КРИВАВИЙ МЛИНОК, АБО ТРЕБУХІВСЬКА ТРАГЕДІЯ

Як у Вінницькій області за кілька годин загинуло 17 зубрів. Повна офіційна версія

Це наймасштабніша загибель диких червонокнижних найбільших, але беззахисних тварин в Україні, найстрашніша трагедія за останні роки, знищення чверті найбільшого стада українських бізонів – зубрів. Стадо, чисельністю 60 особин, було загнане на лід ставка, у результаті чого 15 тварин загинуло, провалившись під кригу, і ще два вбито біля берега – ось така ціна цього браконьєрського свавілля.

У ЗМІ поширюються різні, іноді кардинально протилежні, версії згаданої жахливої події. Вивчивши різні інформджерела, поспілкувавшись із очевидцями та отримавши офіційну інформацію від прес-служби Він­ницького обласного управління лісового і мисливського господарства, спробуємо викласти максимально детальну та правдоподібну версію требухівської трагедії.  

Хронологія подій

Отже, у суботу, 30 січня, о 21 годині лісівники отримали анонімне телефонне повідомлення, що біля села Требухи Літинського району Вінницької області у ставку Млинок тонуть зубри. Єгерська служба, яка прибула на місце події, витягла з крижаної води одного живого зубра, який після реанімації прийшов до тями і зник у лісі. Пізніше лісівникам вдалося дістати ще трьох, але вже мертвих тварин.

Наступного ранку, у неділю, 31 січня, лісівниками було виявлено ще п’ять трупів зубрів: чотири на воді і одного під кригою.

У четвер, 4 лютого, працівники ДП «Хмільницький лісгосп» побачили на ставку під льодом ще кілька мертвих зубрів. Наступного дня 25-сантиметровий лід було розпиляно, а на берег витягнуто ще сім мертвих зубрів!..

Таким чином загальна кількість зубрів, які втопились того злощасного дня на ставку, на сьогодні становить 15 особин.

На місці події працювали екоінспекція, представники Хмільницького держлісгоспу та слідчі поліції. За фактом загибелі червонокнижних тварин поліцією було відкрито кримінальне провадження і розпочато слідчі дії. Працівники державної лісової охорони вирішили провести і власне розслідування. Лісівниками біля ставка були виявлені сліди крові двох убитих зубрів, які свідчили, що стадо зубрів на лід спеціально загнали місцеві браконьєри. За словами лісівників, правопорушників було дві бригади. Одна повезла «здобич» до села на підводі, а друга повезла тушу іншого зубра на мотоблоці. 

У хмільницьких лісівників є неспростовні докази того, що це не випадковість і не якийсь незрозумілий біологічний феномен, бо подібних фактів такої поведінки зубрів за сорок років роботи з ними помічено не було. Зубри ніколи добровільно не підуть на лід – це неприродно для них, 800-кілограмові тварини  на ньому беззахисні.

Коли браконьєри заганяли стадо з шістдесяти зубрів на крижану загибель, вони добре знали, що роблять. Одна група браконьєрів, як мінімум з трьох осіб, заганяла стадо з одного боку, відрізавши зубрам шлях до лісу, а друга – з іншого боку, створивши штучний коридор. Цим коридором зловмисники загнали залякане стадо на лід п’ятигектарного ставу, який має ширину близько 80 метрів. За слідами і людей, і тварин видно, як стадо наближалося до ставка, хоча зубри бояться води, але браконьєри відрізали шлях до лісу, і тварини змушені були вибігти на лід. 

Перша, більша група тварин – проскочила, добряче пошматувавши лід, а другій повезло менше і вона вся, з розбігу пірнула в одну ополонку. Опинившись в одному, замкненому місці, злякані тварини почали борсатися, калічачи один одного та тонути у крижаній воді…

У цей час браконьєри у двох місцях добивали двох зубрів. Одна з цих тварин потрапила до рук катів ще на льоду, біля самого берега, бо сильно забилась і втратила сили, вибираючись з крижаного полону, а іншого лісового велетня наздогнали у лісі, метрів за двадцять від ставка. 

Оббілувавши туші, зловмисники завантажили здобич на підводу та мотоблок і зникли з місця злочину. Зубрів вбивали і розчленовували саме тут, бо місце події було все залите кров’ю. Калюжі крові нашвидкуруч прикрили гілляччям.

Зубри, що в цей час залишалися у крижаній пастці, не могли самостійно вибратися на поверхню і просто померли від переохолодження, хоча багатьох з них можна було б врятувати. Тварин загнали на лід ще близько п’ятої години дня, а повідомлення про надзвичайну подію лісівники отримали лише після дев’ятої години вечора. Швидше за все, цей виклик надійшов від самих браконьєрів, коли вони зрозуміли, що накоїли, – але було вже пізно.

