ГРА ЗА НОВИМИ ПРАВИЛАМИ

Нові Правила з обліків чисельності основних видів та Такси відшкодування збитків

Нам стало відомо, що зовсім скоро в Україні з’являться підготовлені відділом мисливського господарства Держлісагентства нові Правила з обліків чисельності мисливських тварин, проект яких зараз перебуває на узгодженні в Мінекології та нові, підвищені Такси обчислення розміру відшкодування збитків за порушення мисливського законодавства. Про це та багато іншого в інтерв’ю з начальником відділу мисливського господарства Держлісагентства Іваном Шереметом. 

Запровадження Правил обліків чисельності мисливських тварин в Україні назріло вже давно. Над проектом Правил обліків починали працювати ще Анатолій Шадура та Микола Мироненко, у 2010 році цей документ доопрацьовувався спеціалістами Мінекології. Але швидко затвердити проект не вдалось, на це постійно впливали якісь чинники. Того року проект було ухвалено регіональними мисливствознавцями та підтримано науковцями, зокрема, доктором біологічних наук професором Валерієм Лисенком (Мелітопольський інститут екології та соціальних технологій), і цього року ми, нарешті, плануємо затвердити Правила обліків і надати їх усім користувачам.

– Іване Миколайовичу, у країнах ЄС вже давно відмовились від обліків дичини, а показником ефективності мисливського господарства є реалізація лімітів добування. Зменшується добування – наступного року зменшують ліміт. А обліки проводять користувачі та мисливці більше з науковою метою.

– В Україні всі ліміти добування мисливських тварин, а значить все мисливське господарство, базується на обліках дичини. На відміну від країн з розвиненим веденням мисливського господарства, ми не можемо відмовитись від обліків, бо не маємо такої чисельності, як, наприклад, німці або поляки, які можуть рахувати тільки добування дичини. І поки ми не досягнемо хоч приблизно такої чисельності диких тварин, як наші сусіди – Польща, Угорщина, Словаччина тощо, то нам обов’язково треба буде проводити обліки чисельності.

У цьому році нам з цим «допомогла» погода, тоді, коли настав час проводити обліки – зійшов сніг і обліковувати найпоширенішим методом в Україні –

методом шумового прогону, стало не ефективно. На жаль, навіть контрольні організації, які мають бути присутніми під час проведення цих заходів, віддають перевагу саме прогонному методу, а не, наприклад, методу обліку дичини на підгодівельних майданчиках, який, на мою думку, є найефективнішим. Адже для «прогону» необхідні значні ресурси: це і значна кількість людей, і транспорт, і час. Натомість обліковувати тварин у місцях підгодівлі, звичайно за умови сумлінності й фаховості єгерської служби, можна економніше і точніше.

На жаль, майже половина єгерів в Україні мають дуже низьку професійну підготовку. Це пов’язано із законодавством, яке не має чітко визначених вимог до цих фахівців, а користувачі, особливо громадських організацій, економлячи на освіті єгерської служби, зараховують на ці посади будь-кого та ще й на 0,25–0,5 ставки. Відверто кажучи, в Україні взагалі відсутня єгерська школа, до якої у ЄС ставляться дуже відповідально. Що казати, якщо тільки для того, щоб стати простим мисливцем у ЄС, треба вчитись два роки та скласти кілька іспитів.

– Повернімось до обліків. Наскільки результати обліків, які надають наші користувачі, відповідають реальності?

– Це часто залежить від користувачів. Приватні господарства – зменшують реальну цифру дичини, щоб зменшити ліміти та зберегти більше тварин на майбутнє. Малоефективні, громадські організації, навпаки – збільшують реальні показники чисельності диких тварин, щоб мати мінімальний ліміт на добування дичини і заробити хоч якісь гроші, бо відсутність ліміту для них – загибель організації, бо не буде членів, членських внесків, а значить, коштів на існування.

Ще один з показників завищення реальної чисельності – це щорічне не виконання у повному обсязі лімітів по всій Україні, яке становить близько 30%. До того ж незмінна «стара звичка» користувачів і мисливців, добувати на одну ліцензію кілька голів дичини, незважаючи на те, що це грубе порушення чинного законодавства. У розвинених країнах за такі дії, порушник отримує не тільки величезний штраф, а й позбавляється права на володіння зброєю та права здійснювати полювання, якщо не назавжди, то на кілька років точно. В окремих випадках можна отримати і кримінальну відповідальність.

