ВЗІРЕЦЬ МИСЛИВСЬКОГО ГОСПОДАРЮВАННЯ

Мисливське господарство Словаччини

У минулому номері журналу ми розповідали про навчальний семінар, який відбувся у рамках Дунайсько-Карпатської Програми WWF за участю Держлісагентства, де учасників ознайомили з моделями управління мисливським господарством у країнах Євросоюзу: Польщі, Словаччині та Угорщині. Цей захід проводився у рамках Міжнародного проекту ЄС «ФЛЕГ ІІ», який реалізовується Світовим банком, IUCN та WWF.

У переважної більшості країн, що входять до складу Європейського Союзу, незважаючи на досить високий розвиток промисловості, сільського та лісового господарства, високу щільність населення, розвинену мережу автодоріг, мисливське господарство є високорозвиненою та прибутковою галуззю економіки. У мисливських господарствах країн ЄС можна спостерігати сталу високу щільністю мисливських тварин, якісне проведення біотехнічних заходів, децентралізацію управління мисливського господарства та розвиток регіональної мисливської політики, високий розвиток трофейного полювання та мисливського туризму, наявність великої кількості центрів дичерозведення та вольєрних господарств.

Кожна країна ЄС, звичайно, має свої особливості та культуру ведення мисливського господарства, як, наприклад, Польща, перша країна, яку відвідали учасники семінару, і про яку ми розповідали у попередньому номері часопису, настав час наступної країни – Словаччини.

Площа Словаччини 4,9 млн га, населяє цю територію 5,4 млн людей. Мисливські угіддя у Словаччині займають площу 4,4 млн га, а кількість мисливців близько 50 тис. (або 0,9% до населення країни). У 2014 році зареєстровано 1867 мисливських господарств (середня площа господарства 2,4 тис. га).

Користувачами мисливських угідь є колективи Товариства мисливців – 67% (3 млн га), юридичні та фізичні особи – власники сільськогосподарських угідь – 18% (0,8 млн га), державні підприємства ЛГ – 8%, військове відомство – 4%, інші громадські об’єднання міських, сільських, церковних і приватних власників лісів – 3% від загальної площі угідь.

Спеціально уповноваженим органом у мисливському господарстві є Міністерство сільського господарства, що діє разом з Міністерством охорони навколишнього середовища і Словацьким Товариством мисливців.

У Словаччині, у місті Собранце, учасники семінару зустрілися з директором державного лісогосподарського підприємства Петером Пшаком, головним інженером підприємства Йожефом Сташко та референтом з мисливства Матушом Ганко – з дуже привітними людьми, а головне – професіоналами своєї справи. Фахівці зі Словаччини поділилися з нами своїм досвідом і розповіли про те, як ведеться мисливське господарство державними та громадськими організаціями.

Собранський лісгосп

У Словаччині функціонує 23 держлісгоспи і один з них ДЛГ «Собранце». Територія, на якій цей лісгосп веде лісове господарство, становить 39 тис. га. На території лісгоспу «Собранце» сім мисливських господарств. Мінімальна площа мисливського господарства, відповідно до Закону, повинна становити: для розведення дрібної дичини і козуль – 1 тис. га, для крупної дичини – 2 тис. га.

Собранський лісгосп веде мисливське господарство на площі 24 тис. га, з них лісових – 17 тис. га, а 15 тис. га держлісгосп надає в користування громадським об’єднанням мисливців. Разом з тим, є лісгоспи, які самі не ведуть мисливське господарство на своїй території, а всі свої угіддя надають у користування громадським організаціям.

Торік витрати ДЛГ «Собранце» на ведення мисливського господарства становили 95 тис. євро, натомість надходження – 130 тис. євро. 80% надходжень підприємства – становлять послуги під час полювання, менша частина – реалізація м’яса дичини, продаж звірів для переселення та плата за користування угіддями, що надійшла від орендаторів. На території Собранського держлісгоспу, який розташований у шести адміністративних районах, зареєстровано 73 мисливських колективи.

