АГРОХІМІЯ, ЯК НАРКОТИК

Мінеральні добрива та пестициди «вбивають» людей і довкілля

Населення Землі стрімко зростає, тоді як кількість ресурсів залишається незмінною. Згідно з останніми дослідженнями, планета вже не здатна самовідновлюватися такими темпами, аби відповідати потребам людства. Отож не виключено, що за певний час людство може стикнутися з проблемою нестачі їжі. Для багатьох країн ця реальність вже давно настала (це, приміром, бідні країни Африки, де через засуху й неродючу землю врожаї часто-густо замалі). Урешті-решт – тамтешнє населення страждає на голод і змушене чекати на продовольчу допомогу ООН.

В Україні ситуація інша. Ми славимося на весь світ своїм гарним чорноземом. Наша країна є однією з перших в експорті пшениці, ячменю й кукурудзи. Навіть незважаючи на кризу, цього року зросла посівна площа ярих культур, але разом із тим зменшилася площа озимих. Як стверджують у Міністерстві аграрної політики і продовольства, цьогоріч вартість посівної кампанії зросла порівняно із торішнім періодом у 1,2 рази – до 79,2 мільярда гривень. Значне подорожчання пов’язане із девальвацією гривні, а тому в ціні зросли міндобрива, паливно-мастильні матеріали, засоби захисту рослин, насіння. 

Економічна криза змусила заощаджувати всіх – від малих до великих, а тому часто-густо приватні фермери змушені заощаджувати хто на якості насіння, хто на кількості добрив. Дехто ж переходить на дешевші насіння і добрива українського виробництва. Загалом, як стверджують у МінАПК, ситуація під контролем. 

Мінеральні стимулятори

Усі аграрії та фермери використовують вітамінний комплекс для землі – мінеральні добрива. Їх поділяють на кілька категорій. Є азотні, магнієві, фосфорні та калійні. Міндобрива забезпечують збільшення врожаю, адже збагачують землю необхідними поживними речовинами. Ті водночас стимулюють ріст рослин. Земля, як і людина – живий організм, який підлаштовується під зовнішні чинники. Тож не дивно, що мінеральні добрива стали для чорнозему своєрідним наркотиком, без якого він, на жаль, вже не буде таким родючим, як раніше.  

Як стверджує приватна фермерка із села Горошкова Київської області Світлана Яцюк, альтернатива міндобривам – компост і гній. «Саме так і обробляють землю селяни, тоді як на полях – тільки мінеральними добривами. Так виходить дешевше і простіше. Уявляєте собі, скільки треба того гною і перегною, аби обробити кілька гектарів землі? Дуже багато», – каже Світлана Яцюк. Вона також зазначила, що для виготовлення компосту вона використовує бур’ян, листя, зіпсовані овочі й фрукти, продовольчі відходи. «У перебігу компостування в органічній масі підвищується вміст азоту, фосфору й калію. Крім того, в готовому компості знешкоджуються патогенні мікроорганізми та гельмінти», додає фермерка і каже, що найбільший плюс компосту – поліпшення структури ґрунту, а також розмноження дощових хробаків, які мають величезну користь для рослин. До речі, утилізація органічних речовин шляхом компостування аж ніяк не забруднює довкілля.

Пестициди – «зброя» аграріїв

Пестициди – хімічні речовини, що застосовуються в сільському господарстві для боротьби з хворобами вирощуваних культур та різноманітними шкідниками (гризунами, бур’янами тощо). Вони здатні до накопичення в ґрунтах і рослинах. Залишки ж пестицидів мігрують харчовими ланцюгами й накопичуються в організмі людини і тварини.

Більшість пестицидів потрапляють до організму через органи дихання, шкіру, шлунково-кишковий тракт. За рівнем токсичності для людини і теплокровних тварин пестициди поділяють на чотири групи: сильнодіючі, високотоксичні, середньотоксичні й малотоксичні.

За даними ООН, пестициди – один із найнебезпечніших чинників забруднення довкілля. Як стверджують в ЮНЕСКО, пестициди за рівнем забруднення біосфери Землі посідають восьме місце. Перед ними – нафтопродукти, поверхнево-активні речовини (ПАР), фосфати, мінеральні добрива тощо. 

Головний мінус використання пестицидів полягає в тому, що із плином часу в рослини виробляється до цих засобів своєрідний «імунітет». За словами приватного фермера із села Тайниці Київської області Анатолія Якимчука, пестициди також викликають необхідність використання нових, сильніших речовин, які паралельно посилюють негативний вплив на ґрунт, воду й повітря. Слова А. Якимчука підтверджують і дослідження, які показують, що в посівах кукурудзи майже 30 видів бур’янів, які виробили стійкість до гербіцидів. До слова, нині є понад 400 видів комах і сім видів гризунів, включно з щурами, котрі нечутливі до пестицидів.

