У ПОШУКАХ ЖОВТОГО КОНТЕЙНЕРА

Люди хочуть віддати відходи в надійні руки. На переробку

Нещодавно, 3 лютого, київський міський голова Віталій Кличко доручив Постійній комісії Київради з питань житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу розглянути в установленому порядку електронну петицію щодо ухвалення Закону про роздільний збір побутових відходів у Києві та Київській області. Петиція зібрала більше 10 тис. підписів.

У зверненні пропонується: «запровадити цивілізовану європейську систему управління відходами та ухвалити Закон про роздільний збір відходів, який би включав у себе:

  • організацію просвітницької діяльності серед населення;
  • надання умов для сортування сміття – установка спеціальних контейнерів на вулицях і в кожному дворі, на територіях освітніх (школи, вузи) та громадських закладів;
  • розширену відповідальність виробників тари і упаковки (основні забруднювачі);
  • покарання і штрафи за невиконання норм Закону (для юридичних та фізичних осіб);
  • створення умов для переробки відходів у межах міста Києва та області (впровадження стимулюючих пільг для місцевих підприємців)».

Київ щорічно виробляє понад мільйон тонн твердих побутових відходів, які не утилізуються належним чином, натомість роками гниють на міських звалищах (їх близько 30-ти, загальною площею понад 160 гектарів) і полігонах. Вдумайтеся, 160 гектарів землі поховано під сміттям і по суті теж стали сміттям! І це не межа! Адже за деякими відомостями, цей ліміт був перевищений більше, ніж у шість разів ще вісім років тому. А в цілому по країні, за різними оцінками, побутові відходи займають до 1,5% території України.

Причина – гостра нестача сміттєспалювальних заводів, не кажучи вже про сміттєпереробні підприємства. Найактивнішим з переробки столичних відходів на сьогодні вважається сміттєспалювальний завод «Енергія» (Харківський масив), побудований у 1987 році, але він здатний утилізувати (спалити) тільки 20% київських відходів, незважаючи на свою цілодобову роботу. Таким чином, на думку експертів, Київ потребує ще як мінімум одного переробного або двох сміттєспалювальних заводів. З огляду на те, що вартість такого підприємства сягає $ 600 млн, наші найближчі перспективи виглядають не дуже оптимістично. Але ж можна витратити цей час з користю, наприклад, на розвиток власної «сміттєвої культури».

Для початку можна поцікавитися у власному ЖЕКу/керуючій дирекції, куди поділися контейнери для роздільного збору та вивозу сміття? У київських дворах, принаймні у центрі, їх практично немає. А були ж! 

Звичайно, ми провели своє невелике розслідування, звернувшись з питанням у кілька житлових контор Києва. На жаль, відповіді (більше схожі на відмовки) були приблизно однаковими: «Хоч тарифи на вивезення відсортованих відходів на 25–30% нижчі, ніж несортованих, роздільний збір вимагає установки контейнерів, оренди додаткових ємностей, а також оплати праці двірника, який стежитиме за правильним сортуванням сміття. Все це «з’їдає» економію на тарифах, тож роздільний збір сміття обходиться дорожче. А в якості резюме, найчастіше ми чули фразу: «Наші люди поки не готові сортувати своє сміття».

Дозвольте не повірити. Інакше, звідки ж беруться активні користувачі таких ресурсів, як, наприклад, інтерактивна карта, розроблена виданням «Велика Епоха», яка так і називається: «Куди в Києві здати відходи»? Ким наповнюються бокси для відпрацьованих батарейок? Хто ці люди, що беруть із собою на прогулянку з собакою пакетики для прибирання «собачих сюрпризів»? Хто, дозвольте запитати, ці люди? Невже туристи з Європи, а не кияни, одесити чи житомиряни?!

Експертна думка

Євгеній Русін, директор КП «Київкомунсервіс»:

– Процес вирішення питання роздільного збору сміття у столиці є пріоритетним, тож він неухильно просувається далі. Наприклад, того року ми збільшили парк контейнерів для роздільного збору сміття на 500 одиниць, цього року плануємо збільшити ще на тисячу. Загалом, на 1 січня ц.р., нами обслуговується 3500 контейнерів, а має їх бути близько 5000, тож цей дефіцит нині потрібно усунути.

