який тримає постійних працівників з лісокультурних робіт, від заготівлі насіння і до вирощування та догляду. Це степовий лісгосп, але люди мають досвід і забезпечують якісне виконання усіх робіт. Якщо прийде підприємець проводити механізований догляд, недосвідчений тракторист сяде на трактор, він загубить лісові культури, на створення яких витрачено великі кошти і працю. 
Марія Глод, голова Херсонської обласної організації профспілки працівників лісового господарства, головний лісничий ДП «Цюрюпинське ЛМГ»:
– Найперше. Ліси обов’язко­во слід залишити державними, і ні в якому разі не передавати в приватну власність. 
Друге. Південні лісгоспи, зокрема й Херсонщини, де я працюю, повинні отримувати значну долю фінансування з державного бюджету, адже власного потенціалу, власних можливостей лісівникам Півдня для ведення лісового господарства в повному обсязі не вистачає.
Основна функція лісів у Нижньому Подніпров’ї – захисна, тому професійне ведення лісового господарства тут вкрай необхідне. Якщо не проводити рубки догляду, цей ліс може просто загинути. Повернеться пустеля, яка була тут до 50-х років минулого століття, а це загрожує сільському господарству, погіршить умови життя місцевого населення. Щоб ліси зберегти, необхідно проводити лісогосподарські заходи та охороняти їх від пожеж. 
Тамара Ковальчук, голова Хмельницької обласної організації профспілки працівників лісового господарства, Заслужений працівник профспілок України:
– Важливо зберегти деревообробні підрозділи, що є в лісгоспах. З їхньою ліквідацією люди залишаться без роботи. Ці підприємства ніколи не були збитковими, і, головне, дозволяють забезпечити відповідний рівень зарплати працівникам лісгоспів. А якщо до них зараз така підвищена увага, значить, вони комусь потрібні і їх просто хочуть забрати. 
Крім того, ні в якому разі не передавати ліси у підпорядкування Міністерству АПК, яке розвалило село. Така ж доля може очікувати й лісове господарство. Слід залишити Держлісагентство, підпорядковане Кабінету Міністрів. Можливо, зробити деякі зміни в структурі Агентства.
Боротися з корупцією необхідно, але нехай цим професійно займаються уповноважені на це органи, що повинні це робити.
 

 


Записав Іван КУГНО
© “Лісовий і мисливський журнал”  

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top