Вольєр. У держлісгоспі «Собранце» збудовано вольєр в урочищі «Карна», площею 366 га. Обслуговує його один єгер (його місячна зарплата 500 євро). Вольєрне господарство – достатньо розповсюджена практика у Словаччині. Полювання у вольєрі на копитних користується популярністю у мисливців, які мають гроші, але не мають часу на кількаденне вистежування звіра. Такий вид полювання – це завжди гарантія гарного відпочинку і бажаного трофея у найкоротший термін.

Загалом у вольєрі налічується: кабана – 150 голів, лані – 150 голів та 10 голів оленя європейського. За минулий мисливський сезон у вольєрі «Карна» добуто 36 голів лані і 34 голови кабана. Тогорічна дохідна частина вольєра становила 30 тис. євро.

У цьому році планується збільшити надходження від експлуатації вольєра, задля цього було збудовано новий сучасний двоповерховий мисливський будинок з усіма зручностями. Тут є і велика камінна зала, розрахована на 15–20 мисливців, кухня, спальні, санвузли, тепла вода, електричне опалення, холодильники для дичини, майданчик для обробки дичини. Вартість проживання у цьому будинку становитиме близько 10 євро на добу з особи.

Охорона мисливських угідь

Охороняють мисливські угіддя поліція, співробітники лісового уряду та мисливська охорона. Мисливська охорона – це добровільна посада, в обов’язки якої входить охорона мисливських угідь площею до 500 га.

Поліція теж має право перевіряти мисливців на виконання правил полювання. Якщо під час полювання поліція затримає мисливця у нетверезому стані, то його позбавлять права на володіння зброєю та накладуть штраф. До речі, дозвіл на володіння мисливською зброєю видається строком на 10 років.

Товариства мисливців

У Словаччині існує два мисливських Товариства: Словацький мисливський Союз (рік заснування 1940) та Словацька мисливська Комора (рік заснування 2009). Президентом обох Товариств є одна і та людина, яку обирають на з’їзді в Братиславі один раз на п’ять років. Одночасно обирають віце-президента та керівників в обласні й районні представництва Комори. Всю роботу Товариства регулює Закон «Про мисливське господарство». За Законом кожен мисливець обов’язково повинен бути членом мисливської Комори і сплачувати внески.

Мисливський Союз нині займається лише собаківництвом та роботою з громадськістю, але при цьому залишається власником великої кількості мисливського майна: будинків, баз, човнів тощо, які були придбані за членські внески ще у минулому столітті. Загальна кількість зареєстрованих мисливських собак становить 13,6 тис. голів, або один собака – на трьох мисливців.

Кожен мисливський колектив є юридичною особою і сплачує внесок в обидві громадські організації. Членський внесок мисливського колективу до Комори становить 700 євро на рік.

Керівники колективів, регіональних і обласних представництв Товариств обираються на загальних зборах і працюють на цих посадах безоплатно, на добровільних засадах.

Більшість мисливців у Словаччині є членами Словацької мисливської Комори – 32,6 тис. осіб (85% від загальної кількості мисливців).

Як стати мисливцем

Щоб стати мисливцем у Словаччині, треба вчитись два роки: рік – практичного навчання і рік – отримання теоретичних знань. Кандидат у мисливці повинен набути таких знань як: зброя та володіння нею, біологія тварин, біотехнія, законодавство, перша допомога, мисливська етика тощо. Практичні заняття проходять у мисливському господарстві під наглядом члена мисливського колективу, теоретичні заняття організовує Комора і проходять вони по вихідних днях. Вартість теоретичних занять залежить від регіону і коливається у межах 500–1000 євро.

Після проходження практичної частини і теоретичних курсів складається два іспити: 1. Практичний – стрільба на влучність; 2. Теоретичний – тести.

Іспити приймає незалежна комісія з головного офісу Комори з Братислави. Після складання іспитів, мисливець отримує Квиток мисливця, який дає право на придбання зброї (дозвіл на зброю діє 10 років) та право на полювання.