Аналізуючи наявну ситуацію такої малої кількості роздільного збору сміття у місті, я б виділив дві головних причини: нестача матеріально-технічної бази та неготовність населення до сортування сміття.

Власне, весь минулий рік було присвячено роз’ясненням для населення необхідності роздільного збору відходів задля забезпечення чистого майбутнього.

Нині ми впроваджуємо так звану «дуальну систему», тобто розділення сміття на дві фракції: відходи, які можна використати повторно (папір, пластик, скло, метал) – у жовтий контейнер і решта – у чорний. Коли ця система запрацює, можна говорити про більш складне сортування – у чотири і більше контейнери. Тож, рухатися потрібно «від простого – до складного».

Щодо петиції, то це по суті вимога конкретних дій від влади. Але потрібно зауважити, що в законах України роздільний збір прописаний, тож додатково приймати жодних законів немає потреби: є закон про відходи, в якому йдеться про те, що ті відходи, утилізація яких можлива, заборонено змішувати і захоронювати з іншими; є постанова Кабінету Міністрів про порядок вивозу твердих побутових відходів; є методика роздільного збору сміття, наказ № 133 МінЖКГ; постанова КМДА № 251. Іншими словами, законодавча база є. А от у частині відповідальності за порушення законодавства, потрібно ухвалити ще ряд документів. Адже штрафи насправді смішні, окрім цього, у нас у країні відсутнє поняття невідворотності покарання, що ще більше розбещує порушників, на жаль. Отже я – за високі штрафи, які, до речі, поступово формують у людей усвідомлення: законослухняним бути не просто приємно, а ще й дешевше.

Вікторія Норенко, засновниця проекту «Зелений птах»:

– «Зелений птах» дивиться на сміття дуже практично. Кілька років тому мені довелося керувати групою підприємств зі збору та переробки вторинної сировини в рамках керуючої компанії. Саме там я «захворіла» цією темою і зрозуміла, що сміття абсолютно реально може бути бізнесом. Маючи практичний досвід у роботі з відходами, можу сказати, що переробка – то тільки половина рішення проблеми, адже переробка теж не на 100% зелена, вона потребує енергії і має викиди. Крім того, переробка просто не подужає таку кількість відходів, яку ми створюємо щодня.

Наше завдання – не просто посортувати сміття і гамузом відправити перероблятися, але навчитися споживати раціонально, брати від речей все, що вони можуть дати, подовжувати їх корисне існування до тих пір, поки речі не стануть мотлохом, і тільки тоді відправляти їх на переродження в щось нове. Як наслідок, ми закликаємо не користуватися одноразовими речами, виробленими з довговічних матеріалів, що потім розкладаються в землі та воді століттями, і пропонуємо скористатися «товарами заміщення», речами з тим самим призначенням, але виробленими з легкопереробних матеріалів. Наприклад, різноманітні декоративні елементи для різних заходів краще робити з картону, а не пластику.

Перетворення сміття на корисні речі не тільки екологічно, але й може бути бізнесом! Маємо парк боксів для роздільного збору сміття: «Бережи свій кисень» – для макулатури, «Друге життя твоєї пляшки» – для ПЕТ пляшок, «Свобода, рівність, переробка» – для паперових склянок, «Я знову хочу стати яблуком» – для органіки, «Не роби собі другий Чорнобиль» – для батарейок. Будь-який з них може отримати логотип партнера, котрий встановлює в себе бокс. Так-от, зібравши ПЕТ пляшку з боксу «Друге життя твоєї пляшки», ми не відправляємо її на переробку одразу (навіщо, вона ж цілком придатна до використання!), а розливаємо в неї сертифіковане органічне добриво «Хробачий джаз», вироблене на основі звичайного кізяка від худоби.

Якщо вже речі ні до чого не можна прилаштувати, лишається тільки переробка. 

Але сортувати нам, рано чи пізно, доведеться, адже згідно з Законом України № 5402 від 02/10/2012 року з 01/01/2018 буде впроваджено норму, що тягне за собою адміністративні стягнення з громадян і посадових осіб підприємств за поховання не відсортованих відходів. Тобто, якщо громадяни самі не будуть сортувати, оператор змушений буде підвищити ціну за вивіз сміття, аби покрити витрати на сортування власноруч. Це мотивує громадян споживати розумніше і сортувати спожите самим.

 Тетяна СТАСЕНКО

 

© “Природа і суспільство”

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top