ОЗБРОЄНИЙ І НЕБЕЗПЕЧНИЙ

Щодо володіння вогнепальною зброєю громадянами України

Нині, у зв’язку з високим рівнем злочинності, особливо так званої «вуличної» – грабежів, розбійних нападів, практичний інтерес до права на необхідну оборону та його реалізацію значно зріс. Не останнє місце в практичному здійсненні зазначеного права займає юридичне урегулювання обігу вогнепальної та холодної зброї, спеціальних засобів самооборони.

Конституція України проголошує, що «людина, її життя, здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека вважаються в Україні найвищою соціальною цінністю» (ст. 3 Конституції), закріплює право кожного «захищати своє життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань» (ст. 27 Конституції). Це право конкретизує ст. 36 Кримінального кодексу України, що встановлює поняття, суть і ознаки необхідної оборони, як обставини, що виключає злочинність діяння.

Останнім часом навколо питання щодо володіння, носіння, продажу та застосування вогнепальної зброї розгорілись не дитячі баталії.

Ще 1 грудня 2014 року до Верховної Ради України народним депутатом України Сергієм Капліним було внесено Проект Закону України «Про вогнепальну зброю цивільного призначення». Відомо, що розробником Законопроекту є Українська стрілецька асоціація. Цей законопроект і тема легалізації вогнепальної зброї у пересічних громадян України викликали не однозначну реакцію.

Так, легалізацію носіння вогнепальної зброї українцями підтримав народний депутат Дмитро Ярош, який впевнений, що реалізація цієї ідеї може стати основою національної безпеки держави.

Нещодавно Генеральний прокурор Віктор Шокін сказав, що громадянам України необхідно дати можливість купувати вогнепальну зброю в особисте користування: «Я буду відстоювати прокуратуру, яка захищала б, насамперед, людей. Людей, а потім державу, тому що держава – це і є люди. Зокрема і приватну власність людини. До речі, на мій погляд, власність має бути чітко виписана в законодавстві, а людина повинна мати можливість захищати її, у тому числі, і зі зброєю у руках. На жаль, у нас це не зроблено. Я вніс до РНБО свої відповідні пропозиції, їх підтримали, зокрема, і Президент України».

За його словами, ці пропозиції вже опрацьовуються. «Сподіваюся, що закон про зброю буде ухвалений», – додав Генеральний прокурор.

28 травня 2015 року депутати Київради підтримали на засіданні звернення до Верховної Ради України про законодавче врегулювання обігу цивільної зброї у країні.

Варто також відзначити, що кілька місяців тому міністр внутрішніх справ Арсен Аваков заявив, що виступає проти того, щоб українцям дозволили володіти зброєю: «Лише державні силові структури мають право носити вогнепальну зброю, всі інші – ні. Я не підтримую ініціативу ряду депутатів дозволити громадянам України вільне носіння зброї. Не той час зараз».

Щодо вирішення цього питання в розвинутих країнах, то, як відомо, право громадян на володіння вогнепальною зброєю закріплено в конституціях США, Мексики та Швейцарії. Остання вважається однією з найбільш озброєних країн Європи і світу, у цивільного населення цієї країни (більше восьми млн осіб) зареєстровано близько трьох млн одиниць вогнепальної зброї. З числа держав пострадянського простору зброю легалізували в Естонії. Мільйон жителів цієї невеликої країни володіють 120 тисячами одиниць зброї. При цьому, як свідчить статистика, з 2001 року, коли в країні дозволили вільний обіг зброї, кількість убивств в Естонії скоротилася у п’ять разів, а штат поліції був зменшений удвічі. Подібна динаміка, як кажуть експерти, спостерігається і в Латвії, Литві та Молдові, де також були введені в дію закони, що дозволяють населенню купувати зброю.

Але повернемось до України і до останнього із зареєстрованих у Верховній Раді України Законопроектів «Про вогнепальну зброю цивільного призначення». Проаналізувавши його, можна зробити наступні висновки:

1. У ст. 1 вищезгаданого Законопроекту відсутня диференціація зброї військового та цивільного призначення. Наприклад, відсутнє правове регулювання обороту зразків вогнепальної автоматичної зброї, немає критеріїв, за якими необхідно відносити вогнепальну зброю до військової та цивільної. У Законопроекті не відображений правовий режим обороту зброї зі складаними прикладами, зброї зі спеціальними набоями для безшумної стрільби. Також у зазначеному Законопроекті не встановлене поняття самозахисту. Так, зокрема в КК України регламентоване поняття «необхідної оборони», тому тут необхідна регламентація поняття «самозахист».

2. Із зазначеного Законопроекту можна зробити висновок, що для необхідної оборони громадян призначена лише вогнепальна зброя.

3. За межами правового регулювання у зазначеному Законопроекті залишились види несмертельної (нелетальної) зброї, що є провідними в межах необхідної оборони в розвинутих країнах Європи. Тому цей Законопроект потребує введення поняття «несмертельної цивільної зброї» і проведення її класифікації.

Така увага до зброї нелетальної дії (ЗНЛД) не випадкова, бо ще з початку 90-х років розвинуті країни взяли курс на заміну вогнепальної смертельної зброї на несмертельну (нелетальну), у зв’язку з чим у цих країнах постійно проводиться інтенсивна науково-дослідна та дослідно-конструкторська робота зі створення нових, досконалих зразків ЗНЛД.

У країнах ЄС визначений ряд ситуацій, у яких використання вогнепальної зброї є небажаним. Тому, використання ЗНЛД необхідне у випадках, коли жертви серед цивільного населення є неприйнятними, наприклад, при припиненні акцій протесту, у ході військових та миротворчих операцій, затримання осіб на території, що охороняється тощо.

У розвинутих західних країнах у зв’язку із зазначеною проблемою розробляються технології перспективної зброї нелетальної дії.

Не вдаючись до подробиць, можна назвати ефективні нелетальні засоби необхідної оборони, це: газові та рідинні носії речовин подразнюючої дії, генератори ударних вихревих акустичних хвиль, ефективні засоби метання гумових, пластикових та дерев’яних куль.

Сучасні дослідження у цій галузі свідчать про те, що якщо у рази збільшити концентрацію речовини подразнюючої дії у газовому патроні, ніяких значних уражень людського організму не буде, при цьому особа буде знешкоджена, але жива і без патологічних змін, натомість, снаряд з вогнепальної зброї призначений для смертельного ураження людини.

Зокрема доведено, газові балончики з речовиною подразнюючої дії CR з підвищеним вмістом активної речовини в суміші (15–20%) замість 0,5–1%, що використовується у сучасних засобах необхідної оборони, не наносять ураження з летальними наслідками.

Також, у розвинутих країнах існують засоби припинення протиправних дій у вигляді «засобів мінімальної дозованої ударної дії», до яких відносять резинові палиці, кістені, палиці «тон-фа» і навіть гнучкі шкіряні палиці, наповнені шротом, довжина яких недостатня для перелому кісток черепа і здатна нанести лише удар приголомшуючої нелетальної дії.

Тому, в Україні необхідно розробити досконаліші види ЗНЛД з послідовною заміною ними вогнепальної зброї летальної дії у силових структурах для припинення протиправних дій в окремих випадках та дозволити вільний обіг зброї нелетальної дії цивільному населенню України задля реалізації Конституційного права кожного громадянина.

Вадим БОЛЬШАКОВ,
кандидат юридичних наук, доцент
© “Лісовий і мисливський журнал”

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top