Для отримання Квитка, мисливець має сплатити вступний членський внесок у Комору у розмірі 120 євро, діє Квиток 5 років. Тобто мисливець один раз платить фіксований вступний членський внесок у Комору, а річні внески сплачуються мисливцем у колектив. А вже колектив сплачує річний членський внесок.

Членський річний внесок мисливця у колектив може бути різним і залежить від багатьох чинників: кількості членів, площі угідь, результатів господарської діяльності тощо. Якщо надходження від господарської діяльності колективу вистачає на покриття витрат і на внески до Комори, то мисливець взагалі може не сплачувати внесків, і навпаки.  Цей внесок визначає і затверджує весь колектив на зборах. Частіше річний внесок мисливця до колективу коливається від 30 до 100 євро на рік, але може бути і більшим.

Один із членів Товариства нам розповів, що у них у колективі, при кількості членів 44 мисливці, у минулому сезоні полювання членський річний внесок мисливця становив 130 євро. Окрім внеску, кожен член колективу повинен відпрацювати трудоучасть і протягом року набрати 80 балів (кожен вид робіт має певну кількість балів, які встановлюються колективом).

Користування угіддями

Клопотання про надання мисливських угідь у користування подається до районного лісового управління (лісгоспу). До клопотання додається погодження від власників земельних ділянок, які повинні складати, щонайменше, дві третини площі майбутнього мисливського господарства. У райуправлінні узгоджуються межі цього мисливського господарства, які наносяться на кадастрову карту і здійснюється його реєстрація з вказанням назви, площі, опису меж тощо.

За Законом, власники землі не можуть відмовити у користуванні мисливському колективу. Якщо власник землі не хоче, щоб на його земельній ділянці велося мисливське господарство, він повинен загородити всю свою територію.

Законом передбачено, що користувач мисливських угідь обов’язково повинен платити землевласникам за користування землею. У Законі встановлені ставки орендної плати за користування угіддями – 1 євро/га на рік. Наприклад, у лісовій галузі розведення оленів по першій групі (бонітету) за оленя плямистого платиться 1 євро/га. Якщо в угіддях перебувають і інші види, йде доплата: кабан – 0,41 євро, олень європейський – 0,20 євро, лань – 0,25 євро, муфлон – 0,25 євро. Груп (бонітетів) п’ять. Таким чином по І групі ставка становить – 2,11 євро/га. По V групі – 0,32 євро/га.

Для дрібної дичини (козулі, зайці, фазани, гуси, качки тощо) по І бонітету ставка – 0,70 євро/га. Для п’ятої групи ставка 0,23 євро/га

Загальна сума орендної плати за користування мисливськими угіддями, яку платять користувачі за рік, становить близько двох млн євро.

Угода користувача із землевласником укладається на 10 років. Користувач мисливських угідь несе відповідальність за завдану шкоду землевласнику, але лише у разі, якщо останній уклав угоду і буде вживати всіх заходів із охорони власного майна і якщо збитки перевищують 3% шкоди від очікуваного врожаю.

На кожні 500 га користувач подає на затвердження районним лісним управлінням список охоронців, які будуть працювати на громадських засадах. Крім того, на кожні 3 тис. га користувач повинен взяти на роботу професіонального єгеря з відповідною освітою, а на угіддя площею більше 10 тис. га мисливство­знавця з вищою спеціальною освітою.

Користувач мисливських угідь у разі потрав дикими тваринами, зобов’язаний компенсувати завдану дичиною шкоду, адже оленеподібні внаслідок значної чисельності шкодять сільськогосподарським культурам і лісовим насадженням. Загальна сума збитків за рік може сягати більше одного млн євро. Згідно із Законом, облік збитків у лісовому господарстві ведеться за ступенем ушкодження фотосинтезного апарату (крони) деревних рослин: 26–60% середнє, понад 61% – сильне.

