У МИСЛИВСЬКОМУ СОБАКІВНИЦТВІ НЕ ПОВИННО БУТИ МОНОПОЛІЇ

Інтерв’ю з Наталією Томіною, експертом Національної категорії  з мисливського собаківництва

Відповідно до Статуту УТМР, одними із основних завдань Товариства є: сприяння створенню розплідників мисливських собак, ведення родовідно-племінних книг і видача родовідних свідоцтв, довідок про походження та паспортів на право полювання, проведення виставок, польових випробувань та змагань мисливських собак.

– Наталіє Олександрівно, Ви більше 40 років займаєтесь мисливським собаківництвом в УТМР і знаєте всі проблеми у цій сфері, яка нині ситуація із поголів’ям мисливських собак у Товаристві?

– За результатами обліку минулого року в 11 обласних секціях мисливського собаківництва УТМР налічувалося понад 5100 мисливських собак (без урахування собак, що перебувають на території, непідконтрольній Україні). Щорічно підрозділами Товариства проводяться кінологічні заходи – виставки, виводки (близько 30 торік), іспити та змагання (понад 70 за минулий рік). Участь у цих заходах взяло більше 2,5 тис. мисливських собак з усієї України.

Для покращення якості племінної роботи та вирішення деяких проблем мисливського собаківництва, отримання документації (родоводів міжнародного зразка) тощо, між УТМР та Кінологічною спілкою України (КСУ), укладено договір про співпрацю.

Ми намагаємось взаємодіяти і з державними органами. Неодноразово брали участь у нарадах, які організовувало Держлісагентство України з представниками Всеукраїнських громадських організацій (КСУ, ККУ, УТМР, ФМСУ) у минулих роках. На нарадах проводилася координація та налагодження співпраці, але, на жаль, останнім часом цю вкрай необхідну роботу було зупинено, а вирішення проблем мисливського собаківництва виведено з-під контролю держави.

– Який саме контроль Ви маєте на увазі?

– Незважаючи на неодноразові звернення як громадських організацій, так і фізичних осіб, з-під державного контролю виведена робота з експертами – спеціалістами з мисливського собаківництва, які займаються визначенням екстер’єрних та робочих (продуктивних) якостей плідників. Більш того, Держліс­агентство делегувало свої повноваження цієї роботи та контроль експертам Федерації мисливського собаківництва (ФМСУ).

Раніше, коли експертів призначали у Держлісагентстві, щоб отримати категорію, кандидат складав іспит, де були питання з анатомії, фізіології, генетики тварин тощо. Це давало можливість визначити рівень підготовки кандидата, що робили найкращі експерти України, перелік яких був затверджений Держлісагентством.

Рівень сьогоднішніх питань на іспитах не підлягають жодній критиці. Ви можете оцінити їх самі, наприклад, там є такі питання: «Що слугує стимулом для поїдання нечистот собакою і як з цим боротись?», «Як давати собаці рідкі ліки?» тощо. Це що, питання для експерта? Головне – це знати анатомію собаки, екстер’єр, стандарти порід, генетику, а ці питання під час іспитів у ФМСУ значно скорочені в екзаменаційних білетах. Звідки за таких підходів, візьмуться висококласні експерти в Україні?

На мою думку, Держлісагентство України повинно повернути собі функції з контролю за експертами, інакше їх кваліфікація може знизитись до мінімуму, що призведе до тотального знищення якості оцінки племінного поголів’я мисливських собак, над якими ми працювали десятиліттями.

У мисливському собаківництві не повинно бути монополії, тільки здорова конкуренція, а функції держави – це контроль ведення мисливського собаківництва відповідно до законів із урахуванням вимог статутів громадських організацій, в першу чергу, користувачів мисливських угідь.

Виведенням роботи з експертами під контролем державної організації та передачі її функцій одній громадській організації (ФМСУ) не тільки порушує чисельні законодавчі акти України, але й унеможливлює кінологічну роботу в інших громадських організаціях.

Так, перед проведенням кінологічних заходів УТМР, працівники правління ФМСУ телефонують до експертів з вимогою не брати участі у цих заходах. Цей тиск ніде не фіксується на папері і юридичних доказів, звісно, немає. До експертів, які не зважають на це і все ж таки проводять заходи, застосовують непопулярні методи.

До того ж, якщо раніше Держлісагентство  присвоювало категорії експертам, затверджувало Правила та Положення безкоштовно, то зараз експерт міжнародної категорій щорічно повинен сплачувати у ФМСУ внесок у розмірі 250 грн та зобов’язаний передплатити журнал «МС». На жаль, чисельні скарги експертів залишилися без належного реагування з боку Держлісагентства. Враховуючи вищенаведене, звертаю увагу про необхідність втручання у діяльність мисливського собаківництва з боку державного органу, насамперед, у головну її частину – роботу з експертами.

– З експертами зрозуміло, а які проблеми зараз в мисливському собаківництві України в цілому?

– За останні пару десятків років різко скоротилося поголів’я мисливських собак. Це пов’язано, в першу чергу, з економічною складовою, вирощування, утримування та використання собак на полюванні нині коштує досить дорого для звичайного мисливця і тому кількість поголів’я скорочується. Але ж мисливець без собаки – не мисливець.

Необхідна всебічна допомога власникам мисливських собак, які протягом тривалого часу вдосконалюють робочі якості для використання собак на полюванні. Треба створити дорадчий орган при Держлісагентстві, до якого мають ввійти представники Всеукраїнських громадських організацій з мисливського собаківництва, і спільними зусиллями вирішувати нагальні питання. Першочергове завдання – оновити Положення «Про мисливське собаківництво», інші законодавчі акти, приділяти більше уваги питанню підготовки фахівців з мисливського собаківництва.

– До речі, про законодавство. У квітні Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо охорони біорізноманіття)» за № 0917. Цим Законом забороняється використання ведмедів та вовків на мисливських випробувальних станціях, а також для проведення іспитів, змагань і притравки мисливських собак. Як Ви це прокоментуєте?

– Цим законом хочуть знищити лінії робочих собак у групах порід: гончаки, хорти, лайки. Сотні років люди виводили собак з певними робочими якостями (злобністю, спритністю, відсутністю страху) для полювання на певні види диких тварин, наприклад, лайки для полювання на ведмедя, гончаки та хорти – на вовка. Заборонивши проводити іспити по цих видах собак, Україна втратить такі породні лінії назавжди. Але ж ці види полювання просто необхідні мисливському господарству, наприклад, для боротьби з вовком та його гібридами, щільність яких зараз перевищує всі норми, вони просто з’їдають все живе в наших лісах. У мисливських угіддях на Півдні країни нині господарює шакал і допомогти з ним боротись можуть лише  гончаки та хорти.

Що стосується жорстокого поводження з хижаками, про яке йдеться у Законі, то на іспитах не загинула ще жодна тварина (специфіка роботи собаки не вбити звіра, а затримати до наближення мисливця), натомість те, до чого призведе ця заборона, насправді – найжорстокіше поводження з мисливськими породами собак і людьми, які віддали свої життя для виведення цих порід, та жорстоке ставлення до мисливської фауни України: польових птахів (фазанів, куріпок), зайців, козуль, молодняка кабана, оленя, лося, які є основою харчового раціону вовків, шакалів та їх гібридів із здичавілими собаками.

Розмовляв Роман НОВІКОВ
© “Лісовий і мисливський журнал” 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top