Порушення проведення і обліків, і самого полювання в Україні пов’язано, в першу чергу, з не ефективною охороною мисливських угідь і практично відсутністю контролю за користувачами і мисливцями. Єдиний шлях вирішення цього питання – створити державну службу охорони мисливських угідь, про яку ми детально говорили у минулому номері журналу і над створенням якої зараз працюємо.

– Ліміти добування дичини для користувачів – це дуже важливий документ, але загальновідомо, що їх затвердження – дуже довгий і важкий процес. Іване Миколайовичу, яка Ваша думка з цього приводу. 

– У нашій країні затвердження лімітів добування проходить «сім кіл пекла». За результатами обліків, користувач розраховує ліміти і подає їх на затвердження до облуправління лісомисливського господарства, далі вони потрапляють на погодження у держобладміністрацію, потім ліміти розглядає Держліс­агентство і, нарешті, Мінекологія. Якщо користувачу пощастило і всі ці організації погодились з його пропозицією щодо ліміту добування дичини, то Мінагрополітики затверджує єдиним всеукраїнським Наказом скільки дичини може добути той чи інший користувач. Цей процес настільки складний і довготривалий, що більшість користувачів, навіть якщо і отримують ліміти, то не встигають розпочати сезон полювання вчасно, з 1 травня. Але ж саме це, законне, індивідуальне полювання на самця козулі є найцивілізованішим і найпопулярнішим у країнах ЄС.

Майже кожного року, з часу ускладнення механізму затвердження лімітів (ред. 2012 рік), ми отримуємо Наказ тільки на початку червня, порушуючи законне право користувача розпочати сезон полювання вчасно. Мисливське господарство несе матеріальні збитки, а держава не отримує надходжень до бюджету.

На мою думку, необхідно спростити цю процедуру і запровадити затвердження лімітів на рівні облуправління лісомисливського господарства та облдержадміністрації. Саме так затверджуються ліміти, наприклад, у Польщі. Я впевнений, що від цього дичини не стане менше, а ведення мисливського господарства стане ефективнішим. Сенсу проходження лімітів через адміністрації та Міністерства – немає, адже не маючи своїх представників на місцях, які займаються цим питанням, не можна вирішувати долю користувача. Це непотрібна бюрократія, від якої необхідно позбавлятись.

Звичайно, не можна виключати можливості перевірки розрахунків вищими органами, особливо якщо є якісь сумніви у реальних цифрах обліків та лімітах, або якщо надійшла скарга користувача про упередженість контрольних органів, то спеціалісти Держлісагентства чи Мінекології можуть перевірити те або інше мисливське господарство. Але вирішувати долю користувача дистанційно, перебуваючи у Києві і не бачивши угідь користувача – не можна. До того ж, не повинні користувачі однієї області страждати через проблеми з лімітами і порушеннями обліків у інших областях.

– Обліки проводять кожного року, але якщо досі немає затверджених Правил, то на якій підставі і чим керуються користувачі, проводячи обліки? Що змінять нові Правила?

– Нові затверджені Правила дадуть можливість врегулювати методичні питання між контро­ль­ними органами і тими, хто повинен проводити обліки – користувачами. Адже зараз, єдиний документ, що містить опис механізму проведення обліків, але має тільки рекомендаційний характер – це Настанова з упорядкування мисливських угідь. Тобто користувач може скористатись Настановою, але не зобов’язаний. А Правила змусять обліковців робити це саме так, як написано у документі і контрольний орган зможе вимагати обліковувати чітко за інструкцією. Це питання, зокрема, піднімає і екоінспекція, нарікаючи, що користувачі порушують методики проведення обліків, у результаті отримують цифри, які не відповідають дійсності.

– Які методи обліків передбачені новими Правилами обліків?

– Основні методи обліку дичини це – авіаоблік, облік шумовим прогоном (нагоном), облік тварин дворазовим маршрутно-облоговим методом, облік чисельності копитних звірів за кількістю зимових екскрементів та на місцях зимових скупчень, деякі інші. Але ще раз наголошую, що, на мою думку, найефективнішим є метод обліку у місцях підгодівлі.