Відчутних збитків завдають також ведмеді, які руйнують вулики, біотехнічні споруди, знищують овець та дичину. Крім цього, щорічно реєструються десятки випадків нападу ведмедів на людей. Загальна сума збитків, заподіяних ведмедями, сягає щорічно більше 100 тис. євро.

Збитки, завдані вовками і рисями за рік, сягають більше 500 тис. євро.

Користувачі угідь відшкодовують збитки шляхом грошової компенсації, продукцією мисливства або послугами, а збитки, заподіяні населенню дикими тваринами, що охороняються законом (Червонокнижні види), відшкодовуються з місцевого і державного бюджетів.

Полювання та дичина

Право на добування дичини у колективі розподіляють відповідно до річного Плану. План добування затверджує регіональний лісний уряд і Комора.

На загальних зборах річний план добування розподіляється серед членів колективу, при цьому мисливець нічого не платить за це право, крім річного внеску до колективу. Якщо квоти копитних у цьому сезоні комусь не вистачило, то у наступному році цей мисливець має переважне право на отримання цієї квоти добування. Індивідуальне полювання на зайця і пернату дичину заборонено.

Добувши копитну дичину, мисливець повинен викупити м’ясо у колективу, якщо воно йому потрібне, а от трофей залишається йому безкоштовно. Гарний трофей – головна нагорода для словацького мисливця. Що стосується м’яса, то якщо мисливець добуде, наприклад, самця оленя, він повинен сплатити до колективу 35 євро (за всю тушу). Викуплене м’ясо мисливець може потім продати дорожче. Не викуплене м’ясо є власністю колективу і його може купити будь-хто, наприклад, м’ясо оленя коштує 1,30 євро/кг (у серпні), а у грудні, коли якість підвищується, його вартість може сягати 2,8 євро/кг.

Обліки та плани. Щодо обліків (таксацій), то зараз у Словаччині вони не проводяться, на відміну від України, де ця практика зберігається і донині. У Словаччині мисливці мають облікові листки і, перебуваючи в угіддях, записують, що бачили, потім цю інформацію збирають і отримують загальну картину чисельності дичини (така практика, наприклад, існує і у Швеції). Головним показником чисельності і ведення мисливського господарства є План добування і його реалізація.

Чисельність оленя європейського у Словаччині становить близько 60 тис. голів, добувається більше 22 тис. Крім цього, більше 1,5 тис. оленів гине з різних причин. 60% оленів добуто в угіддях мисливських колективів Товариства.

За останні 10 років чисельність лані збільшилася вдвічі і сягнула 13 тис. голів. Добувається її за сезон близько п’яти тис. голів.

Майже удвічі збільшилася чисельність муфлона до 14 тис. голів, добуто за сезон 4,5 тис. голів.

Чисельність популяції козулі становить 111 тис. голів, добувається близько 24 тис. голів.

Кабан, його в угіддях Словаччини обліковано більше 37 тис. голів, добувається більше 36 тис. голів.

Чисельність скельниці (сарни) – близько 900 голів, у сезон за спецдозволами добувається до 10 голів.

Чисельність зайця упродовж останніх 10 років утримується на рівні 200 тис. голів, але з кожним роком зменшується. Добувається близько 13 тис. голів.

Хижаки. Лисиць у Словаччині добувається близько 20 тис. голів, одна тис. борсуків, 400 куниць лісових, 450 куниць кам’яних, 130 тхорів чорних, 100 ондатр, 500 нутрій, 73 єнотоподібних собаки. За сезон відстрілюється близько п’яти тис. бродячих собак і сім тис. бродячих котів.

Чисельність ведмедя – найбільшого хижака Європи, у Словаччині за останні 20 років збільшилася у 2,5 рази і становить більше двох тис. голів.

Вовка за сезон добувається більше 100 голів, що становить 7% його чисельності – дві тис. голів.