У ході  розслідування, за слідами підводи було виявлено подвір’я одного з ймовірних учасників цього свавілля. У подвір’ї мешканця села Требухи знаходилася підвода зі свіжими плямами крові (вона реагувала на розчин перекису водню), але господар підводи стверджував, що кров свиняча і їй півроку, а він ніде не був і нічого не бачив. Також люди в селі говорять про інших учасників бійні на ставку. Це також жителі села Требухи, що розташоване за півтора кілометри від ставка, де загинули зубри. За фактом злочину відкрите кримінальне провадження, ведеться слідство. У результаті розслідування поліцією було знайдено частини туші зубра у мешканців села Требухи, але вони заперечують свою причетність до злочину, мовляв, мертвого зубра знайшли випадково, гуляючи вночі біля ставка. Але лісівники впевнені, що випадково ніхто нічого не міг знайти, бо всі знайдені ними туші загиблих тварин вони охороняли і вдень, і вночі. Так досі й невідомо, чи виявлено слідством осіб, причетних до злочину, чи висунуто комусь звинувачення у скоєнні кримінального правопорушення. 

Працівники поліції на початку слідства припустили, що стадо на лід загнали звуки працюючої бензопилки. Лісівники ж знають, що, по-перше, зубри багато років живуть у цих угіддях і ніколи не звертають уваги на будь-які роботи в лісі, по-друге, у той день поблизу місця події в цю пору лісівниками не проводилось жодних робіт.

Натомість стало відомо, що цей ставок давно служив для браконьєрів безшумною пасткою для загону і добування зубрів, адже два роки тому лісівниками у комишах цієї ж водойми було знайдено металеві пастки і рештки зубра.

Кому потрібні загиблі зубри?

Замість того, щоб зосередити всі сили на пошуку винних у цій трагедії та притягнути їх до відповідальності, з’явились звинувачення працівників ДП «Хмільницький лісгосп» у розкраданні туш загиблих тварин. 

Лісівники офіційно відкидають всі звинувачення і довели, що діяли чітко за законом, не порушуючи процедур і тільки на користь держави, про що свідчать усі необхідні документи. Хмільницький держлісгосп отримав дозвіл на утилізацію загиблих тварин. Як користувач мисливських угідь, ДП «Хмільницький лісгосп» є власником тварин, що загинули, тому для того, щоб хоч трохи компенсувати свої втрати, вони запропонували всім потенційним покупцям викупити шкури та інші необхідні для виготовлення опудал частини загиблих зубрів на конкурсній основі. Це передбачено ст. 35 Закону України «Про мисливське господарство та полювання».

З кількох пропозицій, що надійшли, лісівники обрали найкращу з ціною 10 тис. грн за одну шкуру зубра. Таким чином цьому покупцеві було реалізовано вісім шкур, про що свідчать відповідні документи та кошти на рахунку державного підприємства.

Частину м’яса загиблих зубрів лісівники залишили у господарстві для підгодівлі диких свиней, які мешкають у вольєрі, про що було складено відповідний акт. Рештки туш було відправлено на утилізацію до переробного підприємства. 

Керівництво переробного комбінату Калинівської філії ДП «Укр­ветсанзавод» чомусь було дуже незадоволене такими діями лісівників. Чому? Можливо, мали інші плани на туші зубрів? Щоб якось «віддячити» лісівникам, вони розповсюдили інформацію про начебто незаконні дії працівників лісового господарства. 

Лісівники надали поліції всі необхідні документи, що підтверджують правомірність дій працівників лісгоспу.

Хто винен?

Натомість до поліції залишаються питання. Чому і досі не виявлено осіб, причетних до цього злочину? Чому їм не висунуто обвинувачення та не покарано, адже за смерть мінімум 17 зубрів має хтось відповісти.

Керівництво обласного управління лісового та мисливського господарства звернулося до всіх компетентних органів з проханням активізувати слідство, довести його до логічного завершення, щоб винні були знайдені і понесли відповідне покарання, бо це трагедія не лише для Вінницької області, це трагедія всієї України. 

На нашу думку, ця кримінальна історія розпочалася набагато раніше і закінчиться не скоро, як і ті сотні схожих кримінальних злочинів, що скоюються по відношенню до беззахисних диких тварин в усіх мисливських господарствах країни. Такими темпами скоро не тільки останній зубр, а й олень та навіть кабан зникне у безмежних тенетах ненажерливих та безкарних браконьєрів, які не відчувають відповідальності, страху та межі. 

У черговий раз звертаємося до керівництва Держлісагентства та Уряду країни, якщо найближчим часом в Україні не буде створено Службу охорони мисливських угідь, про яку ми детально розповідали у № 6-2015 «Лісового та мисливського журналу», охорону, яка буде озброєна, споряджена новітньою спостережною технікою, забезпечена транспортом та відповідними пов­новаженнями, на кшталт подібних служб у Польщі чи Білорусі, ми можемо втратити основне поголів’я диких копитних тварин державного мисливського фонду, на відновлення якого можуть піти роки, а то й десятиліття. Прокиньтесь! Адже в гонитві за грошима ми забуваємо про свою місію на цій землі. 

Підготував Роман НОВІКОВ
© “Природа і суспільство”

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top