– До речі, я, перебуваючи у Грузії, дізнався про облік диких тварин за допомогою фото та відеофіксації. Ці ж фото та відеореєстратори користувачі у Грузії використовують для виявлення браконьєрів. Що думаєте про використання таких пристроїв у нас?

– Так, не погана сучасна ідея. Думаю, що і нашим користувачам варто розглянути застосування таких пристроїв в угіддях. Впевнений, що це підвищить якість отриманої інформації і полегшить її збір, частково звільнивши від цієї роботи єгерську службу. Можливо, варто цей механізм вже передбачити у нових Правилах обліків. Адже контроль протягом усього року, у тому числі, фото та відео, за чисельністю популяцій тварин, дає можливість користувачу отримувати сигнали про спалахи хвороб, промисел браконьєрів в угіддях тощо.

– Є ще одне спірне питання, що стосується статистичної звітності, так названої форми 2-ТП (полювання), яка, до речі, містить і результати обліків тварин та добутої дичини. Кому цю звітність користувачі повинні надавати, а кому ні? Мені відомо, що деякі користувачі відмовляються надавати таку звітність Держліс­агентству.

– Законодавством передбачено, що цю форму користувачі повинні направляти до державних органів статистики. 

Договором «Про умови ведення мисливського господарства» та ст. 30 Закону «Про мисливське господарство та полювання» визначено, що користувачі мисливських угідь зобов’язані надавати Держліс­агентству інформацію про обліки диких тварин і добування дичини. Для того, щоб не створювати додаткових форм, ми просимо користувачів надавати інформацію у відповідності до 2-ТП (полювання). Але дехто, насправді, пручається щодо надання нам цієї інформації. Якщо такі випадки будуть збільшуватись, ми створимо нову форму надання інформації і користувачі будуть  змушені звітувати нам за окремим документом. Не думаю, що це зменшить їм роботи. Нам не потрібна інформація про фінансову діяльність, але статистику з чисельності та використання дичини, користувачі зобов’язані нам надавати, як їм буде зручніше, – нехай вирішують самі.

Більше того, кожен користувач, відповідно до закону, зобов’язаний надавати інформацію про чисельність тварин на запит будь-якого громадянина України.

– Ще одна визначна подія для мисливського господарства – це поява найближчим часом нових Такс відшкодування збитків, завданих користувачу мисливських угідь браконьєрами. Іване Миколайовичу, розкажіть, будь ласка, про цей документ.

– Так, нами було розроблено новий проект з підвищеними таксами, які дадуть можливість користувачам отримати значні компенсації за завдані правопорушниками збитки. Наприклад, за незаконне добування лося передбачено компенсацію 75 000 грн, зараз – 20 000 грн, за оленя – 50 000 грн, сьогодні це – 15 000 грн, за кабана, козулю та лань буде 33 000 грн, зараз ця цифра – 8–10 000 грн.

Крім цього, хочу наголосити, що відповідно до ст. 42 та 43 мисливського Закону, відшкодування нараховуються на рахунок користувача мисливських угідь, якому заподіяні збитки. Браконьєр повинен буде, крім штрафу або/та строку ув’язнення, ще й відшкодувати збитки, які він завдав користувачу, але у разі, якщо користувач подасть такий позов до суду. Тому, користувачам угідь варто пам’ятати це і притягувати правопорушників до відповідальності і стягувати з них відшкодування.

Ми маємо надію, що нові, підвищені такси відшкодувань будуть більше мотивувати користувачів щодо охорони угідь. До того ж, ці такси дадуть можливість користувачам, своїм розпорядженням, надавати відсоток від цієї компенсації на винагороду особі, що виявила та затримала браконьєра, мотивувавши таким чином і єгерів, і мисливців, і місцеве населення.

Цей документ отримав підтримку Мінекології, Мінагрополітики та громадськості, тому розраховуємо найближчим часом отримати погодження від Мінфіну та запровадити нові Такси, які, я впевнений, допоможуть у боротьбі з правопорушниками, а це одне з найголовніших питань у мисливському господарстві.

– Ми теж маємо на це надію і дякуємо Вам за розмову!

Роман НОВІКОВ,
© “Лісовий і мисливський журнал”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top