Як бачимо, хімізація в сільському господарстві заощаджує кошти і сприяє збільшенню врожаїв, а з іншого боку – слугує небезпечним чинником як для довкілля, так і для самої людини.

Чого тільки вартує той факт, що із мінеральними добривами на сільськогосподарські угідді до землі потрапляють 193 тисячі тонн фтору, 1,6 тисячі тонн цинку, 620 тисяч тонн міді та 622 тонни калію. І це щороку!

Крім того, застосування великих доз добрив може погіршити якість продукції, ґрунтових вод, що врешті призведе до забруднення сусідніх річок і водойм. 

Хімія має бути з розумом

І хоча відмовитися остаточно від міндобрив і пестицидів – справа для фермерів непроста, можна зменшити шкідливий вплив на землю завдяки ощадливому землекористуванню. Як розповідає агроном Юрій Кулик, по-перше, необхідно дотримуватися правильної сівозміни. «Культура має повертатися на те саме місце не раніше, ніж за п’ять-шість років. Якщо не зважати на ці терміни, то мікро- та макроелементи не встигають відновлюватися, а в ґрунті накопичується патогенна мікрофлора й шкідники. Урешті-решт, це призводить до виснаження землі», – каже Ю. Кулик. 

Наступна порада агронома – щоб зменшити внесення мінеральних добрив, треба ефективно використовувати наявні ресурси. Юрій Кулик наголошує на тому, що часто-густо агровиробники нехтують пожнивними рештками (коріння, нижчі частини стебла, опалі листя – ред.), та дарма. 

«Я проти того, аби солому спалювали. Це злочин, адже пожнивні рештки – це органічне добриво. По-друге, під час спалювання знищується вся мікрофлора землі, себто, вона стає мертвою», – зауважує експерт.

І наостанок. Агроном рекомендує після збору врожаю в господарствах висівати сидерати (зелені добрива, рослини – ред.), приміром, гірчицю. Коли вона наростить достатньо зеленої маси, її треба переорати. Опісля земля отримає ще одну пор­цію корисних елементів і покращиться її структура.

Однак найголовніше – це, звісно, розумно використовувати мінеральні добрива. Є навіть таке поняття, як точне землеробство.

«Кожне поле має свій особливий склад ґрунту. Навіть на одному гектарі певна ділянка може бути родючішою за іншу. Це означає, що і добрив потрібно в різній кількості. На відміну від Заходу, в Україні надалі дотримуються радянських традицій, коли добрива вносили «на око», незважаючи на тип землі й потреби культури», – додає Ю. Кулик.

А що за кордоном?

Компанії країн ЄС та США не поспішають відмовлятися від хімії остаточно. До середини 1980-х років переважна кількість мінеральних добрив застосувалася саме в розвинених країнах. Однак за певний час у цих державах з’явилися так звані «зелені» рухи, які виступали за органічне землеробство. Це призвело до того, що кількість застосування міндобрив і справді стала зменшуватися. Сільськогосподарські бізнесмени перейшли на природніші й, відповідно, дорожчі способи підвищення родючості ґрунтів (серед них можна назвати органічне землеробство, використання генетично модифікованого насіння рослин і нові досконалі форми агротехніки).

На сьогодні у США, країнах Європейського Союзу, Японії, Швейцарії та інших державах до розвитку чистого та біодинамічного сільського господарства і збереження довкілля ставляться вкрай відповідально. Ба більше, у переважній частині країн діють стандарти сільськогосподарської продукції і природокористування. На основі цього водночас було розроблено відповідні технічні регламенти. Так, у сільському господарстві ЄС діють жорсткі нормативи застосування засобів захисту рослин і добрив. Аграрна політика Євросоюзу спрямована, зокрема, на регулювання обсягів виробництва, поліпшення структури сільського господарства і обмеження застосування мінеральних добрив, хімічних засобів захисту рослин і кормових добавок, що не відповідають жорстким нормам охорони довкілля і охорони здоров’я.

Органічні продукти 

Останніми роками в Україні стала популярною органічна їжа без хімічних домішок. Майже в кожному районі мегаполіса є так звані еколавки, де продають продукти, що пройшли, за словами працівників таких магазинів, відповідну експертизу і котрі вважаються безпечними для здоров’я. У маркетах пропонують індичу натуральну ковбасу, сіль зелену, кунжутне борошно, макарони твердих сортів пшениці, хліб і булочні вироби без дріжджів і розпушувачів, кисломолочні продукти тощо. Зрозуміло, що і коштують ці продукти дорожче. 

Та деякі українці вже давно відмовилися від магазинних виробів, як-от ковбаса, сир, хліб, кисломолочні продукти. Усе це вони виготовляють самі вдома. Звісно, це смакує не так, але головна ж перевага в тому, що це – безпечно, але забирає багацько часу. Отож вибір за вами! 

Богдан КРАСАВЦЕВ,
© “Природа і суспільство”  

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top