Серед пернатої дичини найбільш популярним об’єктом полювання є фазан. Його розводять у вільній природі та спеціалізованих господарствах. Загальна площа 47 фазанаріїв становить 22 тис. га. У спеціалізованих господарствах випускають у природу щорічно більше 50 тис. голів фазана, це 78% від їх загального випуску по країні. За сезон добувається 77 тис. фазанів, 47% їх чисельності.

Друге місце після фазана, за обсягами добування, посідає крижень. Його також розводять і випускають у природу щорічно близько п’яти тис. голів, а добувається більше 10 тис. голів.

Загалом у Словаччині на одного мисливця за сезон добувається близько 2,4 голови оленеподібних, одна голова хутрових звірів та 2,3 голови пернатої дичини.

Сезон полювання у Словаччині відкрито щоденно, на козулю з 16.05. до 31.12., на оленя з 16.08. до 30.11., на муфлона з 01.08. до 31.12., на кабана з 16.07. до 31.12. (у вольєрі до 31.01.), на молодняк кабана – цілий рік, на вовка з 01.10. до 31.01., на лисицю – цілий рік, на фазана з 01.10. до 28.02., на качку з 01.09. до 31.01., на зайця з 01.11. до 28.02.

Колективне полювання проводиться тільки на кабана (двічі на рік) і на фазана, в інших випадках тільки індивідуальне.

Полювання на оленів дозволено лише з нарізної зброї.

Контроль та порядок в угіддях. Перед тим, як піти на полювання, мисливець – член колективу, повинен зробити запис у книзі реєстрації, яка постійно перебуває в конторі колективу або на станції заправки пальним, що діє цілодобово. У книгу вносяться всі дані щодо запланованого полювання (дата, час перебування в угіддях, вид дичини тощо). Після полювання робиться відповідний запис-звіт.

Відсутність запису у книзі реєстрації загрожує мисливцю серйозними штрафами і навіть кримінальною відповідальністю за браконьєрство.

У разі добування копитного, на його ногу кріпиться бирка, яка має номер, позначку району та дату добування. Бирка коштує п’ять євро і видає їх Комора.

Справи за порушення законодавства у галузі мисливського господарства розглядає лісгосп.

Штрафи фізичних осіб становлять від 30 до 3000 євро.

Користувачі угідь можуть бути покарані на суму від 50 до 5000 євро за такі провини: не призначення розпорядника полювання, не використання мисливських собак, не забезпечення оцінки трофея.

У разі недосягнення та неутримання статево-вікової структури поголів’я, не виконання зо­бов’язань, встановлених законом, реалізацію дичини з порушенням Закону, не повідомлення поліції про випадок браконьєрства, користувача можуть оштрафувати на суму від 5000 до 15 000 євро. Стягнені штрафи надходять до держбюджету.

У Словаччині існує практика – під час полювань може прибути поліція і перевірити мисливців на наявність алкоголю у крові, у разі його виявлення, на порушників накладається штраф і вилучається зброя, тому з цим у словацьких мисливців дуже строго.

Гості та туристи. Якщо ж в угіддях певного колективу хоче полювати не його член, то він повинен домовитися з колективом і заплатити за полювання. Перед самим полюванням він обов’язково вносить аванс і отримує дозвіл на полювання.

Для іноземних мисливців існує окремий мисливський Квиток, який видається на період полювання – на день, тиждень, місяць або рік. Вартість полювань для іноземців у державних мисливських господарствах проводиться за єдиним прайсом, що видається на початку сезону, а полювання в угіддях Товариства відбувається за домовленістю.

Висновок

Словаччина дуже схожа на Україну і за географією, і за видовим складом диких тварин, і дещо за ментальністю населення. Саме тому, модель ведення мисливського господарства у цій країні могла б стати взірцем та основою для вдосконалення мисливської галузі України, адже однією із основних умов проведення ефективних  реформаційних перетворень є аналіз та вивчення досвіду найбільш розвинутих зарубіжних країн щодо ведення та управління мисливським господарством.

 

Роман НОВІКОВ,
Микола МИРОНЕНКО
© “Лісовий і мисливський журнал”

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top